Зазначена Група співпраці відіграє роль ефективного засобу вирішення актуальних завдань, які постають перед правоволодарями та державними органами, задіяними у сфері правової охорони інтелектуальної власності. За три роки існування Групи співпраці було проведено п’ять засідань, на яких обговорювалися питання удосконалення українського законодавства у сфері інтелектуальної власності та підвищення ефективності боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності в Україні, зокрема в мережі Інтернет.
На сьогодні Держдепартамент інтелектуальної власності в Україні має таку структуру:
Схема 1.Державний департамент інтелектуальної власності в Україні
1. Позитивні та негативні моменти щодо інтелектуальної власності в Україні.
Набутий під час економічних реформ досвід свідчить, що нерегульований державою ринок призводить до погіршення фінансово-економічної та соціальної ситуації в країні. З огляду на обмеженість фінансування науково-технічної сфери пріоритети мають знаходитись у царині освіти та фундаментальних досліджень. Відсутність державної системи охорони прав інтелектуальної власності спричиниться до субсидування економік більш розвинених країн через те, що саме там будуть задіяні як висококваліфіковані фахівці, так і результати фундаментальних досліджень. Питання створення системи інтелектуальної власності безпосередньо прилягають до питань економічної безпеки України.
Щоб побудувати цілісну систему законодавства стосовно прав інтелектуальної власності, необхідно орієнтуватися на умови єдиного ринку і узагальнювати те що вже накопичено у окремих сегментах законодавства. Необхідно, щоб розробками інноваційних проектів займалися установи, які ніколи не брали за мету продаж результатів інтелектуальної діяльності, тобто не розробляли завдання довести проект до привабливого у соціально-економічному плані вигляді і продати. Підкреслю – продати на внутрішньому ринку, бо зовнішні ринки недосяжні для переважної більшості підприємств і організацій. З огляду в Україні на сьогодні майже немає фахівців зазначеної спрямованості. Необхідно достатню кількість впливових фахівців, здатних робити виважені оцінки та приймати рішення на всіх етапах перетворення ідеї у новий або удосконалений продукт, от тоді і слід очікувати прискорення розбудови цивілізованого ринку інтелектуальної власності, адаптації національного законодавства Європейського Союзу.
Але в наш час дуже повільно відбуваються зміни на краще у правосвідомості службовців, науковців, виробників, інвесторів, продавців-усіх, хто причетний до створення дієвості державної системи інтелектуальної власності та інноваційної діяльності.
За швидкоплинних та жорстоких умов суперництва здобути власну нішу на світовому ринку можна тільки завдяки продукції, яка спроможна забезпечити найкращі технічні та споживчі характеристики, захищена патентом або вироблена за ліцензією. Професійно підготовлена пропозиція на продаж прав інтелектуальної власності являє собою суму документів і знань щодо самого виробу, його конкурентних можливостей, витрат на реалізацію, ступеня ризиків, реальної і потенційної платоспроможності та інших ринкових чинників. Підвищення рівня платоспроможності населення призведе до довільного витискання сумнівної якості закордонних товарів широкого вжитку з внутрішнього ринку, значно обмежить попит на неліцензійні продукти. Послуги на товари, виготовлені за новітніми патентованими або ліцензійними технологіями з якісною сировини або напівфабрикатів, екологічно чисті, конкурентноспроможні за якісними та споживчими характеристиками на сьогодні мають обмежений попит на внутрішньому ринку України завдяки невідповідності підвищеної ціни доходам.
На зовнішньому ринку національні товари теж мають обмежений попит, але вже з огляду на існування реальної конкуренції. Такий стан речей спричиняє виникнення патової ситуації – нагальна потреба в інноваційних проектах існує, а попит на інноваційний продукт має дуже обмежений характер.
2. Пристосування системи інтелектуальної власності до ринкових умов
Велике зростання темпів оновлення продукції, як необхідна умова збереження конкурентних позицій на ринку диктують нову методологію всієї інформаційної діяльності як у країні в цілому так і в сфері інтелектуальної власності.
Основні елементи ринкового механізму – ціна, попит, пропозиція, конкуренція, розвинена мережа інформаційних послуг. За умов досконалої конкуренції, будь-хто неспроможний контролювати ринковий попит, або процес постачання товарів на ринок, а також формувати ціну на нього. Дефіцит патентно-інформаційних ресурсів, який сьогодні існує в Україні, не дозволяє провести патентні та маркетингові дослідження на пристойному рівні. Отже, я думаю, що значно знижується ймовірність зробити виважену оцінку стосовно доцільності інвестицій у нові розробки або придбання ліцензії, що призводить до стану, коли інноваційні проекти втрачають привабливість для інвесторів. Ліцензійна продукція в Україні відносно всієї промислової продукції має неприпустимо низький рівень – 0,8% від загального обсягу відвантаженої продукції.
Я вважаю, щоб отримати суттєву підтримку фінансової, наукової, освітньої та іншої сфери досліджень та розробок з боку національних підприємств з приватною та колективною власністю, необхідно у підприємців створити зацікавленість у вагомих інноваційних проектах. У найкращому випадку такі підприємства будуть орієнтовані на придбання закордонних ліцензій, у інших випадках вони вимушені займатися виробництвом застарілої продукції. Отже, такі підприємства звичайно будуть проти розкриття внутрішніх ринків, тобто не стануть підтримувати саму ідею приєднання країни до Світової Організації Торгівлі.
До прихильників приєднання України до Світової Організації Торгівлі, я вважаю, можна віднести ті підприємства, які орієнтуються на зовнішній ринок, виробляють конкурентноспроможну продукцію або надають відповідні послуги. Це інформаційні послуги, транспорт, хімічна і видобувна промисловість, туризм. Певної позитивної перспективи щодо приєднання до Світової Організації Торгівлі можна очікувати з боку окремих сільськогосподарських підприємств, особливо тих, які орієнтовані на виробництво традиційних для України або екологічно чистих продуктів.
У 2005 році за ініціативою Уряду Сполучених Штатів Америки була створена українсько-американська Група співпраці з питань забезпечення виконання законодавства у сфері інтелектуальної власності, до складу якої увійшли представники Держдепартаменту інтелектуальної власності, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства культури і туризму України, інших зацікавлених державних та недержавних організацій, компаній-правовласників, що працюють на українському ринку, та представники Посольства США в Україні.
Зазначена Група співпраці відіграє роль ефективного засобу вирішення актуальних завдань, які постають перед правоволодарями та державними органами, задіяними у сфері правової охорони інтелектуальної власності. За три роки існування Групи співпраці було проведено п’ять засідань, на яких обговорювалися питання удосконалення українського законодавства у сфері інтелектуальної власності та підвищення ефективності боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності в Україні, зокрема в мережі Інтернет.
3. Проблеми перетворення інтелектуального продукту на об’єкт інтелектуальної власності
Непропорційно низькою у відношенні до науково-технічного потенціалу України лишається загальна кількість отриманих охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності, хоча останнім часом спостерігаються прискорені темпи їх видачі, які сягають 200-350% на рік. Аналіз такого стану висвітив, що в Україні серед усіх виданих патентів на винаходи більшу половину склали „деклараційні патенти на винаходи", які видаються під відповідальність власника патенту за необхідність винаходу умовами платоспроможності, тобто без проведення кваліфікаційної експертизи, і мають строк дії 6 років. Під час такої експертизи не треба глибоко доходити суті корисної моделі, перевіряти відповідність об’єкта умовам патентоспроможності, а необхідно тільки переконатися у дотриманні формальних вимог, що викладені у п.13. Порядку розгляду заявок на винахід. Крім того, необхідно, щоб фактичні строки видачі охоронних документів в Україні, які засвідчують пріоритет, авторство і право власності, у більшості випадків не дорівнювали або не перевищували весь строк існування інноваційного продукту, що є наслідком відсутності у відповідних нормативних документах чітко окреслених термінів діловодства за заявками.
Звичайно, патенти нових фірм, які починають власний бізнес, можна розглядати, як певний позитив під час пошуку джерел фінансування. Вагомий пакет патентів – вагома передумова для існування. Разом з тим, зрозуміло, що передати право на „короткі" патенти, надати ліцензію або отримати під них інвестиції на впровадження дуже проблематично, зокрема із огляду на те, що навіть законодавчо визнано –„ якщо в результаті проведення кваліфікаційної експертизи заявки прийнято рішення про відмову у видачі патенту на винахід, деклараційний патент на винахід вважається таким, що не набрав чинності від дати публікації відомостей про видачу", що автоматично анулює всі виключні права власника на винахід, а отже визнає всі ліцензійні договори не дійсними. Отже, занепад патентної активності неодмінно призводить до небажаних структурних зрушень: зростає та стає переважною питома вага незначущих винаходів, які за технічним рівнем наближаються до корисних моделей, впровадження яких дозволяє покращити лише технології незначного рівня наукоємності.
Підвалини, на яких будується система інтелектуальної власності, складаються, як із законодавства, яким регулюються питання створення результатів інтелектуальної власності та їх правового захисту, так і законодавства стосовно комерційного використання результатів інтелектуальної діяльності. Крім розробки пропозицій щодо власне законодавства система інтелектуальної власності має сполучати органи державної влади – безпосередніх виконавців і організаторів її функціонування. Це – міністерства та відомства, контролюючі та наглядові органи, які займаються організацією боротьби із численними порушеннями у сфері інтелектуальної власності. Грунтовну роботу по дослідженню ролі та місце охорони інтелектуальної власності у сучасному соціально-економічному розвитку України було проведено в Українському центрі економічних і політичних досліджень ім. О. Розумкова.
4. Захист прав інтелектуальної власності в Україні та приєднання до Світової Організації Торгівлі
26 травня 2005 року у м. Брюссель відбулася Презентація діяльності центральних органів виконавчої влади в сфері захисту прав інтелектуальної власності "Ефективна реалізація та впровадження прав інтелектуальної власності в Україні" організована за ініціативи Представництва України при ЄС та за сприяння міжнародної юридичної компанії "EVERSHEDS".
До складу делегації України увійшли представники Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров’я, Державної митної служби України. Очолив делегацію перший заступник голови Державного департаменту інтелектуальної власності Володимир Жаров.
У ході Презентації українською стороною поінформовано учасників про стан розвитку системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні, зокрема в рамках вступу України до СОТ, та виконання Плану дій Україна-ЄС, а також про заходи, які вживатимуться для забезпечення належного рівня захисту національних та іноземних власників прав в Україні. Зокрема, українська делегація зупинилася на заходах, які здійснюються за такими напрямами як законодавче забезпечення, судовий порядок та механізми захисту прав інтелектуальної власності, інфраструктура для забезпечення реалізації державної політики у зазначеній сфері. Окрему увагу було приділено питанню захисту прав інтелектуальної власності у фармацевтичній галузі.
