Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства
Міністерство освіти і науки України
Придніпровська державна академія будівництва і архітектури
Кафедра українознавства
Контрольна робота
з предмету : «Інтелектуальна власність»
на тему: « Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства»
Виконала:
студентка гр.6-8/2
Настенко Н.В.
Перевірив:
Яворський Ю.Е.
Дніпропетровськ
2009 рік
Зміст
Вступ
1. Охорона інтелектуальної власності. Її роль у соціально-економічному розвитку суспільства
2. Охорона авторського права і суміжних прав. Їх роль у духовному розвитку суспільства
3. Об'єкти інтелектуальної власності в міжнародній торгівлі. Забезпечення конкурентоздатності продукції
Висновок
Список літератури
Вступ
Практика процвітаючих вітчизняних і закордонних фірм свідчить, що сьогодні добитися справжнього і довготривалого успіху можливо лише за рахунок використання новітніх технологій. А в умовах жорсткої конкуренції необхідно цивілізовано захистити свої надбання. І робити це можливо лише за допомогою чинного законодавства. Творцями нового виступають особистості, які, на превеликий жаль, як правило, мало обізнані з особливостями правового захисту своєї праці.
Тому саме курс, або дисципліна «Інтелектуальна власність» надає змогу найбільш детально та вичерпано отримати інформацію про здійснення діяльності у даному правовому полі.
І в даній роботі я ставлю задачу щодо розкриття питання ролі інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку українського суспільства. Моя робота покликана освітити головні засади охорони інтелектуальної власності в Україні, проблематику та неоднозначність основних правових категорій видів інтелектуальної власності.
Тому що поняття "власність" дуже широке і притаманне юридичним, економічним та іншим категоріям. А особливо поняття «охорони інтелектуальної власності», воно настільки нове та мало стверджуване у сьогоденні, що виникає реальна нестача теологічної, теоретичної інформації. Не дивлячись на те, що ми маємо низку законодавчих актів, Цивільний кодекс України, та положення Конституції України.
Також не втрачає актуальності той момент, що запровадження правових норм інтелектуального права нам дає зелене світло на шлях до побудови та розбудови процвітаючого, інтелектуально-орієнтованого суспільства, де наша держава тільки вчиться робити певні кроки.
На такому закінчені вступу мені б хотілось перейти вже до безпосереднього розгляду низки питань, та можливості їх про аргументувати.
1. Авторське право регулює відносини щодо створення та використання наукових, літературних мистецьких творів і охороняється без реєстрації та формальної експертизи в державних органах. Водночас автору твору для сповіщення про свої права, який розміщується на кожному екземплярі твору і складається з 3-х елементів: букви «С» в колі: ©, імені автору та року першого опублікування твору. Крім того для забезпечення ідентифікації твору та отримання гонорару за його використання можлива реєстрація цього твору в авторсько-правових товариствах. На практиці також використовується нотаріальне засвідчення авторського права на твір, що ґрунтується на юридичному засвідченні підпису автора на оригіналі твору.
Так на відміну від інституту патентного права охорона авторського права виникає автоматично з моменту створення твору. Так згідно з п.2 ст.5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, прийнятої в 1886 році «користування цими правами і їх здійснення не пов'язано зі здійсненням будь-яких формальностей». Україна приєдналась до конвенції 31 травня 1995 році прийнявши закон № 189/95- ВР «Про приєднання України до Бернської конвенції» .
Охорона похідних творів та збірок здійснюється за наявності творчого внеску їх творців та дотримання ними авторських прав на оригінали творів.
Так авторське право виникає автоматично, має територіальний принцип охорони (твори громадян певної держави будуть охоронятись на території інших держав за умов підписання відповідних міждержавних угод) і регламентує охорону твору протягом певного періоду(протягом життя автора та ще 50 років після його смерті).
Необхідність охорони та захисту суміжних прав зумовлена розвитком сучасних технологій, які уможливлюють репродукування інтелектуальних продуктів без повторення всіх етапів їх створення; виготовлення якісних копій з уже існуючих записів, їх поширення та комерційну експлуатацію. Для сповіщення третіх осіб щодо своїх виключних прав використовують знак охорони суміжних прав, який складається з 3-х елементів: латинської букви «R» в колі ®, імені(найменування) власника суміжних прав, року першого випуску твору.
Розвиток новітніх технологій дає можливість суттєво знизити вартість тиражування інтелектуальних продуктів, однак легальні виробники не поспішають знижувати ціни на свою продукцію, що провокує «піратство» та «контрафакцію».
«Піратство»- це використання об’єктів авторського права і суміжних прав з метою отримання комерційної вигоди без згоди правовласників.
«Контрафакція»- це самовільне і протизаконне виготовлення, розповсюдження екземплярів твору без згоди власника.
Така діяльність надає збитки всім суб'єктам відносин інтелектуальної власності, а саме:
· авторам, які не отримують законної винагороди за свою інтелектуальну діяльність;
· видавцям, виробникам, які несуть значні витрати на виготовлення відповідної продукції і не мають змогу відшкодувати збитки;
· збутовим організаціям, які потерпають від недобросовісної конкуренції;
· споживачам, які купують продукцію нижчої якості та втрачають можливість доступу до інтелектуальної продукції;
· державі, яка втрачає бюджетні кошти внаслідок скорочення податкових платежів.
Оскільки незаконні виробники лише копіюють запис, не вкладаючи кошти у пошук та підготовку талановитих особистостей, не сплачуючи гонорарів авторам та виконавцям, їх витрати є незначними і пов'язані з купівлею обладнання для виробництва і копіювання, тоді як прибуток є негайним і суттєвим. Враховуючи, що щорічні збитки, які завдаються світовій індустрії звукозапису піратством та контрафакцією, оцінюються мільярдами евро, фахівці звертають увагу на необхідність посилення боротьби з цими явищами по таким основним напрямам:
· законодавчим, це удосконалення нормативно-правової бази щодо охорони та захисту авторського та суміжних прав на національному та глобальному рівнях;
· примусовим, це упровадження ефективних цивільно-правових засобів судового захисту таких прав;
· техніко-технологічним, це удосконалення та відкриття нових способів захисту оригінальної продукції від підробки (голограма, СІД-код, тощо).
Важливою проблемою нині є – проблема правової охорони новітніх об'єктів інтелектуальної власності, як програм для ЕОМ та бази даних. Це зумовлено зацікавленістю виробників електронно-обчислювальної техніки та програмного забезпечення до неї в отриманні максимального прибутку та не допущенні так званого програмного піратства( незаконного копіювання приграм ЕОМ, використання товарних знаків загальновідомих фірм— виробників програмного забезпечення тощо).
Вперше визнання комп’ютерних програм як літературних творів знайшло відображення у Директиві Євросоюзу про правову охорону копм'ютерних програм у 1991 р. Згідно з нормами авторського права програми для ЕОМ та бази даних охороняється незалежно від їх призначення, достоїнств, матеріального носія за дотримання таких умов:
· їх існування в об'єктивній формі;
· творчого характеру діяльності їхніх авторів.
При цьому правова охорона не поширюється на ідеї та принципи, що лежать в основі цих інтелектуальних продуктів, в тому числі на ідеї та принципи організації інтерфейсу (взаємодії програми і копм'ютеру) і алгоритму (математичного забезпечення програми), а також мови програмування. Як об'єкт, що охороняється, виступає конкретна реалізація певного алгоритму у вигляді сукупності даних і команд (послідовності операцій і дій над цими операціями).
Щодо баз даних, то їх правова охорона подібна до охорони збірок літературних творів. Відтак ці інтелектуальні продукти охороняються незалежно від того, чи є їх складові об'єктами авторського права. Водночас якщо бази даних включають об'єкти інтелектуальної власності, що охороняються, авторське право на них визначається лише при дотриманні авторських прав на кожний із творів, що входять до бази даних. Нині як бази даних охороняються також так звані цифрові фотографії, отримані за допомогою цифрової фотокамери.
Нормативно-правова база, хоча і недосконала, але достатня для забезпечення надання, використання і захисту прав інтелектуальної власності. Відповідні положення містяться в Конституції України (статті 41, 42, 54), у Кодексах, в законах загальної дії ("Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про мови в Українській СРСР", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про інформацію", "Основи законодавства України про культуру" та ін.).
Важко переоцінити роль авторського права в розвитку культури суспільства, особливо у сфері культурного (духовного) розвитку його громадян. Звичайно, об'єкти авторського права: літературні й художні твори можна самим не створювати, а запозичати їх від інших держав. Однак, такий шлях варто вважати змушеним і, в остаточному підсумку, хибним. Надзвичайно важливо, щоб твори літератури і мистецтва створювалися авторами, які належать до того суспільства, якому вони адресовані, а суспільство, у свою чергу, повинно бачити своє відображення в цих творах. Використання чужоземних робіт у розумних межах варто вважати виправданим настільки, наскільки це сприяє культурному обміну і взаємному збагаченню ідеями.
Розвиток національної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського права і суміжних прав передбачає не тільки виплату справедливої винагороди авторам, але й належний захист прав видавців і виконавців.
