Поняття: ознаки та характеристика
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1.Загальна характеристика поняття
Розділ 2.Дефініція (визначення) та поділ (класифікація ( поняття ). Роль логічних правил дефініції та поділу в юриспруденції
Задачі
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Розділ 1. Загальна характеристика поняття
Поняття виконує дві основні функції — пізнавальну й комунікативну.
Пізнавальна функція понять полягає в тому, що поняття є і результатом попереднього процесу пізнання, і засобом подальшого пізнання дійсності. Без понять неможливе існування науки, наприклад, юридичні поняття "право", "правопорушення", "закон" тощо відображають широкий спектр суспільних відносин між людьми.
Комунікативна функція полягає в тому, що, закріплюючи свої знання у формі понять, люди потім обмінюються ними в процесі своєї життєдіяльності, а також передають їх наступним поколінням.
Поняття має структуру, тобто воно складається з певної кількості пов'язаних між собою елементів. У структурному плані поняття є поєднанням обсягу й змісту.
Поняття - це форма мислення, яка відтворює предмети в їх загальних та істотних (якісних) ознаках.
Виникнення понять є результатом прогресу людського мислення.
Творення понять базувалося на предметному характері дійсності (наявності у ній окремих предметів, що мали якісну визначеність: сонце, місяць, каміння, рослини, тварини тощо). Всі ці предмети мають свої ознаки (властивості).
Творення понять є результатом активної діяльності суб'єкта пізнання.
Така діяльність базується на поєднанні кількох логічних прийомів: - аналізі — мисленнєвому розкладанні предмета на окремі ознаки; - синтезі — мисленнєвому поєднанні кількох ознак предмета в єдине ціле; - порівнянні — мисленнєвому співставленні одного предмета з іншим, виявленні між ними подібних та відмітних ознак; - абстрагуванні (від лат. — відвертати) — мисленнєвому виділенні у предметів одних ознак та відвертанні від інших; - узагальненні — мисленнєвому об'єднанні однорідних предметів, їх групуванні на основі тих або інших ознак.
Обсяг понять є сукупністю (множиною) тих конкретних предметів, які "підпадають" під це поняття, оскільки мають спільну для них властивість (ознаку). Окрім обсягу поняття, у логіці виділяють і доповнення до обсягу, тобто всі предмети, які не входять до цієї сукупності.[8, с.277]
Ознаки — це все те, чим предмети відрізняються один від одного або подібні між собою. Ознаки можуть бути загальними й відмітними, істотними й неістотними, необхідними і випадковими. У створенні понять найголовнішу роль відіграють загальні та істотні ознаки.
Загальними називають ознаки, спільні для кількох (двох або більше) предметів.
Істотними (якісними) називають таку сукупність ознак предмета, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні для того, щоб відрізнити певний предмет (або сукупність, множину предметів) від будь-якого іншого.[2, с.97]
Окрім перелічених характеристик понять слід розрізняти ще й такі, як сумісні й несумісні. Якщо з наданням логічної характеристики того чи іншого поняття вказують на несумісні логічні ознаки, виникає помилка — суперечність [1, c.34].
Розділ 2. Дефініція (визначення) та поділ (класифікація (понять). Роль логічних правил дефініції та поділу в юриспруденції
Визначенням (дефініцією) називається, розкриття змісту поняття.
Оскільки зміст поняття складають необхідні, істотні ознаки предмета, то визначити поняття — означав з'ясувати істотні ознаки предмета. Так, визначити «наклеп» — означає з'ясувати істотні ознаки наклепу.
Визначення розв'язує такі два пізнавальні (гносеологічні) завдання: [5, с.105]
А) З'ясовує
властивість визначуваного предмета, дає відповідь на
запитання про те, що є даний предмет.
Б) Обмежує
визначуваний предмет від усіх інших суміжних з ним
предметів.
Видова відмінність — це ознака або група ознак, якими відрізняється визначуваний предмет від предметів, що входять до цього роду. Ознак, які утворюють видову відмінність, має бути вказано у визначенні стільки, щоб вони разом з родовою ознакою виражали сутність визначуваного предмета і їх було достатньо для обмежений цього предмета від усіх інших схожих предметів.
Рід (злочин) у даній статті не зазначений, оскільки нема необхідності у. кожній статті повторювати одне й те ж поняття — (злочин), Усі діяння, названі в особливій частині кримінального кодексу, мають один рід— «злочин» [2, с 35-36].
Не всяке поняття можна визначити через рід і видову відмінність або за допомогою вказівки на спосіб виникнення предмета. Не можна, наприклад, визначити через рід та видову відмінність поняття з винятково широким обсягом (категорії), оскільки вони не мають роду і, отже, не є видами якихось інших понять. Тому, крім розглянутих видів визначень, у практиці мислення користуються і деякими іншими способами.[3, с.535]
Визначення через вказівку відношення предмета до своєї протилежності.
Визначення через вказівку відношення визначуваного предмета до своєї протилежності є основним способом визначення філософських та інших категорій.
Визначення через перелічення предметів або явищ, до яких застосовне дане поняття.[9, с.453]
Визначення є підсумком складного й тривалого процесу пізнання предметів або явищ. Визначенням нібито завершується процес вироблення поняття. Але визначення не залишаються незмінними, раз і назавжди встановленими. У пізнанні йдуть від одних визначень, менш точних, до других, більш точних, що відповідають даному рівню розвитку знань
Визначення бувають реальні й номінальні. У реальних визначається предмет, у номінальних — ім'я предмета.
Перше визначення є номінальним, а друге — реальним.
Щоб визначення було правильним, необхідно дотримуватися таких правил:
Визначення мав бути співмірним, тобто обсяг визначуваного має дорівнювати обсягу визначаючого (А=Вс). Порушення цього правила викликає подвійні помилки: визначення може бути або надто широким, або надто вузьким.[6, с.314]
Надто широке визначення — це таке визначення, в котрому обсяг визначаючого поняття ширше від обсягу визначуваного (А<Вс).
Приклад надто широкого визначення: «Кунівля-продаж є договір про перехід права власності». У Цьому визначенні обсяг визначуваного становлять лише частину обсягу визначаючого поняття, оскільки «договір про перехід права власності» є не тільки купівля-продаж, а й, наприклад, дарування.
Визначення буде надто широким, якщо під визначу-вальне поняття підвести не тільки визначуване, а й ще якесь поняття. Найпоширенішим прикладом таких визначень є визначення, в яких названі лише родові ознаки предмета і не названі специфічні, тобто не названо ознаки, що становлять видову відмінність.
Надто вузьке визначення — це таке визначення. У такому обсяг визначаючого вужчий (менший) від обсягу визначуваного поняття (А>Вс).
Надто вузькими є, наприклад, такі визначення «домашня тварина — це тварина, яка приручена людиною і використовується нею для сільськогосподарських робіт»; «Адвокат —особа, яка виступає в суді захисником у кримінальних справах» і т. д..
До реальних визначень відносять такі: визначення через рід і видові відмінності, генетичне та інші способи визначення. Розгляньмо кожен вид визначення окремо.[8, с.277]
Визначення через рід і видову відмінність.
При визначенні через рід і видову відмінність визначуване поняття підводиться під друге, більш ширше поняття, що є найближчим його родом, і вказуються ознаки, котрими відрізняється визначуване поняття від інших понять, які входять до цього роду.
Наприклад, визначаючи поняття «присуд», спочатку називають рід «присуд є рішення», а потім перелічують ознаки, що складають видову відмінність «Присуд є рішення (рід), винесене судом у засіданні з питання про винність чи невинність підсудного і про застосування або незастосування до нього покарання (видова відзнака) [11, с 137].
Видова відмінність — це ознака або група ознак, якими відрізняється визначення.
Щоб краще з'ясувати відмінність номінальних визначень від реальних, порівняємо номінальне й реальне визначення юридичної особи:
«Кількісні утворення як суб'єкти цивільного права іменуються юридичними особами». .
Визначення не має робити кола, тобто визначуване поняття не може визначатися через саме себе [6, с 121].
При порушенні цього правила можливі такі дві помилки: коло у визначенні і тавтологія.
Коло у визначенні буде у тому випадку, коли визначуване поняття визначається через друге поняття, котре в свою чергу пояснюється через перше.
Тавтологія — це також коло у визначенні тільки більш виражене; тут визначальне поняття буквально повторює те, що сказане у визначуваному. Зміст поняття тавтологія не розкриває, тому вона не виконує функцій визначення.
Приклади тавтології: «Побічним доказом називається такий доказ, у якому теза доводиться побічно»; «Цивільне право — це наука про цивільне право» тощо.
Визначення має бути чітким, виразним, вільним від двозначності. Визначення понять не можна змішувати з різноманітними засобами, схожими з визначеннями, такими, як опис, характеристика, порівняння, показ.
Опис предмета полягає у зазначенні ряду якихось особливих зовнішніх ознак, на основі котрих описуваний предмет відрізняють від інших предметів. Описуються звичайно індивідуальні предмети і явища, наприклад, особа розшукуваного злочинця, речовий доказ, місце події тощо. [9, с.453]
Коли ми маємо справу з поняттями, то нас цікавить не тільки їхній зміст, а й обсяг. Наприклад, вивчаючи державу, нас цікавить не лише те, що таке держава, її ознаки, а й те, які бувають держави, їх види, тобто обсяг даного поняття.
Зміст поняття установлюється, як уже відомо, за допомогою визначення. Обсяг поняття розкривається за допомогою поділу. Розкрити обсяг поняття — означав установити, на які види воно поділяється.
Поділ — це розподіл на види (групи) предметів, що входять до обсягу даного поняття.
За допомогою поділу ми визначаємо види, з яких: складається рід. Наприклад, розділяючи юридичні факти на «події» та «дії», ми розкриваємо обсяг поняття «юридичний факт». Говорячи про те, що договори бувають «відплатні» і «безплатні», ми встановлюємо обсяг поняття «договір». .[4, с.174]
У поділу розрізнюють поділюване, члени поділу та основа поділу. Визначення буде виразним, якщо поняття, посередництвом яких розкривається зміст визначуваного поняття, є визначеними, такими, що мають одиничне значення. У визначенні не може бути понять двозначних, таких, які можна розуміти по-різному: так і отак. Якщо ж при визначенні користуються поняттями невизначеними (неоднозначними), такими, зміст котрих точно не установлено, то визначення стає нечітким і невиразним,
Вимога виразності, чіткості визначень в юридичній науці має виняткове значення. Відсутність чіткого визначення правового поняття приводить до різнобою у розумінні закону і до складності в застосуванні закону в судовій практиці. Особливо важливе значення це правило має при визначенні кримінально-правових понять. Визначення кримінального закону мають бути найвиразнішими і найточнішими. Чим точніше в законі описані ознаки складу злочину, тим легше виконувана закон.[7, с.221]
Поняття, обсяг якого піддається поділу, називається поділюваним. Поділяючи поняття, ми розподіляємо предмети класу на. види (групи), а за допомогою розчленування установлюємо структуру або будову предмета, складові його частини. Наприклад: «Норма права складається із гіпотези, диспозиції і санкції».
Поділ поняття відрізняється від розчленування-предмета на частини так. До кожного члена ділення застосовна назва, якою позначається поділюване поняття. Наприклад, коли ми поділяємо юридичні факти на «події» і «дії», то і «події», і «дії» можна назвати юридичним фактом. При розчленуванні ж предмета на частини кожну частину чи сторону не можна назвати на ім'я, котре позначає розчленуваний предмет. Так, не можна сказати, що «гіпотеза» або «диспозиція» — це «норма права», як не можна сказати, що «норма права» є «гіпотеза». Такі судження будуть неправильними.[3, с.535]
Страницы: 1, 2
