Останнім часом регіональні економічні комісії ООН і насамперед Економічна комісія ООН для Європи, виконують велику роботу з міжнародної статистики. При комісії створена постійно діюча Конференція європейських статистиків, пленарні засідання якої, починаючи з 1953 р., щорічно проводяться у Женеві.
Важливу роль у розвитку сучасної міжнародної статистики відіграють Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Статистична комісія Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), відділи міжнародної статистики ряду зарубіжних країн, зокрема США, Великобританії, Японії.
Широкого визначення набуває статистична діяльність країн, що розвиваються, в галузі міжнародної статистики (Конференція азіатських і африканських статистиків у ЮНІДО – Організація ООН сприяння промисловому розвитку).
В 1973 р. було засновано Міжнародну асоціацію статистичних обстежень (the International Association of Survey Statisticians – IASS), як одну із секцій Міжнародного статистичного інституту з метою сприяння вивченню та розвитку теоретичних та практичних засад вибіркових обстежень та переписів, підвищення зацікавленості щодо проблем обстежень та переписів з боку фахівців-статистиків, урядів та суспільства в різних країнах світу.
У галузі кримінально-правової статистики головна роль належить Економічній і Соціальній Раді ООН (ЕКОСОС), на яку покладено завдання координації співпраці держав у галузі попередження злочинності.
У 1971 р. ООН заснувала Комітет щодо попередження злочинності і боротьби з нею, в обов`язки якого входить надання доповідей по різних системах боротьби зі злочинністю і поводження з правопорушниками, проведення статистичного аналізу, підготовка конгресів ООН по попередженню злочинності. На всіх конгресах ООН, які проводяться кожні п`ять років, велике значення надавалося вивченню тенденцій в динаміці злочинності, проблемам її прогнозу, плануванню заходів протидії, уніфікації статистичних показників.
Головним методологічним центром ООН є заснований в 1968 р. Центральний науково-дослідний інститут по попередженню злочинності і поводження з правопорушниками ООН і регіональні інститути для Східної і Західної Європи, для Азії і Далекого Сходу, для Центральної і Південної Африки.
До числа найбільш значних міжнародних організацій, які займаються вибірковим статистичним спостереженням відносяться: Міжнародна Асоціація кримінального права (МАКП); Міжнародне кримінологічне об`єднання; Міжнародна соціологічна асоціація; Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол). Крім того проблемами кримінальної статистики займається багато приватних соціологічних організацій, які проводять вибіркові дослідження у різних країнах світу.
Вперше питання про порівнянність кримінально-статистичних даних різних держав було поставлено Адольфом Кетле на 1 Міжнародному статистичному конгресі в 1853 році . З тих пір ця проблема неодноразово обговорювалась на конгресах по міжнародній статистиці і на сесіях Міжнародного статистичного інституту, Конгресах ООН по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками. Але суттєвих позитивних зрушень у цьому напрямку за весь цей час так і не було зроблено.
І лише несприятлива ситуація з боротьбою зі злочинністю у світі змусила Генеральну Асамблею 18 грудня 1972 р. прийняти резолюцію 3021 (ХХУП сесія), в якій державним членам ООН було запропоновано інформувати Генерального Секретаря про стан злочинності у їх країнах, стосовно офіційно зареєстрованих злочинів.
Організація Об`єднаних Націй з 1970 р. проводить велику роботу по збиранню статистичних даних про злочинність. В результаті були підготовлені шість оглядів стану злочинності у світі і окремих регіонах. Кожний з них охоплює період в п`ять років: 1970 – 1975, 1976 – 1980, 1981 – 1985, 1986 – 1990, 1991 – 1995, 1996 – 2000. Кожний з цих оглядів готувався до наступного Конгресу ООН по попередженню злочинності. Незважаючи на те, що далеко не всі держави надають статистичні дані, а одержані показники не завжди є порівняними, велика різниця в рівні латентності у різних країнах, ці огляди надають можливість одержати достатньо чітке уявлення про стан криміногенної ситуації у світі і окремих регіонах.
Зараз в ООН створена інформаційна система показників кримінально-правової статистики і діяльності органів поліції, прокуратури, судів і тюрем.
Таким чином, в умовах глобалізації і інтернаціоналізації злочинності у світі створенні уніфіковані міжнародні системи збору показників правової і кримінально-правової статистики є важливою передумовою для всебічного аналізу і розробки заходів по встановленню ефективного контролю над проявами транснаціональної злочинності.
3. Організація правової статистики у зарубіжних країнах
Організація державної правової статистики у кожній країні має свої особливості. На неї впливають структура економіки, державний устрій, традиції певної країни та інші фактори.
Головною особливістю організації правової статистики у більшості країн світу є те, що вона децентралізована і не має чіткої структурної системи, як в нашій країні. Друга особливість полягає у відсутності єдиної методології і системи збирання даних про правові явища. Третя особливість, це те, що інформацію про правові явища збирають безліч різноманітних організацій. Поширена система приватних статистичних органів, які обслуговують перед усім приватні компанії, а іноді виконують замовлення державних статистичних органів. Четверта особливість – наявність великого обсягу статистичної інформації, її безсистемність і непорівнянність, що не дає можливості органам державної статистики здійснювати перевірку достовірності статистичних даних.
Таким чином єдина статистична реєстрація цивільно-правових фактів та інших явищ і процесів, які характеризують юридичну діяльність у самому широкому розумінні цього слова практично не існує і вона дуже слабко висвітлюється в офіційній статистиці.
Виходячи з цього, ми головним чином зупинимося на характеристиці кримінально-правової, судової, пенітенціарної і кримінологічної статистики в деяких країнах, яка отримала найбільший розвиток у своїй практичній організації у розвинутих країнах і являється предметом більш ретельного аналізу.
Під міжнародною кримінальною статистикою розуміється кримінально-правова статистика значної кількості держав, заснованої на вітчизняній системі показників, тотожних по своїй природі, які мають однакові джерела, регулярно збираються і обробляються на засадах єдиної методології. На жаль, такої уніфікованої міжнародної кримінальної статистики на сьогодення фактично не існує, хоча питання про її заснування має вже більш ніж вікову історію, впродовж якої проходить її становлення як напрямку міжнародних статистичних досліджень.
Кримінальна статистика кожної держави відтворює специфічні особливості свого кримінального права, процесу, судового устрою, і вони настільки істотні, що вкрай ускладнюють повноцінний порівняльний статистичний аналіз.
Тому при вивченні показників міжнародної кримінальної статистики насамперед слід мати на увазі розбіжності кримінального законодавства. В одних країнах злочинні діяння підрозділяються на злочини, проступки і правопорушення. В інших – на злочини і правопорушення. В третіх – на злочинні діяння, які переслідуються по обвинувальному висновку, або без такого і т. д. Значно розрізняється і коло тих діянь, які визначаються як злочинні і покаранні. Є особливості і в юридичному визначені окремих понять: співучасть, замах на злочин, рецидив і багато інших. Істотна різниця і у визначенні складів злочинів. Слід враховувати і ступінь інтенсивності діяльності органів поліції і суду у виявленні злочинів, а також кримінально-процесуальне законодавство і організацію системи протидії злочинності в окремих країнах.
Істотна різниця існує і в самій організації кримінальної статистики в різних країнах світу. В чому ж полягає ця різниця?
По-перше, у системі показників, які характеризують злочин і особу злочинця.
По-друге, значне різноманіття у системі первинного обліку злочинів. А від цього багато в чому залежить повнота і якість статистичних даних, які друкуються в окремих країнах світу. Так, наприклад, викликає значний сумнів якість офіційних кримінально статистичних відомостей Туреччини, Іспанії, Португалії, Мексики, деяких країн Азії, Африки, кримінальна статистична звітність яких навіть не поділяє справи на кримінальні та цивільні. В деяких країнах Азії і Африки офіційної кримінальної реєстрації злочинів зовсім не існує.
По-третє, значні розбіжності існують і у одиницях виміру злочинності і адміністративних правопорушень. Офіційні статистичні дані характеризують зареєстровані злочини, розглянуті кримінальні справи, вироки, заарештованих, обвинувачених, засуджених і т.д. без особливої їх диференціації. У Великій Британії (Англія, Уельс, Шотландія, Ірландія) до цього часу немає єдиної статистики злочинності і судимості, хоча і друкується ряд статистичних збірників, в яких з різних боків висвітлюється діяльність системи кримінальної юстиції.
По-четверте, значна різниця у повноті охоплення статистичними показниками явищ, що реєструються. У деяких країнах друкуються відносно повні дані про всі виявлені злочини, у інших – вибіркові дані про злочини.
По-п`яте, нерідко із статистичних збірників не вдається з`ясувати наскільки повна і вичерпна ця інформація.
По-шосте, складнощі порівняльно-статистичного аналізу злочинності у міжнародному масштабі обумовлюються і змінами чинного законодавства, які вносять істотні корективи в статистичні дані, а також змінами в організації структурної побудови правоохоронних і судових органів.
Однак, не зважаючи на всі ці ускладнення порівняльно-статистичне вивчення злочинності у міжнародному масштабі дає можливість для виявлення основних тенденцій динаміки злочинності у світі, її структури і особливостей регіональних проявів.
Розглянемо стисло систему організації статистичного обліку у деяких зарубіжних країнах.
США
Сполучені Штати Америки – країна з достатньо розвинутою, але далеко не повною кримінально-правовою статистикою. Статистика США децентралізована. Окрім ФБР статистичний облік злочинності в країні проводять понад десятка інших організацій: Національна служба інформації по кримінальній юстиції і кримінальній статистиці, Національний інститут по зловживанню наркотиками, Управління федеральних тюрем США, Управління судами США, Національна рада по злочинності і деліктвентності, Національний інститут правосуддя і попередження злочинності неповнолітніх, Інститут права і соціальних досліджень, Служба пробації і т.д.
Система державної статистики США будується за принципом створення так званих “фокусних точок”, тобто збирання даних здійснюється у певних відомствах і переважно про тяжкі злочини.
У США збирання статистичних даних про злочинність здійснюється на двох рівнях: на рівні штатів і на федеральному рівні. Звіти надаються відповідними агентствами штатів до ФБР. ФБР публікує кримінальну інформацію у різному вигляді. Але основним є щорічник – “Єдиний звіт про злочинність. Злочинність у США (Uniform Crime Reports. Crime in the United States)”. В ньому у федеральному масштабі і в розрізі окремих штатів публікуються відомості:
1) відносно восьми видах індексних (найбільш небезпечних) злочинах (вбивства, зґвалтування, грабежі, розбійні напади, злочини з проникненням у приміщення, крадіжки, крадіжки автомобілів, підпалювання);
2) показники про розкриті злочини;
3) відомості про арешти по 21 видах злочинної поведінки, у тому числі стосовно індексних злочинів;
4) відомості про працівників правоохоронних органів.
Окрім того адміністрація США не обмежується збиранням офіційної статистики про індексну злочинність. З 70-х років у країні систематично (1 раз в рік) проводиться репрезентативне вибіркове опитування населення з метою виявлення осіб, які стали жертвами злочинів і не зверталися у правоохоронні органи (в цілях встановлення латентної злочинності). Одержані дані Міністерство юстиції публікує у загальному довіднику і в спеціальному збірнику про кримінальну віктимізацію в країні.
Германія
В Германії існує чотири самостійні інформаційні підсистеми статистичного обліку злочинності, які регулярно публікуються у розгорнутому і стислому вигляді у відповідних збірниках. Це – поліцейська кримінальна статистика; статистика кримінального переслідування (вироки суду); статистика виконання покарань (охоплює осіб, які засуджені до позбавлення волі); статистика осіб умовно засуджених. Кожна із цих систем взаємно доповнює одна іншу. Статистика Германії характеризується найбільшою достовірністю статистичних даних. Важливе значення віддається чіткому визначенню понять, які використовуються для відокремлення одиниць обліку. Одержані статистичні дані відображаються поліцейським відомством в Єдиному щорічному статистичному звіті. Важливою особливістю німецької кримінальної статистики є наявність значної кримінологічної інформації про злочин, особу злочинця, обставини злочину і її жертву, стабільність у друкуванні звітів, їх доступність і добра адаптація до використання.
Франція
У 1825 році Франція встановила першу національну систему кримінальної статистики. В наш час Французький національний інститут статистики і економічних досліджень випускає статистичний щорічник Франції, у якому є глава “Юстиція”. У цій главі зосереджені дані судової і пенітенціарної статистики. Дані поліції про кількість зареєстрованих злочинів не публікуються. Судова статистика містить цифрові дані про кількість осіб, засуджених судами присяжних, виправданих трибунальними і апеляційними судами в метрополіях і заморських територіях. Пенітенціарна статистика містить цифрові дані про кількість і рух засуджених у пенітенціарних установах. Особливістю статистичного обліку у Франції є поділ правопорушень на три категорії – злочини, проступки і порушення, що відповідає структурі судоустрою Франції.
Швеція
В Швеції з 1913 року публікуються офіційні статистичні дані про злочинність. Кримінальна статистика Швеції підрозділяється на: поліцейську, судову і тюремну. Поліцейська статистика найбільш обмежена. В ній містяться дані тільки про кількість злочинів, які стали відомі поліції, і публікується лише з 1950 р. Судова і тюремна статистика представлена більш детальніше: в ній наводяться дані про кількість засуджених по категоріях злочинів, про міри покарання, про вік, стать правопорушників, злочинців-рецидивістів, кількість засуджених, які знаходяться в тюрмах, звільнених і т.д.
Японія
В Японії, так же як і в інших країнах, облік злочинності здійснюється державними органами. Статистичні дані надають: Головне поліцейське управління, органи прокуратури, служби пробації і пенітенціарних органів, секретаріат Верховного суду. Ці органи видають відповідні статистичні збірники своїх відомств. Комплексний науково-дослідний інститут Міністерства юстиції узагальнює статистичні дані та видає у вигляді “Білої книги про злочинність”. Крім того, Головним поліцейським управлінням щорічно видається “Біла книга про поліцію”, в якій висвітлюються різні напрямки діяльності поліції. Поліцейська статистика Японії найбільш достовірна і придатна для статистичного аналізу.
Особливістю японської кримінальної статистики є роздільний облік злочинів, передбачених КК і злочинів, передбачених статутними законами, які не ввійшли до КК. По категоріях злочинів, передбачених КК, облік ведеться як за кількістю злочинів, так і злочинців. По категоріях статутних злочинів враховується тільки кількість справ, переданих до прокуратури.
Країни СНД
В країнах СНД організація кримінально-правової статистики багато в чому аналогічна її організації і функціонуванню в Україні. Різниця полягає лише в структуюванні органів, які здійснюють статистичний облік і звітність про окремі показники в документах первинного обліку. Але в сучасних умовах необхідність побудови чіткої і єдино образної системи кримінально-правової статистики, яка б задовольняла своїми показниками, не тільки оперативні, але й наукові кримінологічні вимоги, особливо відчутна. Інтеграційні процеси в державах СНД, діяльність міждержавних організованих злочинних угрупувань актуалізували необхідність розробки системи показників про злочини для забезпечення міжнародних зіставлень. У Програмі методологічних робіт Статистичного комітету держав СНД і на поточних засіданнях Ради керівників статистичних служб країн-учасників СНД на цю проблему неодноразово зверталась увага.
Таким чином, можна зробити загальний висновок, що для конкретного статистичного аналізу показників міжнародної кримінально-правової статистики необхідно використовувати матеріали економічної, демографічної, соціально-культурної статистики і багато інших матеріалів.
В Україні проводиться робота по вдосконаленню статистичної методології і переходу України на прийняту у міжнародній практиці систему обліку і статистики ринкової економіки відповідно до завдань, які були поставлені в Концепції побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р.
Список літератури
1. Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.: Юристъ, 2009. – 400 с.
2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок ведення спеціальної митної статистики” від 12 грудня 2002 р. № 1865. // Урядовий кур`єр 19.12. 2002. – с. 20.
3. Правова статистика: Навч. посібник /О.Г.Кальман, І.0. Христич. – Х.: “Право”, 2008. – 204 с.
4. Правова статистика. Курс лекцій./ О.М. Джужа, Ю.В. Александров, В.В. Василевич та інші. Під заг. ред. О.М. Джужи. – К.: [НАВСУ: Правові джерела], 2007. – 336 с.
5. Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.: Юристъ, 2009. – 588 с.
6. Словарь криминологических и статистических терминов. // Кальман А.Г., Христич И.А. – Х.: ИИПП АПрН Украины, изд-во “Гимназия”, 2008. – 96 с.
7. Статистика: Підручник/За ред, А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Козирєва. - К.: Вища шк., 2008. – 623 с.
8. Статистика: Підручник/ С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2007. – 467 с.
9. Статистичний облік і звітність у правоохоронних органах України// Кальман О.Г., Христич І.О. Науково-практичний посібник. – Х.: ІВПЗ АПрН УКраїни, вид-во “Гимназия”, 2008. – 140 с.
10. Трофімова Г.Г. Правова статистика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2006. – 75 с.
11. Чернадчук В.Д. Правовая статистика: конспект лекций. – К.: МАУП, 2009. – 72 с.
.ru
Страницы: 1, 2
