- чи є обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність;
- чи заподіяно майнову шкоду;
- чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадянської організації, трудового колективу, а також з’ясовує інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За загальним правилом справи про адміністративне правопорушення розглядають у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Скорочені строки розгляду справи – одна доба, три -, п’яти – і семиденний строк, встановлено законодавством про адміністративне правопорушення для деяких видів правопорушень.
Так, відповідно до ст.277 КпАП протягом доби розглядають, наприклад:
- справи про заготівлю, переробку або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування або іншої продукції;
- порушення правил про валютні операції;
- незаконні посіви і вирощування снотворного маку чи конопель;
- злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військо службовця;
- дрібне хуліганство тощо.
У триденний строк розглядають справи про:
- виготовлення й використання без належного дозволу радіо передавальних засобів;
- торгівлю з рук у невстановлених місцях.
У п’ятиденний строк розглядають справи про:
- дрібне розкрадання державного або колективного майна;
- порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіаційного забруднення, тощо.
У семиденний строк розглядають справи про:
- порушення, пов’язанні з використанням газу, експлуатацією газовикористовуючих установок без обліку витрати газу;
- непідготовленістю до роботи резервного паливного господарства.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанову виконавчого органу селищної, сільської ради по справі про адміністративне правопорушення приймають у формі рішення. Зміст постанови та її форму врегульовано в ст.283 КпАП.
Вона має містить:
- найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи;
- відомості про особу, щодо якої розглядають справу;
- викладення обставин, з’ясованих під час розгляду справи;
- зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення;
- прийняте по справі рішення.
Якщо під час розв’язання питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення адміністративними комісіями, виконавчими органами селищних, сільських рад, районними (міськими) судами (суддями) одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначають розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Постанова у справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі й документи (якщо таке вилучення проводилося), а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Постанову колегіального органу приймають простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні, підписують головуючий на засіданні й секретар цього органу.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення посадові особи, крім КпАП та інших нормативних актів загального характеру, керуються також положенням про органи, представниками яких вони є (наприклад, Положенням про адміністративні комісії тощо). Своє рішення вони оформлюють або шляхом винесення постанови, або роблять запис про захід стягнення в протоколі про адміністративне правопорушення. Таке право надано, наприклад, начальникові райвідділу міліції або його заступникові.
Після розгляду справи орган (посадова особа) виносить згідно зі ст.284 КпАП одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24¹ КпАП.
3) Про закриття справи.
Постанову про закриття справи виносять за оголошення усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу попереднього слідства чи дізнання, а також наявності обставин, передбачених ст.247 КпАП.
До цих обставин належать:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію або бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КпАП (двох місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – двох місяців з дня його виявлення);
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Якщо ж було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, то її оголошують негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручають під розписку або висилають особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручають або висилають потерпілому на його прохання. В разі, якщо її висилають, про це роблять відповідну відмітку у справі.
Оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення закінчується стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення в деяких випадках обов’язково доводять до відома громадськості. Ці випадки передбачено в ст.286 КпАП.
Наступною (третьою) стадією, яка виникає не в кожному впровадженні в справах про адміністративне правопорушення, є стадія оскарження (або опротестування) постанови по справі про адміністративне правопорушення. Наявність цієї стадії виступає однією з найважливіших гарантій прав правопорушника. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення врегульовано в ст.288 КпАП. Постанову адміністративної комісії оскаржують у виконавчий комітет відповідної ради або в районний (міський) суд; рішення виконавчого комітету селищної, сільської, міської ради – у відповідну раду або в районний (міський) суд; постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищий орган (вищій посадовій особі) або в районний (міський) суд. Рішення суду в усіх наведених випадках є остаточним і оскарженню не підлягає.
Постанову про одночасне накладення основного й додаткового адміністративних стягнень може бути в десятиденний строк з дня винесення постанови оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.
За загальним правилом скаргу подають до органу (посадовій особі), який виніс постанову по справі адміністративне правопорушення, а той протягом трьох діб надсилає її разом зі справою органу (посадовій особі), який правомочний її розглянути.
Подання в установлений строк скарги й принесення прокурором протесту зупиняють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги або протесту. Виняток встановлює випадки, коли виносять постанову про застосування заходів стягнення у вигляді попередження або адміністративного арешту, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Орган (посадова особа), який одержав скаргу чи протест на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови, тобто встановлює, чи дійсно в діях особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, є склад правопорушення, чи правильно оформлено документи у справі, чи не перевищив орган (посадова особа), який розглянув справу, свої повноваження тощо.
Після цього орган (посадова особа), який розглядав скаргу (або протест), може прийняти одне з таких рішень:
1) залишити постанову без змін, а скаргу або протест – без задоволення;
2) скасувати постанову й надіслати справу на новий розгляд;
3) скасувати постанову й закрити справу;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено що постанову винесено органом (посадовою особою), не правомочним розглянути цю справу, то таку постанову скасовують, а справу надсилають на розгляд компетентному органу (посадової особи).
Прокурор, виявивши, що рішення щодо скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення є незаконним, може опротестувати його.
Скасування постанови є одночасним закриттям справи про адміністративне правопорушення, тягне за собою повернення особі, яку притягли до адміністративної відповідальності, стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, пов’язаних із цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертають його вартість.
