Поняття та види адміністративного примусу
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра правознавства
Реферат на тему:
Поняття та види адміністративного примусу
Виконала:
Студентка 1 курсу 6 групи
Економічного факультету
Спеціальності облік і аудит
Бондарук Марія Л.
Перевірив: доц. Семенов В. Г.
Рівне – 2005
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ І. АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
1.1 Загальна характеристика джерел адміністративного права
1.2 Державна служба в Україні
1.3 Загальна характеристика кодексу про адміністративні правопорушення
1.4 Поняття адміністративного проступку
1.5 Адміністративна відповідальність
1.6 Порядок притягання до адміністративної відповідальності і види адміністративних стягнень
1.7 Стадії адміністративного провадження
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Демократизація суспільних відносин у суверенній українській державі сприяє підвищенню активності особи як суб’єкта цих відносин, що вимагає глибокого розуміння кожним процесів, які відбуваються в суспільстві і, зокрема, їхньої сутності, особливостей організації, функціонування та управління ними. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває вивчення державно-правових явищ, які є одним із важливих засобів упорядкування цих відносин.
Адміністративне право – галузь права, що врегульовує відносини, які виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності.
Як галузь українського права адміністративне право України являє собою систему правових норм, інститутів та адміністративно-правових актів, що регулюють та охороняють особливе коло суспільних відносин у сфері державного управління.
Як галузь права воно може бути розглянуто в об’єктивному й суб’єктивному розумінні. В об’єктивному розумінні адміністративне право України характеризується сукупністю адміністративних правових норм, інститутів і нормативно-правових актів, що утворюють його внутрішню й зовнішню форми. Внутрішня форма адміністративного права включає внутрішню побудову – систему адміністративного права. Зовнішня форма характеризується джерелами, що являють собою спосіб зовнішнього виразу змісту адміністративно-правових норм та інститутів.
Розуміння умов адміністративного права – необхідна умова життєдіяльності кожного громадянина. Розгляне це детальніше.
РОЗДІЛ І. АДМIНIСТРАТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
1.1 Загальна характеристика джерел адмiнiстративного права
Адміністративне право - це така галузь права, або система правових норм i принципiв, яка закрiплює, регулює i охороняє організацiю i порядок в системі державного управлiння суспiльством i державними органами. Адмiнiстративне право закрiплює також види i склад адмiнiстративних правопорушень, види адмiнiстративних стягнень за адмiнiстративнi правопорушення, порядок i процес притягнення до адміністративної вiдповiдальностi громадян i посадових осiб, якi допустили правопорушення. Норми адмiнiстративного права направленi на органiзацiю функцiонування адмiнiстрацiї, виконавчорозпорядчої дiяльностi, органiзацiйно-управлiнських вiдносин. Всi норми адмiнiстративного права можна подiлити на норми адмiнiстративно-публiчного права, якi стосуються регулювання мiж державою та юридичними особами, якi не належать до iноземної держави i норми адмiнiстративно-приватного права, якi регулюють правовiдносини мiж державою та фізичними особами (громадянами). В цiлому норми адмiнiстративного права мають публiчий i публiчно-приватний характер.
Основними джерелами i формами адмiнiстративного права є нормативно-правовi акти держави, якi можна подiлити на двi групи: закони i пiдзаконнi нормативноправовi акти вищих органiв законоданчої i виконавчої влади. Найважливiшими джерелами цiєї галузi права є: Конституцiя України, кодекси: Митний кодекс, Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення; органiчнi i звичайнi поточнi закони; Укази Президента, Постанови Кабiнету Мiнiстрiв: статути, правила, регламенти, положення, iнструкцiї, якi видаються на пiдставi закону i визначають правовий статус посадових осiб, державних службовцiв i громадян. Всi вони мають характер нормативно-правових актiв. Особливiсть цих актiв полягас в тому, що вони регулюють адмiнiстративнi правовiдносини, адмiнiстративну вiдповiдальнiсть i охороняють правопорядок i порядок управлiння рiзними сферами державного i громадянського життя або громадянського суспiльства.
1.2 Державна служба в Українi
Питання про державну службу i статус державного службовця регулюється Законом України “Про державну службу” вiд 16 грудня 1993 року i iншими Законами України. Цей закон регулює суспiльнi вiдносини, якi охоплюють дiяльнiсть держави щодо створення правових, органiзацiйних, економiчних та соцiальних умов реалiзацiї громадянами України права на державну службу.
Вiн визначає загальнi засади дiяльностi, а також статус державних службовцiв, якi працюють у державних органах та їх апаратi [5].
Державна служба в Україні - це професiйна дiяльність осiб, якi займають посады в державних органах та їх апаратi щодо практичного виковання завдань i фувкцiй держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштiв.
Цi особи є державними службовцями i мають вiдповiднi службовi повноваження.
Державна служба грунтується на таких основних принципах:
1) служiння народу Украни;
2) демократизму i законностi;
З) гуманiзму i соцiальної справедливостi;
4) прiоритету прав людини i громадянина;
5)професiоналiзму, компетентностi, iнiцiативностi, чесностi, вiдданостi справi;
6) персональної вiдповiдальностi за виконання службових обов’язкiв i дисциплiни;
7) дотримання прав та законних iнтересiв органiв мiсцевого i регiонального самоврядування;
8) дотримання прав пiдприємств, установ i органiзацiй, об’єднань громадян.
Право на державну службу мають громадяни України незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової i нацiональної приналежностi, статi, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, мiсця проживання, якi одержали вiдповiдну освiту i професiйну пiдготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний вiдбiр, або за iншою процедурою, передбаченою Кабiнетом Мiнiстрiв.
У законi закрiплена етика поведiнки державного службовця.
Вiн повинен:
1) сумлiнно виковувати свої службовi обов’язки;
2) шанобливо ставитися до громадян, керiвникiв i спiвробiтникiв, дотримуватися високої культури спiлкування;
З) не допускати дiй i вчинкiв, якi можуть зашкодити iнтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацiю державного службовця. Вказаний закон також закрiплює i регулює:
1) Державну полiтику в сферi державної служби;
2) Правовий статус державних службовцiв державних органiв та їх апарату;
З) Проходження державної служби в державних органах та їх апаратi;
4) Службову кар’єру;
5) Припинення державної служби;
6) Матерiальне та соцiально-побутове забезпечення державних службовцiв;
7) Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про державну службу.
1.3 Загальна характеристика Кодексу про адмiнiстративнi правопорушення
Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення прийнятий 7 грудня 1984 р. i введений в дію з 1 червня 1985 р. За цей перiод в нього внесено багато змiн i доповнень.
Основним завданням Кодексу є охорона суспiльного ладу України, рiзних форм власностi, соцiально-економiчних, полiтичних та особистiсних прав i свобод громадян, а також прав i законних iнтересiв пiдприсмств, установ i органiзацiй, установленого порядку управлiння, державного i громадського порядку, змiцнення законностi, запобiгання правопорушенням, виховашня громадян у дусi точного i неухильного додержання Конституцiї України i iнших законiв, поваги до прав, честi i гiдностi громадян, до правил громадського спiвжиття, сумлiнного виконання своїх обов’язкiв, вiдповiдальностi перед суспiльством.
Кодекс про адмiнiстративнi правопорушення складасться iз Загальної i Особливої частин. У Загальнiй частинi закрiплено поняття адмiнiстративного правопорушення, форми вини, вiдповiдальностi громадян, у тому числi неповнолiтнiх, вiдповiдальностi службових осiб, iноземних громадян i осiб без громадянства; визначенi обставини, що виключають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть (необхiдна оборона i крайня необхiднiсть); вказанi мета i види адмiнiстративних стягнень, порядок накладання адмiнiстративних стягнень.
В Особливiй частинi закрiпленi види адмiнiстративних правопорушень, склад правопорушень i санкцiї за них:
1) у галузi охорони працi i здоров’я населення;
2) по охоронi власностi;
3) у галузi охорони природи, використання природних ресурсiв, охорони пам’яток iсторiї та культури;
4) в промисловостi, будiвництвi та в галузi використання електричної i теплової енергiї;
5) в сiльському господарствi; за порушення ветеринарно-санiтарних правил; б) на транспортi, в шляховому господарствi i зв’язку;
7) в галузi житлових прав громадян, житловокомунального господарства та благоустрою;
8) в галузi торгiвлi, фiнансiв i промислiв;
9) у галузi стандартизацiї, якостi продукцiї та метрологiї;
10) у сферi громадської безпеки i громадського порядку;
11) у сферi управлiння.
У роздiлi ІІІ закрiплено пiдвiдомчiсть справ про адмiнiстративнi правопорушення i систему органiв, якi уповноваженi розглядати справи про адмiнiстративнi правопорушення [2].
У роздiл IV закрiплено питання про провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення, про адмiнiстративнi затримання, огляд речей i документiв, про розгляд цих справ, про оскарження i опротестування постанов по справах.
В останньому, V роздiлi, закрiплено питання стосовно виконання постанов про накладення адмiнiстративних стягнень.
1.4 Поняггя адмiнiстративного проступку
Адмiністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дiя чи бездiяльнiсть, яка посягає на державний або громадський порядок, права i свободи громадян, на встановлений порядок управлiння i за яку законодавством передбачено адмiнiстративну вiдповiдальнiсть. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за правопорушення настає, якщо цi порушення за своїм характером не тягнуть за собою вiдповiдно до чинного законодавства кримiнальної вiдповiдальностi [1, ст.9],
Адмiнiстративне правопорушення має такi ознаки, як i загальне поняття правопорушення:
1) суспiльна небезпека або шкода;
2) протиправнiсть дiяння;
3) виннiсть дiяння;
4) карнiсть за дiяння, якi передбаченi в Кодексi про адмiнiстративнi правопорушення та iнших законах;
5) iнодi потрiбно встановити причинний зв’язок мiж протиправним дiянням i наслiдками.
Адміністративнi правопорушення наносять значну шкоду громадському порядку, системi управлiння, правам i законним iнтересам громадян, пiдприємствам i органiзацiям. Соцiальна небезпека i шкода може бути рiзна. Якщо правопорушення наносять велику шкоду або становлять соцiальну небезпеку, яка передбачена Кримiнальним кодексом, то такi правопорушення потрiбно квалiфiкувати як кримiнальнi злочини, якщо буде встановлено склад злочину. Інодi за незначнi злочини особа звiльняється вiд кримiнальної вiдповiдальностi i притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi. Критерiєм розмежування є вартiсть шкоди або тяжкiсть наслiдкiв дiяння.
Страницы: 1, 2
