Способи приховування злочинів: використання засобів маскування зовнішності підозрюваних; використання речовин, в тому числі органічного або штучного походження, які ускладнюють або унеможливлюють застосування службово-розшукового собаки для визначення шляхів відходу злочинців; псування засобів зв’язку, які знаходяться на об’єктах інфраструктури залізничного транспорту поряд з місцем події; приховування викраденого майна та цінностей в тайниках, схованках або інших спеціально облаштованих для цього місцях зберігання; передача цінностей та майна на зберігання або реалізацію іншим особам; реалізація або легалізація майна, здобутого злочинним шляхом через систему легальних установ (оптові або роздрібні торгівельні установи, фірми тощо); знищення знарядь або засобів вчинення крадіжки; інсценування події техногенного або природного характеру; фальсифікація слідів злочину; знищення об’єктів залізничного транспорту шляхом підпалу.
Найбільша кількість (52%) крадіжок вантажів вчиняється у місцях, де відбувається завантаження або розвантаження рухомого складу залізничного транспорту (територіях вантажних станцій, товарних дворів, контейнерних площадках). Більше ніж третина вказаних крадіжок (34%) вчиняється на станціях призначення (парках відстою рухомого складу); 14% – під час транспортування або на маршрутах поза межами території обслуговування правоохоронних органів.
Переважна більшість крадіжок вантажів вчиняється на об’єктах інфраструктури великих транспортних вузлів.
Здебільше розглянуті злочини відбуваються в обстановці, яка формується під впливом наступних факторів: наявність у злочинців злочинного досвіду, „кваліфікації” у вчиненні таких злочинів; неналежне супроводження вантажів на маршрутах транспортування; наявність у членів злочинної групи необхідних для реалізації злочинного задуму технічних засобів, обладнання, пристосувань, засобів маскування тощо; неочевидність вчинення злочину; відсутність зовнішніх факторів, здатних ускладнити реалізацію злочинного задуму (охорони, розташованої поблизу або посту міліції чи позавідомчої охорони) або наявність у злочинців можливостей нейтралізації та подолання таких факторів; відсутність можливості швидкого виявлення вчинення злочину; доступність майна, яке стає предметом злочинного посягання; значна матеріальна цінність вантажу за умови наявності засобів для швидкого вилучення та приховування викраденого, а також залишення місця події тощо.
У механізм злочинної діяльності втягуються представники адміністрацій підприємств залізничного транспорту (61%), працівники правоохоронних і контролюючих органів (29%). Працівники залізниць, як правило, беруть участь у посяганнях, які вчиняються при технічному і комерційному оглядах, виправленнях браків, а також при завантаженні і розвантаженні матеріальних цінностей. За деякими даними, найчастіше крадіжки вантажів вчиняють такі працівники залізниць: слюсарі пунктів технічного обслуговування – 15,3 %; складачі поїздів – 12,6 %; оглядачі вагонів – 12,2 %; вантажники – 11,3 %; регулювальники швидкості вагонів („башмачники”) – 8,2 %; прийомоздавачі вантажів – 6,5 %; машиністи локомотивів та їх помічники – 6,2 %.
Основною (72%) метою їх входження в структури злочинних формувань є задоволення корисливих інтересів, що проявляється, як правило, не спонтанно, під впливом емоцій, а в результаті тверезого розрахунку і багатофакторного аналізу, унаслідок чого визріває план злочинних дій.
Найчастіше крадіжки вантажів вчиняються групами чисельністю 3-5 осіб (87%); 8% злочинних посягань скоєні групами, що складаються з 5-10 членів. До 70% крадіжок вантажів учиняється безпосередньо за участю працівників залізниць.
В якості знарядь і засобів вчинення крадіжок вантажів використовуються різні предмети, речі, інструменти, механізми, устаткування тощо. Серед найрозповсюдженіших слід відзначити: автотранспорт, інші засоби транспортування, засоби зв’язку, імітаційні засоби, електронні й технічні прилади тощо.
Обрання знарядь і засобів вчинення злочину детермінується кількісними та якісними характеристиками способу вчинення злочину. Вони також залежать від місця, часу та обстановки вчинення злочину, і корелюються з особою злочинця. У 73% крадіжок цієї моделі знаряддя і засоби обирались злочинцями з урахуванням попереднього досвіду (в тому числі злочинного), спеціальності, фахових знань тощо; у 22% випадків на обрання знарядь і засобів злочину вплинули зміни в обстановці злочину; у 4% випадків знаряддя і засоби злочину не відповідали способу вчинення злочину.
Основними слідосприймаючими об’єктами, яким слід приділяти особливу увагу, при аналізі обстановки та механізму вчинення крадіжок вантажів, є: на знаряддях та засобах вчинення злочину, залишених злочинцями, дверях та вікнах вагонів, поверхнях переміщених предметів – сліди рук або рукавичок; при проникненні шляхом деформації перепон – сліди ніг, взуття, знарядь і засобів вчинення злочинів, нашарування різних речовин, сліди рук, мікроволокна; на предметах, залишених злочинцями – мікрооб’єкти, запахові сліди, сліди застосування знарядь і засобів вчинення злочину; на м’якому ґрунті, в пилу, снігу – сліди взуття, сліди нашарування, мікрооб’єкти (попіл, недопалки, слина, волосся, частки ґрунту); на документах – сліди рук, мікрооб’єкти; на аудіо- відеозаписах (наприклад, камер спостереження) – зовнішній вигляд, голоси співучасників, особливості поведінки; на шляхах відходу злочинців – викинуті або загублені речі, мікрооб’єкти (частини ґрунту, рідини), сліди транспортних засобів, сліди взуття, нашарування та відшарування тощо.
Ідеальні сліди злочину також містять значну частину доказової інформації про механізм крадіжок вантажів на залізничному транспорті. Основним джерелом такої інформації є свідки. До свідків, яким можуть бути відомі обставини, що мають суттєве значення для справи, слід віднести: співмешканців, рідних, близьких членів групи, що стали свідками організації групи, готування до злочинів та приховування їх слідів; осіб, яким стало відомо про вчинення крадіжки, які викликали міліцію або охорону чи надали для цього свій телефон; співробітників підприємств та організацій, яким належав викрадений вантаж, працівників залізниці тощо.
Особливості проведення розслідування.
Висунення і перевірка версій на початковому етапі розслідування названих крадіжок відбувається в умовах інформаційної недостатності. Як правило, є усне повідомлення представника юридичної особи або письмова заява та пояснення про обставини події. На даному етапі можливе висунення тільки таких типових версій, що пояснюють відомі факти, наприклад:
– дійсно має місце крадіжка вантажів;
– має місце інсценування злочину;
– має місце помилкове припущення заявника про подію злочину.
Важливий криміналістичний потенціал мають версії, що стосуються кількості підозрюваних і структури злочинної групи. Ці версії забезпечують слідчому можливість за участю співробітників оперативних служб розробляти альтернативні програми слідчих і оперативних дій з викриття співучасників і збору доказів їх вини.
Найбільший практичний інтерес представляє висунення версій про якісний склад групи, тому що дані про це є найважливішими в інформаційному полі початкового етапу розслідування. Працюючи над їх формулюванням, необхідно враховувати два вихідні фактори: по-перше, фактор складного операційного характеру злочину, що обумовлює участь групи осіб у реалізації злочинних задумів; по-друге, фактор специфіки предмета злочинного посягання (вантажу, який переміщається залізничним транспортом).
Так, обов’язково мають бути висунуті та перевірені наступні типові версії стосовно учасників групи:
– крадіжка вчинена організованою групою з числа працівників залізниці (даного об’єкта);
– працівники залізниці використані в якості навідників;
– крадіжка вчинена співробітниками охоронної структури;
– крадіжка вчинена гастролерами.
Завдання встановлення місця знаходження викраденого вантажу забезпечується висуненням таких типових версій:
– товарно-матеріальні цінності зберігаються у спеціально найнятому або пристосованому для цього ізольованому приміщенні;
– викрадений вантаж зберігається за місцем проживання одного зі злочинців;
– вантаж зберігається в іншому нежилому приміщенні, яке належить злочинцям;
– цінності передані на зберігання комусь зі знайомих злочинців, можливо, з метою подальшого збуту;
– викрадений вантаж знаходиться в іншому місці (може виявитись, що навіть в межах того самого об’єкту, де було скоєно крадіжку).
За принципово схожою схемою здійснюється версійний процес і у випадку висунення версій про місце вчинення крадіжки. Типовими версіями даної групи є наступні:
– крадіжку вчинено на шляху руху;
– крадіжку вчинено під час здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт на станції;
– крадіжку вчинено під час зберігання вантажу на складі, контейнерному майдані або в пункті відстою рухомого складу;
– крадіжку вчинено на транзитній станції.
У вищенаведених випадках слідчому варто обрати наступний напрямок розслідування: від характеру викраденого вантажу до способу таємного викрадення, його місця і часу, а також ймовірних учасників. Висунення і перевірка перерахованих версій дозволить слідчому встановити і оглянути усі можливі місця події, виявити і допитати свідків вчиненого злочину, визначитись з колом учасників злочинної події, з’ясувати спосіб проникнення на охоронюваний об’єкт, напрямок відходу та подальшого переміщення злочинців разом із викраденими цінностями, а також виявити інші важливі для розслідування обставини.
До типових версій, що пояснюють спосіб заволодіння вантажем, відносяться такі, як:
– крадіжку вчинено шляхом прямого доступу до вантажу;
– крадіжку вчинено шляхом подолання певних перешкод за допомогою різних знарядь і засобів;
