Третій етап — видача ліцензії. З одержанням ліцензії суб'єкт господарювання, що є здобувачем ліцензії, здобуває статус ліцензіата.
Ліцензія на здійснення підприємницької діяльності видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом у термін не більший ніж 30 днів із дня одержання заяви.
У ліцензії вказуються: найменування, ідентифікаційний код органу, що видав ліцензію; прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання, ідентифікаційний код фізичної особи або найменування і місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; вид діяльності, на яку видається ліцензія; місце її здійснення; особливі умови і правила здійснення даного виду діяльності (ліцензійні умови); номер реєстрації ліцензії, дата її видачі й термін дії [8; 56].
Видачу ліцензії регламентує ст. 14 Закону, згідно з якою орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийомі заяви про видачу ліцензії. Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.
Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж три роки [9; 20].
У Законі імперативно встановлений мінімальний строк дії ліцензії, тому неправомірною є видача ліцензії на строк менше трьох років. Слід передбачити в ст.14 Закону, що рішення про видачу ліцензії на строк менше трьох років може бути оскаржене в судовому порядку.
Конкретні строки і максимальні строки дії ліцензії можуть встановлюватися органами ліцензування.
У Законі прямо не зазначені правила обчислення строку дії ліцензії. Вважаємо, що строк дії ліцензії обчислюється з дня її видачі органом ліцензування, а припиняється при закінченні строку дії ліцензії.
На перебіг строку дії ліцензії не впливає фактичне невикористання ліцензії ліцензіатом або переоформлення ліцензії. Закінчення строку дії ліцензії означає припинення права суб'єкта господарювання на здійснення зазначеного в ліцензії виду господарської діяльності.
Згідно зі ст.15 Закону за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України. Плата за ліцензію — це разовий платіж, що вноситься суб'єктом господарювання за одержання ліцензії. Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.
У Постанові Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000 р. № 1755 встановлено, що плата за видачу ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності (крім видів господарської діяльності, зазначених у пунктах 3 і 4 цієї постанови) справляється у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади [10].
Стягнення будь-яких інших відрахувань з суб'єкта господарювання заборонено. Згідно з Указом Президента України «Про деякі заходи з дорегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 р. органи, що видають ліцензії на певні види підприємницької діяльності, як умову видачі ліцензій, не можуть висувати відрахування коштів на користь будь-яких бюджетних або позабюджетних фондів, установ, підприємств, організацій чи окремих осіб [11].
Таким чином, процедура ліцензування певних видів господарської діяльності — це процедура публічного посвідчення компетентним органом ліцензування права суб'єкта господарювання, який є здобувачем ліцензії, здійснювати конкретний вид господарської діяльності.
Ця процедура, за загальним правилом, відповідно до Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», має дозвільний характер, а у випадках, передбачених Законом, — конкурсний.
Учасниками процедури ліцензування є суб'єкт господарювання (спочатку в якості здобувача ліцензії, а потім ліцензіата), а також орган ліцензування.
Ця процедура складається з наступних послідовних обов'язкових етапів, що складають комплекси процедурних дій:1) звернення суб'єкта господарювання до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії; 2) розгляд заяви і прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі; 3) видача ліцензії.
Процедура ліцензування, що здійснюється в конкурсному порядку, включає стадію проведення конкурсу на отримання ліцензій для видів господарської діяльності, провадження яких пов'язане з використанням обмежених ресурсів.
Процедура ліцензування може включати факультативні етапи:
а) переоформлення ліцензії;
б) зміна даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;
в) видача дубліката ліцензії.
Регламентація процедури ліцензування здійснюється за допомогою низки процедурних норм, що регулюють дії, які здійснюються на різних етапах ліцензування. На відміну від матеріальних норм, що містяться в Законі, та визначають види діяльності, які підлягають ліцензуванню, правовий статус органів ліцензування, процедурні норми встановлюють порядок ліцензування, його стадії тощо [6; 67].
Переоформлення ліцензії
У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензій суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, і відповідними документами чи їх нотаріально завіреними копіями, що підтверджують зазначені зміни.
Підстави для переоформлення ліцензії:
• зміна прізвища, імені, по батькові фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;
• зміна місця проживання фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;
• зміни, пов'язані зі здійсненням ліцензіатом певного виду господарської діяльності.
Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов'язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії. При цьому термін дії переоформленої ліцензії не може перевищувати терміну дії, зазначеного в ліцензії, яку переоформлюють.
У той час, коли ліцензія переоформлюється, суб'єкт господарювання може продовжувати займатися видами діяльності, що підлягають ліцензуванню. У цьому разі замість ліцензії підставою для здійснення такої діяльності є довідка про прийняття заяви на переоформлення ліцензії, що видається органом ліцензування.
За переоформлення ліцензії стягується плата в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Анулювання ліцензії.
Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія може бути анульована на таких підставах:
• за заявою ліцензіата про анулювання ліцензії;
• на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;
• на підставі рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;
• на підставі нотаріально завіреної копії свідоцтва про смерть фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;
• на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;
• на підставі акта про встановлення факту передання ліцензії іншій юридичній чи фізичній особі для здійснення господарської діяльності;
• на підставі акта про встановлення факту неподання у встановлений строк інформації про зміни зазначених у документах даних, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;
• на підставі акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
• у зв'язку з неспроможністю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.
Рішення про анулювання ліцензії приймається органом ліцензування протягом 10 робочих днів із дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, що надсилається ліцензіатові із зазначенням підстав для анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття. Таке рішення набирає чинності за 10 днів із дня його прийняття [2].
Якщо анулювання ліцензії пов'язане з порушенням ліцензіатом вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», то нову ліцензію ліцензіат може одержати не раніше як за рік з дати ухвалення рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.
Цей самий закон встановлює, що ухвалення рішення про анулювання відбувається з обов'язковим запрошенням ліцензіата і його представників. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності за десять днів з дня його прийняття. Однак ліцензіат має право оскаржити рішення про анулювання шляхом подання скарги до експертно-апеляційної ради. При цьому дія рішення про анулювання ліцензії припиняється до прийняття відповідного рішення органом з питань ліцензування.
Видача дубліката ліцензії
Необхідність одержання дубліката ліцензії у суб'єкта господарювання виникає в разі її втрати чи пошкодження. Порядок видачі дубліката ліцензії аналогічний порядку її переоформлення.
У разі втрати чи пошкодження ліцензії ліцензіат зобов'язаний звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії з додаванням до нього документу, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката. За видачу дубліката ліцензії справляється плата в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі пошкодження ліцензії до заяви додається також непридатна для користування ліцензія.
Так само, як і на переоформлення ліцензії, на видачу дубліката ліцензії органу ліцензування відведено три робочих дні з моменту подання заяви на видачу дубліката. Підставою для здійснення ліцензійної діяльності під час оформлення дубліката є довідка про подання заяви на видачу дубліката [7; 48].
Висновок
Таким чином, ліцензування є формою виконавчої діяльності, вираженої в санкціонуванні, офіційному визнанні за визначеними суб'єктами прав на заняття окремими видами діяльності, коли потрібен високий професіоналізм і кваліфікація, а також здійснення контролю за фактично здійснюваними діями. Ліцензійна діяльність є основним і необхідним засобом управлінського впливу, за допомогою якого громадяни нашої держави отримають змогу розширювати свою діяльність, у зв'язку з наявністю відповідних нормативних актів.
Тривалий час у законодавстві не було визначено дане поняття із переліком усіх істотних ознак ліцензування. Крім того законодавець, уживаючи термін «ліцензування», часто підмінював його словосполученням «видача ліцензій». На сьогодні існує багато нормативних документів, які врегульовують питання ліцензування. Така їх кількість говорить, у першу чергу, про те, що інститут ліцензування не досить чітко визначений Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а також про необхідність удосконалення інституту ліцензування на теоретичному та практичному рівнях.
Список використаних джерел:
1. Бекірова Е. Правова природа інституту ліцензування певних видів господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2007, №10, ст. 95 - 97.
2. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 36.
3. Господарський кодекс України: Коментар. – Х.: «Одіссей», 2004. – 848 с.
4. Курило В. Державне ліцензування як правова підстава підприємницької діяльності з надання послуг щодо охорони власності та громадян // Юридична Україна. – 2004, № 2, ст. 50 - 54.
5. Ліцензування в Україні / За ред. А.В. Шашкевич: Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 414 с.
6. Господарське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О. Саніахметової. – X.: «Одіссей», 2005. – 608 с.
7. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. – К.: МАУП, 2005. – 424 с.
8. Господарське право: Навчальний посібник / Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.М. Неживець. – К.: Кондор, 2003. – 400 с.
9. Щербина В. С. Господарське право України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 1999. – 336 с.
10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000 р. № 1755
11. Указ Президента України «Про деякі заходи з дорегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 р.
