3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути через певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом повинна бути встановлена як об'єктивна можливість вчинення дій (проникнення, витягування), так і суб'єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з'ясувати, чи може предмет певної конфігурації та обсягу пройти через даний отвір, а також чи може вказана особа проникнути через виявлений пролом. Так, по одній із справ директор магазину стверджував, що викрадення великої кількості товарів було вчинено через напіввідчинене вікно, яке веде до підсобного приміщення магазину. При огляді слідчий дійсно виявив напіввідчинене вікно. При проведенні слідчого експерименту з метою перевірки можливості витягнення названих предметів всі спроби відчинити вікно виявилися марними. Вікно не змогли відчинити й після запрошення столяра, бо у зв'язку з осіданням стіни воно було перекошене. При такому його стані виявилось неможливим витягнути товари певних габаритів через утворений отвір.
4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При проведенні такого експерименту головним чинником є час, через те що викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.
5. Слідчий експеримент для перевірки можливості настання певних наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експерименти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експертного дослідження, застосування спеціальних знань.
6. Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та професійних навиків особи. Такі експерименти рекомендують проводити тоді, коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи іншу роботу. У разі заперечення ним цього проводити слідчий експеримент не рекомендується.
Цікаві випадки такого слідчого експерименту відомі практиці. Так, У справі про розкрадання коштів при виконанні художньої реклами було встановлено, що бригадир художників включає до відомості на зарплату підставних осіб, які взагалі не вміють малювати. Отримані гроші підставні особи передавали бригадиру. Найбільші суми отримував родич бригадира Г. При допиті Г. стверджував, що він виконував вказані роботи. У процесі проведення слідчого експерименту Г. намагався зробити декілька штрихів, однак, переконавшись у своїй безпорадності, відмовився від подальшого заперечення фактів.
7. Слідчий експеримент для встановлення, яким чином відбулась подія. Наприклад, до прокуратури стали надходити заяви, що з пральні молочного комбінату прачки виносять топлене масло. Факт здавався малоймовірним. При перевірці були затримані прачки, які дійсно виносили масло. При обшуку у пральні було виявлено кілька кілограмів масла. В процесі розслідування прачки показали, що при пранні марлевих мішків з-під сиру вода, пропущена через них, містила велику кількість масла, яке вони збирали. В ході проведення експерименту з'ясувалось, що при обробці 1000 мішків залишається 11,5 кг масла.[4]
Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведення експериментів, які: 1) принижують гідність людини; 2) загрожують життю або здоров'ю учасників експерименту або інших осіб; 3) загрожують майну або можуть призвести до значних матеріальних збитків.
Перш ніж проводити слідчий експеримент, до нього необхідно старанно підготуватися, а саме:
1) визначити мету експерименту. Для цього слід вивчити матеріали справи та всі обставини, виходячи з яких проводиться слідчий експеримент;
2) визначити умови, у яких повинен бути проведений слідчий експеримент (встановити, як, де, коли і у якій послідовності слід провести досліди; скільки їх необхідно провести, як забезпечити освітлення при проведенні експерименту на перевірку видимості та ін.);
3) визначити учасників експерименту (свідків, обвинувачених, кількість понятих та ін.). Рекомендується запрошувати більше двох понятих, коли учасники експерименту поділяються на групи, якщо досліди проводяться у різних приміщеннях. Понятих слід підбирати завчасно. Необхідно пам'ятати, щ0 роль понятих при проведенні слідчого експерименту полягає в тому, що вони посвідчують можливість якоїсь події або дії у певних умовах. Тому, підбираючи понятих, треба враховувати їх суб'єктивні якості – зір, слух;
4) передбачити, які матеріали, засоби, знаряддя слід використовувати.
Оскільки значення знарядь та предметів при проведенні слідчого експерименту є важливим, необхідно завчасно продумати й доставку цих предметів до місця експерименту та перевірити їх стан.
Речові докази, які згодом будуть об'єктами експертного дослідження, при експерименті використовувати не можна;
5) слідчий повинен підготувати слідчу валізу;
6) перед проведенням слідчого експерименту, як і перед проведенням інших слідчих дій, рекомендується складати його план. У випадках, коли експеримент є складним, доцільно складати письмовий план його проведення. Спеціальної форми плану експерименту не існує, вона може бути вільною. Однак у план доцільно внести такі обставини:
1) місце і час проведення експерименту;
2) кількість учасників та їх розташування;
3) сутність дослідів, їх послідовність і роль учасників експерименту при проведенні кожного досліду. В разі необхідності при складанні плану, особливо щодо проведення дослідів, можна проконсультуватися з фахівцями: судово-медичним експертом, криміналістом та ін. Ці особи можуть дати цінні вказівки з відтворення обстановки експерименту і характеру проведення дослідів. Під час підготовки до експерименту слідчому доцільно побувати на місці майбутнього експерименту, щоб краще орієнтуватися у навколишній обстановці при його проведенні.
У процесі підготовки до слідчого експерименту слідчому необхідно вирішити, роз'яснювати завдання експерименту та обставини справи учасникам експерименту чи робити цього не слід. Як правило, мета експерименту і обставини справи повідомляються учасникам слідчого експерименту. Однак у деяких випадках такі роз'яснення є недоцільними, наприклад, якщо метою експерименту є перевірка обсягу виконаних робіт за один день. Таке повідомлення може вплинути на темп і якість робіт та дати по суті неправильні результати експерименту.
У процесі підготовки до експерименту треба вирішити питання про засоби зв'язку між окремими групами його учасників. Засобами зв'язку, за допомогою яких встановлюють початок здійснення досліду, його закінчення, можуть бути телефон, сигналізація прапорцями, свистками, руками.
Методика слідчого експерименту передбачає виконання та дотримання правил його проведення. До процесуальних правил належать такі:
1) при проведенні слідчого експерименту обов'язковою є участь понятих; як вже зазначалось, їх кількість визначається характером дослідів та розташуванням учасників експерименту;
2) необхідною є участь фахівців у випадках, коли їх спеціальні знання можуть бути використані для відтворення обстановки події або явища, а також для визначення місця розташування учасників експерименту або їх поз в разі визначення пози потерпілого при пораненні та ін.;
3) доцільною є присутність при проведенні експерименту осіб, показання яких перевіряються; якщо слідчим експериментом перевіряється можливість певних осіб бачити або чути щось, їх участь в експерименті є обов'язковою;
4) про хід і результати проведення слідчого експерименту складається протокол відповідно до ст. 195 КПК України.
До тактичних правил проведення слідчого експерименту належать такі:
1) слідчий експеримент слід проводити в умовах і обстановці, максимально наближених до тих, в яких відбулася подія. З цією метою при відтворенні обстановки використовуються, протокол місця події, фотознімки, креслення, показання свідків і обвинувачених;
2) слідчий експеримент бажано проводити на тому саме місці, де відбулась подія, яку перевіряють. Тут важливо відзначити, що коли факт, який перевіряють, тісно пов'язаний з місцем дійсної події або з умовами цього місця, то слідчий експеримент, як правило, проводиться на цьому місці;
3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли і відбулась подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов чутності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об'єктивність результатів експерименту;
4) для проведення слідчого експерименту слід використовувати ті ж знаряддя і засоби, які застосовувалися при події злочину, або однорідні предмети і знаряддя;
5) після відтворення обстановки учасників треба розташувати саме так, як вони про це повідомили, а понятих поставити в місце проведення дослідів та у точки спостереження;
6) досліди необхідно повторювати кілька разів, змінюючи умови експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові результати та з'ясувати з достовірністю певний факт. Не рекомендується здійснювати досліди слідчому або понятим. Для цього повинні запрошуватися спеціальні особи. Слідчий та поняті мають спостерігати за проведенням дослідів. Слідчий регулює черговість проведення дослідів та визначає специфіку кожного з них.
Якщо обвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті, заявляє клопотання про проведення того або іншого досліду, як правило* таке клопотання задовольняється. Під час дослідів слідчому доцільно робити помітки про їх результати, а у разі необхідності фотографувати окремі моменти досліду або проведення його у цілому.[5]
Перевірка показань на місці – це слідча дія, що полягає у зіставленні показань про пов'язані з певним місцем обставини злочину з фактичною обстановкою на цьому місці, показаною слідчому в присутності понятих особою, яка дала показання, з метою їх достовірності.
Перевірка показань на місці має за мету отримання нових фактів і перевірку, уточнення вже встановлених під час розслідування.
Необхідність у застосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим шляхом, крім зіставлення показань з тим, що є в дійсності, неможливо переконатися в достовірності таких показань. Зміст перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий пропонує особі, яка була допитана (свідку, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому), вказати місце вчинення злочину (чи інше місце), розповісти про цю подію, супроводжуючи у певних випадках свою розповідь демонстрацією своїх дій чи дій інших осіб, і зіставляє відомості, одержані в ході перевірки, з реальною обстановкою на місці, з одного боку, і з раніш одержаними показаннями та іншими доказами по справі – з другого. Особа, показання якої перевіряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що відбувалося.
Слідчий у процесі перевірки показань на місці вирішує кілька питань:
1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося в показаннях;
2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки в показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці;
3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст показань;
4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їх взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події
злочину;
5) зіставляє опис обстановки на місці і в показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків.
Проведення перевірки показань на місці передбачає стадії підготовки, проведення та фіксації результатів.[6]
Підготовка до перевірки показань на місці включає підготовчі дії, пов'язані із вивченням показань допитуваного, та підготовку, пов'язану із забезпеченням цієї дії на місці її проведення.
Підготовка до перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий:
