- переслідування злочинців по гарячим слідам.
- розвідувально-пошукові заходи на місці події;
- загороджувальні заходи.
Органи дізнання за дорученням слідчого можуть виконувати і інші дії, повґязані із обшуком і виїмкою матеріалів, які мають значення для розшуку злочинця по гарячим слідам.
Слідчий вправі затримати та допитати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, а орган дізнання – затримати її.
Як правило, особа злочинця встановлюється за допомогою оперативно-розшукових та слідчих дій на попередніх етапах розслідування справи.
Наступним і одним із найважливіших етапів розслідування є допит підозрюваного. Допит підозрюваних по справам цієї категорії – це дуже складне завдання, оскільки особи, які підозрюються у вчиненні вбивства із корисних мотивів спочатку не визнають свою участь у ньому. Це пояснюється тим, що такі злочини являють собою підвищену суспільну небезпечність тому покарання за їх вчинення передбачається дуже суворе.
Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства та суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Для осіб, які вчинили такий злочин, як вбивство на замовлення може бути застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки санкція ст.115 ч.2 перевищує три роки позбавлення волі.
Місцями досудового ув`язнення для тримання осіб, щодо яких обрано такий запобіжний захід є слідчі ізолятори. В окремих випадках вони можуть перебувати в тюрмі або в місцях тримання затриманих.
Для обрання запобіжного заходу орган дізнання, слідства вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке подання має бути розглянуто судом протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного.
Під час тримання підозрюваного під вартою, слідчий зобов`язаний докласти всіх зусиль для повного та всебічного розслідування кримінальної справи.
2. Заключний етап розслідування
Наступною слідчою дією, яка неодмінно має бути проведена є обшук. Обшук у справах про вбивства на замовлення проводиться у осіб, що підозрюються або обвинувачуються в організації, пособництві, виконанні вбивства на замовлення, а також у потерпілого. При наявності достатніх підстав, обшук може бути проведено у родичів, знайомих, та близьких вказаних осіб.
Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника. У невідкладних випадках обшук може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням його в добовий строк про проведений обшук та його результати.
Ефективність проведення обшуку обумовлена його ретельним готуванням та раптовістю його проведення. Підготовка до проведення обшуку включає в себе збір орієнтуючих відомостей, підбір учасників проведення обшуку і відповідних технічних засобів.
При розслідуванні вбивств із корисних мотивів впізнання підозрюваного свідками являється джерелом отримання доказів, які мають значну цінність для слідства.
В процесі впізнання можливі провокаційні дії особою, яка впізнається (виконавцем злочину, посередником тощо) і впевнена, що її впізнають. Ці дії можуть бути спрямовані на зривання слідчої дії та затруднення його проведення у майбутньому, наприклад, вигуки, погрози жестами та ін. Для того щоб уникнути цього, необхідно дуже серйозно підійти до вибору моменту пред`явлення до впізнання.
Після проведення впізнання особи, підозрюваної у вчиненні вбивства на замовлення у відповідності до ст.ст. 84; 85; 85 КПК складається протокол.
Відтворення обстановки і обставин події – це слідча дія, яка проводиться з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні слідчих дій. З метою відтворення слідчий може виїхати на місце події і в присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.
Слід памґятати, що предметом відтворення є не будь-які показання допитуємої особи, а лише ті, які тим чи іншим чином пов`язані з місцем вчинення злочину.
При пред`явленні обвинувачення особі, яка вчинила вбивство на замовлення безпосередньо, тобто була виконавцем вчинення злочину, була його замовником або посередником вчинення злочину обов`язковою є присутність захисника.
Слідчий, упевнишись у особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого та вручає йому копію цієї постанови. Її оголошення може бути у двох формах: шляхом особистого ознайомлення обвинуваченим з нею, а також шляхом прочитання її вголос самим слідчим.
Наступним моментом пред`явлення обвинувачення є роз`яснення його суті. Розґяснюючи суть пред`явленого обвинувачення, слідчий повинен в дохідливій для обвинуваченого формі роз`яснити йому юридичну та іншу спеціальну термінологію, ознайомити його з текстом статті кримінального кодексу.
Про пред`явлення обвинувачення, роз`яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол, в якому зазначається година і дата пред`явлення обвинувачення і який підписується обвинуваченим, захисником і слідчим.
Якщо обвинувачений відмовився підписати постанову і навів мотиви своєї відмови, то в протоколі мають бути зазначені мотиви її непідписання. В такому випадку, прокурор, якому була надіслана копія постанови при необхідності повинен допитати обвинуваченого сам.
Також обов`язком слідчого є роз`яснення обвинуваченому його прав. Права обвинуваченому повинні бути роз`яснені при пред`явленні йому обвинувачення.
Про роз`яснення прав обвинуваченому, слідчий зазначає в постанові про пред`явлення обвинувачення, що підписує обвинувачений. Бажано, щоб ці права були не тільки перераховані і роз`яснені обвинуваченому, а і записані в цій постанові.
Слідчий зобов`язаний негайно допитати обвинуваченого після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред`явлення йому обвинувачення.
Основною метою допиту обвинуваченого є одержання від нього правдивих показань. Також ця слідча дія є також важливим засобом забезпечення його права давати показання по пред`явленому йому обвинуваченню і подавати докази з метою захисту від обвинувачення.
Для викриття неправдивих показань криміналістиці відома велика кількість методів. Деякі з них:
Деталізація показань.
Повторні допити про одні і ті самі факти.
Використання суперечностей показань.
Використання доказів, а також даних, отриманих оперативно-розшуковим шляхом.
Взагалі допит обвинуваченого проводиться із застосуванням таких же самих тактичних прийомів, як і допит підозрюваного[3].
Після закінчення допиту слідчий дає обвинуваченому прочитати протокол (ст.145 КПК). За проханням обвинуваченого він може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнень до протоколу і внесення до нього поправок, які в свою чергу обов`язково повинні бути занесені до протоколу.
Саме на цьому етапі розслідування особа, яка підозрювалась у вчиненні або організації злочину набуває нового статусу – обвинуваченого у пособництві, організації або вчиненні вбивства із корисних мотивів..
Розслідування вбивств має особливості, що відрізняються від техніки і тактики розслідування інших видів злочинів. Центральним об'єктом, на якому зосереджена увага органів розслідування в початковий момент слідства у справах про вбивство є виявлений труп або зведення про зникнення людини при неясних обставинах.
При розслідуванні вбивства із корисних мотивів необхідно встановити і довести всі обставини, без яких неможливо здійснити юридичну кваліфікацію скоєного і визначити справедливу міру покарання. При оцінці доказів, встановлених при першому слідчому огляді місця випадку робляться передбачувані дедуктивні висновки що підлягають перевірці. Причому припущення і версії інколи будуються виключно на основі сукупності огляду всієї об'єктивної речової обстановки місця злочину і окремих об'єктів. Перевірка тієї або іншої версії, дослідження речових доказів вимагають досліджень із застосуванням спеціальних науково-технічних методів і прийомів.
До найважливіших завдань розслідування належить одержання відповіді на питання: чи мала місце подія злочину. Перед слідчими органами виникає безліч питань, які підлягають вирішенню. При цьому органи розслідування вдаються до розшукових заходів, своєрідних тактичних прийомів, поєднуючи свої слідчі заходи з роботою органів міліції, яким слідчий дає доручення.
Велику роль в розкритті вбивств має оперативність і професіоналізм органів дізнання, довідково-інформаційна система підрозділів ОВС, ГУВС, робота з населенням. Заставою успішного розслідування і розкриття вбивств є погоджена робота учасників слідчої і оперативної роботи по наступній схемі: від вивчення особи способу життя потерпілого (за умови, що він буде встановлений) і осіб його оточення, з'ясування подій і обставин в останні дні, тижні перед зникненням, вивчення особи і способу життя осіб, що знаходилися з ним останнім часом; робота зі свідками. При цьому особливе важливе значення має чітка взаємодія слідчого і працівників кримінального розшуку, аналіз вихідної інформації, розробка версій, планування і здійснення комплексу слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. // ВВР України. — 1991. — № 4. — Ст. 20.
2. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. // ВВР України. — 1992. — № 22. — Ст. 303.
3. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність: Підручник. — Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ МВС України, 2003. - ч. 1. 576 с.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України: За станом на 1 січня 2008 р.- Х.: Одіссей, 2008.- 264 с.
5. Маркусь В. Криміналістика. Курс лекцій.: Навч. посібник.- К.: Кондор, 2007.- 558 с
6. Кримінальний процес України. Процесуальні документи: навч. посібник / В.В. Молдован, Р.С. Кацавець.- К.: Алерта: ЦУЛ, 2008.- 376 с.
7. Селецька С.І. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для студентів юридичних вузів і юридичних факультетів.- К.: ЦУЛ, 2008.- 248 с.
8. Селецька С.І. Кримінальне право України. Особлива частина: Посібник для студентів юридичних вузів і юридичних факультетів.- К.: ЦУЛ, 2008.- 496 с.
Страницы: 1, 2
