У відповідності з конституційним принципом політичної та ідеологічної багатоманітності Закон України про політичні партії в Україні гарантує політичним партіям свободу опозиційної діяльності. Це положення сприяє розвитку політичних партій, їх цивілізованій участі у виборах, більш продуктивному використанню політичними партіями органів державної влади та місцевого самоврядування для реалізації своїх програм, зменшенню можливості приватизації ними як вказаних органів, так і матеріальних ресурсів, формуванню інститутів громадянського суспільства, підконтрольності державної влади та ін.
Законодавець, встановив такі напрямки опозиційної діяльності політичних партій: а) викладати публічно й обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя;
б) брати участь в обговоренні та оприлюднювати, обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом;
в) вносити до органів державної влади України та місцевого самоврядування пропозиції, які обов’язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку.
Громадські організації, виходячи зі своєї природи, мають право представляти і захищати свої законні інтереси а законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах, одержувати від них інформацію, необхідну для реалізації своїх завдань, пропагувати свої цілі та ідеї, виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права, засновувати засоби масової інформації та підприємства, необхідні для виконання статутних цілей та ін.
Український законодавець виходить з того, що політичні партії є неприбутковими організаціями. Тому держава гарантує їм право на кошти та інше майно тільки для здійснення своїх статутних завдань. Для цього вони можуть використовувати як власне, так й орендоване рухоме та нерухоме майно, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України.
Правове регулювання фінансової діяльності політичних партій спрямоване не тільки на сприяння ефективному виконанню ними своєї ролі в політичній системі, але й на оздоровлення політичного життя шляхом припинення можливої корупції, особливо серед партійного керівництва. Законодавець визначив, що вони для здійснення своїх статутних завдань не можуть використовувати кошти від:
1) органів державної влади та місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законом;
2) державних та комунальних підприємств, установ і організацій, а також підприємств і організацій, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам;
3) іноземних держав та їх громадян, підприємств, установ, організацій; 4) благодійних і релігійних об’єднань та організацій; 5) анонімних осіб або від осіб під псевдонімом; 6) політичних партій, що не входять до виборчого блоку політичних партій.
Інформація про надходження на рахунок політичної партії коштів, заборонених Законом України про політичні партії в Україні, доводиться відповідною банківською установою до відома Міністерства юстиції України. Якщо кошти з джерел, які заборонені законом, надійдуть на рахунок політичної партії, вони мають бути перераховані самою політичною партією до Державного бюджету України або стягнуті в доход держави в судовому порядку.
Для забезпечення рівності політичних партій перед законом, прозорості їх фінансової діяльності, законодавець передбачив державний контроль за коштами і майном політичних партій. Вони зобов’язані щорічно публікувати в загальнодержавному засобі масової інформації фінансовий звіт про доходи і видатки, звіт про обсяг та напрями використання коштів, виділених з Державного бюджету України, на фінансування статутної діяльності політичної партії, а також звіт про майно політичної партії. Повноваження щодо майна, в тому числі коштів, що є власністю політичної партії, здійснюється відповідно до законодавства України в порядку, передбаченому статутом політичної партії.
Спираючись на досвід країн з розвиненою демократією щодо участі держави у фінансуванні політичних партій, українську практику становлення багатопартійності, Верховною Радою України у 2003 році був прийнятий Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій України.
Відповідно до закону з Державного бюджету здійснюється як фінансування статутної діяльності політичних партій, так і відшкодування витрат партій, блоків, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації. У першому випадку щорічний обсяг фінансування тих політичних партій або виборчих блоків політичних партій з державного бюджету, виборчі списки яких на останніх чергових виборах народних депутатів України отримали три і більше відсотків виборців, які взяли участь у голосуванні, становить 0,01 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів, помноженого на кількість громадян, включених до списку виборців на останніх чергових виборах народних депутатів України. Розпорядником бюджетних коштів у цьому випадку є Міністерство юстиції України. Воно розподіляє ці кошти пропорційно до кількості голосів виборців, поданих за списки кандидатів у депутати від таких політичних партій та виборчих блоків політичних партій відповідно до інформації про офіційні результати, яка надається міністерству юстиції України ЦВК. Право на фінансування статутної діяльності вказані політичні партії мають з дня набуття повноважень Верховної Ради відповідного скликання до дня набуття повноважень Верховної Радою України нового скликання, якщо відповідні партії не здобули це право повторно. Порядок розподілу коштів між політичними партіями, які входили до складу виборчого блоку політичних партій, визначається з’їздом таких політичних партій у семиденний термін з моменту офіційного оприлюднення результатів виборів. Якщо за якихось причин таке рішення з’їздом політичних партій, які входили до виборчого блоку політичних партій, не було прийнято і про це у триденний термін не було офіційно повідомлено Міністерству юстиції України, воно протягом шістдесяти днів з моменту офіційного оприлюднення результатів виборів народних депутатів України розподіляє кошти між політичними партіями, які входили до складу виборчого блоку, пропорційно до кількості народних депутатів України від кожної політичної партії, що входили до складу блоку. Рішення, дії або бездіяльність міністерства юстиції можуть бути оскаржені в суді уповноваженою особою політичної партії.
Закон передбачив підстави для припинення державного фінансування статутної діяльності політичних партій. До них відносяться їх реорганізація, ліквідація, заборона діяльності, анулювання реєстраційного свідоцтва, встановлення судом за поданням Міністерства юстиції фактів, які свідчать про те, що кошти, виділені з Державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичної партії, були використані нею на фінансування участі у виборах або на цілі, не пов’язані із здійсненням статутної діяльності.
У другому випадку відшкодування витрат здійснюється тим політичних партіям і виборчим блоком, виборчі списки яких отримали вищевказану підтримку виборів у розмірі фактичного фактично здійснених витрат, але в межах граничної суми витрат виборчого фонду партій (блоку), який не може перевищувати 400 мінімальних розмірів заробітної плати.
У випадку відшкодування витрат політичних партій, спрямованих на політичну агітацію, розпорядником коштів Держбюджету є ЦВК. Вона ж розподіляє кошти між політичними партіями, що входять до складу виборчого блоку, пропорційно до внесків цих партій до виборчого фонду партій.
ЦВК може відмовити у відшкодування витрат політичних партій або виборчого блоку, якщо під час перевірки нею їх фінансового звіту про надходження та використання коштів буде виявлено порушення порядку формування виборчого фонду політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або використання коштів на цілі, не пов’язані з передвиборчою агітації. Таке рішення ЦВК може бути оскаржено в суді.
Громадські організації набувають право власності на кошти і майно, отримане від їх засновників, членів та держави, набуте в результаті вступних та членських внесків, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій, господарської та іншої комерційної діяльності, створених ними госпрозрахункових установ та організацій. Фінансування молодіжних та дитячих громадських організацій, діяльність яких спрямовується на забезпечення соціального становлення та розвиток молодих громадян, відбувається за рахунок держбюджету.
Визначення суб’єктів державного контролю за діяльністю політичних партій має важливе значення в правовому регулюванні їх статусу. Коло державних органів та обсяг повноважень щодо контролю за діяльністю політичних партій визначається місцем в політичній системі і, в свою чергу, зумовлює можливість політичним партіям цивілізовано виконувати статутні завдання, реалізуючи свою громадсько-політичну роль. Такими органами є Міністерство юстиції України, на яке покладено контроль за додержанням політичними партіями Конституції, законів України та їх статуту, а також Центральна й окружні виборчі комісії, які покликані здійснювати контроль за додержанням політичними партіями порядку участі у виборчому процесі. Державний контроль за використанням політичними партіями коштів на фінансування їх статутної діяльності здійснює Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України (далі ГКРУ). Якщо в ході перевірки, яка проводиться ГКРУ у період з 1 лютого по 1 березня року, наступного за роком, в якому було виділено кошти на підтримку статутної діяльності політичної партії, були виявлені факти порушення використання грошей, ГКРУ звертається до суду щодо припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії з повідомленням про це Міністерства юстиції України.
У разі порушення політичними партіями Конституції і Законів України, до них можуть вживатися такі заходи як попередження і заборона. При застосуванні першого – відповідний контролюючий орган видає припис про недопущення протиправних вчинків, якщо керівництво політичної партії публічно оголосило про намір вчинити їх і – припис про усунення допущених правопорушень, якщо вчинені політичною партією дії не тягнуть за собою іншого виду відповідальності. В останньому випадку її керівництво зобов’язано невідкладно усунути порушення законодавства України і у 5-денний термін повідомити відповідний контролюючий орган про вжиті заходи.
Політична партія може бути заборонена за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо її створення і діяльності, встановлених Конституцією України, Законом України „Про політичні партії в Україні”, іншими законами України. Рішення суду щодо заборони діяльності політичної партії тягне за собою припинення її діяльності, розпуск керівних органів та інших структурних підрозділів й утворень, передбачених статутом політичної партії і припинення партійного членства.
Висновки
політичний партія громадянин конституційний
Конституційно-правове регулювання статусу політичних партій і громадських організацій в Україні має декілька характерних рис: по-перше, воно відповідає реаліям суспільного розвитку нашої держави. Всього за роки незалежності виникло понад 140 політичних партій, причому декілька з них у своєму розвитку досягли доволі високого рівня – з програмою, побудованою на основі чітких ідеологічних принципів, структурою, що відповідає партійному статуту, соціальною базою, достатнім кадровим потенціалом, фіксованим членством та ін.; по-друге, воно визначає місце і роль політичних партій в політичній системі України, сприяє їм у пошуку суспільної опори у вигляді соціальної верстви або іншої зацікавленої групи; по-третє, у зв’язку з зростанням ролі політичних партій у політичній системі України, збільшенням їх впливу на розвиток суспільних відносин, значно розширюється його законодавча основа: крім Конституції України і Закону України про політичній партії в Україні, діяльність політичних партій регулюється багатьма іншими законами; по-четверте, воно гарантує політичним партіям передбачену Конституцією і законами України діяльність; по-п’яте, з забороною органам державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовим особам втручатися у внутрішню діяльність політичних партій, виокремлювати у своєму ставленні будь-яку з них, воно сприяє зміцненню самоврядної, громадської основи політичних партій, перетворенню їх в інститут громадянського суспільства та ін.
Список літератури
1. Погорілко В., Федоренко В. Поняття, види і структура конституційних норм // Право України. –2008. –№ 11.
2. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // Право України. –2009. – № 3.
3. Поваляєва М. Інститути конституційного права України: поняття, ознаки та критерії розмежування // Право України. – 2007.– № 5.
4. Федоренко В.Л. Інститут конституційно-правових відносин в системі конституційного права України // Наук. Вісн. Чернів. університету.: Правознав.– 2005. Вип. 286.
5. Федоренко В. Поняття системи конституційного права України // Право України. – 2009. – № 7.
6. Федоренко В.Л. Теоретичні основи системи конституційного права України // Держава і право, вип.34.–2006.
7. Шаповал В. Суб’єкти конституційного права України: постановка проблем теоретичного визначення // Право України. –2007. –№ 8.
8. Шаповал В. Конституція як форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) // Право України. – 2009. – № 6.
