При викидневі, що наступив після закінчення 196 днів вагітності, допомога видається на загальних підставах. Підставою для призначення допомоги по вагітності і пологам є виданий в установленому порядку лікарняний листок. Інші документи не можуть служити підставою для виплати допомоги. У разі втрати лікарняного листка допомога може бути видана по його дублікату.
Допомога по вагітності і пологам видається у розмірі 100 відсотків заробітку. З 1 січня 2006 року одноразова допомога при народженні (усиновленні) дитини в Російській Федерації виплачувалась у розмірі 8000 рублів. За статистичними даними, максимальний розмір вказаної допомоги за повний календарний місяць складав: - в 2002, 2003, 2004 роках - 11700 рублів; - в 2005 році - 12480 рублів; - в 2006 році - 15000 рублів; - в 2007 році - 16125 рублів [33, с.173].
Для призначення вказаної допомоги необхідно представити: заяву; довідку органів загсу про народження дитини; довідку з місця роботи (служби, навчання) іншого батька про неотримання допомоги.
Незайняті громадяни повинні також прикласти до заяви виписки з трудової книжки, військового квитка або іншого документа про останнє місце роботи (служби, навчання), завірені в установленому порядку. Опікун повинен пред'явити виписку з рішення органу місцевого управління про встановлення опіки.
В цілому, всі вказані умови передбачені і законодавством України, яке навіть дублює терміни надання допомоги по вагітності і пологам, що обумовлено існуванням довгий час єдиної правової системи колишнього СРСР, в межах якої відбувалось формування принципів соціального захисту громадян.
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ
2.1 Порядок виплати одноразової допомоги при народженні дитини
Одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до Законів України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 № 2240-III та “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 № 2811-XII .
Особи, застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, таку допомогу отримують за місцем своєї роботи, а не застраховані - в органах праці та соціального захисту населення за місцем проживання (реєстрації).
Згідно Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 №1751 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року „Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 року № 13”), одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків (усиновителю, опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Допомога призначається за місцем проживання (реєстрації) заявника, також може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з народженням підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.
Особам, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.
Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Необхідно зазначити, що для виникнення права на даний вид соціальної допомоги важливе значення має страховий стаж.
Страховий стаж це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством.
До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів [6].
Особливості призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування врегульовані спеціальним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р. № 13
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — застраховані особи), за рахунок коштів державного бюджету.
Призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи.
Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання застрахованої особи за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації або місцем проживання.
Відповідно до цього Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженні дитини надається, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через шість календарних місяців з дня народження дитини.
При народженні двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.
У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.
Для призначення одноразової допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту подаються такі документи:
1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці;
2) копія свідоцтва про народження дитини та довідка, видана державним органом реєстрації актів цивільного стану для призначення одноразової допомоги при народженні дитини (крім випадків, коли смерть дитини настала до її реєстрації в державному органі реєстрації актів цивільного стану).
Жінка, яка постійно проживає (зареєстрована) на території України та народила дитину під час тимчасового перебування за межами України, подає легалізовані в установленому порядку документи компетентних органів країни перебування, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено законодавством;
3) копія рішення суду про усиновлення чи відповідних органів про встановлення опіки — для усиновителів та опікунів.
У разі смерті дитини здійснюється одноразова виплата частини суми допомоги на підставі довідки про народження дитини або копії свідоцтва про народження дитини, виданої державним органом реєстрації актів цивільного стану, чи легалізованих в установленому порядку документів компетентних органів країни перебування, що засвідчують народження дитини.
Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі:
- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
- відмови отримувача допомоги від виховання дитини;
- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;
- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;
- настання інших обставин, передбачених законодавством.
Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини.
У разі смерті отримувача допомоги, виплата допомоги поновлюється, якщо інша застрахована особа (один з батьків дитини, усиновитель чи опікун) звернулася протягом шести місяців після припинення виплати допомоги із заявою про її призначення до органу праці та соціального захисту населення за місцем свого проживання.
Контроль за цільовим використанням допомоги і створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється головними державними соціальними інспекторами та державними соціальними інспекторами органів праці та соціального захисту населення разом з управліннями (відділами) у справах сім’ї, дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей.
У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають органу, що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.
Виплата застрахованій особі допомоги при народженні дитини в разі її влаштування до дитячого закладу (будинку дитини) на повне державне утримання внаслідок смерті одинокої матері, обох батьків, усиновителів, опікуна до моменту виповнення дитині одного року, відмови матері (батьків) від утримання та виховання дитини до моменту виповнення дитині одного року, а також у разі позбавлення батьківських прав батьків дитини здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення за місцезнаходженням дитячого закладу (будинку дитини) на рахунок дитини, відкритий у банківській установі.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
