Згідно з Конституцією Кабінет Міністрів України подає на розгляд проект Державного бюджету до Верховної Ради України, з ним знайомляться депутати, проводиться засідання Верховної Ради України, на якому виступає міністр фінансів з детальною доповіддю, обговорення якої проводиться у відповідності з Регламентом Верховної Ради України. Наступний крок – розгляд проекту бюджету постійними комітетами, кожен з яких вносить свої поправки і передає їх до постійного комітету з питань бюджету. Останній розглядає всі поправки у двотижневий строк.
За 5 днів до засідання Верховної Ради, на якому заслуховуватиметься доповідь постійного комітету з питань бюджету (перше читання), серед депутатів розповсюджуються всі матеріали стосовно виконаної роботи, тобто сама доповідь та таблиця про підтримання поправок та перелік відхилених. По доповіді проводиться обговорення.
Кабінет Міністрів України має два тижні для доопрацювання проекту бюджету відповідно до схваленої доповіді постійного комітету з питань бюджету і подання його на друге читання, яке також починається з доповіді міністра фінансів. Спочатку затверджується розмір державного бюджету, після чого Верховна Рада приймає проект Закону про Державний бюджет постатейно. Якщо під час голосування не вноситься істотних змін до проекту, приймається Закон про Державний бюджет.
У разі прийняття поправок, що призвели до перевищення граничного розміру дефіциту бюджету, уряд може відразу запропонувати свої поправки щодо його скорочення або взяти перерву для доопрацювання Верховна Рада України розглядає питання про пропорційне скорочення всіх статей видатків, крім захищених.
У випадках неприйняття рішення про пропорційне скорочення статей видатків, проект бюджету передається на доопрацювання в постійний комітет з питань бюджету, який приймає пропозиції від постійних комітетів щодо скорочення дефіциту, розглядає їх, а потім розповсюджує серед депутатів. Відбувається третє читання проекту бюджету, де обговорюються і голосуються поправки щодо скорочення дефіциту бюджету. Якщо внаслідок цього досягнуто затвердженого дефіциту бюджету, Верховна Рада України голосує проект в цілому, в іншому випадку – пропорційно скорочує статті видатків.
Третя стадія бюджетного процесу присвячується затвердженню бюджету, тобто під час проходження цієї стадії виявляється воля представницького органу по затвердженню показників бюджету. Актом про затвердження бюджету являється закон або рішення про бюджет.; В зв'язку з цим необхідно розмежовувати поняття бюджету та закону про нього. Затвердження державного бюджету здійснюється вищим органом законодавчої влади в Україні – Верховною Радою України. "Затвердження бюджету Автономної Республіки Крим – Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів – відповідними обласними та районними Радами, сільських, селищних та міських – територіальними громадами села, селища або міста, або через утворені ними органи місцевого самоврядування. Затвердження державного бюджету України у результаті його обговорення у другому чи третьому читанні на засіданні Верховної Ради України оформляється законом про Державний бюджет.
Після затвердження бюджету вищим законодавчим органом він стає обов'язковим для виконання. Закон про Державний бюджет вводиться в дію постановою Верховної Ради України, проект якої розробляє уряд і розповсюджує серед депутатів ще до другого читання закону. Згідно з чинним законодавством Закон про Державний бюджет повинен прийматися Верховною Радою України до 2 грудня року, що передує тому, на який складається бюджет. У випадку неприйняття закону до 2 грудня Верховна Рада приймає постанову про порядок фінансування невідкладних витрат до затвердження цього закону.
Закон про Державний бюджет в основній своїй частині розв'язує одиничний випадок – встановлює загальний обсяг доходів і їх спрямування на певні цілі та на даний конкретний рік. Він встановлює правові норми фінансово-господарської діяльності для конкретних державних органів. Тому більша частина його приписів є безпосередньою підставою для виникнення конкретних правовідносин.
Четвертою, але основною стадією бюджетного процесу є виконання бюджету.
Виконати бюджет – це зібрати доходи, мінімальна сума яких встановлена в законі про державний чи місцевий бюджет (перевиконати встановлений об'єм – це добре, а недовиконання – це збільшення дефіциту), та профінансувати видатки (покривати видатки можна, не перевищуючи їх граничний об'єм, бо фінансування понад встановлену межу – це збільшення дефіциту, підвищення розміру видатків на певні заходи – це неодмінно зменшення витрат на будь-які інші видатки, але ж в бюджет внесені першочергові, пріоритетні витрати).
Згідно зі статтею 116 Конституції України забезпечення виконання затвердженого бюджету покладене на Кабінет Міністрів України,, Щодо місцевих бюджетів, то в статті 143 Конституції України говориться, що сільські, селищні та міські Ради затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць, як і обласні та районні Ради, й контролюють їх виконання, а, зрозуміло, виконання покладене на виконавчі органи.; Обласні і районні бюджети виконують згідно зі статтею 6 Закону України “Про місцеве самоврядування” відповідні державні адміністрації на підставі Закону України “Про бюджетну систему України”.
Виконання бюджетів здійснюється на підставі законодавства та нормативно-правових актів про бюджет на певний бюджетний період і у відповідності з розписом доходів і видатків бюджету, який затверджується фінансовими органами.
Відповідно до статті 36 Закону України “Про бюджетну систему України” Кабінет Міністрів України організовує виконання державного бюджету України через Міністерство фінансів України, міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади, уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевого самоврядування. Державний бюджет України виконується за розписом доходів і видатків з поквартальним розподілом, що складається Міністерством фінансів України відповідно до показників цього бюджету, затвердженого Верховною Радою України.
Державний бюджет України виконується по видатках в тих самих пропорціях щодо загальної суми видатків бюджету, які затверджені Верховною Радою України. Контроль за пропорційним фінансуванням здійснюється щоквартально.
У разі, коли в процесі виконання бюджетів органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування приймають рішення, на підставі яких необхідне виділення фінансових ресурсів понад затверджені у відповідному бюджеті, вони можуть бути реалізовані тільки після внесення відповідних змін у Закон про Державний бюджет або рішення органу місцевого самоврядування про місцевий бюджет.
Виконання бюджетів здійснюється в межах доходів, що надійшли, і коштів на фінансування дефіциту бюджету. Безпосередньо виконання дохідної частини покладене на податкову адміністрацію, яка здійснює контроль за правильністю і повнотою обчислення обов'язкових платежів і податків своєчасністю їх зарахування у відповідні бюджети.
Особлива роль у виконанні бюджету належить фінансовим органам, через які Кабінет Міністрів організовує їх виконання Міністерство фінансів забезпечує в установленому порядку виконання державного бюджету і цільове використання коштів, які виділяються з бюджету підприємствам і організаціям; складає звіт, про виконання державного! зведеного (консолідованого) бюджету. Маючи владні повноваження, Міністерство фінансів вимагає подання йому матеріалів, пов'язаних із використанням бюджетних коштів, для здійснення контролю за виконанням бюджету. У разі виявлення нецільового витрачання коштів Міністерство фінансів України може обмежувати або й припиняти фінансування таких установ і організацій.
Аналогічні функції здійснюють місцеві фінансові органи щодо виконання місцевих бюджетів. В Україні, як і в багатьох країнах СНД, введена казначейська система виконання бюджетів, для чого при Міністерстві
Згідно з постановою Кабінету Міністрів і Національного банку України від 9 травня 1997 року з 1 червня 1997 року введено казначейське виконання кошторисних видатків, створено систему органів державної виконавчої влади, які зайняті організацією виконання державного бюджету, – Державне казначейство, яке:
- організовує виконання державного бюджету і здійснює контроль за ним;
- здійснює управління наявними бюджетними коштами як в національній, так і в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів у межах витрат, установлених на відповідний період;
- фінансує видатки державного бюджету;
- веде облік касового виконання державного бюджету, складає звітність про стан виконання державного і зведеного бюджету;
- здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом у відповідності до чинного законодавства;
- розподіляє між державним бюджетом, республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами відрахування від загальнодержавних податків і зборів та обов'язкових платежів за нормативами, затвердженнями Верховною Радою України. Казначейська система виконання державного бюджету передбачає акумулювання всіх коштів державного бюджету на рахунках, які відкриваються в установах банків на ім'я органів Державного казначейства.
За своїм правовим станом розпорядники коштів поділяються на головних та нижчестоящих розпорядників коштів, які в свою чергу можуть поділятися на розпорядників коштів І та II ступеня. Так, у системі Міністерства освіти головним розпорядником бюджетних коштів є міністр; ректори вузів (університетів та інститутів) є нижчестоящими розпорядниками коштів, або розпорядниками II ступеня, які одержують бюджетні фінансування в цілому на вуз з усіма структурними підрозділами – і тими, що мають права юридичної особи (наукові, учбові інститути, астрономічні обсерваторії, ботанічні сади, обчислювальні центри), і підрозділами без права юридичної особи. В таких випадках установи, що входять до складу вузу, одержують бюджетне фінансування від розпорядника бюджетних коштів І ступеня, а керівники цих установ є розпорядниками бюджетних коштів II ступеня.
До повноважень головних розпорядників бюджетних коштів належать права: одержувати кошти на утримання всієї системи; розподіляти їх поміж нижчестоящими розпорядниками бюджетних коштів, відкривати бюджетне фінансування нижчестоящим розпорядникам бюджетних коштів, одержувати й витрачати кошти на утримання апарату, що його вони очолюють; контролювати цільове й доцільне витрачання коштів підвідомчими органами; здійснювати централізовані заходи.
По місцевих бюджетах головними розпорядниками бюджетних коштів є керівники галузевих відділів місцевих органів самоврядування (охорони здоров'я, освіти і т. ін.), яким підпорядковані місцеві установи та організації.
Розпорядники бюджетних коштів І ступеня одержують бюджетне фінансування як безпосередньо на утримання очолюваних організацій, так і для фінансування підлеглих їм установ, що перебувають на самостійному балансі; використовують кошти на виробничо-господарську діяльність своєї організації, відкривають бюджетне фінансування підвідомчим установам; контролюють цільове використання їх та організовують приймання звітів стосовно використання бюджетного фінансування.
До повноважень розпорядників бюджетних коштів II ступеня входить одержання бюджетного фінансування в обсязі, визначеному за встановленими економічними нормативами; використання одержаного фінансування за цільовим призначенням з додержанням режиму економії; своєчасне подання звітності про фактичне використання коштів.
