Що стосується порушень, якi мали мiсце безпосередньо пiд час голосування, знову згадаємо рiшення Шаргородського районного суду Вiнницької областi у справi за скаргою кандидата С. на факти порушення виборчого законодавства при проведеннi виборiв. У своїй скарзi кандидат С. просив встановити факти грубих порушень при проведеннi виборiв:
· позбавлення виборцiв можливостi реалiзувати виборче право через мале примiщення для голосування, недостатню кiлькiсть кабiн для голосування та скриньок;
· заповнення виборчих бюлетенiв у кабiнах одночасно декiлькома виборцями та голосування поза кабiнами;
· видача бюлетенiв без пред'явлення належного документа;
· доставка бюлетенiв на виборчi дiльницi за вiдсутностi членiв ДВК та працiвника мiлiцiї;
· порушення порядку та строкiв голосування;
· видача виборцю декiлькох комплектiв бюлетенiв та iншi порушення.
Розглянувши справу, суд частково задовольнив скаргу (частково - на тiй пiдставi, що низка порушень мала мiсце за межами Шаргородського району), а також визнав, що пiд час проведення голосування на окремих дiльницях мали мiсце порушення статей 3, 4, 5, 6, 7, 66, 67, 69 Закону, якi не дозволяють з достовiрнiстю визначити результати волевиявлення виборцiв на цих дiльницях.
Апеляцiйний суд Київської областi розглянув скаргу кандидата М. про визнання неправомiрними дiї ОВК № 95 при прийняттi протоколiв ДВК про пiдрахунок голосiв. У судовому засiданнi було встановлено, що ОВК допускала випадки прийняття протоколiв ДВК з виправленнями, помилками, неточностями, без зазначення дати i часу їх пiдписання, а в окремих випадках - без пiдпису голови ДВК. Окремi ДВК здавали лише уточненi протоколи, але були вiдсутнi першi варiанти протоколiв [1, 205-212]. Отже, суд задовольнив скаргу частково, визнавши неправомiрними дiї ОВК при прийняттi протоколiв окремих ДВК.
Розглянемо один суттєвий, на нашу думку, аспект дослiджених судових рiшень, що стосуються оскарження порушень пiд час голосування, пiдрахунку голосiв та складання протоколiв про пiдрахунок голосiв на ВД. Вiдповiдно до вимог статтi 235 ЦПК у разi, якщо при розглядi цивiльної справи суд виявить у дiях сторони або iншої особи ознаки злочину, вiн повiдомляє про це прокурора або порушує кримiнальну справу. Аналiзуючи судовi рiшення, можна дiйти висновку, що у цiлому рядi порушень, факт яких був встановлений судом, є ознаки кримiнальних злочинiв, передбачених статтями 157 та 158 КК (перешкоджання вiльному волевиявленню, внесення до виборчого документа завiдомо неправдивих вiдомостей, видача виборцю бюлетенiв замiсть iнших виборцiв), але у рiшеннях судiв не йшлося про порушення кримiнальної справи чи направлення матерiалiв до прокуратури.
Статтями 70, 72, 77 Закону визначені пiдстави, за наявностi яких ВК можуть визнати голосування на дiльницi недiйсним, а також визнати вибори в ОВО недiйсними. Зазначимо, що разом iз конкретними кiлькiсними критерiями щодо таких обставин, Закон пов'язує можливiсть, наприклад, прийняття рiшення ОВК про визнання голосування на ВД недiйсним у разi виявлення iнших обставин, внаслiдок яких неможливо достовiрно встановити результати волевиявлення виборцiв [8, 131-141]. Схоже формулювання стосується й можливостi визнання рiшенням ЦВК недiйсними виборiв в ОВО. В умовах чинностi зазначених положень Закону, як i у справах про встановлення суттєвостi розбiжностей у даних про кандидатiв, ВК були досить активними у своїй правозастосовчiй дiяльностi. ЦВК при розглядi скарги кандидата К. щодо постанови ОВК № 72 про визнання недiйсним голосування на окремих ВД в ОВО зазначає, що вiднесення тих чи iнших порушень Закону до „iнших обставин” належить до компетенцiї ОВК, оскiльки перелiк таких обставин стаття 72 Закону „Про вибори народних депутатів України” не конкретизує.
Законодавством про вибори тягар збору та представлення доказiв на пiдтвердження фактiв порушень був покладений безпосередньо на учасникiв виборiв, насамперед на кандидатiв. Положеннями частини шостої статтi 60 Закону офiцiйним спостерiгачам надано право на складання актiв про порушення, якi мали бути належним чином оформленi та пiдписанi самим спостерiгачем i не менш як двома виборцями, а також право звертатись iз заявами про усунення порушень [9, 10]. Зазначимо, що дуже часто i суди, i ВК усiх рiвнiв вiдмовляли заявникам у розглядi скарг на тiй пiдставi, що на пiдтвердження своїх вимог заявниками подавалися неналежно оформленi акти.
Рiшення ЦВК у справах, що стосуються вимог про визнання недiйсними виборiв в окремому ОВО, складають досить значний масив. Так, ЦВК розглянула скаргу кандидата Р. на дiї, бездiяльнiсть ОВК № 195 та визнання виборiв недiйсними. До скарги заявником було подано понад 30 актiв. Цiкаво, що ЦВК у рiшеннi звернула увагу на той факт, що бiльшiсть актiв не засвiдченi пiдписами членiв ДВК, хоча закон нiяким чином не пов'язує доказову вагу акта iз наявнiстю на ньому пiдпису члена ДВК. Крiм того, ЦВК звернула увагу й на той факт, що долученi акти не були предметом розгляду на засiданнях ДВК. Така позицiя не є абсолютно безспiрною, тому що Законом не передбачений обов'язковий порядок оскарження порушень, якi мали мiсце пiд час проведення голосування, до ДВК. Зазначимо, що фактично у день виборiв кандидати, офiцiйнi спостерiгачi та довiренi особи здiйснювали збiр iнформацiї про порушення, а остаточне рiшення про використання цього масиву фактiв приймалося пiзнiше - залежно вiд конкретних результатiв виборiв за принципом: вiд добра добра не шукають, виграв - то й про порушення можна забути. Отже, своїм рiшенням ЦВК задовольнила скаргу кандидата Р. частково, зобов'язавши вiдповiдну ОВК розглянути скаргу в частинi визнання виборiв недiйсними [12, 213-216].
Подiбнi посилання ЦВК не вiдсутнiсть у скаргах заявникiв iнформацiї щодо попереднього розгляду питання про порушення в ДВК трапляються й в iнших матерiалах, наприклад у рiшеннi за скаргою кандидата Г., кандидата Ш. (у рiшеннi за даною справою зазначено, що заявник Ш. не звертався зi скаргами нi до ДВК, нi до ОВК, нi до суду). В усiх цих справах заявникам було вiдмовлено у задоволеннi вимог. Натомiсть, при розглядi справи за скаргою громадянина К. про визнання виборiв недiйсними в ОВО № 90 у рiшеннi ЦВК немає посилань на вiдсутнiсть оскарження цих порушень заявником до ДВК, ОВК чи суду. Громадянин К. стверджував у своїй скарзi, що у день виборiв мали мiсце факти масових порушень законодавства:
· деякi ДВК почали проводити голосування пiсля 10:00;
· 9 ДВК не працювали взагалi;
· у деяких ДВК була вiдсутня iнформацiя про скасування реєстрацiї декiлькох кандидатiв і їх прiзвища були зазначенi у бюлетенях.
ЦВК своїм рiшенням погодилася, що зазначенi у скарзi К. та пiдтвердженi вiдповiдними матерiалами порушення не дозволяють з достовiрнiстю визначити результати волевиявлення виборцiв. Скаргу було задоволено, а вибори у цьому ОВО визнано недiйсними [12, 217-220].
Деякi з рiшень ЦВК були прийнятi за розглядом скарг, пов'язаних iз розбiжностями кiлькiсних даних протоколiв про пiдрахунок голосiв, якi мали у своєму розпорядженнi суб'єкти виборчого процесу та ВК вищого рiвня, а також скарг, пов'язаних iз процедурою заповнення протоколу про повторний пiдрахунок голосiв, що вiдбувався в ОВК. Були випадки, коли учасникам виборчих перегонiв надавалися копiї протоколiв, якi у подальшому уточнювалися, а це, у свою чергу, створювало спiрнi ситуацiї. Так, при розглядi двох скарг кандидата Д. на рiшення ОВК № 180 у вiдповiднiй постановi ЦВК зазначається, що комiсiєю враховується вiдсутнiсть належного правового регулювання порядку заповнення протоколу ОВК про повторний пiдрахунок голосiв виборцiв на ВД у разi визнання голосування на цiй ВД недiйсним на пiдставi рiшення суду; попередньо iнший кандидат Г. оскаржував до апеляцiйного суду Харкiвської областi постанову ОВК про обрання депутатом саме кандидата Д., i своїм рiшенням суд встановив факти порушень на окремих дiльницях. Крiм того, ЦВК було вiдхилено ряд вимог кандидата Д. на тiй пiдставi, що цi обставини вже були предметом розгляду апеляцiйним судом i щодо них винесено судове рiшення, яке набрало законної сили.
У постановi ЦВК, яка була прийнята у справi за скаргою кандидата Я. з вимогами скасувати вiдповiдну постанову ОВК № 198 та визнати вибори недiйсними, зазначається, що розбiжностi вiдомостей протоколiв, виданих уповноваженим особам партiй (блокiв) чи кандидатам, якi були присутнi на ВД пiд час пiдрахунку голосiв, з вiдомостями протоколiв ДВК, що знаходяться у ЦВК, не можуть бути пiдставою для визнання виборiв недiйсними. Крiм того, ЦВК у цiй справi встановлює й своєрiдний кiлькiсний критерiй для можливого визнання „подальшої долi” результатiв виборiв: за результатами пiдрахунку голосiв виключно на пiдставi наданих заявником копiй протоколiв ДВК розбiжностi у кiлькостi голосiв виборцiв, поданих за трьох кандидатiв, якi набрали найбiльшу кiлькiсть голосiв, є незначними: зазначенi розбiжностi дозволяють з достовiрнiстю визначити результати волевиявлення виборцiв та не впливають, таким чином, на результати виборiв.
Цiкавим для аналiзу є рiшення Верховного Суду України у справi за скаргою Ж. на постанову ЦВК пiд час чергових виборiв, якою ОВК № 35 було зобов'язано забезпечити органiзацiю уточнення вiдомостей протоколiв ДВК про пiдрахунок голосiв на пiдставi попередньо складених протоколiв про пiдрахунок голосiв, у тому числi з помiткою „уточнений”. У рiшеннi суду зазначено, що оформлення ДВК двох протоколiв про пiдрахунок голосiв можливе у випадку, передбаченому частиною сьомою статтi 69 Закону. У цьому разi другий протокол складається лише при виявленнi ДВК неточностi у складеному нею протоколi, i на такому другому протоколi обов'язково має бути помiтка „Уточнений”. На думку суду, положеннями Закону не встановлено процедури уточнення вiдомостей протоколiв ДВК. Тому суд дійшов висновку, що ЦВК не вправi була зобов'язувати ОВК органiзовувати уточнення вiдомостей протоколiв окремих ДВК, оскiльки порушення Закону, допущенi пiд час пiдрахунку голосiв виборцiв на цих ВД, не можуть бути усунутi шляхом уточнення вiдомостей, внесених до протоколiв на вказаних ВД. А оскiльки такi порушення не можуть бути виправленi шляхом уточнення вiдомостей, внесених до протоколiв ДВК, зазначається у рiшеннi Верховного Суду України, ЦВК зобов'язана була визнати недiйсним голосування на цих ВД [12, 221-225].
Знову доводиться констатувати розбiжностi у правових позицiях ВК та судiв щодо окремої категорiї справ, зокрема звертати увагу на дослiджене ранiше рiшення Шаргородського районного суду, в якому розбiжностi у протоколах, виданих спостерiгачам та довiреним особам, та тих, що знаходилися в ОВК, були визнанi порушенням закону, що, у тому числi, спричинило визнання у подальшому виборiв недiйсними.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
