На розвиток положення про адвокатуру НКЮ УРСР 27 грудня 1922 р. затвердив Положення про надання консультації для надання юридичної допомоги населенню, що організовується колегіями захисників. Усі члени колегії захисників водночас були й членами консультації.Слід зазначити, що положення про адвокатуру вже в перші роки після прийняття зазнало деяких змін, зумовлених проведенням у республіці судової реформи. Так, 16 грудня 1922 р. ВУЦВК прийняв Положення про судоустрій Української РСР СУ УССР, яке запровадило єдину систему судових установ, що складалася з народних і губернських судів, Верховного Суду УРСР. Положення передбачало, що з метою забезпечення трудящим юридичної допомоги при вирішень цивільних спорів та надання захисту в кримінальних справах при губернських судах (і під їхнім наглядом) діють колегії захисників.29 жовтня 1924 р. постановою СРСР і союзних республік зазначалося, що до надання юридичної допомоги населенню, в тому числі виконання завдань судового захисту, засновуються колегії правозаступників (оборонців). Вони діють на підставі Положення про судоустрій, загальні принципи якого визначають союзним законодавством.У зв`язку зі скасуванням у червні 1925 р. ВУЦВК адміністративно - територіального поділу України на губерні і поділом її території на 41 округів, були перебудовані й органа юстиції: замість губернських судів і колегій захисників, що перебували при них, були створені окружні суди, при яких діяли колегії захисників.. Нове Положення про судоустрій Української РСР від 23 жовтня 1925 р. підтвердило цей статус колегій захисників. Про організацію та діяльність колегії захисників у цьому Положенні мова не йшла.Слід зазначити, що у вересні 1927 р. НКЮ був запроваджений при президії колегії захисників інститут стажистів і практикантів Збірник чинних установ, інструкцій, обіжників НКЮ й обіжників НКЮ Найвищого Суду УРСР.Колегії захисників уже в перші роки свого існування намагалися піднести престиж і авторитет своєї професії. Так, у 1926 р. Харківська губернська колегія захисників звернулася з пропозицією до РНК про те, щоб назву “колегія захисників” змінити на “адвокатуру”. На жаль, ця слушна пропозиція не знайшла підтримки, оскільки тоді над суспільною думкою тяжило спотворене класовим мисленням уявлення про дореволюційну на зарубіжну адвокатуру.Цікавим є факт, що у 1923 р. київська колегія захисників прийняла звернення до членів колегії, яке містило норми професійної етики. Це була перша спроба, привернути увагу до цього вкрай необхідного і досить важливого елемента адвокатської діяльності.12 вересня 1928 р. колегія НКЮ УРСР прийняла постанову “Про реорганізацію колегії захисників”, якою було визначено перехід на колективні форми організації праці захисників. Причому постановою наголошувалося на добровільному характері прикріплення захисників до консультацій і ліквідації приватних кабінетів.У новому положенні про судоустрій від 11 вересня 1929 р. було передбачено, що колегії захисників перебувають при окружних судах і діють на підставі як цього Положення, так і наказів та розпоряджень НКЮ УРСР.Відповідно до цього 20 жовтня 1929 р. НКЮ УРСР затвердив Положення про колективні форми роботи колегій захисників.Окремо слід спинитися на питанні оплати праці захисників після переходу на колективні форми роботи. Адже необхідно було знайти найдоцільніший варіант, який відповідав би й новим методам діяльності захисників й стимулював їхню працю. До цього часу практика оплати працівників у республіці знала різні форми. Так, однією із перших була преміально-марочна система, за якою захисникові виплачувалася певна частина цього заробітку, а решта, за винятком витрат на управлінський апарат, находила до загального фонду, з якого кожному захисникові виплачувалася певну суму залежно від кількості встановлених йому за кваліфікацією марок. При цьому не враховувалась кількість і якість праці захисника. Тому з 17 травня 1931 р. наказом НКЮ міжрайонним колегіям захисників була запропонована розрядно - пайова форма. Та й ця форма оплати праці виявилася непридатною, оскільки поділ на розряди не мав відповідних критеріїв та обґрунтування.Намагаючись урахувати невдалий досвід уже випробуваних форм оплати праці захисників, усунути виявлені недоліки, що стали їх результатом, з 26 квітня 1932 р. НКЮ УРСР запропонував систему госпрозрахунку, за якою кожна юридична консультація колегії перетворювалася на госпрозрахункову бригаду.Слід підкреслити, що ця система зустріла досить сильний опір колегії захисників, які справедливо вважали адвокатську діяльність такою специфічною галуззю, яку ніяк не можна планувати.

Певним логічним завершенням введеної системи госпрозрахунку, зміцнення фінансової бази колегій захисників республіки стало утворення в березні 1933 р. централізованого фонду коштів колегії та прийняття у зв`язку з цим постанови НКЮ “Про централізацію коштів колегії захисників“. Однак кошти колегії захисників в основному були сконцентровані в НКЮ республіки, який не завжди справедливо та об`єктивно ним розпоряджався. У зв`язку з цим указаний фонд 10 травня 1934 р. був ліквідований ЗЗ УРСР.У вересні 1930 р., в республіці скасувалися округи й запроваджувалася двоступенева система управління: центр - районується. Щоб пристосувати судові органи республіки до нової системи управління, 29 вересня цього ж року ВУЦВК і РНК УРСР затвердили постанову “Про реорганізацію місцевих органів юстиції”, НКЮ - Інструкцію про порядок ліквідації окружних судів, прокуратур і президій, колегій захисників. За цими актами водночас із ліквідацією місцевих органів юстиції були ліквідовані і президії окружних колегій захисників, а замість них були створені міжрайонні та їхні президії.У зв`язку з цим НКЮ УРСР у травні 1931 р. був виданий наказ, який передбачав завдання, організацію та структуру міжрайонної колегії захисників, функції її керівних органів, питання коштів і розподілу доходів, порядок прийому до колегії тощо.Нове положення про судоустрій УРСР від 25 вересня 1931 р. фактично залишило без змін принципи організації колегії захисників, що існували раніше. Про те воно вперше закріпило права колегії захисників як юридичної особи. Оскільки двоступенева система управління в республіці була визнана неефективною, то на сесії ВУЦВК 9 лютого 1931 р. її територія була поділена на 5 областей: Київську, Харківську, Вінницьку, Дніпропетровську, Одеську. Відповідно до цього постановою НКЮ від 11 лютого 1932 р. “Про структуру та функції обласних органів НКЮ” скасовувалися міжрайонні колегії захисників, а натомість утворювалися колегії при обласних судах, під їхнім керівництвом і наглядом. Було підтверджено що єдиною формою діяльності колегії захисників є колективна.Згідно з постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 26 червня 1934 р. “Про розширення прав Найвищого Суду“ безпосереднє керівництво колегіям захисників покладено на Найвищій суд, якій 4 липня 1934 р. затвердив нове Положення про форми роботи юридичних консультацій. Подальший розвиток організаційних форм діяльності адвокатури України пов`язаний з прийняттям нових Конституції (Основного Закону) Української РСР. Зокрема, такі норми конституцій, як забезпечення обвинуваченому права на захист, недоторканість особи, розширили діяльність адвокатури.У січні 1937 р. в структурі Наркомату юстиції УРСР був створений відділ судового захисту й юридичної допомоги населенню, на який покладалося здійснення загального керівництва і нагляду за діяльністю колегій захисників та організація юридичної допомоги населенню. Колегії захисників перейшли у відання НКЮ і стали йому підзвітні.15 жовтня 1937 р. НКЮ УРСР затвердив наказ про колегії захисників, за якими фактично зберігалися організаційні форми роботи колегій захисників. Так, вказувалося, що судовий захист та юридичну допомогу громадянам, державним і громадським організаціям колегії захисників надають через юридичні консультації.16 серпня 1939 р. Рада Народних Комісарів СРСР затвердила Положення про адвокатуру СРСР. Ними були визначені завдання адвокатури, керівництво її діяльністю, структура та порядок прийому і виключення із колегії адвокатів, дисциплінарна відповідальність.Насамперед слід звернути увагу на відсутність в Положенні слова “захисник” та введення терміну “адвокатура”, “адвокат”.Велика Вітчизняна війна внесла суттєві корективи в характер діяльності адвокатів. Так, у зв`язку з прийняттям Президією Верховної Ради СРСР 22 червня 1941 р. Указу “Про військовий стан», в місцевостях, переведених на військовий стан, всі справи про злочини, що мали на меті порушити громадський порядок та державну безпеку, передавалися на розгляд військових трибуналів.Розгляд справ у загальних судах на недовгій час був припинений у зв`язку з тим, що вже у кінці жовтня - на початку листопада 1941 р. гітлерівці окупували майже всю Україну. 25 грудня 1941 р. союзний НКЮ у своєму листі “Про призначення захисту на вимогу суддів” визначив порядок виділення адвокатів для захисту обвинувачених у справах, що розглядалися військовими трибуналами і загальними судами.Як і раніше, кадрами адвокатури займалися державні органи, про що свідчать інструкції НКЮ СРСР від 26 грудня 1944 р. “Про організацію контролю за якістю роботи адвокатів”, “Про контроль за якістю роботи адвокатів, що обслуговують установи, підприємства й організації”. У листопаді 1944 р. Радянська Армія звільнила від окупантів територію Закарпатської України. В містах, селах почали діяти органи народної влади - Народні комітети.26 листопада 1944 р. в Мукачеві відкрився 1 з`їзд Народних Комітетів Закарпатської України, котрий одноголосно прийняв Маніфест про возз`єднання Закарпатської України з Радянською Україною.У зв`язку з появою на території Закарпатської України нової системи прокурорських і судових органів для обслуговування населення, надання юридичної допомоги, тощо, вийшов декрет від 12 січня 1945 р. “Про організацію роботи народної адвокатури”. В розвиток його, Уповноважений Народної Ради в справах юстиції, розпорядженням від 20 лютого 1945 р. затвердив “Тимчасове положення про організацію та діяльність народної адвокатури”, а 5 березня 1945 р. видав розпорядження “Про таксу адвокатів та їхніх заступників”.29 червня 1945 р. у Москві був підписаний договір між СРСР і Чехословацькою Республікою, згідно з яким Закарпатська Україна увійшла до складу Української РСР. Цей договір був ратифікований 27 листопада 1945 р. Президією Верховної Влади СРСР, цим був завершений процес возз`єднання всіх Українських земель в єдину Українську РСР.22 січня 1946 р. на підставі Президії Верховної Ради СРСР у складі УРСР була утворена Закарпатська область. 24 січня 1946 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР на території Закарпатської області було запроваджено законодавство України.Після закінчення Великої Вітчизняної війни форми організації адвокатури залишалися без істотних змін.З 1952 р. у колегіях адвокатів України було запроваджено кодифікацію законодавства, в зв`язку з чим Міністерство юстиції УРСР затвердило методичні вказівки щодо організації цієї роботи.У червні 1952 р. Міністерство юстиції СРСР було затверджене Положення про юридичні консультації колегії адвокатів, яке докладно регламентувало організацію і порядок роботи юридичних консультацій. Однак у квітні 1956 р. воно було скасовано у зв`язку з введенням нових Типових правил внутрішнього розпорядку для адвокатів, до яких були включені і відповідні норми Положення про юридичні консультації.Міністерством юстиції СРСР наприкінці 1955 р. прийнято нове Положення про порядок оплати праці адвокатів. За цим Положенням всім адвокатам встановлювався гарантований мінімум заробітної плати та доплата до неї залежно від їх навантаження.В квітні 1956 р. Міністерство юстиції визнало за необхідне переглянути чинне Положення про адвокатуру СРСР і як результат цього відділом адвокатури МЮ СРСР був розроблений новий проект Положення. Однак законодавець пішов шляхом децентралізації адвокатури.В грудні 1958 р. Верховна Рада СРСР затвердила Основи законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік, Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік, Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік, а в грудні 1961 р. - Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік й Основи цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік. Відповідно до Основ законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік Верховна Рада УРСР 30 червня 1960 р. прийняла закон про судоустрій Української РСР, а 28 грудня 1960 р. затвердила нові Кримінальний і Кримінально - процесуальний кодекси УРСР із введенням їх у дію з 1 квітня 1961 р. Згідно з Основами цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік Верховна Рада 18 липня 1963 р., затвердила нові Цивільний і Цивільно - процесуальний кодекси Української РСР.Відповідно до Закону про судоустрій УРСР Міністерством юстиції республіки був розроблений проект Положення про адвокатуру, яке Верховна Рада затвердила 25 вересня 1962 р. Стаття 1. Положення підтверджувала, що колегії адвокатів є добровільними об`єднаннями осіб, які здійснюють захист на попередньому слідстві і в суді, представництво в цивільних справах у суді і арбітражі, а також подають іншу юридичну допомогу громадянам, підприємствам, установам, організаціям та колгоспам.Проте нове Положення про адвокатуру вже незабаром зазнало значних змін. Так, 21 березня 1963 р. Міністерство юстиції республіки було ліквідовано і на його основі 23 березня 1963 р. створено Юридичну комісію при Раді Міністрів УРСР, на яку покладалося методичне керівництво роботою обласних колегій адвокатів. За її поданням 15 червня 1965 р. до Положення про адвокатуру УРСР були внесені зміни і доповненя. Зміст їх зводився до того, що контроль і керівництво за діяльністю колегій адвокатів знову покладалися на Юридичну комісію.

8 грудня 1965 р. Радою Міністрів Української РСР було затверджено нову Інструкцію про порядок оплати юридичної допомоги, яка подавалася адвокатами громадянам, підприємствам, установам, радгоспам, колгоспам та іншим організаціям республіки та нове Положення про оплату праці адвокатів в Український РСР.У 1970 р. було ліквідовано Юридичну комісію при Раді Міністрів УРСР і на її основі відновлено Міністерство юстиції республіки, на яке знову було покладено контроль за діяльністю колегій адвокатів.Необхідно зазначити, що в серпні 1972 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР ”Про внесення змін і доповнень до Кримінально - процесуального кодексу Української РСР” була розширена участь захисника на попередньому слідстві.25 квітня 1975 р. було прийняте нове Положення про оплату праці адвокатів, яке в основному берегло порядок оплати, встановлений Положенням 1965 р. Подальший розвиток законодавства про адвокатуру в Україні був зумовлений прийняттям 20 квітня 1978 р. Верховною Радою Конституції УРСР, яка закріпила конституційні основи діяльності адвокатури республіки.Нове Положення про адвокатуру УРСР, затвердженні Верховною Радою України 1 жовтня 1980 р., більш детально регламентувало діяльність колегій адвокатів республіки та розширило види юридичної допомоги, що надається адвокатами громадянам.У червні 1981 р. Верховною Радою УРСР був прийнятий новий закон “Про судоустрій Української РСР”, ст. 15 якого враховувала положення Конституції республіки про забезпечення обвинуваченому права на захист, а ст. 16 вмістила норми щодо надання юридичної допомоги громадянам і організаціям.1985 р. були зроблені перши кроки до оновлення правової основи державного та суспільного життя України. Виникла потреба в значному підвищенні ролі адвокатури.13 листопада 1989 р. Верховною Радою СРСР були прийняті нові Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про судоустрій, відповідно до яких значно розширювалася сфера захисника в кримінальному процесі.З 1991 р. відповідно до закону України “Про підприємництво” допускається здійснення юридичної практики за ліцензією, яка видається Міністерством юстиції особам, котрі мають юридичну освіту.15 листопада 1991 р. Кабінет Міністрів України прийняв спеціальну постанову “Про порядок оплати праці адвокатів по наданню юридичної допомоги у кримінальних справах”, а Міністерство юстиції України та Міністерство фінансів України розробили Положення про порядок оплати праці адвокатів за надання юридичної допомоги громадянам у кримінальних справах, яке було затверджене 27 листопада 1993 р.

19 грудня 1992 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон “Про адвокатуру”. Новий закон відводить адвокатурі чільне місце, маючи на меті відновити престиж цієї професії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві як одного з гарантів забезпечення конституційних прав і свобод громадян.

Страницы: 1, 2