Правильна організація профілактичної роботи експертних закладів важлива не лише при проведенні експертиз з конкретних кримінальних і цивільних справ, але і щодо узагальнень експертної практики та інших форм діяльності експертів з попередження злочинів і інших правопорушень.
Удосконалення організації профілактичної роботи експертних закладів можливе лише при чіткому плануванні всіх її сторін, систематичному проведенні цієї роботи і здійсненні постійного контролю за її перебігом. Систематичність, плановість і контроль потрібні при проведенні узагальнень експертної практики, виконанні наукової тематики і здійсненні інших форм експертної профілактики. У планах роботи інститутів і лабораторій необхідно передбачити конкретні заходи по всіх напрямках профілактичної діяльності. Наприклад, відповідно до такого плану в Азербайджанському НДІСЕ було підготовлено в свій час узагальнення практики призначення, проведення, використання висновків судової експертизи спиртовмісної рідини, за результатами якого сформульовані пропозиції щодо підвищення ефективності цього виду досліджень і підготовлені профілактичні рекомендації. Разом з Верховним Судом ними підготовлені дані судової практики у справах про злочини, які скоювалися в стані алкогольного сп’яніння. Згідно з планом було прочитано 87 лекцій з питань профілактики алкоголізму перед трудовими колективами, учнями шкіл, технікумів.
Необхідно приділяти більше уваги плануванню науково-дослідних тем з профілактики, зокрема, таких, які ставлять за мету розробку конкретних пропозицій щодо попередження правопорушень. До їх виконання доцільно залучати різних спеціалістів, які працюють як у експертному, так і в інших закладах.
Профілактична робота може мати позитивний результат при проведенні експертиз з кримінальних і цивільних справ лише при такій організації роботи, за якої відсутній будь-який ”самоплив” осіб, причетних до проведення профілактичної роботи, де на всіх її етапах чітко і плідно виконують свої обов’язки, керуючись таким алгоритмом:
1.При надходженні матеріалів на експертизу керівник експертного закладу (його заступник, керівник структурного підрозділу) вивчає їх з метою визначення можливостей для проведення профілактичної роботи. У деяких випадках бажано залучати спеціалістів в сфері експертної профілактики, особливо, коли в судово-експертному закладі є спеціальний структурний підрозділ. По можливості повинні бути вирішені питання про тих експертів, яких доцільно залучати для виявлення обставин (умов), які сприяли скоєнню правопорушень, про необхідність проведення комплексного дослідження, залучення кримінологів тощо. Якщо за попереднім вивченням матеріалів, які поступили для дослідження (речових доказів, зразків, інших матеріалів справ) є можливість (підстави) виявити криміногенні факти і розробити профілактичні рекомендації щодо їх усунення, справа береться на контроль.
2.Якщо особа, яка призначила експертизу особисто здає матеріали керівнику експертного закладу (структурного підрозділу) або черговому експерту зі спеціальності і встановлює, що є можливість для використання спеціальних знань з метою виявлення криміногенних факторів, то повинна бути надана методична допомога для правильного формулювання питань профілактичного характеру, а при необхідності, підбір додаткових матеріалів для їх вирішення.
3.Експерт (співробітник експертного закладу), якому поступили матеріали, встановивши при їх вивченні, що є можливість для виявлення обставин (умов), які сприяли скоєнню правопорушень, повинний визначити, чи потрібні для цього якісь консультації, додаткові матеріали (нормативні акти, література тощо), чи є вони в експертному закладі або ж повинні бути витребувані, чи необхідно проводити додаткові дослідження і експерименти тощо.
4. Використовуючи свій досвід у сфері відповідного виду експертних досліджень, необхідні додаткові матеріали, експерт (співробітник) повинен отримати максимальну інформацію профілактичного характеру.
5. Якщо для всебічного виявлення обставин, які сприяли правопорушенням, необхідно залучити інших спеціалістів (у суміжних галузях судової експертизи, у сфері профілактики), то необхідно погодити це з керівником експертного закладу (його заступником).
6. Після встановлення усіх необхідних даних про обставини, які сприяли правопорушенням, повинно бути вирішено питання про можливість розробки профілактичних рекомендацій щодо їх усунення, залучення для цього при необхідності інших спеціалістів експертного закладу, представників спеціалізованих закладів інших відомств.
7. Дані профілактичного характеру повинні бути викладені експертом повно і методично правильно, з дотриманням усіх вимог тактики розслідування і кримінології; необхідно вирішити питання про документ, в якому найбільш доцільно викладені ці дані, приналежні адресату, якому потрібно було повідомити.
Вимагають покращання і форми координації профілактичної діяльності експертних закладів і інших правоохоронних органів: розробка комплексних планів, проведення спільних профілактичних заходів тощо. Доцільно також проводити періодичні координаційні семінари або збори представників експертних закладів і правоохоронних органів на місцях з проблем профілактики правопорушень.
При проведенні навчально-методичної роботи з судово-слідчими працівниками більше уваги потрібно приділяти експертній профілактиці, інформувати їх про постановку перед експертами питань профілактичного характеру, про форми і методи використання профілактичних рекомендацій експертів.
Необхідно організувати відповідну інформаційну базу з питань експертної профілактики. Ідея створення таких інформаційних фондів була висвітлена в свій час у літературі. Наявність таких фондів дозволила б суттєво покращити організацію профілактичної роботи і її якість. В інформаційних фондах необхідно помістити зразки різних об’єктів експертного дослідження або зафіксувати їх особливості, потрібні для виявлення криміногенних факторів і розробки рекомендацій щодо їх попередження. Цьому повинні служити і різні нормативні матеріали (інструкції, правила, положення, накази), регулюючі виготовлення, зберігання і використання різних матеріалів, речей і виробів, які є об’єктами експертних досліджень. В інформаційних фондах повинні міститися дані про типові обставини, які сприяли правопорушенням, які найбільш часто встановлюються при проведенні експертиз по окремих категоріях справ, зразки документів, в яких викладаються результати профілактичної роботи експертів і експертних закладів (з вказівкою формулювань дослідницької частини і її синтезу, висновків тощо), форми запитів, нагадувань, приблизні тексти лекцій і плани практичних занять з питань профілактики правопорушень для співробітників правоохоронних органів і інших закладів, а також лекції для населення.
Ефективність використання даних судових експертиз для профілактики правопорушень багато в чому залежить від всебічної оцінки того документа, в якому вони викладені. Таку оцінку повинні давати на всіх стадіях переміщення слідчо-судової справи для того, щоб були усунуті неповнота і інші недоліки, допущенні при проведенні профілактичної роботи. Це стосується випадків, коли подання, окрема ухвала по справі не вносилися і у випадках, коли вони надсилалися, але в них не було відображено факти, на які вказував експерт.
Оцінюючи профілактичну інформацію, яка міститься в висновку (повідомленні) експерта, слідчий і суд повинні чітко врахувати суть обставин, які сприяли правопорушенням, встановленим експертом, обґрунтованість і повноту їх виявлення, відповідність матеріалів, що були в його розпорядженні, діючим нормативним актам, характер профілактичних рекомендацій, направлених на усунення перерахованих обставин, їх обґрунтованість і відповідність іншим матеріалам справи.
У процесі оцінки слідчим (судом) відомостей експерта з профілактики правопорушень вирішується питання про можливість і доцільність використання при складанні подання або окремої ухвали про адресата, до якого необхідно звернутися для найбільш ефективної реалізації, а також і пропозицій експерта.
Оцінка матеріалів, які поступили з судово-експертного закладу, які містять інформацію профілактичного характеру, має свою специфіку. Вона полягає в тому, що в більшості випадків експерти проводять профілактичну роботу за своєю ініціативою і тому немає можливості порівнювати отримані результати із завданням, яке було поставлено перед ними. У літературі є думка деяких авторів про те, що виявлення причин і умов, які сприяли скоєнню злочинів, не стосується предмета окремих видів експертиз, не входить до компетенції експерта, хоча експерт може надати слідчому допомогу, виявивши ряд негативних факторів, про які він має право сказати в своєму висновку.
Помилковість подібних стверджень є очевидною і не вимагає детального розгляду. Разом з тим, відсутність чіткої процесуальної регламентації профілактичної діяльності експерта, змішування функцій у сфері попередження правопорушень, які виконують співробітники експертних закладів (багато з яких за посадовим положенням називаються експертами), направлення документів з профілактики, в тому числі і підготовлених щодо конкретної справи не лише за підписом експерта, але і за підписом керівника експертного закладу – все це сприяє різним тлумаченням про процесуальну і непроцесуальну форми профілактичної діяльності. Висловлена думка про необгрунтованість розподілу профілактичних рекомендацій, розроблених конкретними експертами і інших заходів (інформації, повідомлення по результатах узагальнень, лекції, доповіді тощо) відповідно на процесуальні і непроцесуальні.
Обґрунтовувалось це тим, що закон не зобов’язує експерта проводити профілактичну роботу; виявлення умов (обставин), які сприяли вчиненню злочинів, і прийняття заходів щодо їх усунення покладається на органи дізнання, слідчого, прокурора або суд. У той же час, закон не забороняє експертам, одночасно з експертними дослідженнями, розробляти заходи, направлені на усунення виявлених умов, які сприяли вчиненню злочину. Розробка профілактичних заходів із застосуванням спеціальних знань повинна бути морально-етичним обов’язком експерта, а оскільки профілактична робота проводиться експертом-співробітником державного органу (процесуальною особою), то вся вона носить процесуальний характер. До процесуальних були віднесені всі напрями профілактичної діяльності експерта і експертного закладу.
Подальший аналіз цього питання вимагає внесення коректив у висловлену раніше думку. Як видно з аналізу практики різних експертних закладів, суб’єктами різних форм профілактичної діяльності виступають співробітники, які займаються проведенням судових експертиз і інші посадові особи експертних закладів. Надання профілактичної допомоги окремим посадовим особам і закладам, проведення наукової роботи та правової пропаганди з питань використання спеціальних знань для профілактики правопорушень не пов’язано зі здійсненням будь-яких процесуальних функцій; коли проводяться співробітниками, які не виконують обов’язки експертів, вони повинні бути визнані непроцесуальними формами профілактичної діяльності. Узагальнення експертної практики і розробка на їх матеріалах профілактичних рекомендацій, які здійснюються співробітниками експертних закладів самостійно або разом з працівниками органів розслідування, прокуратури і суду, які не виконують (як перші, так і другі) ніяких процесуальних функцій, повинні бути також віднесені до непроцесуальної профілактичної діяльності. Факт, що всі згадані особи представляють органи, від посадових осіб яких витікає виконання процесуальних функцій, не змінює сутності цих форм профілактичної діяльності і не визначає їх процесуальними. Узагальнення практики в ряді випадків проводиться особами, які через своє посадовий статус взагалі ніяких процесуальних функцій не здійснюють (співробітники відділів узагальнень експертної практики, консультанти судів, відділів юстиції тощо).
Не викликає сумнівів, що профілактична робота, яка проводиться по конкретній справі співробітником експертного закладу, який здійснює з відповідним документальним оформленням процесуальні функції експерта чи спеціаліста, є процесуальною формою його діяльності. У практиці експертних закладів криміногенні факти, встановлені при проведенні конкретної експертизи, і профілактичні рекомендації з їх усунення іноді викладаються в листі за підписом керівника експертного закладу. У деяких закладах такий документ підписується спеціалістом, який проводив дослідження і керівником судово-експертного закладу. Такий лист, направлений слідчому (прокурору, суду), який призначив експертизу, за своїм змістом нічим не відрізняється від повідомлення про обставини, які сприяли скоєнню злочину (правопорушенню), хоч у заголовку своєму не називається “повідомленням”. Повідомлення, як відомо, є ніби невід’ємною частиною висновку. У ньому по відповідних раніше згаданих ознаках виділені із висновку питання профілактичного характеру і викладаються результати процесуальної профілактичної діяльності експерта. Процесуальний характер профілактичної роботи, проведеної по конкретній справі, результати якої викладені не в повідомленні за підписом експерта, а в листі за підписом керівника експертного закладу від цього не змінюється.
Проведення експертиз у судово-експертних закладах передбачено (хоч і неповною мірою) в процесуальному законі. Отримавши постанову про призначення експертизи, керівник експертного закладу визначає чи відноситься завдання до повноважень закладу і, виходячи з характеру поставлених питань, доручає проведення експертизи експерту (експертам) відповідної спеціалізації. Слідчий при призначенні експертизи досить часто не має можливості вступати в особистий контакт з експертом-співробітником експертного закладу – і тому цю функцію слідчого бере на себе за його дорученням керівник експертного закладу.
При грубих порушеннях правил призначення експертизи керівник експертного закладу повертає матеріали для переоформлення. Якщо для вирішення поставленого питання необхідно провести допоміжні (проміжні) дослідження, які виходять за межі компетенції цього експерта, керівник експертного закладу доручає їх виконання іншим експертам. Коли проведення таких досліджень виходить за межі компетенції судово-експертного закладу, керівник повідомляє слідчого про необхідність доручити їх проведення відповідним спеціалістам. Керівник експертного закладу розглядає висновок експерта або повідомлення про неможливість надання висновку, при виявленні помилок і неточностей він повертає такий документ для доопрацювання. Якщо керівник судово-експертного закладу не погоджується з висновком експерта по суті, тоді створюється комісія експертів з включенням до її складу цього експерта.
З вищевказаного видно, що керівник судово-експертного закладу є особою, яка виконує відповідні, причому обов’язкові, процесуальні функції в межах тих процесуальних відносин, які виникають між особами (органами), які призначили експертизу і експертами (судово-експертного закладу), які її виконують. Це має місце і в наведеному випадку профілактичної роботи з конкретної справи, результати якої, отримані на підставі застосування спеціальних знань, були виділені із висновку і повідомлені особі, яка призначила експертизу окремим листом за підписом керівника експертного закладу, який в цьому випадку виконував відповідні процесуальні функції. Така профілактична робота повинна бути віднесена до процесуальної форми профілактичної діяльності.
Інші дослідники виділяють такі форми виявлення експертної ініціативи: клопотання про надання додаткових матеріалів, інформації про умови зберігання, транспортування, експлуатації на об'єктах, які досліджуються, даних про технологію їх виробництва, про участь у процесуальних діях та необхідності задавати питання, які відносяться до предмету судової експертизи, про необхідність проведення з участю експерта конкретних слідчих дій, про запрошення слідчого прийняти участь у проведенні експертизи.
Особливістю експертної профілактики є те, що її засоби і методи можуть бути складовою частиною процесу експертного дослідження (в рамках розслідування) і елементом самостійної профілактичної діяльності експертно-криміналістичної установи.
Необхідні для неї дані, зокрема відомості про причини і умови скоювання злочинів, пов'язаних з недосконалістю захисту тих або інших об'єктів від злочинного посягання, виходять в процесі експертно-криміналістичних досліджень по завданнях слідчих. Розробка ж відповідних технічних прийомів і засобів захисту вказаних об'єктів в цих випадках, як правило, грунтується на даних експертних узагальнень і здійснюється найчастіше із залученням різного роду фахівців технічного профілю. При цьому одні технічні прийоми і засоби використовуються з метою припинення реально підготовленої до початку або вже початої злочинної діяльності (різного роду пристрої: сигналізаційні і блокуючі, прийоми і засоби розпізнавання підробки документів, фальсифікацій продуктів тощо), інші направлені на ускладнення скоювання злочинів (прийоми і засоби захисту документів і цінних паперів від підробки, засоби, які перешкоджають відкриттю замків і інших замикаючих пристроїв, роблять неможливим непомітне порушення пломб тощо), треті – для швидкого виявлення винних і об'єктів злочинних посягань (різні хімічні речовини, якими обробляються можливі об'єкти злочинних посягань, часто звані «хімічними пастками»). Експертно-профілактічна діяльність повинна проводитись за спеціальними методиками, розробленими фахівцями.
На підставі узагальнення результатів аналізу вказаних проблем вбачається за необхідне уточнити й зміст експертних профілактичних досліджень та побудувати структуру експертних технологій, які використовуються при їх проведенні. Науковці виділяють наступні етапи експертної профілактичної діяльності:
1. Попереднє вивчення матеріалів, які були направлені на експертизу.
2. Виявлення обставин, які мають значення для попередження правопорушень.
3. Підготовка профілактичних рекомендацій.
4. Контроль за проведенням профілактичної роботи.
5. Контроль за ходом реалізації пропозицій експерта[1] [].
І.Я. Фрідман пропонує наступну методику профілактичної діяльності співробітника експертної установи:
1. З’ясування завдань експертизи, ознайомлення з надісланими речовими доказами, матеріалами справи, можлива оцінка їх з профілактичної точки зору.
2. У разі необхідності, ознайомлення з відповідними нормативними актами, методичними вказівками, літературними даними, матеріалами раніше проведених експертиз, профілактичними обставинами, зареєстрованими в експертній установі, які мають безпосереднє відношення до вирішення поставленого завдання.
3. Висунення на основі отриманих даних версії про можливі напрями профілактичної роботи, обставини, на яких потрібно зосередити увагу.
4. Проведення роздільного аналізу досліджуваних об’єктів та обставин, які можуть сприяти правопорушенням. При необхідності повинні використовуватися технічні засоби, проводитися експерименти, фотографування. Якщо у справі досліджується багато об’єктів, то доцільно в спеціальній розробці фіксувати порушення, які повторюються, що дозволить їх належним чином згрупувати. Тут же фіксуються дані, які вказують на необхідність порівняльного дослідження об’єктів. Під час дослідження експерт має враховувати відомості, які містяться в криміналістичній та іншій спеціальній літературі та експертній практиці, які дозволили б йому виявити обставини, типові для такого випадку.
5. Ознайомлення при необхідності на місці з конкретними особливостями обставин події та окремих об’єктів, вимагання додаткових матеріалів, якщо під час дослідження в цьому виникає необхідність.
6. Проведення при необхідності порівняльних досліджень.
7. Оцінка результатів дослідження з метою виявлення обставин, які сприяли правопорушенню, та розробка рекомендацій для їхнього усунення.
8. Оформлення результатів досліджень[2] [].
Співставленням указаних етапів та методики зі структурою експертних технологій можна таким чином включити профілактичні завдання до її змісту.
На початковому етапі експертної технології, при надходженні матеріалів на експертизу, після їх реєстрації в канцелярії експертної установи керівник експертної установи чи спеціаліст, який займається питаннями експертної профілактики, вивчає матеріали, які були отримані для проведення експертизи, з метою виявлення можливостей проведення профілактичних досліджень. Якщо таке можливе, керівник експертної установи доручає експерту проведення експертизи та вказує на можливість профілактичного дослідження наданих об’єктів.
[1] Атанесян А.А. Опыт профилактической работы Армянской НИЛСЭ / А.А. Атанесян // Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы : материалы Всесоюзной науч.-практич. конф., Баку, 9 – 10 октября 1986 г. - Баку, 1986. – С. 41 – 43. – С. 41
[2] Фридман И.Я. Судебная экспертиза и вопросы предупреждения преступлений : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юр. наук : спец. 12.00.09 / И.Я. Фридман. – М., 1974. – 40 с. – С. 28.
