дорівнювала 1 DM (нім. марка) при тому, що ціни виросли ще більше, а багато
промислових товарів просто зникли із пропозиції.
Різке зростання цін можна пояснити за допомогою формули MV=PQ. Не
дивлячись на рівність M і V не можна забувати про показник швидкості обігу
грошей V. Внаслідок втрати господарськиим суб’єктами довіри до національної
валютиобороти грошей надзвичайно збільшуються, що в данному випадку
рівносильно збільшенню їх кількості. Відповідно ціна збільшується набагато
більше, ніж кількість готівкових грошей в обороті. У розкрутці спіралі
гіперінфляції надзвичайну роль також відіграють інфляційні очікування.
Всі ці види інфляції існують тільки при її відкритому стані — тобто
при відносно відкритому ринку. При подавленній інфляції ріст цін на товари
і послуги може і не проявлятись, а дефіцит грошей може виражатися як
дефіцит пропозиції
Розрізняють два типи інфляції — збалансовану і не збалансовану. При
збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на
більшість товарів і послуг. В цьому випадку за результатами середньорічного
росту цін піднімається процентна ставка банку, і таким чином ситуація стає
рівносильній ситуації із стабільними цінами.
У випадку незбалансованої інфляції ціни на різноманітні товари і
послуги підвищуються і по різному на кожний тип товару.
Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, очікувана і
неочікувана.
Очікувану інфляцію можна прогнозувати на якийсь період часу і вона в
основному є прямим результатом дії уряду.
Неочікуванна інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що
негативно відбивається на системі оподаткування і грошового обігу.
У випадку наявності у населення інфляційних очікувань така ситуація
призведе до різкого збільшення попиту, що створить труднощі в економіці та
викривлює реальну картину суспільногопопиту. Це в свою чергу веде до збою в
прогнозуванні тенденцій в економіці, а за умови нерішучості уряду, ще
сильніше збільшує інфляційні очікування, які будуть впливати на ріст цін.
У випадку коли раптовий стрибок цін має місце в економіці, яка не
“заражена” інфляційними очікуваннями, то виникає так званий “ефект Пігу” —
тобто різке зниження попиту у населення в надії на скоре зниження
цін.Внаслідок знижнення попиту виробник змушений знижати ціну і вертається
в стан рівноваги.
Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Індекс цін є
вимірником відношень між ціною, певного набору товарів і послуг, які в
економіці мають назву “ринковий кошик”, для певного періоду часу і
ідентичною ціною групи товарів і послуг в базовому періоді. Вказаний
орієнтир або початковий рівень, називається “базисним роком”. Якщо
представити сказане у вигляді формули, то отримаємо наступне:
[1]
Для розрахунків темпів інфляції, тобто швидкості зростання цін, існує
така формула
[2]
Отже на прикладі виміряємо рівень інфляції за 1988 рік для США. Індекс цін
на споживчі товари 1982-1984 років використовується в якості базисного
періоду, для якого встановлюється рівень цін, який дорівнює 100. В 1988
році індекс цін був приблизно рівний 118. А це означає, що в 1988 році ціни
були на 18% більші, ніж в 1982-1984 роках, або простіше кажучи, данний
набір товару, який у 82-84 рр. кОштував 100 долларів, то вже у 1988 р.
стояв 118 долларів.
Темп інфляції для данного року можна виміряти наступним чином: відняти
індекс цін минулого року (1987) від індексу цього року (1988), а потім
помножити на 100. Наприклад в 1987 р. індекс цін на споживчі товари
дорівнював 113,6, а в 1988 — 118,3. З цього випливає, що рівень інфляції
для 1988 р. вираховується наступним чином:
ІІ. Причини винекнення інфляційних процесів, та її наслідки.
В теоріях західних економістів виділено як альтернативу дві концепції:
інфляція попиту і інфляція витрат. Ці концепції розглядають різні причини
винекнення інфляції.
Інфляція попиту — порушення рівноваги між попитом і пропозицією з
боку попиту. Економіка може спробувати витратити більше, ніж вона може
випускати; вона може прагнути досягати тої точки, яка знаходиться поза
кривої виробничих можливостей. Виробничий сектор не в змозі відповісти на
цей вигаданий попит збільшенням реального об’єму продукції, тому, що всі
маючі в запасі ресурси, вже давно вичерпані. Тому цей надмірний попит
призводить до зростання ціни на постійний реальний обсяг продукції і
викликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту пояснюють фразою “Дуже
багато грошей полює за дуже малою кількісью товара”.
Але відношення між попитом з одної сторони, і обсягом виробництва,
зайнятостю і рівнем цін — з другої, набагато складніше, ніж описано зверху.
Малюнок 1-1 допоможе зрозуміти вище сказане.
На першому відрізку — загальні витрати, тобто сума споживання,
інвестицій, державних витрат і чистого експорту, до такого ступеня низькі,
що обсяг національного продукту сильно відстає від свого максимального
рівня при повній зайнятості. Іншими словами, реальний обсяг ВНП дуже
відстає. Рівень безробіття великий, а велика доля виробничих потужностей
підприємств не приймає в цьому участі. Уявимо, що попит зросте. Тоді обсяг
виробництва збільшиться, рівень безробіття зменшиться, а рівень цін
незначно зросте, або зовсім не зміниться. Це пояснюється тим, що велика
кількість матеріальних і трудових ресурсів не залучена до діла, які можна
привести до дії за допомогою існуючих на них цін.Безробітний не просить
збільшити йому зарплату, коли наймається на роботу.
По мірі того, як попит продовжує зростати, економіка переходить до
другого відрізка, наближуючись до повної зайнятості і до більш повного
використання ресурсів. Але рівень цін може почати зростати ще до того, як
досягнена повна зайнятість.Чому? Тому, що по мірі розширення виробництва
запаси не залучених ресурсів не щезають одночасно у всіх секторах економіки
і у всіх сферах промисловості. В деяких сферах промисловості починають
з’являтися вузькі міста, хоч в більшості всробничих сфер є великі виробничі
потужності.Деякі сфери промисловості раніше інших вичерпають свої виробничі
потужногсті і не зможуть відповісти на подальше збільшення попиту на свої
товари збільшенням пропозиції.Тому ціни на них будуть зростати. По мірі
збільшення попиту на ринку робочої сили, деякі працівники починають
використовуватись повністю і їх зарплата в грошовому вимірі збільшується. В
результаті збільшуються виробничі витрати і фірми змушені збільшувати
ціни.Зменшення ринку робочої сили розширює можливості профспілок при
укладанні колективних угод і допомагає їм збільшувати заробітну плату.
Фірми готові уступати вимогам профспілок про збільшення зарплати тому, що
не хотять страйкувань, особливо в той час, коли економіка стає на шлях
розквіту. Крім того, при збільшенні загальних витрат більш високі витрати
можна легко покласти на покупця, піднявши ціни. Нарешті, коли досягнута
повна зайнятість, фірми вимушені наймати на роботу менш кваліфікованих
працівників, що призводить до росту витрат і цін. Інфляцію на другому
відрізку, іноді називають “передчасною” тому, що вона з’являється за довго
до з’явлення повної зайнятості в країні.Коли загальні витрати досягають
третього відрізка, повна зайнятість відноситься до всіх секторів економіки.
Всі сфери промисловості більше не можуть відповідати на збільшення попиту
збільшенням обсягу продукції. Реальний обсяг національного продукту досяг
свого максимуму., і подальше збільшення попиту веде до інфляції.Попит,
перевищуючий виробничі можливості населення веде до збільшення рівня цін.
При постійному рівні цін (відрізок 1) номінальний і реальний ВНП
збільшується однаково. Але при передчасною інфляцією (відрізок 2)
номінальний ВНП необхідно дифлирувати, щоб визначити зміну обсягу продукції
в фізичному вираженні. При чистій інфляції (відрізок 3) номінальний ВНП
залишається незмінним.
[3]
Інфляція може також виникнути в результаті зміни витрат і пропозиції
на ринку. В останні роки було декілька періодів, коли рівень цін виростав,
не дивлячись на те, що сукупний попит не був вичерпаним. В нас були
періоди, коли і обсяг продукції і зайнятість зменшувались з одночасним
збільшенням загального рівня цін.
Теорія інфляції, обумовленної ростом витрат, пояснює ріст цін такими
факторами які призводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Витрати
на одиницю продукції — це середні витрати при певному обсязі виробництва.
Такі витрати можна отримати розділивши загальні витрати на ресурси на
кількість виготовленної продукції, тобто:
[4]
Збільшення витрат на одиницю продукції в економіці зменшує прибуток і
обсяг продукції, яку фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. В
результаті зменшується кількість товару і послуг в мсаштабі всієї
економіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, збільшує рівень цін.
Отже, по цій схемі витрати, а не попит змінюють ціни, як це робиться при
інфляції попиту.
Два основні джерела інфляції, які тісно пов’язані з ростом витрат —
це збільшення номінальної зарплати і цін на сировину і енергію.
Існує дві концепції щодо визначення першопричин інфляції: структурна
і монетарна. Прихильники першої концепції вбачають неминучість інфляції в
процесі економічного зростання за умов наявності структурних “вузьких
місць” в економиці. До таких “вузьких місць” вони відносять диспропорцію
суспільного відтворення, дефіцити державного бюджету. З точки зору
прихильників цієї концепції, збільшення грошової маси дає змогу інфляції
виявитися і стати кумулятивним (зростаючим) процесом.
Монетаристи розглядають інфляцію як чисто грошовий феномен, що
зумовлений “мякою” грошовою та бюджетною політикою держави (дефіцитне
фінансування, надмірне розширення внутрішнього кредиту та помилкові
операції Національного банку на валютних ринках). Вони вважають структурні
“вузькі місця” наслідком спотворених внутрішніх цін і валютних курсів, що,
в свою чергу, спричинене інфляційними процесами і спробами уряду стримати
зростання цін у певних межах.
Щодо причин інфляції в країнах, що розвиваються, і пост комуністичних
країнах, то тут головною причиною інфляції називають ціновий механізм, який
за відсутьністю або не досконалості ринкових структур неминуче призводить
