Питання належності доказів вирішуються судом при порушенні справи, в стадіях підготовки і судового розгляду. При прийнятті позовної заяви суддя перевіряє, чи викладені в ній обставини, що обґрунтовують вимоги позивача, і зазначені докази, що підтверджують позов (ст. 131 ЦПК).
За загальним правилом будь-які фактичні дані в цивільній справі можуть бути підтверджені лише встановленими в законі засобами доказування (ст. 59 ЦПК) у відповідності з правилом (принципом) їх допустимості. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не повинні підтверджуватися іншими. Суд не вправі за своїм переконанням приймати доказ, який законом не допустимий, і, навпаки, відкидати як недопустимий доказ, можливість використання якого закон не забороняє.
Достовірність – це перевірка доброякісності джерела доказів, а також процесу їх формування. Після встановлення достовірності доказів суд визначає їх достатність, тобто вирішує питання про те, чи є можливість на основі зібраних по конкретній справі доказів зробити висновок про наявність фактів, які належать до предмета доказування, про права і обов’язки сторін. Достатність – це така кількість доказів, які дозволяють вирішити справу, зробити певний висновок і постановити рішення. Достатність стосується завершального етапу доказування. Мета визначення достатності обумовлена завданнями, які стоять перед судом на цьому етапі доказування у відповідності з якісними характеристиками провести відбір доказів, на основі яких можна було б зробити висновок про наявність чи відсутність шуканих фактів. Висновок про достатність – підсумок процесуального вивчення, аналізу і кваліфікації доказів, що проводиться суб’єктами доказування, в ході судового розгляду, підсумок, що завершує всю доказову діяльність.
Що стосується даної справи, то позивач, тобто Гр-ка Стеценко В.С. повинна довести факти близьких стосунків з відповідачем за допомогою показань свідків Воронової К.О. та Дерев’янко Г.Р, справки з місця проживання, висновку судово - акушерської експертизи та судово – біологічної експертизи, листи та листівки написані відповідачем, фото та відеозаписи їх спільного перебування в гуртожитку, особливо де Стеценко була вагітною.
Відповідач повинен навести такі факти, які б заперечували вимоги позивача. Це можуть бути: відрядні листи, справка з місця проживання, показання свідків, письмові докази, а саме листи, листівки в яких він не признає батьківство, висновки експертизи ДНК.
Батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Згідно ст. 128 Сімейного Кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.
Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи.
Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Спільне утримання дитини має місце в разі перебування дитини на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказом походження дитини від певної особи можуть бути результати відповідної судово-медичної експертизи.
При встановленні батьківства суд приймає до уваги наступні обставини (умови): спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини та відповідачем до народження дитини; спільне виховання та утримання ними дитини; докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Наявність спільного проживання та ведення спільного господарства дає право суду вважати, що відповідач є батьком дитини. Однак це не є безперечним доказом батьківства, так як відповідач може подати суду докази, які виключають його батьківство, наприклад, надати суду документи, з яких виявляється, що він довгий час страждає імпотенцією або з інших обставин не може бути батьком дитини.
Таким чином можна зробити висновок, що по даній справі суддя повинен задовольнити вимоги позивача з приводу встановлення батьківства, та стягнення аліментів з відповідача оскільки:
1. Позивачем було приведено достатньо доказів стосовно батьківства відповідача, а саме свідчення подруг Воронова К.О. та Дерев’янко Г.Р., висновки судово - акушерської експертизи, що вона завагітніла в період зустріч з відповідачем, а також висновку судово – біологічної експертизи, за якою батьківство відповідача по відношенню до її дитини не виключається.
2. Відповідач не надав достатньо доказів, які б підтверджували те що він не є батьком дитини, а саме відрядний лист, що б підтверджував його відрядження на момент зачаття дитини.
Завдання 3
Даючи оцінку діям судді можна сказати, що суддя діяв в межах закону, тому, що згідно п. 1 ст. 121 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, а саме ч.5 ст. 119 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та п.7 і п.5 ст. 119 ЦПК які описують реквізити позовної заяви, а саме перелік документів, що додаються до заяви, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги , або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Що стосується припинення руху справи в частині мови позовної заяви, то відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. За ст. 10 Закону України "Про судоустрій" судочинство в Україні провадиться державною мовою. Це також передбачено в ст. 7 ЦПК.
Спеціальним законом у сфері використання мови є Закон УРСР "Про мови в Українській РСР", у якому в ст. 18 зазначено, що судочинство ведеться державною мовою. У певних випадках можуть використовуватись інші національні мови. Проте ст. 7 ЦПК такого не передбачає.
Водночас ст. 18 Закону "Про мови в Українській РСР", ст. 10 Закону "Про судоустрій" та ст. 7 ЦПК регулюють однакові відносини, проте між ними виникає зазначена колізія. У такому випадку, коли всі ці норми є нормами однакової юридичної сили, так як містяться в законах, то за загальними правилами теорії права про вирішення колізійних норм слід застосовувати ту норму, яка прийнята пізніше, - тобто ст. 7 ЦПК.
Таким чином, застосування в цивільному судочинстві інших норм неможливе.
Частина 2 ст. 7 ЦПК дає вичерпний перелік процесуальних дій, які особи, які беруть участь у справі, можуть вчиняти іншою національною мовою, користуючись послугами перекладача, а саме робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання. В цьому переліку немає такого права як подання позовної заяви. А в частині 3 тієї ж статті чітко сказано, що судові документи складаються державною мовою.
Тому позовна заява, апеляційна чи касаційна скарги повинні подаватись державною мовою.
Що стосується того, що позовна заява була написана рукописним текстом, то у статті 119 ч. 1 сказано, що позовна заява повинна подаватися в письмовій формі, тобто не має значення рукописним, чи друкованим текстом вона буде написана.
Позовна заява:
До Московського районного суду
міста.Київа
М.Київ, вул. Праці 51
Позивач: Єлагіна Вікторія Олександрівна,
вул. Соломенська, буд. 112, кв. 36
м. Київ, Київська область
поштовий індекс 000100
ідентифікаційний код: 111838421
телефон: 53-89-56
мобільний телефон: 050-654-89-25
Відповідач: Єлагін Володимир Вікторовіч
вул. Гагаріна, буд. 21, м Київ,
Київської області
поштовий індекс 000100
телефон: 53-98-66
мобільній телефон: 095-545-12-65
Ціна позову: 3651 гр.
Позовна заява
про стягнення заборгованості по виплаті аліментів
31 червня 2000 року я уклала шлюб з Єлагіним Володимиром Вікторовічем і прожила з ним до 26 травня 2003 року, після чого ми розлучилися.
Від шлюбу ми маємо доньку Марину 2002 року народження, яка після розлучення залишилася проживати разом зі мною.
На підставі рішення Московського районного суду № 9-58 від 12 липня 2004 року Єлагін В.В. зобов’язаний виплачувати на мою користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частки з усіх видів свого заробітку (доходу) щомісяця.
Однак з вересня 2005 року по теперішній час він цього не робить, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 3651 гр., яку виплатити в добровільному порядку Єлагін В.В. відмовився.
На підставі викладеного й у відповідності із ст. 191, 194 Сімейного Кодексу України та ст. 119, 110 Цивільно Процесуального Кодексу України
прошу:
1. Стягнути з Єлагіна Володимира Вікторовича на мою користь заборгованість по виплаті мені аліментів в сумі 3651 гр.
2. Стягнути з відповідача на мою користь судові витрати.
Додатки:
1. Дві копії свідоцтва про розірвання шлюбу.
2. Дві копії свідоцтва про народження Єлагіної М.В.
3. Довідка з місця проживання.
4. Копія довідки з місця проживання.
5. Довідка про заборгованість.
6. Копія довідки про заборгованість.
7. Виконавчий лист.
8. Копія виконавчого листа.
9. Квитанція про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
10. Копія квитанції про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
11. Копія позовної заяви.
3 вересня 2008р. ____________ Єлагіна В.О
Дата________________ Підпис________________
