— запровадження нової бюджетної класифікації;
— запровадження щомісячного планування бюджету;
— взяття на контроль відповідності зобов'язань, що беруться
розпорядниками коштів, встановленим асигнуванням;
— концентрацію видатків державного бюджету у меншої кількості головних
розпорядників, що дає оптимізацію та економію;
— запровадження нових підходів до складання проекту бюджету на основі
аналізу запитів;
. включення до бюджету позабюджетних коштів та ряд інших.
Бюджетний процес починає формуватися у конкретних нормативних та
інструктивних документах, що надає йому спадковості й стабільності і
фактично є ознакою створення власної національної бюджетної системи.
До важливих структурних кроків слід віднести створення Державного
казначейства, що дало можливість поступово взяти під контроль держави усі
ресурси бюджету і позабюджетних фондів.
Значний обсяг роботи було проведено з удосконалення нормативно-правової
бази, пов'язаної з усіма аспектами управління державним боргом. Зокрема, у
2000 році Кабінетом Міністрів України було схвалено Концепцію державної
боргової політики на 2001—2004 роки, де вперше визначено середньострокову
стратегію України у сфері управління державним боргом та ключові засади
реалізації ефективної політики.
Окремо слід сказати про реформу міжбюджетних відносин. Це одна з
найважчих, політично і соціальне чутливих сфер бюджетної політики. Ця
чутливість зумовлюється залежністю міжбюджетних відносин від організації
влади й адміністративно-територіального устрою, а також тим, що місцеві
бюджети — це соціальні бюджети і вони забезпечують найнагальніші
повсякденні потреби населення. Так, видатки на соціальні програми ставлять
80% обсягу місцевих бюджетів. Із цих бюджетів фінансується практично уся
дошкільна й шкільна освіта, первинна та значна частка спеціалізованої
медичної допомоги, більша частина соціального захисту населення. Така
соціальна І структура місцевих бюджетів потребує їх стабільності й
прогнозованості, і чіткого розподілу функцій і повноважень, включаючи
закріплення доходів. Починаючи з бюджету на 2000 рік за місцевими бюджетами
у повному обсязі закріплено найвагоміші загальнодержавні податки і збори:
прибутковий; податок з громадян, плату за землю, плату за торговий патент
на деякі види і підприємницької діяльності тощо. Ці надходження у обсязі
доходів загального фонду місцевих бюджетів на 2000 та 2001 роки становлять
майже 70%.
Кроком до прозорості міжбюджетних взаємовідносин стало застосування
формульного підходу до розрахунку міжбюджетних трансфертів і запровадження
автоматичного механізму їх перерахування.
Створюється система, здатна залучити потенціал регіонів для досягнення
загального економічного зростання. Це дає і відчутні ресурсні зрушення для
місцевих бюджетів. Якщо у 1994 році питома вага місцевих бюджетів у
зведеному бюджеті становила 26%, то вже у 2001 році — 37%, а у 2002 році
планується довести її до 40%.
Воднораз досить швидкі темпи реформування бюджетної системи в останні
роки виявили низку системних проблем, на яких доцільно зупинитися.
Бюджетне законодавство
Верховна Рада України 21 червня 2001 року прийняла новий базовий Закон,
що визначає законодавчу основу бюджетного процесу, — Бюджетний кодекс
України. Не можна сказати, що це ідеальний документ і що він вирішує усі
питання. Насамперед питання, пов'язані, зокрема, з розмежуванням
повноважень між законодавчою та виконавчою владою. Але це конче потрібний
документ для формування бюджету на наступні роки.
Друга проблема, пов'язана із законодавством, — це проблема
невідповідності обсягу видатків, які має здійснювати держава згідно з
чинним законодавством, і обсягу видатків, який вона справді може
здійснювати, виходячи з наявної податкової системи, розвитку економіки та
макроекономічних параметрів.
Економічні інтереси держави і соціальна політика вимагають негайного
перегляду і скасування актів законодавства, які прийняті без урахування
фінансових можливостей держави. Інакше ми ніколи не зможемо досягнути
збалансованості державних фінансів. Ці кроки можуть бути непопулярними, але
їх необхідно робити якомога швидше, оскільки це дасть змогу прискорити
темпи зменшення податкового навантаження.
Взаємовідносини бюджету з реальним сектором економіки
Відносини бюджету з реальним сектором економіки будуються за трьома
каналами:
— через податкову систему;
— через грошово-кредитну систему;
. шляхом прямого фінансування з бюджету окремих виробничих галузей.
Бюджет може і повинен стати інструментом підтримки економічного
зростання тільки за умови зняття проблеми державного боргу. Міністерство
фінансів сумлінно розраховується з Національним банком і тим самим сприяє
підтримці стабілізації курсу гривні, розширює можливості банківської
системи щодо кредитування реального виробництва. Звичайно, ці кошти можна
було б через бюджет використати на підтримку окремих галузей чи виробництв.
Але добре відомо, що такий спосіб використання коштів суттєво менш
ефективний, ніж через кредитування.
У 2000 році значною мірою завдяки збалансованій бюджетній політиці
кредитні ресурси в економіку збільшилися на 61,6%, обсяг пільг і звільнень
від оподаткування становив майже 32,8 млрд. гривень. Усе це видатки
розвитку, оскільки це за своєю суттю є бюджетною підтримкою реального
сектору.
Ефективність видатків
Протягом усього періоду розвитку бюджетної системи України її стан
найчастіше характеризувався обмеженістю бюджетних ресурсів. Проте це явище
визначається не лише їх номінальною величиною, а перш за все двома
факторами:
— обсягом прийнятих рішень щодо потреби у видатках;
. ефективністю використання наявних бюджетних ресурсів.
Питання підвищення ефективності потребує певних глибоких структурних
реформ у бюджетній сфері. Одним із таких структурних рішень, яке
пропонується у проекті бюджету на 2002 рік, є перехід до програмно-
цільового методу в бюджетному процесі.
Якщо коротко сформулювати ідеологію програмно-цільового підходу, то
вона полягає у переході від принципу утримання бюджетних установ до
принципу отримання відповідною установою конкретних результатів від
використання бюджетних коштів. Щоб виміряти й оцінити ці результати, будь-
які видатки бюджету при такому підході мають бути затверджені у вигляді
бюджетної програми, яка має виконавця, мету і критерії оцінки її виконання.
Перехід до такої структури або класифікації усіх видатків державного
бюджету і е першим кроком до впровадження програмно-цільового підходу.
Має змінитися і роль Міністерства фінансів у напрямі посилення
аналітичної складової в його роботі та виробленні пропозицій Кабінету
Міністрів щодо середньострокової та короткострокової фінансової політики.
Запровадження програмно-цільового підходу потребує переглянути чинний
розподіл функцій між міністерствами, сконцентрувати відповідні функції у
тих міністерствах, які відповідають за формування і реалізацію політики в
галузях.
Казначейське виконання бюджету
Основним завданням Державного казначейства є удосконалення системи
ефективного управління коштами державного бюджету та процедур попереднього
контролю за їх витрачанням, розробка нової політики бухгалтерського
контролю і звітності, чітке визначення й розподіл функцій між учасниками
бюджетного процесу, створення єдиного комплексу технічних і програмних
засобів інформаційної системи Державного казначейства та інші.
На казначейську систему виконання видаткової частини бюджету,
принциповою ознакою якої є здійснення видатків розпорядників бюджетних
коштів шляхом оплати рахунків органами Державного казначейства, на сьогодні
переведено практично всі установи, що отримують і використовують у своїй
діяльності кошти державного бюджету.
Проблема браку коштів, яка виникає перед державою сьогодні, є і
результатом їх неоптимального перерозподілу замість загальноприйнятого у
світі управління ресурсами, що забезпечує здійснення видатків у межах
асигнувань, реально передбачених бюджетом.
розроблено принципово нову модель функціонування Державного
казначейства, яка включає входження Державного казначейства у систему
електронних платежі» Національного банку України, запровадження внутрішньої
платіжної системи Державного казначейства та відкриття органам Державного
казначейства кореспондентських рахунків у Національному банку України.
Функціонування внутрішньої платіжної системи Державного казначейства
України дасть змогу:
— отримувати щоденну достовірну інформацію про стан виконання
державного і місцевих бюджетів (у разі їх переведення на казначейське
обслуговування);
— ефективно управляти наявними ресурсами та оперативно задовольняти
першочергові й інші потреби розпорядників бюджетних коштів згідно з
прийнятим Законом України про державний бюджет України;
— контролювати цільову спрямованість і ефективність витрачання
бюджетних коштів;
— своєчасно здійснювати перерахування належних коштів усім рівням
бюджетів для подальшого їх спрямування на виконання соціальних програм
органів місцевого самоврядування.
УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕДУРИ КОНТРОЛЮ ЗА ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТУ
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 липня 1998 р. №
57-ХГУ "Про основні напрями бюджетної політики на 1999 рік (бюджетна
резолюція)" Кабінету Міністрів України доручено розробити процедуру
контролю за процесами формування бюджетів на всіх рівнях, а саме: на
стадіях складання проектів бюджетів, їх затвердження та цільового
використання бюджетних коштів на стадії виконання бюджетів. Зважаючи на те,
що бюджет розглядається парламентом як провідний інструмент економічної
політики держави, розроблення такої процедури потребує нового
концептуального підходу як до бюджетного процесу, так і до організації
контролю за його перебігом.
Аналіз результатів розвитку фінансової сфери національного господарства
в умовах тривалої кризової ситуації, що й далі загострюється, засвідчує
наявність ряду хиб, притаманних усім рівням бюджетної системи України.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
