Охорона зобов'язана відшкодувати матеріальні збитки в межах вартості майна, оціненого клієнтом при укладенні договору. Збитками є не тільки вартість украденого чи пошкодженого майна, а й вкрадені грошові кошти (однак у цьому разі розмір компенсації обмежується 10 мінімальними зарплатами), а також ювелірні вироби з оголошеною цінністю (але не більш як 20 розмірів мінімальної зарплати).
Вартість вкраденого майна визначається, виходячи з діючих роздрібних цін та з урахуванням його зносу.
Охорона може нести відповідальність також за вкрадені антикварні речі, але тільки за умови, що при укладенні договору їй було передано нотаріально посвідчений, складений компетентними спеціалістами опис вартості антикварних речей.
При повернені вкраденого майна "Клієнт" зобов'язаний у місячний термін повернути "Охороні" вартість отриманої раніше компенсації.
На основі викладеного, можна визначити договір з охорони майна наступним чином: за договором охорони майна одна сторона – охоронець (детентор) – спеціалізована охоронна організація, зобов'язується прийняти майно під свою відповідальність і забезпечити його зовнішню недоторканність від протиправних посягань з боку третіх осіб, а володілець майна (власник або інший титульний володілець), у свою чергу, зобов'язується створити необхідні для цього умови й сплатити передбачену договором винагороду. Сенс такої конструкції полягає в тому, що охоронець, з одного боку, погоджується взяти на себе тягар майнових наслідків можливих протиправних дій (злочинів) третіх осіб щодо майна володільця, а з другого – своїми професійними діями та за рахунок замовника послуги (володільця майна) зменшує ризик їх настання.
Тобто на перший план виходить не сама послуга з охорони майна, а взятий на себе охоронцем обов’язок відшкодувати майнові втрати від злочину, вчиненого третіми особами.
Послуга ж з охорони лише перешкоджає, а тим самим зменшує вірогідність вчинення таких дій щодо майна, яке охороняється.
У свою чергу, обов’язок відшкодувати збитки від злочину спонукає виконавця послуги до якомога ретельнішої дбайливості щодо майна замовника послуги (володільця майна).
2. Особливості надання охоронних послуг в сучасних умовах
2.1 Правова характеристика недержавного суб’єкту господарювання в Україні
Порядок організації та здійснення заходів охорони та безпеки встановлюється законодавством, що визначає повноваження суб'єктів охоронної діяльності, а також цивільно-правовими угодами.
Порядок здійснення заходів охорони та безпеки у випадках, передбачених законодавством, повною мірою або частково визначається цивільно-правовими угодами, укладеними згідно із законодавством.
Недержавним охоронним установам під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки дозволяється використовувати лише спеціально призначені системи та прилади тривожної сигналізації, засоби радіозв'язку, сертифіковані в установленому порядку, а також інші технічні засоби, що не завдають шкоди життю та здоров'ю громадян, довкіллю [21, 54].
Суб'єкти державної охоронної діяльності - державні органи та підпорядковані їм підприємства, установи і організації (далі - державні охоронні установи), уповноважені державою на здійснення охоронної діяльності [2, 299].
Суб'єкти недержавної охоронної діяльності - підприємства та організації недержавної форми власності, статутом (положенням) яких передбачено цей вид діяльності (далі - недержавні охоронні установи), а також громадяни-підприємці, що одержали в установленому порядку дозвіл або ліцензію на її здійснення [6, 2].
Суб'єкт недержавної охоронної діяльності - суб'єкт підприємницької діяльності з надання на договірній основі послуг юридичним і фізичним особам по здійсненню заходів охорони та безпеки, а також суб'єкт господарювання, заснований на недержавній формі власності, що здійснює охоронну діяльність щодо належного йому майна, забезпечення особистої безпеки своїх засновників та/або посадових осіб, є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, який має права юридичної особи та здійснює охоронну діяльність з метою одержання прибутку (доходу) [3, 45].
Суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги по охороні власності та громадян, за обсягом надання таких послуг, можна класифікувати на:
- підприємства з абсолютним обсягом надання послуг по охороні власності і громадян; до них відносимо: 1) Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України; 2) Інші органи і підрозділи внутрішніх справ; 3) Підрозділи внутрішніх військ МВС України;
- підприємства з обмеженим обсягом надання послуг по охороні власності та громадян; до них відносимо будь-які суб'єкти підприємництва, в тому числі і громадян-підприємців, які надають послуги по охороні власності та громадян на підставі ліцензії на надання таких послуг (крім підприємств (підприємців), які мають ліцензію лише на надання послуг по охороні громадян)[11, 4];
- спеціалізовані підприємства по наданню певного виду охоронних послуг; до них відносимо:
1) службу інкасації і перевезень цінностей Національного банку України;
2) службу інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, Державну службу охорони при МВС України;
3) суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, які надають послуги по охороні тільки громадян — тобто мають ліцензію на надання послуг по охороні громадян [11, 7].
В Україні за чинним законодавством можлива лише державна правоохоронна діяльність. Недержавну правоохоронну діяльність не передбачено, хоч участь громадян у охороні правопорядку та державного кордону є досить розвиненою й регламентованою [25, 34].
Охоронна діяльність - професійна діяльність суб'єктів державної та недержавної охоронної діяльності по організації та практичному здійсненню заходів охорони [22, 67].
Охоронна діяльність – це професійна діяльність суб'єктів державної та недержавної охоронної діяльності по організації та практичному здійсненню заходів охорони належного їм майна, забезпечення особистої безпеки їх засновників та/або посадових осіб, надання на підставі цивільно-правових угод послуг з охорони майна юридичних і фізичних осіб та забезпечення особистої безпеки фізичних осіб.
Основними принципами охоронної діяльності мають бути:
- законність;
- повага і додержання прав і свобод людини і громадянина;
- взаємодія суб'єктів охоронної діяльності з правоохоронними органами, власниками майна, трудовими колективами, громадянами та об'єднаннями громадян;
- оптимальне використання наявних сил і засобів під час припинення посягань на об'єкти охорони;
- неучасть у політичних заходах під час здійснення охоронної діяльності [20, 67] .
Таким чином, доцільно зробити висновок, що послуги з охорони власності та громадян — це вид підприємницької діяльності, який за своїм суб'єктним складом і змістом діяльності є цивільно-правовими зобов'язальними правовідносинами і здійснюється на підставі законодавчих, нормативно-правових актів або державних ліцензій на право надання послуг з охорони власності, крім окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, та охорони громадян.
2.2 Кваліфікаційні вимоги до персоналу охоронного підприємства
До основних функціональних обов’язків приватного охоронця належить контроль за проходженням на об'єкт охорони, пересуванням його територією, а також залишенням його особами, переміщенням предметів відповідно до порядку, установленого володільцем майна, що охороняється, у тому числі шляхом:
- застосування пропускного та внутрішньооб'єктового пропускного режиму;
- використання технічних засобів охоронного призначення (систем і технічних засобів охоронної сигналізації, теле-, відеоспостереження, контролювання доступу) відповідно до їх технічних характеристик і цільового призначення, у тому числі централізованого спостереження за роботою технічних засобів охоронного призначення, установлених на об'єктах;
- використання службових собак.
Домінуючі види діяльності:
- забезпечення безпеки клієнта в цілому;
- розробка основних і додаткових (запасні варіанти) маршрутів пересування;
- забезпечення руху ескорту при пересуванні (при необхідності);
- забезпечення зміни машин на трасі при форс-мажорних обставинах;
- забезпечення розміщення "своїх" людей на основних і запасних маршрутах проходження;
- "відпрацьовування" (перевірка) під'їздів, дахів, підвалів і місцевості в цілому;
- мінімізація можливості нападу на клієнта при висадженні і посадці в транспортний засіб;
- огляд транспортних засобів;
- перевірка кадрів (водії, що служать, знайомі і т.д.).
Психофізичні вимоги:
- наявність організаційних здібностей;
- здатність швидко організовувати себе й інших на виконання завдання;
- високий рівень розвитку волі;
- фізична сила;
- фізична витривалість;
- висока психічна й емоційна стійкість;
- високий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги (здатність протягом тривалого часу зосереджуватися на одному важливому виді діяльності);
- вибірковість уваги;
- розвиток короткочасної і довгострокової пам'яті;
- розвита увага до деталей;
- швидкість реакції;
- здатність швидко приймати рішення в умовах дефіциту часу;
- комунікативні здібності (уміння входити в контакт);
- розвиток логічного мислення;
- здатність аналізувати і систематизувати велику кількість інформації.
Особистісні якості, інтереси і схильності:
- порядність;
- спостережливість;
- уміння зберігати таємницю;
- гарна інтуїція, уміння розбиратися в людях;
- організованість, чіткість;
- дисциплінованість;
- рішучість;
- вимогливість до себе і людей;
- допитливість;
- уміння швидко орієнтуватися в навколишнім оточенні;
- гарна фізична і психічна витривалість;
- емоційна стійкість, самоконтроль;
- уміння прогнозувати ситуацію.
Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:
- нечесність, корисність, аморальність;
- неуважність;
- запальність, імпульсивність;
- неорганізованість, недисциплінованість;
- швидка стомлюваність;
- схильність чужому впливу;
- брутальність, невихованість;
- безвідповідальність;
- нездатність аналізувати, зіставляти факти, робити умовиводу;
- нерішучість, ригідність;
- відсутність фізичної і психічної витривалості;
- відсутність почуття боргу;
- слабовілля;
- невміння зберігати таємницю.
Не залучаються до охоронної діяльності громадяни які :
- не досягли повноліття;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17
