зміщуючи його електрони і порушуючи рівновагу ядра. Проте альфа частинки
мають невисоку проникальну силу і не можуть подолати навіть таки перешкоди,
як аркуш паперу чи людська шкіра. Отже, серйозної шкоди атом, що випускає
альфа-частинки, може завдати лише тоді, коли його ковтнути разом із їжею
або вдихнути.
Бета-частинки - це електрони, які з великою швидкістю
викидаються з нестійких атомів. Шкода, якої вони завдають атомам,
стикаючися з ними, менша, ніж від альфа-частинок. Однак бета-частинки
здатні проходити як крізь папір, так і крізь живу тканину. Отже, бета-
радіація може спричинити поважні опіки шкіри.
Іноді нестійкі ядра випромінюють вибухи енергії у формі хвиль,
швидкість яких дорівнює швидкості світла. Це гамма-промені, які мають
високу проникальну силу і від яких захиститься можна лише товстими
бетонними стінами або свинцевими листами.
Радіація нечутна, невидима й немає запаху. Вона неприступна для
наших органів чуття, а якби й фіксувалася ними, то людина однаково
беззахисна перед нею.
Радіація може вражати людський організм трьома способами: 1)
зовнішньою дією; 2) внутрішньою - через органи травлення, якщо туди з їжею
чи водою потрапляє радіоактивний пил; 3) внутрішньою дією через легені,
якщо людина вдихає цей пил.
Шкода, якої радіація завдає людському організмові, може бути
двох типів. Перший є наслідком ураження високою дозою радіації великої
кількості клітин організму. В цьому разі тяжкі пошкодження живої тканини й
ознаки променевої хвороби виявляються протягом кількох днів. Якщо організм
зазнав надто великої шкоди, людина помирає. Ступінь хвороби залежить від
рівня радіації та спроможності організму протидіяти радіації.
Другий тип радіаційного ураження має тривалий характер і настає
внаслідок пошкодження окремої клітини. Пошкоджена клітина може вижити і
залишається в „сонному” стані багато років, однак це вже не та клітина, що
була доти, - вона цілковито переінакшена. І згодом починають розвиватися
генетичні мутації та рак.
Час, упродовж якого та чи та речовина залишається радіоактивною,
вимірюється періодом її напіврозпаду, тобто терміном, за який половина цієї
речовини перетворюється на стійкішу шляхом випромінювання хвиль і частинок.
Наприклад, період напіврозпаду йоду-131 дорівнює восьмі дням. Проте інші
радіоактивні речовини набагато стійкіші. Період напіврозпаду стронцію-90
дорівнює двадцяти чотирьом рокам, цезію-137 - тридцяти рокам. Це означає
,що ці речовини залишаються потенційно небезпечними дуже довго; їх треба
тримати в спеціальних контейнерах цілі сторіччя. Внаслідок розщеплення
урану під час роботи реактора атомної електростанції утворюється двадцять
сім видів радіоактивних речовин. Плутоній - елемент, що його створила
людина. Він з’явився лише після того, як було розщеплено уран у процесі
виробництва ядерної зброї та атомної енергії. Період напіврозпаду плутонію
- 24000 років. Плутоній випромінює альфа-частинки. Атом плутонію,
вивільнений в атмосферу , може розпастися і стати нешкідливим того самого
дня, коли він злетів у повітря. Але половина вивільнених атомів залишається
потенційно смертоносними 24 тисячоліття, а чверть аж до 50000 років.
Ніякі людські зусилля негодні пришвидшити процес розпаду. В
цьому специфічна різниця між атомною та іншими видами енергетики. Коли
первісна людина хотіла погасити своє вогнище, вона гасила його. Сучасні
домені печі й турбореактивні двигуни можна вимкнути будь якої миті. Але
розпад вивільнених радіоактивних речовин зупинити не можна. Атомна енергія
невблаганна: вона не прощає помилок.
Проблема 3. Могутність сучасної цивілізації постійно зростає, а
наука і техніка відкривають дедалі нові горизонти для її розвитку. Важко
навіть уявити, яким було б наше життя без сучасних наукових знань, та
інженерної майстерності. Однак могутність цивілізації не лише дала людям
блага, а й створила смертельну загрозу для всього роду homo sapiens. Про
неї люди збагнули, мабуть, після винаходу атомної зброї. Адже виробництво
ядерної енергії виросло з виробництва ядерної зброї. З багатьох поглядів
ядерна зброя і ядерні реактори дуже подібні. Чорнобиль є суворим
нагадуванням про те.
Одна з небезпек ядерної енергетики полягає в тому ,що
технологію і сировину мирних атомних програм можна використати для
створення ядерної зброї. Необхідний для цього плутоній отримують з відходів
ядерного палива ,і така операція по грошам багатьом країнам третього світу.
Міжнародне агентство у справах атомної енергії
(МАГАТЕ) зобов’язане унеможливлювати використання ядерної техніки
,технології й палива для виробництва ядерної зброї. Однак воно, як і
більшість організації ООН , не може вживати суворих санкцій до держав,
котрі порушують ці принципи.
Ядерна зброя набагато руйнівніша, ніж усі попередні
виді зброї. За допомогою ракет цю зброю можна доставити у будь-якій пункт
земної кулі. Перед людством маячить похмура реальність взаємного знищення
протягом лічених годин. Державна безпека в абсолютному значенні цього слова
більше не існує. Ціна миру в ядерну добу - це повсякчасна загроза ядерної
війни. Ми захищаємо себе за допомогою стратегії залякування, що ґрунтується
на можливості взаємознищення, ми ставимо мир у залежність від зброї, яку
всі сторони бояться застосовувати, бо вона страшенно небезпечна. Тим часом
загроза знищення людства зростає у міру того, як ядерна зброя поширюється
на всій земній кулі. Крім того, існує можливість випадкового вибуху, коли
навіть одна країна має бойові ядерні заряди. Неполадки та аварії
трапляються. Не можна накопичувати атомну зброю, не збільшуючи ризику
випадкового вибуху. У міру зростання запасів атомної зброї зростає також
ризик навмисного вибуху. Атомні бомби свого часу виросли з історії, а тепер
вони можуть покласти край історії. Їх створили люди, а тепер вони можуть
знищити людей. Однак ядерна зброя не тільки вбиває людей. Вона викликає
такі сильні екологічні зміни а навколишньому середовищі, що воно стане
непридатним для життя. Смерть усього людства не тільки покладе край
поколінням, що живуть у даний час, але й і усім прийдешнім. Ця смерть
означатиме поразку всіх людських надій, ідеалів минулих і майбутніх.
Проблема 4. Забруднення навколишнього середовища в результаті
техногенних викидів, які мають місце при роботі атомних реакторів. До 1994
року було побудовано близько 430 енергетичних атомних реакторів, яки
збільшили більш як на порядок вихід у навколишнє середовище радіоактивних
речовин, порівняно з викинутими в атмосферу, водойми і захороненні, як
відходи.
У результаті техногенних викидів щільність радіоактивного
забруднення ґрунтів і води зросла. Спостерігається незворотній процес
безперервного розповзання радіонуклідного забруднення. Раніше чи пізніше
воно проникає скрізь. Вода здійснює невпинний круговорот через океани,
хмари і дощі, через листя рослин та кровоносні судини тварин і людей.
Атмосферні гази пронизують усі форми життя. Ґрунт покриває тонким шаром-
плівкою кам’яний скелет Землі й одночасно є минулим і майбутнім життям.
Вода, суша, повітря, живі рослини й тварини ( і ми там) - все перебуває у
постійному обміні компонентами.
Викиди не повинні перевищувати обсягу, який може засвоїти,
переробити біосфера без шкоди для себе. Отже, забруднення біосфери є
найважливішою проблемою тому, що її вирішення є також вирішенням інших
проблем - енергії, ресурсів, питної води та ін.
Забруднення території України радіоактивними викидами при
катастрофі на Чорнобильській АЕС не має аналогів ні за масштабами, ні за
глибиною екологічних, соціальних і економічних наслідків. Внаслідок аварії
було забруднено близько 12 млн. га, з них 8,4 млн. га сільськогосподарських
угідь.
Проблема 5. Необхідність створення санітарної зони. В період
експлуатації АЕС, а також після виробітки її ресурсу ( через 20-30 років
експлуатації АЕС) навколо АЕС і могильників потрібно створювати санітарну
зону, що приведе до безповоротного знищення більших площин земель,
придатних для господарчої діяльності людини.
Проблема 6. „Людський” фактор. Виробництво атомної енергії
потребує надзвичайно високої кваліфікації персоналу, що обслуговує атомні
реактори. Колись дерево було основним паливом у всьому світі, однак із
зростанням населення і зникненням лісів дерево поступилося місцем кам’яному
вугіллю, а згодом почали використовувати ще й нафту. Про те запаси нафти
не безмежні, а її спалювання завдає чималої шкоди навколишньому середовищу.
Мабуть, уран - основне паливо для майбутніх поколінь людства й потребу в
енергії можна задовольнити шляхом розвитку ядерної промисловості.
Використання персоналу високої кваліфікації дозволить майже уникнути
помилок, що можуть привести до аварії. “Майже” - тому, що люди втомлюються,
іноді в них поганий настрій: діючи бездумно, вони припускаються помилок, а
це може привести до катастрофи. Крім цього, потрібен контроль за психічним
станом операторів, аби відвернути божевілля і не допустити дій, спроможних
привести до аварії.
Можливість вивільнення радіоактивного матеріалу робить атомну
електростанцію надзвичайно спокусливою для диверсій і зовнішнього нападу.
Тому атомні електростанції потребують значної охорони.
Проблема 7. Практично всі блоки (крім блока № 6 Запорізької
АЕС) підлягають реконструкції , так як 7 блоків АЕС з 14 експлуатуються вже
більш 15 років. Необхідно збільшувати об’єм та якість технічного
обслуговування, ремонтів та робіт по діагностуванню обладнання. Є
необхідність виконання робіт по модернізації існуючих и створенню
додаткових систем безпеки.
Наше суспільство покладається на техніку й технологію, але
ядерно-енергетичні системи не зовсім надійні. Вони складаються з тисяч
помп, клапанів, труб, електросхем і двигунів. До аварій можуть привести
помилки в проектуванні, будівництві, експлуатації та ремонті обладнання, а
також зовнішні чинники – повені, пожежі, землетруси й смерчі. Корозія,
вібрація, перенапруження та спрацювання деталей внаслідок тривалої
експлуатації можуть спричинити якусь незначну хибу в роботі, а вона
призведе до інших, які годі передбачити навіть за допомогою комп’ютерів.
Здебільшого машини працюють доти, доки вони вийдуть з ладу, але в роботі
ядерних реакторів ця засада неприпустима.
Насамперед слід звернути увагу на створення безпечних
реакторів, робота яких ґрунтувалася б на законах фізики і не потребувала
втручання людини з метою відвернення ризику.
Проблема 8. Чорнобильська проблема. Чорнобильська АЕС
являє собою об’єкт атомної енергетики, до складу якої входять обладнання,
будови та споруди, які безпосередньо зв’язані з виробітком електроенергії.
В його склад входять:
- енергоблок № 1, зупинений у 1996 році у зв’язку з постановою уряду
України;
- енергоблок № 2, зупинений в жовтні 1991 року в зв’язку з займанням
турбогенератора;
- енергоблок № 3, якій знаходився в режимі експлуатації до 2000року;
- енергоблок № 4, на якому в 1986 році сталася аварія з повним
зруйнуванням активної зони, на якому виконанні першочергові заходи
для зменшення наслідків аварії та продовжуються роботи по
забезпеченню контролю його стану, ядерної та радіаційної безпеки;
- енергоблоки № 5 та № 6 з незавершеним будівництвом відповідно з
рішенням о припиненні будівних робіт, прийнятим після аварії 1986
року;
- сховище рідких та твердих радіоактивних відходів і
відпрацьованого ядерного
палива та інші споруди.
Чорнобильська проблема потребує виконання наступних задач:
- зачинення ЧАЕС-3 зі зняттям з експлуатації блоків №1, 2, 3;
- перетворення об’єкта "Укриття" в екологічно безпечну систему;
- створення централізованого сховища відпрацьованого ядерного
палива;
- створення заводу по переробці та зберіганню радіоактивних
відходів.
5.Закінчення.
Розвиток людського суспільства нерозривно пов’язаний з
споживанням різних видів енергії. Сьогодні гостро стоїть проблема швидкого
вичерпування запасів природних енергоресурсів –вугілля, нафти, газу.
Теоретично ядерна енергія близька до ідеальної. Вона
ефективна і недорога. Проте з виробництвом ядерної енергії пов’язано чимало
проблем.
Використання будь якого виду енергії доводиться оплачувати
грошима, людським життям, забрудненням навколишнього середовища. Не існує
якогось універсального виду енергії, також не можна відмовитися від одного
виду енергії, не замінивши його іншими видами. Доводиться балансувати між
вигодами й ризиком, і проблеми ядерної енергетики повинні розв’язуватися
саме в цьому контексті.
Атомні станції не повинні чинити надмірних постійно діючих або
аварійних теплових, хімічних, радіаційних та інших впливів на навколишнє
середовище, так як це загрожує рівновазі всієї планети. У найгіршій
перспективі побічні продукти атомної енергії - накопичені внаслідок аварій
і спалювання ядерного палива - можуть завдати непоправної шкоди нашій
планеті. Природа буває жорстока і без втручання людини. Але природні
руйнування здебільшого загладжуються навколишнім середовищем. Однак
катастрофи, які спричиняє людина, загрожують постійним спустошенням. Не
виключено, що тоді, коли стануть відомі всі згубні наслідки впливу ядерної
енергії на навколишнє середовище, змінити щось буде неможливо. Цілком
можливо, що в розв’язанні ядерних енергетичних проблем ми досягли межі
технологічної компетентності й питання радіації ніколи не будуть
розв’язані. Небезпеки, які спричиняються розщепленням атома, випливають з
фундаментальних законів фізики, тому, можливо, проблем пов’язаних з ними,
ніколи не вдасться розв’язати. Але хочеться вірити в людський розум, в те,
що на основі сучасних та майбутніх знань людство вирішить проблему
безпечного використання атому, і тоді воно назавжди буде забезпечено
енергією.
Література.
1. „Ядерна енергетика та навколишнє середовище”, Е.В. Соботович.
2. Київ, 1988 р.
3. „Екологічна безпека в Україні”, О.В. Яцик. 2001 р.
4. „Радянський екоцид в Україні”, С.І. Васюта. 2000 р.
5. „Останнє попередження”, Р. Гейл, Т. Маузер, 1989 р.
6. „Енциклопедичний словник юного техніка”, 1988 р.
7. Матеріали з Інтернету.
