Цивільно-правові відносини між нотаріальними органами та юридичними і фізичними особами

Державне мито не сплачується, якщо в спадкове майно входять вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, а також суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки.

Звільняються від сплати державного мита при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємці, якщо в спадщину входить майно осіб селянського (фермерського) господарства, а спадкоємці є членами цього господарства.

Державне мито при видачі свідоцтва про право на спадщину не сплачують також неповнолітні громадяни.

За доручення й заповіти, посвідчені службовими особами в порядку ст. 40 Закону України "Про нотаріат", що прирівнюються до нотаріально посвідчених, а також доручення, що посвідчуються організацією, в якій працює або навчається довіритель, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання чи адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, державне мито не сплачується.



ВИСНОВКИ


Нотаріальні дії здійснюються згідно правил вчинення нотаріальних дій, які визначені Законом України «Про нотаріат», «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій», декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та іншими нормативно-правовими актами та інструкціями. Дотримання цих правил гарантує правильність оформлення документації та усунення помилок вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93, 103Закону «Про нотаріат», та інших випадків, передбачених законодавством України.

Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах встановлюються Міністерством юстиції України.

За загальним правилом, нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі нотаріусу всіх необхідних документів. Однак за певних обставин можливе відкладення чи зупинення вчинення нотаріальної дії.

Установлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, є обов'язковим правилом нотаріальної практики. Нотаріус повинен пересвідчитися, що саме ця особа є заінтересованою особою і саме відносно неї вчиняється нотаріальна дія.

Встановлюється особа громадянина за документами, що виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 Закону України "Про нотаріат").

Також нотаріус зобов’язаний згідно статті 44 Закону України « Про нотаріат» перевірити дієздатність громадян та юридичних осіб які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону України «Про нотаріат»

При посвідченні правочинів та вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Для запобігання порушень законом передбачена відмова нотаріусом чи іншою посадовою особою у вчиненні нотаріальних дії, якщо вчинення такої дії суперечить закону; ці дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом або іншою посадовою особою; за вчиненням нотаріальної дії звернулася недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень, коли угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, передбаченим у її статуті чи положенні.

З метою захисту прав та інтересів громадян, фізичних та юридичних осіб відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси та посадові особи виконкомів місцевих рад справляють державне мито.

Оплата вчинюваних приватним нотаріусом Дій провадиться за домовленістю між нотаріусом і громадянином чи юридичною особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (ст. 31 Закону України "Про нотаріат"), але не менша ніж державне мито за відповідні дії.

У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, за письмовою заявою осіб, перелічених у частині п’ятій статті 8 Закону «Про нотаріат», видається дублікат втраченого документа.

Контроль за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами під час виконання ними своїх обов'язків здійснюється з метою реалізації повноважень Міністерства юстиції України, головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління юстиції), передбачених статтею 33 Закону України "Про нотаріат".

Однією з найважливіших умов інтеграції України до світового співтовариства є приведення її законодавства до рівня світових стандартів. Ця умова поширюється і на форми та правові засади функціонування ряду державних інституцій. Серед таких інституцій важливе місце займає нотаріат, що нині з маловажливої інституції, якою він був за часів існування радянської соціально-економічної та правової системи, перетворився на впливовий інститут держави.

Проте, прийнявши у 1993 році Закон «Про нотаріат», який одразу був визначений таким, що має перехідний характер, законодавець за 17 років не спромігся визначитись із новим законодавчим актом, який повинен регулювати діяльність нотаріату на перспективу.

На розгляд до Верховної Ради було передано велику кількість проектів Закону «Про нотаріат», однак, через їхню невідповідність світовим стандартам та відсутність єдності у підходах до розуміння засад діяльності нотаріату серед наших народних обранців, закон таки не був прийнятий.

Звичайно, ці процеси негативно впливають на діяльність нотаріату. Усвідомлюючи це, Міністерство юстиції робить спроби локальними нормативно-правовими актами виправити ситуацію, проте, цього недостатньо. Серед започаткованих Мін’юстом України заходів щодо впорядкування організації діяльності нотаріату важливе місце посідає розроблення основних засад нормативного документа, яким упорядковуватимуться тарифи на оплату нотаріальних дій. Початок роботи над цим проектом викликав далеко неоднозначну реакцію серед приватних нотаріусів-практиків, і це абсолютно зрозуміло, оскільки колеги побоюються зниження доходів. Однак викликає подив реакція незначної частини нотаріусів, які невиправдано звинувачують розробників у бажанні здійснити негативний вплив на організацію діяльності нотаріату в цілому. Можливо, це викликано відсутністю належної інформації.

Визначаючи необхідність підготовки цього документа, Мін’юст керувався тим, що обравши стратегічним напрямом розвиток національного нотаріату, його входження до сім’ї латинського нотаріату, ми повинні привести національне законодавство до стандартів, чинних у цих країнах. Практично усі країни латинського нотаріату встановили тарифи на оплату за вчинення нотаріальних дій. Звичайно, вони суттєво відрізняються між собою, оскільки різними є підходи, що відображають національні особливості, але такі тарифи існують вже протягом багатьох десятиліть.

Зараз, коли гострота проблеми впровадження тарифів на нотаріальні дії знята листом Мін’юсту від 22.02.2008 р. № 31-12-62, у нотаріусів є можливість підготуватися до подальших кроків держави щодо запровадження зазначених тарифів з тим, аби ці тарифи були продуманими і виваженими, відображали сутність нотаріальної діяльності і не завдавали шкоди ні нотаріусам, ні громадянам України.

Перед тим, як затвердити остаточну організацію діяльності нотаріату в Україні необхідно докладно опрацювати і відповідні джерела Франції, Німеччини, Латвії, Естонії, Молдови, Росії, Польщі та ряду інших країн латинського нотаріату з питань формування нотаріальних тарифів, а також інших важливих норм нотаріального процесу, що потребують вдосконалення в Україні.

Впровадження тарифної сітки зі сплати нотаріальних правочинів на цьому етапі, без реформування системи нотаріату, потребує глобального переформатування цих відносин у чинному законодавстві та вирішення ряду питань, серед яких:

- внесення відповідних змін до Закону України «Про нотаріат» та інших нормативно-правових актів стосовно уніфікації оплати за нотаріальне посвідчення у державних нотаріальних конторах та приватними нотаріусами;

- визначення показників, на яких повинен ґрунтуватися тариф;

- обґрунтування застосування цих показників стосовно тарифів на окремі нотаріальні дії;

- визначення кола осіб, які звільняються від оплати за нотаріальне посвідчення, а також осіб, що можуть мати пільги з оплати нотаріальних послуг.

Можливо переведення державних нотаріальних контор на самофінансування сприятливо вплинуло б на вдосконалення державних нотаріальних контор.

Такий крок вирішив би низку питань, серед яких, крім уніфікації оплати за нотаріальне посвідчення, є зняття тягаря фінансування державних нотаріальних контор з держбюджету; збільшення надходжень до держбюджету; можливість забезпечення відповідності організації робочого місця нотаріуса в державній нотаріальній конторі до робочого місця приватного нотаріуса тощо. За такого підходу зникає необхідність у відокремленій нормативній регламентації порядку оплати нотаріальних дій, вчинюваних державними і приватними нотаріусами.

Суттєве коло проблем піднімається при розгляді відносин між самими нотаріусами.

Нотаріуси - це певна професійна спільність людей. І члени цієї спільності мають допомагати один одному.

У розмаїтті нашого законодавства, в умовах неврегульованості багатьох правових питань велику роль відіграє нотаріальна практика. А становлення нотаріальної практики можливе лише в умовах постійного спілкування, вислуховування різних думок і дослідження висновків. Як сьогодні ти поставишся до запитання свого колеги, таке ж ставлення побачиш завтра щодо питання, яке виникло в тебе. Причому специфічність їх діяльності за нинішнього стану суспільства полягає в тому, щоб надати громадянам та юридичним особам допомогу у вирішенні їхніх питань саме тоді, коли це їм необхідно, і швидко зорієнтуватись у проблемах, які в них виникають, і способах їх вирішення.

Нотаріус, до якого звертається за консультацією колега, повинен висловити свою думку чи дати рекомендацію якомога швидше. Але водночас нотаріус, який співпрацює з колегою, мусить зберігати свою професійну незалежність, яка дає йому право самостійно працювати й приймати рішення.

Зважаючи на викладену інформацію, жорсткі державні вимоги, фінансові бар'єри та законодавчу невизначеність, можна дійти висноску, що питання переходу України до системи Міжнародного союзу латинського нотаріату ще не скоро буде вирішене.

Той шлях, яким іде нотаріат України у своєму розвитку, є нелегким. Але до нас цим самим шляхом ішли нотаріати різних країн. І їхній досвід у побудові нотаріальної системи треба прийняти до уваги.

Усе те, що служить становленню нотаріату України як органу незалежного, об’єктивного, де працюють і мають працювати люди високої професійної та людської гідності, нам треба сприймати, берегти й застосовувати.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14



Реклама
В соцсетях
скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты