Самофінансування - обов'язкова умова успішної господарської діяльності
підприємств в умовах ринкової економіки. “Цей принцип базується на повній
окупності витрат по виробництву продукції і поширенню виробничо-технічної
бази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні
і капітальні витрати за рахунок власних джерел”.[13, с.54] При тимчасовій
недостатності в коштах потреба в них може забезпечуватися за рахунок
короткострокових позичок банку і комерційного кредиту, якщо мова йде про
поточні витрати, і довгострокові банківські кредити, використовувані на
капітальні вкладення.
Господарська діяльність акціонерного товариства нерозривно пов'язана з
його фінансовою діяльністю. Акціонерне товариство самостійно фінансує всі
напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається
наявними фінансовими ресурсами, інвестуючи їх у виробництво продукції з
метою одержання прибутку.
Фінансові ресурси акціонерного товариства, що спрямовуються на його
розвиток, формуються не тільки за рахунок: амортизаційних відрахувань;
прибутку, одержуваної від усіх видів господарської і фінансової діяльності
але й від:
додаткових пайових внесків учасників у товариствах;
коштів, одержуваних від випуску облігацій;
коштів, що мобілізуються за допомогою випуску і розміщення акцій в
акціонерних товариствах відкритого і закритого типів;
довгострокового кредиту банку й інших кредиторів (крім облігаційних позик);
інших законних джерела (наприклад, добровільних безоплатних внесків
підприємств, організацій, громадян).
Принцип самофінансування поки не може бути забезпечений на
підприємствах, що випускають необхідну споживачу продукцію з високими
витратами на її виробництво й забезпечуючих недостатній рівень
рентабельності по різних об'єктивних причинах. До них відносяться
підприємства житлово-комунального господарства, пасажирського транспорту,
сільськогосподарські й інші підприємства, що одержують асигнування з
бюджету. Те ж характерно і для підприємств оборонного значення,
господарська діяльність яких не може вважатися підприємницькою і
фінансується за рахунок коштів, отриманих відреалізації продукції, тому для
цього існують інші джерела фінансових ресурсів, а звідси і шляхи їх
використання:
| |
|Таблиця 1 |
|Джерела фінансових ресурсів і шляхи їх використання |
|Джерела |Використання фінансових ресурсів |
|фінансових | |
|ресурсів | |
| |капітал |Інвест|Витра-|Фінанс|
| | |и-ції |ти на |-овий |
| | |в |спожи-|резерв|
| | |невиро|вання | |
| | |-бничу| | |
| | |сферу | | |
| |прямі |Венчур|Портфе-|аннуіт| | | |
| |інвес-тиці|-ний |льні |ет | | | |
| |ї |капіта|інвести| | | | |
| | |л |-ції | | | | |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |
|Прибуток |* | | | |* |* |* |
|Амортизаційні |* | | | |* | |* |
|відрахування | | | | | | | |
|Кредиторська |* |* | | |* |* | |
|заборгованість | | | | | | | |
|Кошти,отримані | |* |* | | | |* |
|від продажу | | | | | | | |
|цінних паперів | | | | | | | |
|Пайові внески |* | | | |* |* |* |
|Страхові внески | | | |* | | | |
Продовження таблиці 1
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |
|Кредит і позички |* |* | | |* |* | |
|Кошти від | | |* | | | | |
|реалізації майна | | | | | | | |
|Інші надходження |* | | | |* |* |* |
1.2. Кредиторська заборгованість та кошти, отримані від продажу
цінних паперів
Кредиторська заборгованість – це перш за все заборгованість по
заробітній платні, відрахуванням до позабюджетних фондів, пов”язані з
фондом оплати праці, резерв майбутніх платежів і ін. Утворення
заборгованості по заробітній платні викликане тим, що між строком її
нарахування і днем виплати є деяка кількість днів за роботу, в які
господарюючий суб”єкт ще повинен виплатити робітникам. “Резерв майбутніх
платежів створюється за рахунок нагромадження коштів, призначених на оплату
майбутніх відпусток робітників. Вказані кошти не належать підприємству або
мають цільове призначення. Проте вони постійно знаходяться у підприємства,
котре використовує їх на свій розсуд до момента погашення даної
заборгованості”. [7, с.74]
Кошти, отримані від продажу цінних паперів. Цінні папери представляють
собою грошові документи. Вони можуть існувати в формі відокремлених
документів або записів на рахунках. До них відносяться акції, облігації,
векселі, заставні свідоцтва, страховий поліс і ін.
Пайовий внесок – представляє собою суму грошового внеску, сплачену
юридичною або фізичною особою при вступі до спільного підприємництва.
Пайовий внесок є обов”язковим для вступу до товариства з обмеженою
відповідальністю, змішаного товариства, спільного українсько-іноземного
товариства. Він вноситься: грошовими коштами; шляхом передачи у власність
акціонерного товариства майна і інших матеріальних цінностей, прав
користування землею, водою і іншими природними ресурсами; майнових прав (в
тому числі на використання вираходів, “ноу-хау”); шляхом представлення
майна у користування господарюючого суб”єкта без відшкодування на протязі
деякого проміжку часу витрат володаря (на утримання, ремонт, амотизацію
будівель, приміщень, обладнання, інструментів, транспорту); шляхом
відрахувань від заробітної плати робітників на протязі деякого проміжку
часу.
““Ноу-хау”(знаю як) – комплекс різноманітних науково-технічних,
економічних, соціальних знань, які практично необхідні для певної
діяльності, але ще не стали загальним надбанням”.[11, с.181]
При визначенні ціни “ноу-хау” необхідно пам”ятати, що вона окупиться
майбутнім прибутком, якиц отримає користувач, в іншому випадку у нього буде
менший прибуток або його не буде зовсім. В світовій практиці ціна “ноу-хау”
складає 5% від майбутнього прибутку, але є випадки, коли вона досягає 20%.
Існує декілька способів оплати “ноу-хау”. Основні з них:
роялті – поступові виплати за “ноу-хау” пропорційно визначеним показникам в
ході його використання. Роялті зазвичай нараховується з прив”язкою до
показників зростання прибутку або зростання випуску продукції і т.д.;
паушальний платіж одночасовий, обговорений раніше платіж. Паушальні платежі
використовуються, коли важко спрогнозувати ефект дії "ноу-хау" або вартість
ліцензій невелика;
“кост-плас” – виплати за додаткові послуги по узгодженим розцінкам поверх
обговореної ціни;
Інвестиційний внесок представляє собою джерело самокредитуван- ня
діяльності акціонерного товариства. Інвестиційний внесок – це грошовий
внесок робітника в розвиток даного акціонерного товариства, котре вкладнику
нараховує відсоток в розмірі і в строки, визначені договором або положенням
про інвестиційний внесок.
1.3. Кредит
Кредит – буквально означає "розпорядження визначеною сумою грошей
на протязі деякого часу, тобто ті, у кого є надлишок коштів, можуть їх
давати в кредит тим, хто відчуває нестачу або має потребу в додаткових
сумах". [18, с.21]
В даний час кредит має величезне значення. Він вирішує проблеми, що
стоять перед всією економічною системою. Так за допомогою кредиту можна
перебороти труднощі, пов'язані з тим, що на одній ділянці визволяються
тимчасово вільні кошти, а на інших виникає потреба в них. Кредит акумулює
капітал, що визволився, тим самим, обслуговує прилив капіталу, що
забезпечує нормальний відтворювальний процес. Також кредит прискорює процес
грошового обігу, забезпечує виконання цілого ряду відносин: страхових,
інвестиційних, грає велику роль у регулюванні ринкових відносин.
Джерелом позичкового капіталу служать, по-перше, кошти що вивільняються
з кругообігу: засоби, призначені для відновлення основного капіталу (тобто
амортизаційний фонд); частина оборотного капіталу, що вивільняється в
грошовій формі в зв'язку з розбіжністю часу продажу товарів і купівлі
сировини, палива, матеріалів. Капітал, тичасово вільний у період між
надходженням коштів від реалізації товарів і виплатою заробітної плати.
Іншим джерелом позичкового капіталу виступають грошові прибуток і
нагромадження приватного сектора. Потрібно відзначити, що починаючи з 50-60
років нашого сторіччя існує тенденція підсилення залучення грошових
заощаджень працюючих і службовців. Цьому сприяли, у першу чергу, поліпшення
соціально-економічного становища розвинених країн; зміни в структурі
споживання.
У якості третього джерела позичкового капіталу виступають грошові
нагромадження держави, розміри яких визначаються масштабами державної
власності і долей валового національного продукту.
Таким чином, можна зробити висновок, що тимчасово вільні кошти, що
виникають на основі кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові
нагромадження приватного сектора і держави утворюють джерела позичкового
капіталу.
Кредит виступає в двох головних формах: комерційного і банківського, що
розрізняються по складу учасників, об'єкта позичок, динаміці, розміру
відсотка і сфери функціонування.
Комерційним кредитом називають кредит, наданий одним функціонуючим
