- досягнення консенсусу щодо ролі в бюджетному процесі району і особливо області, якого дуже важко досягти з політичних причин;
- простота політики трансфертів з тим, щоб міжбюджетні фіскальні потоки були прозорими, відносно захищеними від маніпулювання та достатньо простими для адміністрування; при цьому необхідно створити новий інституційний механізм, який забезпечував би повне й вчасне виконання всіх зобов’язань, щодо трансфертів.
Переслідуючи ці цілі, пропозиції щодо реформи міжбюджетних відносин мають відповідати важливим конституційним та законодавчим положенням, які, зокрема, передбачають, що обласним бюджетам має бути відведена роль у забезпеченні спільних проектів територіальних громад і функція передачі трансфертів від Державного бюджету до бюджетів нижчих рівнів.
Продовження бюджетної реформи вимагає проведення адміністративно-територіальної і податкової реформи, модернізації закону «Про місцеве самоврядування», реалізації перехідних положень Бюджетного кодексу стосовно врегулювання міжбюджетних відносин на рівні села, селища, міста, району. Чи стане вирішення цих проблем складовою передвиборчих програм політичних партій та блоків на наступних виборах, залежить від нас з вам!
Розділ 2. БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ
2.1 Сутність, поняття та основні завдання реалізації бюджетної політики
Політика (від грец. politika) – це управління державою чи суспільна діяльність, спрямована на захист соціальних або групових інтересів, завоювання та укріплення державної влади; завдання держави та засоби, шляхи їх досягнення [8, c.159]. Якщо переформулювати це визначення щодо бюджету, то державна бюджетна політика – це діяльність у сфері управління бюджетом, що спрямовується на досягнення державних цілей. Цілі держави залежать від великої кількості чинників. Важливим чинником є те, що цілі бюджетної політики визначаються цілями держави.
Розглянемо існуючі альтернативні варіанти визначення терміна «бюджетна політика».
Бюджетна політика (або фіскальна політика – fiscal policy) звичайно означає використання оподаткування і державних видатків для регулювання сукупного рівня економічної діяльності [18, c.41].
Згідно з визначенням Н.П. Граціонової, «бюджетна політика – це сукупність рішень, що приймаються органами законодавчої (представницької) та виконавчої влади, пов’язаних з визначенням основних напрямків розвитку бюджетних відносин і виробленням конкретних шляхів їх використання в інтересах громадян, суспільства та держави» [12, c.48].
Т.М. Ковальова та С.В. Барулін вважають, що бюджетна політика як організаційно-фінансова категорія «… являє собою систему заходів і дій органів влади в сфері управління бюджетним процесом на основі розвитку бюджетних відносин у складі загальної економічної політики, спрямованої на реалізацію всіх функцій бюджету з метою досягнення певного на даному етапі економічного і соціального ефекту [13, c.91-92].
Процес вироблення бюджетної політики - це один з елементів системи управління бюджетом, покликаний сприяти розробці та затвердженню основних напрямків бюджетної політики (бюджетна резолюція) відповідно до соціально-економічної політики держави.
Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики. Основа бюджетної політики – розроблення напрямів використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів стратегічного та практичного характеру, які здійснює держава через бюджетну систему.
Бюджетна політика держави – це діяльність органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, а також застосування цих засобів. Вона тісно пов’язана з економікою, і може впливати на неї позитивно, так і негативно [13, c.146].
Завданнями бюджетної політики на сучасному етапі є:
- сприяння процесу збалансованості макроекономічної стабілізації та структурній перебудові економіки, подолання інфляційних процесів;
- здійснення податкової політики в напрямів стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг;
- здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки в країні;
- оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування;
- пошук додаткових джерел доходів бюджету [7, c.22].
Виходячи з основних завдань розглянемо завдання бюджетної політики на 2009 рік:
1. Забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи:
2. Підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів.
3. Покращення матеріального становища та добробуту громадян:
Таблиця 1
Цілі і завдання бюджетної політики на 2009 рік
|
Головні цілі |
Завдання |
|
Перетворення бюджетної політики на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку |
· Забезпечення збалансованості і стійкості бюджетної системи. · Підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів. · Покращення матеріального стану громадян. |
|
Формування раціональної податкової політики, що сприятиме відновленню довіри бізнесу до влади |
· Затвердження Стратегії реформування податкової системи. · Поступове зниження рівня податкового навантаження. · Удосконалення системи адміністрування податків. |
|
Підвищення відповідальності розпорядників бюджетних коштів за досягнення цілей |
· Підвищення якості надання соціальних та медичних послуг. · Реформування Збройних сил і правоохоронних органів. · Пріоритетна державна підтримка реального сектора економіки. |
|
Стимулювання динамічного регіонального розвитку |
· Створення належних умов для виконання місцевими органами влади покладених на них функцій. |
Економіка України, як і кожної країни, з тих чи інших причин може опинятися під загрозою різкого зростання інфляції й фіскальної нестабільності. Тому ці питання мають постійно перебувати у центрі уваги економічного блоку уряду та Національного банку, а пріоритетні напрями бюджетної політики мають бути реалістичними і збалансованими відповідно до статей закону про Державний бюджет.
2.2 Аналіз бюджетної політики за останні роки
Протягом 2007 року Міністерством фінансів розроблено Стратегію модернізації системи управління державними фінансами, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. №888.
Зазначена Стратегія визначає перспективи, принципи і напрями подальшого розвитку всієї системи управління державними фінансами та має на меті забезпечити підвищення ефективності її функціонування шляхом удосконалення нормативно-правового забезпечення і створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи управління державними фінансами.
Модернізація системи управління державними фінансами спрямована на вирішення таких завдань:
- розширення функціональності фінансової системи;
- удосконалення державного управління бюджетною сферою;
- забезпечення прозорості бюджетного процесу, цілісності актуальності, повноти фінансової звітності;
- здійснення інформаційної підтримки зазначеної системи та задоволення інформаційних потреб державних установ;
- продовження проведення розпочатих реформ у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, місцевих бюджетів, податкової системи та модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі;
- гармонізація нормативно-правового забезпечення системи управління фінансами з прийнятими у державах – членах Європейського Союзу нормами і правилами.
Підсумковим результатом роботи у 2007 році є розроблені законодавчі зміни, що враховані у Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими встановлено:
- удосконалення системи сплати рентних платежів;
- збільшення у 5 разів ставок земельного податку для земель населених пунктів;
- диференційовано мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності;
- підвищено ставки акцизного збору на спирт етиловий, горілку і лікеро-горілчані напої, тютюнові вироби та пиво солодове, що унеможливлять мінімізацію сплати податку з алкогольних виробів;
- подовжено пільговий режим оподаткування ПДВ операцій з продажу сільськогосподарської продукції до року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до СОТ;
