В разі незгоди учасника чи переможця земельних торгів з рішенням організатора аукціону про визнання земельних торгів такими, що не відбулися, спір вирішується у судовому порядку.
2.3 Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
З метою забезпечення реалізації балансу суспільних, громадських і приватних інтересів у процесі реформування земельних відносин у чинному законодавстві України визначаються основні засади та загальний порядок припинення права власності на земельні ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. За своїм змістом правовідносини з викупу земельних ділянок для суспільних потреб відрізняються від врегульованих нормами права суспільних відносин, що виникають при відчуженні земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.
Стаття 146 ЗК України визначає органи державної влади та місцевого самоврядування, які мають право приймати рішення про викуп земельних ділянок права приватної власності, містить перелік суспільних потреб, а також закріплює загальні правові засади щодо порядку викупу земельних ділянок.
Викуп земельних ділянок — закріплений у нормах чинного законодавства України комплекс організаційно-правових, фінансових та інших дій органів державної влади і місцевого самоврядування, спрямованих на примусове припинення права приватної власності на земельні ділянки з метою наступного використання таких ділянок виключно для задоволення суспільних потреб, передбачених законом.
Викупу може підлягати вся земельна ділянка або її частина, що належать на праві приватної власності громадянину чи юридичній особі. Якщо в суспільних інтересах чи з мотивів суспільної необхідності має бути викуплена лише частина земельної ділянки, а решта площі цієї ділянки не відповідає потребам раціонального використання землі згідно з її цільовим призначенням, власник земельної ділянки може вимагати викупу всієї земельної ділянки.
Викуп земельних ділянок права приватної власності має здійснюватися за згодою власника, якщо останній не заперечує проти запропонованої йому викупної вартості земельної ділянки. У разі незгоди власника земельної ділянки це питання вирішується в судовому порядку.
У разі здійснення викупу земельних ділянок уповноважені органи зобов'язані: а) у встановленому цим законом порядку повідомити власника земельної ділянки про необхідність викупу земельної ділянки для суспільних потреб; б) визначити у встановленому законом порядку викупну вартість земельної ділянки; в) повідомити власника земельної ділянки про її викупну вартість; г) прийняти рішення про викуп земельної ділянки; ґ) укласти з власником договір купівлі-продажу земельної ділянки; д) відшкодувати викупну вартість земельної ділянки у порядку, передбаченому законом, рішенням суду чи договором; є) у випадках, передбачених законом, прийняти рішення про реституцію земельної ділянки власнику земельної ділянки; є) використовувати земельну ділянку для суспільних потреб, вказаних у рішенні про викуп.
Передбачений у ст. 146 ЗК України перелік суспільних потреб, для яких може бути проведено викуп земельних ділянок, не є вичерпним і тому у кожному конкретному випадку органи державної влади чи місцевого самоврядування зобов'язані доводити суспільний характер тих потреб, для яких пропонується викупити земельну ділянку права приватної власності.
Власника земельної ділянки не пізніше ніж за один рік до майбутнього викупу має письмово попередити орган, який приймає рішення про викуп ділянки. Не пізніше одного місяця після одержання повідомлення власник земельної ділянки має надіслати до відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування відповідь про згоду на проведення переговорів щодо умов відшкодування вартості земельної ділянки.
У разі примусового викупу земельної ділянки вартість такої ділянки чи її частини встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель, яка проводиться у встановленому законом порядку.
Якщо власник не згоден із запропонованою йому викупною вартістю земельної ділянки, уповноважені органи приймають рішення про примусовий викуп земельної ділянки для суспільних потреб і звертаються із заявою до суду про припинення права власності на земельну ділянку чи її частину у зв'язку з викупом земельної ділянки.
Рішення суду про примусовий викуп земельної ділянки є підставою для припинення права власності у зв'язку з викупом її для суспільних потреб. У рішенні суду обов'язково мають бути визначені сума викупної вартості та передбачені чинним законодавством України інші форми компенсації вартості земельної ділянки, з якими погоджується власник такої ділянки. Рішення суду щодо суми викупної вартості підлягає виплаті власникові земельної ділянки у строки, передбачені для виконання судового рішення.
2.4 Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
Відповідно до ст. 41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану, який може бути запроваджений в Україні відповідно до законів України "Про правовий режим воєнного стану" від 6 квітня 2000р. і "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16 березня 2000 р.
Правові підстави і порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності регулюються ст. 147 ЗК України.
Примусове відчуження земельних ділянок як об'єктів права приватної власності юридичних і фізичних осіб у зв'язку із запровадженням та здійсненням заходів правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється органами державної влади, місцевого самоврядування та підлягає наступному повному відшкодуванню їх вартості у порядку, визначеному законом.
Вказані органи можуть приймати рішення про примусове відчуження земельних ділянок, якщо таке обмеження прав громадян і юридичних осіб передбачене у затвердженому законом України Указі Президента України про запровадження правового режиму воєнного стану.
Право приватної власності на земельну ділянку припиняється з моменту прийняття рішення відповідного органу державної влади, місцевого самоврядування чи військового командування.
У разі запровадження правового режиму надзвичайного стану примусове відчуження земельної ділянки здійснюється на строк дії надзвичайного стану.
По закінченні дії обставин, у зв'язку з якими було введено воєнний чи надзвичайний стан і проведено примусове відчуження з приватної власності земельної ділянки громадян і юридичних осіб, колишній власник має право вимагати від уповноважених органів повернення цієї ділянки у власність.
У разі неможливості повернути примусово відчужену земельну ділянку власникові за його бажанням надається інша земельна ділянка.
Відшкодування вартості примусово відчужених земельних ділянок при запровадженні правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється у порядку і строки, визначені Президентом України у відповідному Указі.
ВИСНОВКИ
Ринок землі – складна, суперечлива, багатобічна і багатомірна економічна система, що виражає прямі і зворотні зв’язки суб’єктів господарської діяльності щодо руху (оренди, застави, купівлі-продажу, обміну, дарування, спадкування ) земельних ділянок і прав на них і реалізує економічні інтереси суб’єктів ринку землі. Всебічне вивчення властивостей об’єкта ринкових відносин, виділення й узагальнення можливих варіантів його функціонального використання, а отже , і різних варіантів поведінки суб’єкта за наявності певних обмежень, а також дослідження зазначених принципів багатоваріантності за допомогою теорії множин дозволило розробити загальну теоретичну модель поетапного прийняття рішень суб’єктом ринкових відносин про варіантів своєї поведінки.
Необхідною умовою підвищення ефективності конкурентоспроможності вітчизняного аграрного сектора є логічне і послідовне завершення земельної реформи, глибока перебудова на цій підставі економічних та фінансово-кредитних відносин, тобто утвердження повноцінного обігу земель сільськогосподарського призначення, сучасних механізмів земельно-орендних та іпотечних відносин, ефективних механізмів захисту прав власності на землю. Мова йде про формування ринку землі, що обслуговуватиме потреби аграрного сектора.
Становлення ринку земель сільськогосподарського призначення відбувається через розробку економічних інструментів та нормативних положень, які регулюватимуть обіг землі, а також формування і розвиток інфраструктури ринку землі. Цій темі присвятила свої дослідження Смолінська Софія Дмитрівна. Вона вважає що інфраструктура складатиметься з окремих елементів, що виконуватимуть функції обслуговування земельних відносин у сфері аграрного виробництва. Створення й удосконалення принципів діяльності окремих об'єктів інфраструктури повинно здійснюватися вже сьогодні, адже в системі земельних відносин існує чимало проблем, які потребують невідкладного вирішення. Серед найбільш актуальних - проблема використання угідь що перебувають у користуванні господарств населення. Для цих угідь характерний високий рівень парцеляції, адже здебільшого особисті селянські господарства використовують кілька ділянок орних земель розмір кожної з яких рідко перевищує 0,1 -0,15 ара. Значна кількість сімей може з тих чи інших причин всі ці ділянки ефективно використовувати. Особливо гострою проблема раціонального розподілу земельних ресурсів є у Львівській області, де в користуванні господарств населення перебуває близько 60% загальної площі сільськогосподарських угідь. Для її вирішення потрібно розробити механізм комасації угідь. Комасація полягає у зведенні порозкиданих земельних ділянок у більші з метою зменшення посмужності, а тим самим - більш раціонального використання землі.
Організація повноцінного ринку землі є одним із найважливіших завдань сучасної земельної реформи Україні. Без нього неможливо вважати цілісним і логічно завершеним процес реформування земельних відносин і ринкової економіки в цілому. Організація ринку повинна включати створення інфраструктури ринку землі, консалтингових та ріелтерських підприємств, механізмів забезпечення прозорості на ринку землі, забезпечення функціонування системи державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмеження, державне регулювання діяльності фізичних і юридичних осіб у сфері оцінки земель і землевпорядкування.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Берлач А. Економіко - правові аспекти становлення ринку землі в Україні. // Право України. - 1999. - №5. - С. 43-46.
2. Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 47. — Ст. 642..
3. ГриджукД. М., Олійник В. О. Забезпечення кредитних зобов'язань у діяльності банків. — К., — 2001. — С. 136.
4. Галушко В. П. Потенціал сільського господарства України в умовах легалізації ринку землі // Національний аграр. ун-т. Науковий вісник. - К., 1997. - Вип.1. - С.180-185.
5. Головатюк М.С. Новий Земельний кодекс України:: ринок землі та його регулювання // Економіка АПК. - 2002. - № 9. - С.6 - 10. - (Аграрна реформа : здобутки і проблеми)
6. Земельне право України: Підручник / М. В. Шульга М.В. (кер. авт. кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.; За ред. М. В. Шульги. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 368 с.
7. Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні: Міжнародна наукова конференція. Київ 2006. ч1.
8. Економіко-правові та екологічні аспекти земельних відносин: Міжнародна наукова конференція.Київ 2006. ч2.
9. Кощій В. Про продаж земельних ділянок . // Вісник податкової служби України. - 1999. - № 13. - С. 43-45.
10. Кашенко О. Про ринок землі та його інфраструктуру // Економіка України. - 2000. - № 2. - С.50 - 54. - (Наукові дискусії)
11. Музика Н. М. Основні умови розвитку ринку землі // Луганський нац. аграр. ун-т. Збірник наукових праць. - Луганськ, 2002. - N14 (26), т.1: Серія: економічні науки. - С. 368-371.
12. Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, Інших земель несільськогосподарського призначення" від 4 лютого 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — № 6. — Ст. 205.
13. Офіційний вісник України. — 2000. — № 17. — Ст. 691.
14. Про деякі питання організаційно-правового забезпечення формування та регулювання ринку землі та захисту прав власників земельних ділянок / Указ Президент України; вiд 25.07.2006 № 644/2006.// http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
15. Регулювання земельних відносин при становленні ринку земель аграрних підприємств : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук / Юрій Іванович Яремко. // Київ : [б.в.], 2008.
16. Фоpмування pинку землі в Укpаїні / За pед. А. С. Даниленка, Ю. Д. Білика; Деpж. ком. по земел. pесуpсах. Hац. агpаp. ун-т. - К.: Уpожай, 2006. – 277.
17. Формування і функціонування ринку сільськогосподарських земель : (на прикладі Львівської області) : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук / Софія Дмитрівна Смолінська; Львівський державний аграрний університет. // Львів, 2006.
18. Мартин О.М. Приватна власність на землю і становлення ринку сільськогосподарських земель в Україні. // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні: Міжнародна наукова конференція. Київ 2006. ч1.
19. Проект Закону про ринок земель. Номер,дата реєстрації: 2143 від 28.02.2008. Сесія реєстрації: 2 сесія VI скликання.
20. Ступень М. Ринкові підходи до визначення ціни землі в населених пунктах // Вісник /Львівський держ. аграр. ун-т. - Львів, 2001. - N8: Економіка АПК. - С. 312-319.
21. Ступень М. Містобудівні аспекти регулювання ринку землі / Ступень М., Шпік Н. // Вісник /Львівський держ. аграр. ун-т. - Львів, 2001. - N8: Економіка АПК. - С. 327-332.
