44. Загальна гігієна
45. Загальна практика - сімейна медицина
46. Імунологія
47. інфекційні хвороби
48. Кардіологія
49. Клінічна біохімія
50. Клінічна імунологія
51. Клінічна лабораторна діагностика
52. Комбустіологія
53. Комунальна гігієна
54. Лабораторна імунологія
55. Лабораторні дослідження факторів навколишнього середовища
56. Лабораторні дослідження фізичних факторів навколишнього середовища
57. Лабораторні дослідження хімічних факторів навколишнього середовища
58. Лікувальна фізкультура
59. Лікувальна фізкультура і спортивна медицина
60. Медицина невідкладних станів
61. Медична психологія
62. Мікробіологія і вірусологія
63. Наркологія
64. Народна та нетрадиційна медицина
65. Неврологія
66. Нейрохірургія
67. Неонатологія
68. Нефрологія
69. Онкогінекологія
70. Онкологія
71. Онкоотоларингологія
72. Онкохірургія
73. Організація і управління охороною здоров'я
74. Ортодонтія
75. Ортопедична стоматологія
76. Ортопедія і травматологія
77. Отоларингологія
78. Офтальмологія
79. Паразитологія
80. Патологічна анатомія
81. Педіатрія
82. Підліткова терапія
83. Проктологія
84. Променева терапія
85. Професійна патологія
86. Психіатрія
87. Психотерапія
88. Психофізіологія
89. Пульмонологія
90. Радіаційна гігієна
91. Радіологія
92. Радіонуклідна діагностика
93. Ревматологія
94. Рентгенологія
95. Рефлексотерапія
96. Синологія
97. Сексопатологія
98. Спортивна медицина
99. Стоматологія
100. Судинна хірургія
101. Суднова медицина
102. Судово-медична гістологія
103. Судово-медична експертиза
104. Судово-медична імунологія
105. Судово-медична криміналістика
106. Судово-медична токсикологія
107. Судово-медична цитологія
108. Судово-психіатрична експертиза
109. Сурдологія
110. Терапевтична стоматологія
111. Терапія
112. Токсикологія
113. Торакальна хірургія
114. Трансплантологія
115. Трансфузіологія
116. Ультразвукова діагностика
117. Урологія
118. Фізіотерапія
119. Фтизіатрія
120. Функціональна діагностика
121. Хірургічна стоматологія
122. Хірургія
123. Хірургія серця і магістральних судин.
2. Акредитація закладів охорони здоров'я
ліцензування акредитація медичний заклад
Порядок державної акредитації закладу охорони здоров'я
Державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.
Акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.
Акредитація проводиться один раз на три роки. Перша акредитація закладу проводиться не пізніше ніж через два роки від початку здійснення діяльності.
Акредитацію закладів охорони здоров'я проводить Головна акредитаційна комісія, що утворюється при МОЗ, а фармацевтичних (аптечних) закладів - Головна акредитаційна комісія, що утворюється при Державному департаменті з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також акредитаційні комісії, що утворюються при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - акредитаційні комісії).
Головні акредитаційні комісії та акредитаційні комісії в своїй діяльності керуються Конституцією України, іншими актами законодавства.
Головні акредитаційні комісії проводять акредитацію закладів державної, (в тому числі закладів, що належать до сфери управління обласних державних адміністрацій) і приватної форми власності.
Акредитаційні комісії проводять акредитацію закладів комунальної форми власності (за винятком тих, що належать до сфери управління обласних державних адміністрацій).
Для проходження акредитації заклад подає документи згідно з переліком до відповідної акредитаційної комісії, яка у тримісячний термін повинна провести його акредитацію, а для державної акредитації фармацевтичний (аптечний) заклад подає документи згідно з переліком, який визначає Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення.
На підставі аналізу наданих закладом документів та висновків експертів відповідна акредитаційна комісія приймає рішення щодо проведення акредитації та віднесення закладу до відповідної категорії (друга, перша, вища категорії), або про відмову у цьому.
Рішення акредитаційних комісій затверджується відповідною головною акредитаційної комісією і повідомляється закладу у 10-денний термін.
У разі прийняття рішення про віднесення закладу до відповідної категорії акредитаційна комісія, яка проводила акредитацію, видає йому акредитаційний сертифікат.
Термін дії акредитаційного сертифіката визначається відповідною головною акредитаційною комісією, але він не повинен перевищувати трьох років.
Позачергова акредитація може проводитись з ініціативи медичного закладу з метою підвищення категорії, але не раніше, ніж через один рік після проведення попередньої акредитації.
В такому ж порядку проводиться акредитація закладу, якому в ній було відмовлено.
Акредитовані заклади вносяться до Державного реєстру, який ведеться Головною акредитаційною комісією.
У разі порушення умов надання закладом якісної медико-санітарної допомоги, а також недостовірного інформування про свою діяльність за поданням акредитаційної комісії відповідна головна акредитаційна комісія може прийняти рішення про анулювання або зниження категорії закладу.
У разі анулювання ліцензії у суб'єкта господарювання за повідомленням органу ліцензування, який видав ліцензію, відповідна Головна акредитаційна комісія приймає рішення про анулювання акредитаційного сертифіката.
Протягом десяти днів з дня ухвалення рішення про анулювання або зниження категорії заклад зобов'язаний повернути акредитаційний сертифікат до акредитаційної комісії, яка його видала.
Бланк акредитаційного сертифіката є документом суворої звітності, має облікову серію і номер, виготовляється друкарським способом. У акредитаційному сертифікаті зазначається найменування акредитаційної комісії, що його видала, повна адреса закладу, реєстраційний номер, дата видачі, термін дії та категорія. Після закінчення терміну дії акредитаційний сертифікат вважається недійсним.
Облік, зберігання акредитаційних сертифікатів покладається на головні акредитаційні комісії та акредитаційні комісії.
Документи, на підставі яких проводиться акредитація закладу, зберігаються протягом 10 років в акредитаційній комісії, яка видала акредитаційний сертифікат.
ПЕРЕЛІК обов'язкових документів, що додаються до заяви на проведення державної акредитації закладу охорони здоров'я
Копія положення (статуту) закладу охорони здоров'я, засвідчена у нотаріальному порядку
Копія ордера або угоди на оренду приміщень, інші документи на право користування, в тому числі обладнанням, яке необхідне для надання лікувально-профілактичної допомоги
Відомості про чисельність працюючих у закладі спеціалістів та їх кваліфікаційна характеристика
Затверджена структура закладу охорони здоров'я
Висновок державного санітарно-епідеміологічного нагляду про епідемічний стан закладу
Висновок державного протипожежного нагляду про стан пожежної безпеки в закладі
Висновок спеціалістів про стан техніки безпеки та експлуатації споруд у закладі
Звіт закладу про участь у виконанні територіальних медичних програм
Звіт закладу про лікувальну роботу, проведену за останні три роки, а у разі першої акредитації - за останні два роки
Аналіз діяльності закладу щодо якості медичної допомоги та критерії її оцінки
Звіт закладу про наукову та педагогічну діяльність закладу (за умови її наявності)
Копії раніше виданих акредитаційних сертифікатів, якщо такі видавалися
Примітка. Головна Акредитаційної комісія при МОЗ України може у разі потреби доповнити перелік документів. Порядок проведення атестації та експертизи цілительських здібностей осіб, які виявили бажання займатись медичною діяльністю в галузі народної і нетрадиційної медицини
Наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
Атестація - контроль рівня знань та практичних навичок з основ медичних знань та конкретного медичного напрямку в галузі народної і нетрадиційної медицини (далі - НіНМ) особи, яка виявила бажання використовувати методи НіНМ у медичній діяльності.
Експертиза - перевірка практичних навичок та вмінь особи, яка виявила бажання використовувати методи НіНМ у медичній діяльності.
Претендент - особа, яка виявила бажання здійснювати медичну діяльність у галузі НіНМ та проходить атестацію й експертизу з метою підтвердження її здібностей.
Протокол (програма) випробування - документ, у якому викладено обґрунтування, мету та завдання, планування, методологію та організацію клінічного випробування (експертизи), а також методи опрацювання даних (включаючи статистичні).
МЕТОДИ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В НАРОДНІЙ І НЕТРАДИЦІЙНІЙ МЕДИЦИНІ
Методи, що застосовуються у НіНМ, класифікуються таким чином:
Ø Методи, що мають доведену практичну цінність.
Ø Методи, цінність яких є сумнівною і вимагає додаткового вивчення та підтвердження.
Ø Методи, що визнаються небезпечними і шкідливими та застосування яких має бути припинено.
АТЕСТАЦІЇ ТА ЕКСПЕРТИЗИ
Ураховуючи різноманітність напрямків НіНМ, до осіб без спеціальної освіти, які виявили бажання займатися медичною діяльністю у цій галузі (далі - Претендент), установлюються загальні та спеціальні вимоги.
Загальні вимоги до осіб без спеціальної медичної освіти, які виявили бажання займатися медичною діяльністю у галузі НіНМ, передбачають опанування медичних знань, навичок та вмінь в обсязі, що відповідає вимогам програми "Основи медичних знань", які затверджуються МОЗ України.
Для об'єктивного висновку щодо рівня підготовки Претендента відповідно до поданої ним заяви проводиться співбесіда із співробітниками Комітету з питань НіНМ при Міністерстві охорони здоров'я України (далі - Комітет).
При поданні заяви необхідно представити документ, що засвідчує особу Претендента.
Для проходження співбесіди Претендент повинен подати такі документи:
Ø довідку про стан здоров'я за формою Ф 086У;
Ø довідку встановленого зразка про стан здоров'я від психіатра;
Ø копії документів, що засвідчують рівень освіти, необхідні для здійснення діяльності в галузі НіНМ, а саме: свідоцтва, атестати, дипломи, інші документи, які видані в установленому порядку державними навчальними закладами освіти системи МОЗ України різного рівня акредитації, науковими закладами або такими, що до них прирівняні, і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством України;
Ø дві фотокартки;
