Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, всебічного й об’єктивного розгляду справ, постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.
Цивільні справи в суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово. А в справах щодо (а) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною і поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, (б) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, (в) усиновлення, (г) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, (д) обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу — розгляд справ провадиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів.
Перегляд цивільних справ у апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів, а в касаційному — колегією у складі п’яти суддів.
У колегіальному складі — трьох суддів — розглядаються в суді першої інстанції деякі адміністративні справи, зокрема, справи за скаргами на рішення Центральної виборчої комісії по виборах Президента України.
Господарські справи в судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово. Але будьяка справа залежно від її категорії і складності може бути розглянута судом колегіально у складі трьох професійних суддів.
В апеляційній і касаційній інстанціях справи розглядаються судом тільки колегіально — у складі не менше трьох професійних суддів. Справи у Верховному Суді України розглядаються складом відповідних судових палат.
Конституційний Суд України здійснює судочинство колегіально — повним складом суду.
При розгляді справ у колегіальному складі професійних суддів усі судді мають рівні з головуючим права, і судове рішення вважається прийнятим за умови, якщо за нього проголосувала більшість суддів.
4.4 Принцип участі народу при здійсненні судової влади
Конституція України, установивши загальні положення судової влади, передбачила участь у її реалізації представників народу. Сутність принципу участі народу у реалізації судової влади розкрито в ч. 4 ст. 124 Конституції України, згідно з якою народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Аналіз положень, що містяться у ст. 127 Конституції України, про те, що правосуддя здійснюється професійними суддями, а у визначених законом випадках — народними засідателями і присяжними, дозволяє зробити висновок, що в Україні передбачається існування двох моделей суду за участі представників народу: континентальної моделі суду шеффенів (судових засідателів) і англосаксонської (англоамериканської) моделі суду присяжних. Додаткове підтвердження цього можна знайти у ст. 129 Конституції України, яка встановлює, що судочинство здійснюється суддею одноособово, колегією суддів або судом присяжних.
Судовим системам інших держав відомі випадки співіснування в межах однієї держави двох моделей суду за участі представників народу (Австрія, Швеція, Данія). Вітчизняний законодавець, врахувавши наявність в Україні континентальної форми суду (за участі народних засідателів), повинен ввести в національну судову систему англосаксонську модель суду присяжних. Для сучасної моделі цього суду характерно: (а) розмежування компетенції між суддями і присяжними (присяжні визначають доведеність діяння й винність підсудного в його вчиненні, а суддя веде судове засідання й вирішує юридичні питання, включаючи призначення покарання); (б) організаційне відокремлення колегії присяжних від професійного судді; (в) неможливість апеляційного оскарження вердикту присяжних, який може бути скасовано в касаційному порядку в процесі встановлення процесуальних порушень при його ухваленні.
В Україні також пропонується організаційно відокремити колегію присяжних від професійного судді і розмежувати між ними процесуальну компетенцію. За результатами розгляду справи присяжні вирішують такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; 2) чи винен підсудний у вчиненні цього діяння; 3) чи заслуговує підсудний, якого вони визнали винним, на полегкість чи особливу полегкість при призначенні покарання.
Вирок (постанова) суду присяжних може бути скасовано чи змінено тільки в касаційному порядку. Підставами для скасування або зміни вироку (постанови) є: 1) істотне порушення кримінальнопроцесуального закону; 2) неправильне застосування кримінального закону; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і відомостям про особу засудженого; 4) однобічність або неповнота судового слідства.
Безпосередньо принцип участі народу у здійсненні судової влади реалізується при розгляді справ у судах першої інстанції. Згідно зі ст. 13 Закону «Про судоустрій України» у цих судах справи розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а також судом присяжних. Народні засідателі вирішують справи у складі суду разом з професійними суддями. Під час справляння правосуддя народні засідателі користуються всіма правами судді.
Розгляд справ у апеляційному чи касаційному порядку здійснюють виключно професійні судді. Народні засідателі у провадженні судочинства спеціалізованими судами участі не беруть.
За ч. 3 ст. 17 КПК України кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які при судовому розгляді справи користуються всіма правами судді. Проект КПК змінює кількісний склад суду за участі народних засідателів і передбачає, що справи про особливо тяжкі злочини розглядаються колегіально судом у складі трьох суддів — професійного судді і двох народних засідателів.
У справі, яка розглядається колегіально судом у складі професійного судді і народних засідателів і для розгляду якої необхідний значний час, за розпорядженням головуючого в судове засідання може бути викликано одного чи декількох запасних народних засідателів. Останні перебувають у залі судового засідання з початку розгляду справи і в разі вибуття народного засідателя заміняють його, про що головуючий виносить постанову.
Суди присяжних діють у загальних апеляційних судах (крім Апеляційного суду України).
Видається за доцільне встановити в українському кримінальнопроцесуальному законодавстві предметну підсудність справ суду присяжних, залишивши в його віданні тільки розгляд справ про злочини, за які за кримінальним законом може бути призначено довічне позбавлення волі. Єдиною підставою для розгляду цих справ судом присяжних повинно бути клопотання обвинуваченого. Якщо по справі буде притягнуто до відповідальності декількох обвинувачених, з яких одні заявили клопотання про розгляд справи судом присяжних, а інші таких клопотань не заявили, справа має розглядатися судом присяжних. Обвинуваченому також повинно надаватися право відмовитися від заявленого клопотання.
Така альтернативна підсудність справ суду присяжних відповідатиме вимогам ч. 1 ст. 124 Конституції України і має низку переваг. Поперше, сам обвинувачений одержує право обирати найбільш придатний для себе склад суду, подруге, в обвинуваченого є можливість подальшої відмови від заявленого клопотання про розгляд його справи судом присяжних.
Чинне українське законодавство про судоустрій не встановлює кількісного складу колегії присяжних. Очевидно, це питання буде вирішено у процесуальному законодавстві. З огляду на соціальноекономічне становище України оптимальним є склад колегії із семи присяжних і двох запасних присяжних.
Реалізація в Україні принципу участі народу у провадженні судочинства наближає суд до суспільства й певною мірою сприяє:
а) формуванню самостійної судової влади, незалежної від законодавчої та виконавчої гілок влади;
б) гуманізації правоохоронної діяльності в дусі поважного ставлення до прав і свобод людини;
в) підвищенню професіоналізму суддів, державних обвинувачів та захисників на рівні, що забезпечує якісну діяльність у змагальному процесі за участі присяжних.
Діяльність суду присяжних забезпечує більш послідовне дотримання принципів судочинства, у тому числі змагальності й рівноправності сторін, презумпції невинуватості, законності, всебічності, повноти й об’єктивності, незалежності суддів, забезпечення обвинуваченому права на захист.
Суд присяжних необхідно розглядати як інструмент розвитку в Україні змагальної процесуальної форми судочинства, а також як засіб усунення таких недоліків у процесуальній діяльності як професійна деформація суддів при сприйнятті обставин справи, ігнорування ними процедури розгляду справи, певний ступінь впливу на прийняття рішення професійного судді про винність особи. Усе це дозволить підвищити особисту відповідальність професійних суддів за рішення, що приймаються.
4.5 Принцип здійснення судочинства на засадах рівності сторін
Судочинство в Україні провадиться на засадах рівності сторін — учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від походження, соціального, майнового й посадового стану, раси, національності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Сторони рівні в можливості користуватися процесуальними правами, що визначаються лише їх процесуальним статусом: цивільний позивач, цивільний відповідач, підсудний, потерпілий та ін. Ніхто з них не має ніяких переваг і не зазнає ніяких обмежень незалежно від раси, кольору шкіри, політичних та інших ознак.
Однак закон, ураховуючи, що громадяни фактично не рівні (оскільки вони можуть бути неповнолітніми, фізично чи психічно хворими або бути особами, які не можуть оплатити послуги адвоката, тощо), передбачає механізми, що дозволяють таким громадянам стати процесуально рівними, тобто повністю реалізувати свої права. Так, особі, яка не володіє мовою судочинства, обов’язково надається перекладач, неповнолітньому підсудному — захисник.
Механізм притягнення громадян до кримінальної відповідальності не завжди однаковий для всіх категорій громадян. Деякі особи з урахуванням їх соціального статусу потребують дотримання певної (додаткової) процедури притягнення до кримінальної відповідальності. Так, народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнуті до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Судді не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом. Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, області, міст Києва й Севастополя. Наведені положення передбачені з метою створення не привілеїв, а гарантій для здійснення службової діяльності цих осіб, захисту від штучного створення перешкод виконанню ними своїх обов’язків.
У судовому процесі всім особам, які виступають в якості сторін у справі, надаються рівні права, на них покладаються аналогічні обов’язки, передбачені процесуальним законодавством.
4.6 Принцип змагальності в судочинстві
Принцип змагальності характеризує таку організацію судового процесу, коли функції обвинувачення й захисту, підтримання цивільного позову й заперечення проти нього, відокремлені від судової діяльності, виконуються суб’єктами, які користуються рівними правами для відстоювання своїх інтересів, а суд виступає головним суб’єктом, що здійснює керівництво судовим засіданням і вирішує цю справу.
За своєю суттю принцип змагальності передбачає рівні можливості й умови для виконання функції обвинувачення та захисту, підтримання цивільного позову й відповіді на нього. Процесуальна рівність означає, що всі заходи, які вправі вжити обвинувач для доказування обвинувачення, захист має право застосовувати для його спростування, а все, що вправі робити цивільний позивач для підтримання позову, може робити цивільний відповідач для його заперечення.
