Закони царя Хаммурапі
Закони царя Хаммурапі
Казус 1
Вавілонянин Акургал був пограбований невідомими особами на землі однієї із сільських громад. З часом він побачив свої викрадені коштовності на торзі. Продавець стверджував, що купив коштовності у спадкоємця померлого відомого ювеліра. Особи, які були присутні при укладенні цієї угоди, за свідченням продавця тимчасово відсутні.
Назвіть варіанти можливого рішення за Законами Хаммурапі.
Відповідно до Законів Хаммурапі договір купівлі-продажу укладається в присутності свідків. Такий договір може бути укладений лише з дійсним власником майна.
Закони Хамурапі встановлювали, що при розгляді справи майно, щодо якого виник спір не може продаватися або відчужуватися іншим чином. Отже, одне із рішень, яке може постановити суд, це вилучення майна до появи тимчасово відсутніх свідків.
Якщо згодом буде з’ясовано, що річ була куплена не від справжнього власника майна, то майно буде повернуте справжньому власнику.
Казус 2
Хлодвіг, здійснивши напад на вілу в Суасоні, викрав одну з жінок, що там мешкали. Рятуючись від погоні, він поранив переслідувача.
Яку кару накладає Салічна правда на викрадача?
Салічна правда передбачає систему штрафів в залежності від тяжкості скоєного злочину.
Так, за викрадення чужої дружини Салічна правда передбачає штраф у розмірі 200 солідів. Такий значний розмір штрафу пояснюється тим, що честь та гідність жінки охоронялися законами.
Що стосується поранення переслідувача, то тут можливі два варіанти. Якщо переслідувач був звичайною особою та переслідував викрадача із власних спонукань, то відповідно до Салічної правди за поранення особи передбачався штраф у розмірі від 15 до 45 солідів в залежності від глибини рани, яка вимірювалася в дюймах.
Якщо переслідувач виконував свої службові обов’язки, то Салічна правда в цьому випадку передбачає збільшення штрафу втричі.
Казус 3
Жан Лур’є залишив заповіт, за яким його сини Ежен і Анрі одержували по 50 тис. франків, а П’єру – 80 тис. франків. Обґрунтовувалось це тим, що, по-перше, П’єр – старший син, по-друге – улюблений, а по-третє – у нього вже є діти. П’єр вражений смертю батька, помер в той же день. Коли Ежен і Анрі ознайомилися із заповітом, вони відмовилися визнавати будь-які спадкові права за онуками Жана Лур’є.
Як розв’язати цей казус, використовуючи Французький Цивільний Кодекс 1804 р.?
Французький Цивільний кодекс 1804 р. визнавав свободу заповідальної угоди. Тобто, особа у своєму заповіті могла абсолютно вільно розпоряджатися своєю власністю. Те, що Жан Лур’є таким чином розподілив своє майно між синами, посилаючись на те, що П’єр – старший син, по-друге – улюблений, а по-третє – у нього вже є діти, то це його законне право.
Отже, П’єр після укладення такого заповіту та після смерті батька став повноправним власником заповіданим йому майна.
Оскільки відповідно до умови казусу П’єр помер в той же день, що і батько, то його спадкоємцями становляться його діти.
Тому Енрі та Анже не мають права відмовлятися визнавати спадкові права за дітьми П’єра та онуками Жана Лур’є.
Казус 4
Декілька робітників одного з підприємств концерну хімічної промисловості звернулися в директорат із проханням запобігти проникненню до цеху шкідливих парів, за що були негайно звільнені. Умови в цеху не були поліпшені. Звільнені робітники звернулися до суду з позовом про відновлення їх на роботі і про покращення умов праці.
Яким може бути рішення суду, коли він керуватиметься Цивільним уложенням Германської імперії 1900 р.?
Представлена вище ситуація є прикладом виконання договору особистого найму. Цивільне уложення Германської імперії досить докладно регламентувало положення цього договору. Однак, спочатку Цивільне уложення, регламентуючи цей договір, виявляло велике піклування саме про інтереси наймодавоча. Насамперед захисту підлягали інтереси власників засобів виробництва.
Але згодом, під впливом критики з боку соціально-демократичного суспільства, в Цивільне уложення Германської імперії були внесені норми, згідно з якими наймач повинен був забезпечити захист робітників від факторів, що загрожують його життю і здоров’ю , а також виплачувати йому допомогу при наявності страхування від хвороби і нещасного випадку.
Отже, суд, керуючись Цивільним уложенням Германської імперії 1900 року, повинен винести рішення про поновлення робітників на роботі та забезпечення їм захисту від шкідливих для їх життя та здоров’я факторів.
Казус 5
Брахман напав на шудру і, убивши його, привласнив собі його гроші. Суддя, розглянувши обставини справи, присудив брахмана до страти.
Що в цьому випадку передбачають Закони Ману?
Відповідно до Законів Ману всі верстви населення поділяються на варни.
Брахмани – це найвища каста. Вони були оголошені монополістами знань і освіти, займали найвищі пости радників царя, і велику роль відігравали у розвитку права.
Шудри – це найнижча варна. Шудри були покликані мовчати та служити свому господарю.
Тому, винесене суддею рішення суперечить Законам Ману, оскільки брахмани користувалися великими привілеями. Вони були звільнені від податків, повинностей та тілесних покарань.
Відповідно до Законів Ману за вбивство шудри брахман ніс таку ж відповідальність, що і за вбивство собаки або кота, тобто сплачував штраф у розмірі вартості собаки або кота.
Література
1. Всеобщая история государства и права / за ред. К.И. Батиря. – М. 1998,
2. История государства и права зарубежных стран / под ред. Крашенниниковой, Жидкова в 2-х томах – М., 1998,
3. Макарчик В.С. Історія держави і права зарубіжних країн. – К., 2000,
4. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн. _ К., 1994,
5. Чернилевский З.М. Всеобщая история государства и права. – 1996,
6. Хрестоматія по всеобщей истории государства и права зарубежніх стран / под ред. Чернилевского З.М. – М., 1984.
7. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. – К., 1996,
8. Шевченко О.О. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. – К., 1995
