Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» гудвіл – нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства і його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, яка виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючого положення на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Тобто існує дещо, що приносить підприємству додатковий прибуток понад той, який приносять матеріальні та нематеріальні активи, що стоять на балансі підприємства. Це дещо становить невіддільні від підприємства і персоналу об’єкти інтелектуальної власності.
Будь-яка компанія володіє не лише матеріальними цінностями, такими, як будівлі, споруди, обладнання, запаси сировини і матеріалів, грошові кошти тощо, але і діловою репутацією, колом клієнтів і перевірених постачальників, що склалося, торговими марками і брендами, популярністю на ринку та іншими факторами, які на перший погляд дуже важко оцінити. Однак у разі необхідності продажу бізнесу при купівлі готової фірми, при злиттях і поглинаннях і просто для грамотного управління вартістю компанії необхідно знати, скільки коштують нематеріальні цінності компанії.
Не існує загальновизнаного терміну «гудвіл» (goodwill). Це визначення трактується як репутація, респектабельність, відомість. Це перш за все громадська думка і ставлення до назв, стиля приміщень, торгових знаків, логотипів, проектів, товарів і будь-яких інших предметів, що знаходяться у володіння або під контролем компанії, а також відносини з клієнтами і замовниками.
Згідно зі стандартом BSV-ІІ, що був прийнятий у 1988 р. і доповнений у 1991 р. Американською громадою Оцінників (American Society of Appraisers, ASA), гудвіл визначається як «добре ім’я» фірми і містить нематеріальні активи компанії, які складаються з престижу підприємства, його ділової репутації, взаємовідносин із клієнтами, місцезнаходження, номенклатури продукції, що виробляється, тощо. Ці фактори не виокремлюють і не враховують у звітності підприємства, але вони є реальним джерелом прибутку.
Усю сукупність нематеріальних активів (НМА), що знаходяться у розпорядженні компанії, можна умовно поділити на 3 групи. До першої відносять НМА, що є невіддільними від компанії: наявність навченого персоналу, досягнення в галузі реклами і просування своєї продукції, переваги територіального розміщення, репутація бізнесу. Активи цієї групи, як правило, мають невизначений термін служби і їх оцінюють у сукупності. У зв’язку з тим, що для них неможливо визначити термін служби і норму амортизації, ці активи вважають такими, що не амортизуються. Друга група – це НМА, що є невіддільними від робітника компанії. Серед них особиста репутація і професійні навички конкретного робітника з урахуванням особистих ноу-хау, комерційних здібностей, таланту у сфері фінансових операцій тощо. Як і активи першої групи, ці НМА є такими, що не відділяються від робітника, не мають терміну використання і не амортизуються. Третя група – це НМА, які у загальному випадку можна відділити від підприємства, такі, як торгові марки, фірмові знаки, авторські права, патенти тощо. Ці активи можна оцінити окремо і більшість з них мають певний термін служби. Такі активи вважають тими, що амортизуються, і їх можна поставити на баланс підприємства.
Серед спеціалістів у сфері оцінки гудвілу не існує спільної думки щодо того, які активи слід вносити до складу гудвілу. У подальшому за ці активи будемо вважати нематеріальні активи, що не відділяються від виробництва і які не є поставленими на баланс підприємства. Одним із найбільш поширених методів оцінки гудвілу компанії є метод оцінки за обсягами реалізації. Для цього необхідно знати середньо галузеві коефіцієнти рентабельності. У цьому випадку гудвіл компанії розраховується за формулою
, (2.8)
де GW – гудвіл;
NOIі – чистий операційний дохід від діяльності компанії у періоді і;
Qfi – вартість подукції для реалізації в періоді і;
Rq – середньо галузевий коефіцієнт рентабельності реалізації продукції;
Rg – коефіцієнт капіталізації НМА (відношення прибутку компанії до вартості НМА, що є врахованими у балансі);
E – норма дисконту;
N – кількість років, що відділяють поточний період (рік) від розрахункового.
Для приблизних розрахунків К=0,15 – 0,20. для підвищення точності розрахунків їх здійснюємо за період 5 років.
Головною проблемою у застосуванні даного методу є складність отримання зовнішніх даних, зокрема коефіцієнта середньо галузевої рентабельності.
Розв’язання
Розрахуємо чисельник формули 4.8 як поміжний показник для визначення гудвілу компанії:
(62400 – 310901*0,13)*1,114 + (49888 – 256712*0,13)*1,113 +
+ (50098 – 267835*0,13)*1,112 + (39569 – 250912*0,13)*1,11 + (2.9)
+ (44500 – 256456*0,13) = 95430,21 (грн.)
Тоді з урахуванням коефіцієнта капіталізації величина гудвілу буде становити
(грн.) (2.10)
Задача 3
Останнім часом все чіткіше вимальовуються обриси такого нематеріального активу компанії, як бренд. За суттю своєю його можна ототожнювати з торговою маркою, але він є поняттям дещо більш маркетингового характеру, ніж юридичного, що є притаманним торговій марці. Бренд є торговою маркою, що володіє беззаперечною репутацією і лояльністю споживачів, що відома у широкому географічному просторі, в ідеалі — на глобальному рівні. Бренд є і ім'ям компанії, і її репутацією, і стійким іміджем. Економічна оцінка вартості такого ОІВ, як бренд, становить собою інтерес і для внутрішнього менеджменту компанії, і для зовнішніх цілей (оцінка вартості прав на ТМ-бренд, оцінка вартості ліцензій, розміру роялті-платежів тощо).
Одним із найбільш поширених методів оцінки вартості бренду є так званий метод дисконтованих грошових потоків (ДГП), що зарекомендував себе у практиці відомого в усьому світі лідера з оцінки брендів компанії Interbrand
Для отримання більш точної оцінки віртості бренду необхідно скласти достатньо об'єктивний і точний прогноз додаткових доходів, які очікуються, що приносить компанії бренд, прогноз додаткових витрат, які необхідні для «розкручування» і підтримання бренду, а також дисконтної ставки, що відображає додаткові ризики, пов'язані з управлінням брендом. Як правило, період прогнозування дорівнює 5 рокам.
При розрахунку дисконтної ставки необхідно до звичайної ставки дисконтування додати ставки, що характеризують можливий вплив таких ризиків:
- ринкового (поява на ринку більш сильних брендів-конкурентів, різноманітні форс-мажорні обставини);
- управлінського (помилки при побудові і реалізації систем маркетингового дослідження, рекламної кампанії);
- юридичного (поява недобросовісної конкуренції, контрафактної продукції).
Розв’язання
Таблиця 2.2 — Загальні дані для оцінки вартості бренду компанії ABC
|
Зростання обсягу продажу завдяки бренду, % |
17 |
|
Зростання додаткових доходів від бренду, % |
16 |
|
Зростання додаткових змінних витрат, % |
12 |
|
Зростання витрат на підтримання бренду, % |
17 |
|
Дата оцінки вартості компанії |
1 січня 2006 року |
Таблиця 2.3 — Розрахунок дисконтної ставки для оцінки вартості бренду
|
Дисконтна ставка для компанії в цілому |
11% |
|
Премія за ринкові ризики |
2% |
|
Премія за ризики управління брендом |
4% |
|
Премія за юридичні ризики |
2,5% |
|
Всього |
19,5% |
На основі даних табл. 2.2, отриманих експертним шляхом менеджерами компанії, складаємо прогнози для розрахунків у табл. 2.4.
Таблиця 2.4 — Прогнози для оцінки бренду, млн $
|
Показник |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
|
Обсяги продажу |
89 |
106 |
123 |
140 |
157 |
|
Додаткові доходи від бренду |
25 |
29 |
33 |
37 |
41 |
|
Додаткові змінні витрати |
14 |
15,68 |
17,36 |
19,04 |
20,72 |
|
Витрати на підтримання бренду |
5 |
5,85 |
6,7 |
7,55 |
8,4 |
|
Чистий грошовий потік від бренду |
6 |
7,47 |
8,94 |
10,41 |
11,88 |
|
Приведений чистий грошовий потік |
5,02 |
5,23 |
5,24 |
5,10 |
4,88 |
|
Усього вартість бренду |
25,47 |
||||
Таким чином, вартість бренду компанії ABC на 01.01.06р. становила 25,47 млн/ $.
Задача 4
Фірма БДГ розпочала випуск малої серії кухонних комбайнів з новими елементами зовнішнього дизайну. Зовнішній вигляд даної складної машини не має прототипу. Дані про кількість одиниць об'єкта техніки, що вироблені за періоди, а також дані про чистий прибуток, який отримано з одиничного об'єкта техніки у періодах, наведено у табл. 4.11. Визначити вартість цього промислового зразка на цей час. Ставка дисконту у періодах становить 10%.
Таблиця 2.5 – Вихідні дані для розрахунку
|
Показник |
Період |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
|
Кількість одиниць об'єкта техніки, що вироблені за період, V*, шт. |
50 |
60 |
55 |
75 |
80 |
|
Чистий прибуток, який отримано з одиничного об'єкта техніки у періоді. |
55 |
54 |
49 |
63 |
62 |
Розв'язання
Беручи до уваги умови поставленного завдання, розрахуємо коефіцієнт к
К = 0,3*0,7*0,6 = 0,126 (4.14)
Розрахуємо вартість промислового зразка PV
PV = 0,126* (50*55 *1,124 +60*54*1,123 + 55*49*1,122 +75*63*1,12 +80*62= 2836,48 (грн)
Таким чином можна сказати, що вартість цього промислового зразка дорівнює 2836,48 грн.
Висновок
Наука, література і мистецтво як результат духовної творчості людини формують світогляд народу, збагачують його культуру, визнаючи моральні, естетичні позиції суспільства, відображаючи рівень його соціального економічного розвитку.
Система привілеїв, що складалася і розвивалася в усьому світі, закладала основи патентної охорони результатів творчої діяльності. При цьому слід мати на увазі, що системи привілеїв у різних країнах розвивалися по-різному залежно від їх економічного розвитку.
В практичній частині необхідно було розрахувати числове значення максимальних, середніх і мінімальних ставок роялті для ліцензійних угод з надання права на використання виробничих технологій. Можна зробити такий висновок що, для випадку, коли об’єкт ліцензії не готовий до промислового виробництва, передаються лише права на винахід ставка роялті буде становити 4,5%; для випадку, коли об’єкт ліцензії готовий до промислового виробництва, передаються права тільки на використання предмета ліцензії зі збереженням прав на винахід у ліцензіара, ставка роялті буде становити 7,5%; для випадку, коли об’єкт ліцензії готовий до промислового виробництва, передаються виключні права на винахід, ставка роялті буде становити 12,78%
Список використаної літератури
1. Базидевич В.Д. Інтелектуальна власність. Підручник. – К.: Знання, 2008
2. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності. Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006
3. Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності. Навч. посіб. – К.: Кондор, 2007
4. Ієвіня І.О. Основи інтелектуальної власності. Навч. посіб. – К.: КНТ, 2007
5. Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності. Навч. посіб. – К.: ІВУ «Видавництво «Політехніка»» Ліра, 2008
6. Основы интеллектуальной собственности – К.: Издательский дом «Ин Юра», 1999
7. Право Інтелектуальної власності. За редакцією Підопригори О.А. – К.: 2004
8. Правова охорона інтелектуальної власності. Навчальоно – методичний посібник освітньо кваліфікаційного рівня «Бакалавр» - К.: 2004
9. Роїна О.М. Інтелектуальна власність та її захист. Нормативно правове регулювання – К.: КНТ, 2006
10. Черево Г.В. Інтелектуальна власність. Навч. посіб. – К.: Знання, 2008
