Як уже зазначалося згідно з Законом "Про режим іноземного інвестування" підприємством з іноземними інвестиціями вважається підприємство (організація) будь - якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, в уставному фонді якого іноземна інвестиція становить не менш 10%. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на баланс. Таким чином, виходячи з тлумачення Закону, підприємство з іноземними інвестиціями виникає з моменту внесення іноземної інвестиції. Реєстрація ще не свідчить про створення підприємства з іноземними інвестиціями. Останнє вважатиметься створеним лише після внесення іноземної інвестиції до статутного фонду такого підприємства.
2. Внесення майнового внеску до статутного фонду спільних підприємств з іноземними інвестиціями
Відповідно до статей 18 і 24 Закону України "Про режим іноземного інвестування" Кабінет Міністрів України Постановою від 7 серпня 1996 р. №937 затвердив "Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільні інвестиційну діяльності, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна"
Оформлення простого векселя здійснюється векселедавцем (підприємством з іноземними інвестиціями) виключно на вексельному бланку, в якому повинні міститись усі обов’язкові реквізити, передбачені законодавством. Вексель виписується векселедавцем в іноземній валюті, визнаній Національним банком України конвертованою, на суму ввізного мита з відстроченням платежу не більше як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.
У ввізній митний декларації зазначається, що майно ввозиться з метою внесення до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями або для провадження спільної інвестиційної діяльності на підставі договору (контракту) з іноземним інвестором.
Місцем складання векселя, як правило, є місце знаходження уповноваженого банку України. В якому відкрито розрахунковий рахунок векселедавця. Вексель не підлягає передачі шляхом індосаменту. Митний орган, який здійснює митне оформлення майна, виготовляє дві копії, одну - для податкової адміністрації, іншу - для власного обліку.
З метою погашення векселя векселедавець звертається у письмовій формі до державної податкової адміністрації з проханням зробити відповідну відмітку на його копії векселя.
До заяви додаються:
- Копія векселя;
- Копія ввізної вантажної митної декларації на майно;
- Документи про зарахування майна на баланс підприємства з іноземними інвестиціями або окремий баланс сторін, що провадять спільну інвестиційну діяльність на підставі укладеного договору (контракту). У разі потреби державна податкова адміністрація має право перевірити на місці фактичну наявність майна векселедавця;
- Документи про державну реєстрацію іноземної інвестиції.
У рази встановленого факту зарахування майна на баланс, державна податкова адміністрація на звороті копії векселя що належить векселедавцю, робить напис "Зараховано на баланс" із зазначенням дати виконання, які скріплюються підписом начальника (заступником начальника) та печаткою державної податкової адміністрації. Зазначену копію векселя векселедавець подає векселедержателю.
Погашення векселя здійснюється векселедержателем шляхом проставлення на лицьовому боку векселя напису "Погашено" і дати, які скріплюються підписом начальника (заступника начальника) з печаткою митного органу.
Якщо вексель не погашено протягом 30 календарних днів з дня оформлення ввізної митної декларації, векселедавець зобов’язаний внести плату за векселем протягом п’яти календарних днів.
Плата за векселем провадиться в валюті України за її офіційним курсом, визначеним Національним банком України, що діє на день внесення плати за векселем. Якщо протягом п’яти календарних днів пісня настання терміну внесення плати за векселем векселедавець не звернувся до векселедержателя із заявою про його погашення, останній подає до відповідного банку вексель та розпорядження про безспірне стягнення з векселедавця непогашених вексельних сум.
Після стягнення відповідної суми банк повертає вексель векселедержателю для погашення. У разі не своєчасного внесення плати за векселем митний орган стягує за весь час заборгованості пеню у розмірах, передбачених законодавством, включаючи день сплати. Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, або на окремий баланс сторін, що провадять спільну інвестиційну діяльність за договорами (контрактами), відчужується, в тому числі у зв’язку з припиненням діяльності векселедавця, останній сплачує ввізне мито не пізніше дня відчуження. Ввізне мито не сплачується за умови вивезення іноземної інвестиції за кордон, що засвічується вивізною вантажною митною декларацією з відповідною відміткою. Ввізне мито обчислюється, виходячи з митної вартості майна, перерахованої у валюту України за її офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день відчуження майна.
У разі встановленого факту відчуження майна раніше трирічного терміну при несплаченому ввізному миті державна податкова адміністрація зобов’язана повідомити про це відповідний митній орган. Митний орган, одержавши таке повідомлення, зобов’язаний у безспірному порядку стягнути ввізне мито. На суму несплаченого ввізного мита нараховується пеня за весь час заборгованості, починаючи з дня відчуження майна у розмірах, передбачених законодавством, включаючи день сплати.
Висновки
Підводячи висновки можемо сказати що спільні підприємства в Україні грають далеко не останню роль у вітчизняній економіці. Спільні підприємства - це шлях до передових технологій, раціональному розподіленню праці. Ввиводячи свою продукцію на ринок спільні підприємства сприяють більш повному задоволенню потреб покупця. Спільні підприємства створюють нові робочі місця задіють новітні технології у своєму виробництві.
Але так як в Україні інвестиційний клімат не дуже сприятливий, вважаю що буде розумно не лишати іноземних інвесторів різноманітних пільг. Необхідно зробити ліберальний режим прийняття іноземних інвестиції, котрій буле включати мінімізацію їх вхідного контролю, та недопущення стримань у відношенні долі іноземних інвестицій на підприємствах.
Не рідко від іноземних партнерів можна почути, що в Україні вони не можуть придбати землю під забудову заводів, фабрик чи магазинів. Не вирішеність цього питання робить Україну однією з найменш привабливих країн з точки зору вкладення капітала.
Таким чином вирішуючи питання приватизації об’єктів власності в Україні необхідно також вирішити питання о приватизації землі для іноземних інвесторів. Тому-що придбавши земельні ділянки під виробничі об’єкти, іноземні інвестори погоджуються іти на ризик і вкладати гроші на реконструкцію нашої промисловості, сподіваючись отримати достатній прибуток у майбутньому. Необхідно підтримувати ті форми приватизації, котрі в найбільшому ступені впливають на підвищення ефективності підприємницької діяльності.
Для успішного розвитку спільні підприємств необхідний баланс інтересів нашої економіки і інтересів зарубіжних інвесторів. Цю задачу, можлива вирішити тільки розробивши комплексну програму функціонування спільні підприємства також зробивши правові і економічні мотивації розвитку спільного підприємства. Програма повинна реалізовуватися головним чином за допомогою фінансових стимулів. Одним із принципів функціонування ринкових відносин являється регулювання державою цих процесів з використанням головним чином нових важелів. Особисто податки повинні будувати умови, які забезпечують велику віддачу спільним підприємствам.
На сам перед, необхідно відмітити що закони направлені на дотримання економічних інтересів нашої держави не передбачають конкретні податкові пільги для тих спільних підприємств, котрі в найбільш відповідають цим інтересам. Наприклад, вперше передбачаються пільги по оподаткуванню прибутку спільних підприємств в котрих частка іноземного учасника в уставному капіталі більше 30%.
Є ще один дуже сильний фінансовий стимул, який дозволяє підвищити інвестиційну активність, котрий в радянській економіці завжди відігравав значну роль. Це амортизація. В умовах централізовано планованої економіки, коли об’єми капіталовкладень виділялись з бюджету, а не формувались на підприємствах, амортизація великою мірою виповнювала чисто облікову функцію і практично не сприяла на рівень інвестиційної активності.
В ринкової економіці, коли фінансові взаємовідношення підприємств з державою мають податковий характер, амортизація є одним з головних факторів, стимулюючих інвестиційну активність, так як збільшує фінансові ресурси підприємств. тому в країнах з ринковою економікою норми амортизації визначаються державою одночасно з затвердженням податків.
Велике значення на залучення іноземного капітала впливає те, що наш покупець не дуже вибагливий, тому для іноземних партнерів є можливість подовжити життя своїм товарам та технологіям, котрі для європейських ринків вже застарілі і вже не є рентабельними
Щоб уникнути, ризику для іноземних партнерів, так як економічне положення нашої держави не є стабільним, вони намагаються вкладати гроші тільки в ті галузі, де їм гарантована швидка віддача. Це комп’ютерна техніка, переробка вторинної сировини, галузь послуг, виробництво товарів господарського вживання.
Вітчизняні підприємці доволі часто зустрічаються з небажанням своїх іноземних партнерів виконувати уставні зобов’язання, відносно своєчасного внесення коштів в уставний фонд спільного підприємства. Причина пов’язана з тим, що іноземні фірми, не маючи правових і економічних гарантій інвестиції не поспішають ризикувати своїм капіталом. Вихід з цього положення можливо знайти шляхом побудування відповідних страхових фондів, фінансування яких проводилося шляхом відчислень спільних підприємств, які знаходяться в цьому регіоні.
Побудування страхового фонду и страхової компанії котра піклувалася би за спільні підприємства, може бути ще більш актуальною для спільних підприємств котрі виробляють продукцію. Для розширення кола таких підприємств необхідно також передбачити їм пільги на оподаткування, а місцеві органи влади повинні забезпечити додаткові сприятливі умови при будуванні виробничих площин і введення їх у експлуатацію, а також допомагати забезпечення спільних підприємств сировиною та матеріалами.
Таким чином запропоновані зміни допомогли би збудувати фінансові стимули для ефективної праці спільні підприємств на території нашої держави.
Перелік літератури
1. Гражданское и товарное зарубіжних стран. А. Мозолина - Москва 1990г.
2. Підприємницьке право. Л. Ніколаєва. - Київ 2004р.
3. Правове регулювання іноземних інвестиції. О. Коссак - Київ 2001р.
4. Право зарубіжних стран. Л. Кашанина - Москва 2003г.
5. Правовое регулирование совместной деятельности на Украине. А. Омельченко 2000г.
6. Правові основи інвестиційної діяльності. В. Бутусов - Київ 2007 р.
