Залежно від масштабів заподіяних потерпілим страждань, їх реабілітація може розтягнутися на роки; тому, окрім термінової допомоги, необхідно розробляти і здійснювати довгострокові плани реабілітації. Часто насущні потреби задовольняються місцевими некомерційними громадськими організаціями по місцю мешкання постраждалих, які полегшують реінтеграцію жертв торгівлі людьми в суспільство. Їм забезпечується професійне вчення, вивчення мови країни перебування або початкове вчення, якщо йдеться про підлітків, що не закінчили школу. Часто їм потрібна юридична допомога в сферах законодавства про імміграцію, родинного права або цивільних прав. Оскільки часто вони не в змозі сплатити юридичні послуги, обслуговуючі їх організації запрошують юристів для безкоштовної для потерпілих або дешевої консультації; згодом ці юристи виступають як законні представники потерпілих в державних установах і судах, забезпечуючи повноцінний захист їх прав.
Неурядові організації грають життєво важливу роль в боротьбі проти торгівлі людьми: вони володіють автономією і досвідом по залученню уваги громадськості до цього питання, вони добиваються змін в політиці властей і турботи з їх боку про жертви торгівлі людьми. Не дивлячись на відмінності в стратегії і ідеології, у всіх НВО одна мета: покласти край торгівлі людьми. Лише шляхом співпраці в сферах політики, законодавства і безпосередньої допомоги потерпілим можна комплексно і стабільно вирішити проблему цього кричущого порушення прав людини.
Фахівці гарячої лінії Програми «Ла Страда» надають консультації по питаннях безпечного виїзду за рубіж, а також надають екстрену консультаційну допомогу постраждалим від торгівлі людьми. Фінансова підтримка, що надається проектом, забезпечить безперебійну роботу гарячої лінії, а також буде направлена на розширення консультування через Інтернет.
В рамках проекту фахівцям гарячої лінії буде надана можливість підвищити свій професійний рівень, ознайомиться з сучасною практикою консультаційної і профілактичної роботи, пройти вчення на спеціалізованих тренінгах і семінарах. Участь фахівців гарячої лінії в тренінгах і семінарах проекту дозволить не лише підвищити їх професійні знання у сфері профілактики торгівлі людьми і надання соціальної допомоги і реінтеграційних послуг постраждалим, але також сприятиме зміцненню професійних зв'язків і партнерських стосунків з фахівцями зацікавлених громадських, державних і міжнародних організацій з метою підвищення оперативності і достовірності консультацій, що надаються. Для обміну досвідом і розвитку співпраці до участі в семінарах запрошуватимуться фахівці, що працюють у сфері запобігання, боротьби і мінімізації соціальних наслідків в області торгівлі людьми, зокрема, представники МВС, соціальних служб, юристи, психологи.
За підтримки проекту для фахівців гарячої лінії і реабілітаційного притулку будуть організовані повчальні поїздки за рубіж з метою вивчення сучасних методів роботи за поданням реабілітаційної і реінтеграційної допомоги постраждалих від торгівлі людьми [39].
У Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності говориться, що «торгівля людьми» це здійснювані в цілях експлуатації вербування, перевезення, передача, приховування або здобуття людей шляхом загрози силоміць або її вживання або інших форм примусу, викрадання, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для здобуття згоди особи, контролюючої іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, схожі з рабством, підневільний стан або витягання органів. Тут в наявності, що обман не є кваліфікуючою ознакою, тому при наданні послуг і допомоги жертвам слід приділяти увагу тим, хто випробовує особливі потреби, обумовлені характером заподіяного збитку.
3. Торгівля людьми і допомога постраждалим в Україні
3.1 Причини, умови та наслідки
Для України проблема торгівлі людьми в її сучасному вимірі постала після падіння Берлінського муру та дезінтеграції СРСР. Зростання безробіття, особливо жіночого (понад 80%), неухильне зниження життєвого рівня населення, поступове втягнення країни до глобального ринку обміну товарів та послуг - усе це створило умови для поширення цього виду злочину і в Україні. До того ж, специфіка географічного положення країни, «прозорість» українських кордонів певною мірою сприяли тому, що Україна опинилася на перехресті світових шляхів транспортування «живого товару» і почала використовуватися злочинними міжнародними угрупованнями як країна-транзит і країна-донор одночасно.
Основною і першочерговою причиною работоргівлі є нерівномірність соціально-економічного розвитку в окремих країнах та регіонах світу. Високий рівень безробіття та значні соціально-економічні проблеми стають причиною того, що більшість громадян цих країн стають потенційною групою ризику для торгівців людьми. Особливо в цій ситуації потерпають жінки. Саме вони насамперед стають першими безробітними, страждають від дискримінації в галузі праці, домашнього насильства, браку соціальної підтримки. Все це штовхає жінок до вимушеної міграції і, тим самим, збільшує ризик потрапити до сучасних торгівців людьми. За неофіційними даними, близько 40 мільйонів населення Східної Європи перебуває за межею бідності, більшість з них – жінки. Слід відзначити і низьку правову освіту українців, їх пасивність у захисті своїх прав як фактори, що сприяють злочинності у цій сфері.
Безперечним є й той факт, що для України такий злочин, як торгівля людьми не є новим. Дослідники відзначають: іще впродовж XV – XVII ст. українці були вагомим джерелом надходження рабів на татарські невільничі ринки в Криму. Звідти їх розвозили по країнах Середземномор’я. Найдорожчим людським товаром у татар уважалися українські жінки. Полон і продаж у рабство були звичайним явищем у долі жінок-українок.
Форми торгівлі людьми є різноманітними. Не всіх жінок примушують до заняття проституцією, чимала кількість розраховують на роботу, наприклад, домогосподарок, і вірять, що таке працевлаштування може бути законним. Насправді, сам вид діяльності може бути легітимним (на відміну від проституції, яка у більшості країн заборонена), але умови, на які погоджуються жінки, залишаються поза законом. У деяких випадках у жінок відбирають паспорти, що практично унеможливлює їхні контакти з навколишнім світом, зарплатня є, як правило, нижчою за мінімально встановлений рівень, звісно, жодні податки не сплачуються, жодного медичного страхування не надається, тривалість робочого дня перевищує міжнародні норми [42, С. 194]. Загостренню криміногенної ситуації сприяє також те, що сьогодні Україна стала центром міграційних потоків, своєрідною буферною зоною між Західною Європою і державами третього світу. Останнім часом проблема нелегального переправлення осіб, які є громадянами багатьох країн Азії та Африки, через державний кордон України стає дедалі більш актуальною. Це зумовлює підвищену увагу до цієї проблеми як з боку України, так і ЄС.
Особливе занепокоєння викликають результати опитування, яке показало, що більше половини (51,2%) опитаних уважають, що в близькій перспективі соціально-економічна ситуація в Україні погіршиться або залишиться такою самою. 26,2 % респондентів очікують поліпшення соціально-економічної ситуації в неблизький (через 6 та більше років) перспективі. З оптимізмом (соціально-економічна ситуація стане кращою по одному – двох роках) дивляться в майбутнє лише 7,4 % опитаних. Велика частка безробітних у складі опитаних дає підставу для визнання безробіття в Україні найважливішою проблемою сьогодні [43, С. 87].
Сьогодні як ніколи спостерігається зростання кількості безпритульних. За даними ЮНІСЕФ, їх більше 30 млн. Ця категорія дітей особливо схильна до різноманітної фізичної чи моральної небезпеки. Саме такі діти і складають потенційну групу ризику жертв торгівлі людьми в Україні. Переповнені притулки для дітей в Україні мало не тріщать по швах , і більшість із них, втративши фінансову підтримку держави, не спроможні утримувати новоприбулих сиріт. До того ж у сиротинцях присвячують замало уваги першим життєвим потребам дитини, яка практично не має уявлення про ті кардинальні зміни, що стануться в житті після її виходу зі сиротинця.
Аналізуючи судову практику за 1995-1996 рр. у кримінальних справах про злочини, вчинені щодо малолітніх, фахівці Верховного Суду України дійшли висновку, що основними причинами та умовами вчинення злочинів против дітей є моральна деградація деяких осіб, негативні риси характеру внаслідок пияцтва, неналежна сексуальна орієнтація та агресія, зневага до честі й гідності неповнолітніх [44, С.88]. Тому низький моральний рівень певної частини суспільства, бездуховність, падіння престижу материнства, споживацьке ставлення до людини також призводять до торгівлі людьми в Україні.
Отже, з урахуванням сказаного вище, можна зробити висновок, що обставинами, які сприяють і призводять до торгівлі людьми в Україні, є: тяжка соціально-економічна ситуація в країні; низький моральний рівень населення; невідповідальність законодавства України положенням міжнародно-правових норм; недосконалість механізму оформлення документів для виїзду за кордон; провокаційна поведінка потерпілих. Саме ці фактори, на думку автора, є найсуттєвішими з тих, що обумовлюють вчинення таких злочинів.
3.2 Стан нормативно-правового забезпечення
Вивчення проблеми запобігання торгівлі людьми в Україні було ініційоване ще в 1994–1998 рр. Це було пов’язано з виявленням масових випадків незаконного усиновлення українських дітей-сиріт іноземними громадянами. Для розслідування цих фактів Верховною Радою України було створено тимчасову спеціальну слідчу комісію, до складу якої увійшли народні депутати України тринадцятого скликання. Підсумком роботи цієї комісії стало порушення низки кримінальних справ за фактами зловживань при усиновленні дітей-сиріт іноземними громадянами в ряді регіонів України, зокрема у Львові, Одесі, Тернополі, Києві, Донецьку. Як було встановлено парламентською комісією, незаконні дії щодо усиновлення дітей-сиріт по суті фактично мали характер завуальованої торгівлі ними.
На міжнародному рівні протягом XX століття була прийнята ціла низка конвенцій, спрямованих на боротьбу та запобігання цьому явищу. В останні роки відбулися представницькі конференції, прийняті декларації та комюніке, започатковане формування міжнаціональних та національних програм боротьби з цим явищем.
Підготовка відповідних змін до чинного законодавства тривала не один рік. Надзвичайно важливо, що при його розробці було враховано міжнародні стандарти, зокрема Конвенції ООН, спрямовані на припинення торгівлі жінками (1904 р., 1910 р., 1921 р., 1926 р., 1933 р.), а також Конвенція ООН про заборону торгівлі людьми і експлуатацію проституції третіми особами 1949 р.[46]. Україна є стороною більшості цих міжнародно-правових документів, проте їх норми практично не застосовувалися в правовому полі країни, оскільки не були належним чином імплементовані в національне законодавство.
24 березня 1998 р. Кримінальний кодекс України був доповнений статтею 1241 «Торгівля людьми». Ці зміни були ініційовані Уповноваженим з прав людини Н.Карпачовою. Після прийняття зазначеного закону активізувалася діяльність правоохоронних органів щодо кримінального переслідування та покарання осіб, причетних до торгівлі людьми.
З 1998 року кількість кримінальних справ, порушених за статтею 149 Кримінального кодексу відділами боротьби з торгівлею людьми ДКР МВС України, сягнула 1546. Якщо у 1998 році їх було лише дві, то в 2006 році – 258. За цією статтею передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 20 років.
