Формування основних фондів підприємства
Згідно з Законом України “Про підприємства” від 25 листопада 1998 р.
Підприємство - це самостійний суб'єкт, що господарює, створений для ведення
господарчої діяльності, що здійснюється з метою отримання прибутку і
задоволення суспільних потреб.
Як правило, підприємство виступає юридичною особою, що визначається
сукупністю ознак: відокремленістю майна, відповідальністю по зобов'язаннях
цим майном, наявністю розрахункового рахунку в банку, виступом від свого
імені. Відокремленість майна виражається наявністю самостійного
бухгалтерського балансу, на якому значиться майно підприємства.
Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій
основі відбувається формування власних коштів підприємства, його прибутків,
залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл
прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання
на цілі розвитку підприємства.
Організація господарської діяльності вимагає відповідного фінансового
забезпечення, тобто початкового капіталу, що утворюється з внесків
засновників підприємства і приймає форму статутного капіталу. Це
найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства. Конкретні
засоби утворення статутного капіталу залежать від організаційно - правової
форми підприємства.
Згідно з Законом України “Про підприємства” майно підприємства
становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість
яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Різниця між ними у тому, що оборотні кошти переносять свою вартість
протягом одного виробничого циклу, тоді як основні фонди роблять це
поступово протягом певного періоду часу.
При створенні підприємства статутний капітал направляється на придбання
основних фондів і формування оборотних коштів у розмірах, необхідних для
ведення нормальної виробничо-господарської діяльності, вкладається в
придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є важливим
чинником при утворенні прибутку. Таким чином, початковий капітал
інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, що
виражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона
приймає грошову форму - форму виручки від реалізації зроблених товарів, що
надходить на розрахунковий рахунок підприємства.
Виторг - це ще не прибуток, але джерело відшкодування витрачених на
виробництво продукції коштів та формування грошових фондів і фінансових
резервів підприємства. В результаті використання виторгу з її виділяються
якісно різні складові частини створеної вартості.
Насамперед це пов'язано з формуванням амортизаційного фонду, що
утворюється у вигляді амортизаційних відрахувань після того, як знос
основних виробничих фондів і нематеріальних активів прийме грошову форму.
Обов'язковою умовою утворення амортизаційного фонду є продаж зроблених
товарів споживачу і надходження виторгу.
Оскільки матеріальну основу утворюваного товару складають сировина,
матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, їхня вартість
поряд з іншими матеріальними витратами: зносом основних виробничих фондів,
заробітною платою робітників складають витрати підприємства по виробництву
продукції, що приймають форму собівартості. До надходження виторгу ці
витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, що не
витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виторгу від
реалізації товарів оборотні кошти відновляються, а понесені підприємством
витрати по виробництву продукції відшкодовуються.
Відокремлення витрат у вигляді собівартості дає можливість зіставити
отриманий від реалізації продукції виторг і зроблені витрати. Зміст
інвестування коштів у виробництво продукції відображається в одержанні
чистого прибутку , і якщо виторг перевищує собівартість, то підприємство
одержує його у вигляді прибутку.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства - це
багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її
використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції
розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи
розвитку підприємства.
Прибуток від реалізації продукції – представляє собою різницю між
виторгом від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів,
експортних тарифів і витратами на виробництво і реалізацію, включених у
собівартість продукції. Виторг від реалізації продукції визначається або по
мірі її оплати (при безготівкових розрахунках – по мірі надходження
фінансових коштів за товари на рахунки у банки, а при розрахунках готівкою
– по надходженням коштів у касу), або по мірі відвантаження товарів і
представлення покупцю розрахункових документів. Метод визначення виторгу
від реалізації продукції визначається підприємством на довгостроковий
період виходячи з умов господарювання і укладених договорів. В галузях
товарного обігу (торгівля, громадське харчування, заготівля) замість
категорії “виторг від реалізації продукції” використовується категорія
“товарооборот”. Зміст товарообороту становлять економічні відносини,
пов”язані з обміном грошових доходів на товари в порядку купівлі-продажу. В
іноземній практиці часто використовується замість терміна “виторг” термін
“валовий доход”.
Прибуток від іншої реалізації – представляє собою прибуток, отриманий
від реалізації основних фондів і іншого майна господарюючого суб”єкта,
відходів, нематеріальних активів і т.д. Прибуток від іншої реалізації
визначається як різниця між виторгом від реалізації і витратами на цю
реалізацію. При встановленні прибутку від релізації основних фондів і
іншого майна враховується різниця між продажною ціною і первісною, або
залишковою вартістю цих фондів і майна. При цьому залишкова вартість майна
застосовується до основних фондів, нематеріальних активів, малоцінним і
швидкозношуваним речам. Залишкова вартість – це балансова вартість за
мінусом зноса.
Доходи від позареалізаційних операцій включають:
доходи, отримані від дольової участі в діяльності інших господарюючих
суб’єктів, дивіденди по акціям, доходи по облігаціям і іншим цінним
паперам, належачих господарюючому суб’єкту;
доходи від здачи майна в аренду;
доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції;
присуджені або визнані боржником штрафи, пеня, неустойка, інші види санкцій
за порушення умов господарчих договорів, а також доходи від відшкодування
спричинених збитків;
прибуток минулих років, виявлений у звітньому році;
позитивні курсові різниці по валютним рахункам, а також операції в
іноземній валюті;
суми коштів, отримані безоплатно від інших підприємств при відсутності
спільної діяльності;
інші доходи від операцій, безпосередньо не пов’язаних з виробництвом і
реалізацією продукції;
Балансовий прибуток – представляє собою суму прибутків від реалізації
продукції, від іншої реалізації і доходів по позареалізаційним операціям за
вирахуванням витрат по них. При цьому слід зауважити, що доходи від
дольової участі в інших господарюючих суб’єктах, доходи по цінним паперам
оподатковуються по іншій ставці, ніж прибуток. Тому ці доходи потрібно
відокремлювати від оподаткованого прибутку в окрему групу.
Господарюючий суб’єкт самостійно визначає напрями використання
прибутку, якщо інше не передбачене статутом.
Отже, підсумовуючи вищезазначені джерела, основні фонди підприємства
формуються, згідно з Законом України “Про підприємства” за рахунок:
. грошових та матеріальних внесків засновників;
. доходів, одержаних від реалізації продукції, а також від інших видів
господарської діяльності;
. доходів від цінних паперів;
. кредитів банків та інших кредиторів;
. капітальних вкладень і дотацій з бюджетів;
. надходжень від роздержавлення і приватизації власності;
. придбання майна іншого підприємства, організації;
. безоплатних або благодійних внесків, пожертвуваннь організацій,
підприємств і громадян;
. інших джерел, не заборонені законодавчими актами України.
Розглянемо їх докладніше.
Кошти, отримані від продажу цінних паперів. Цінні папери представляють
собою грошові документи. Вони можуть існувати в формі відокремлених
документів або записів на рахунках. До них відносяться акції, облігації,
векселі, заставні свідоцтва, страховий поліс і ін.
Пайовий внесок – представляє собою суму грошового внеску, сплачену
юридичною або фізичною особою при вступі до спільного підприємництва.
Пайовий внесок є обов”язковим для вступу до товариства з обмеженою
відповідальністю, змішаного товариства, спільного українсько-іноземного
товариства. Він вноситься: грошовими коштами; шляхом передачи у власність
підприємства майна і інших матеріальних цінностей, прав користування
землею, водою і іншими природними ресурсами; майнових прав (в тому числі на
використання вираходів, “ноу-хау”); шляхом представлення майна у
користування господарюючого суб”єкта без відшкодування на протязі деякого
проміжку часу витрат володаря (на утримання, ремонт, амотизацію будівель,
приміщень, обладнання, інструментів, транспорту); шляхом відрахувань від
заробітної плати робітників на протязі деякого проміжку часу.
"Ноу-хау”(знаю як) – комплекс різноманітних науково-технічних,
економічних, соціальних знань, які практично необхідні для певної
діяльності, але ще не стали загальним надбанням”.
При визначенні ціни “ноу-хау” необхідно пам”ятати, що вона окупиться
майбутнім прибутком, якиц отримає користувач, в іншому випадку у нього буде
менший прибуток або його не буде зовсім. В світовій практиці ціна “ноу-хау”
складає 5% від майбутнього прибутку, але є випадки, коли вона досягає 20%.
Існує декілька способів оплати “ноу-хау”. Основні з них:
роялті – поступові виплати за “ноу-хау” пропорційно визначеним показникам в
ході його використання. Роялті зазвичай нараховується з прив”язкою до
показників зростання прибутку або зростання випуску продукції і т.д.;
паушальний платіж одночасовий, обговорений раніше платіж. Паушальні платежі
використовуються, коли важко спрогнозувати ефект дії "ноу-хау" або вартість
ліцензій невелика;
“кост-плас” – виплати за додаткові послуги по узгодженим розцінкам поверх
обговореної ціни;
Інвестиційний внесок представляє собою джерело самокредитуван- ня
Страницы: 1, 2
