Звільненні від кримінальної відповідальності
План
Вступ
Розділ I. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності
1.1 Поняття звільнення від кримінальної відповідальності
1.2 Класифікація звільнення від кримінальної відповідальності
Розділ II. Види звільнення від кримінальної відповідальності
2.1 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям
2.2 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням винного з потерпілим
2.3 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із передачею особи на поруки
2.4 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки
2.5 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
2.6 Звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії та помилування
Розділ III. Особливі питання звільнення від кримінальної відповідальності
3.1 Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру
3.2 Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
3.3 Звільнення від кримінальної відповідальності за добровільної відмови
Висновки
Використана література
Вступ
Розглянута тема дуже важлива для розуміння призначення кримінального права, державно-правових явищ, підвищення рівня розвитку правової культури і правосвідомості, підтримання високого ступеня законності.
У 2001 році був прийнятий новий Кримінальний Кодекс України, необхідність підготовки, якого була обумовлена перш за все тим, що правова демократична держава не може нормально розвиватися без існування відповідної законодавчої бази.
Загальна Частина нового КК України порівняно із Загальною Частиною КК 1960 р. за кількістю статей збільшена майже вдвічі. Таке збільшення пояснюється тим, що за більш ніж 35 - річний термін дії КК 1960 р. досягнення науки, а також тенденції судової практики показали, що необхідна подальша деталізація положень Загальної Частини для того, щоб заповнити прогалини, які в ній мають місце. В новому документі з'явились інститути, які потребують спеціального врегулювання (наприклад, інститут множинності злочинів), виникла необхідність формулювання зовсім нових норм (наприклад, про уявну оборону, виправданий ризик, добровільну відмову співучасників та ін.). Загальна Частина нового КК відрізняється від Загальної Частини КК 1960 р. своєю системою: якщо в останньому всього 5 розділів, то новий КК України містить 16 розділів.
Кримінальне законодавство 2001 р., яке загалом характеризується, як новий крок у напрямку демократизації, гуманізації, звуження меж кримінальної репресії, виділило інститут звільнення від кримінального покарання в окремий розділ Загальної частини Кримінального кодексу, розмістивши його перед розділами, які визначають поняття, систему, види покарання та порядок його призначення.
Звільнення від кримінальної відповідальності, як інститут кримінального права регулюється положеннями Загальної Частини Кримінального Кодексу України, а саме - ІХ розділом.
Цей інститут сьогодні набирає динамічного розвитку, адже він базується на принципах гуманності і справедливості. Україна ще з років здобуття незалежності проголосила людину найвищою цінністю в суспільстві. Саме для захисту прав та інтересів людини покликані діяти всі галузі права України, в тому числі і кримінальне право – для правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства.
Під звільненням від кримінальної відповідальності розуміється врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмова держави в особі компетентних органів від засудження того, хто вчинив злочин, і від застосування щодо нього кримінально-правових заходів примусового характеру. Існує багато версій і думок, щодо самого визначення поняття „звільнення від кримінальної відповідальності. Одні криміналісти вважають, що це одна з форм звільнення від покарання, інші – що звільнення від кримінальної відповідальності рівнозначно звільненню від покарання, треті розглядають цю інституцію, як реакцію держави на посткримінальну поведінку особи, яка не потребує винесення обвинувачувального вироку, оскільки мета покарання може бути досягнута і без реалізації кримінальної відповідальності.
Звільнення осіб від кримінальної відповідальності є одним із найбільш дієвих механізмів вирішення кримінально-правових конфліктів, санкціонованих державою. Хоча існують певні серйозні перешкоди для реалізації норм Кримінального Кодексу щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності : відсутність детального процесуального механізму їх застосування.
Розглядаючи цю тему, є можливість дати відповідь на безліч питань, що стосуються застосування цього інституту, його розвитку; з допомогою розгляду постанов пленумів Верховного Суду України, за наявності великої кількості наукових думок можна встановити детальний механізм застосування положень ІХ розділу ККУ в кожній конкретній ситуації.
Для того, щоб цей інститут повністю виконував, призначену йому роль, необхідно розвивати, вивчати і досліджувати його механізм, розробляти щодо цього практичні рекомендації і настанови, необхідно повністю вивчити всі види звільнення від кримінальної відповідальності, висвітлити усі переваги та недоліки цієї інституції, вивчити певні, необхідні для застосування цієї галузі, умови, проаналізувати можливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, дослідити шляхи застосування інституту за наявності незакінченого злочину, злочину, вчиненого у співучасті і т.д.
Розділ I. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності
1.1 Поняття звільнення від кримінальної відповідальності
Почати слід з дослідження і розкриття змісту поняття "звільнення від кримінальної відповідальності».
Існує багато думок і припущень з приводу визначення цього поняття. Так, Єгоров В. вважає, що це незастосування по відношенню до особи, винної у вчиненні суспільно небезпечного діяння, негативних правових наслідків, передбачених законом за його вчинення, в силу відпадання чи суттєвого зниження суспільної небезпечності злочинного діяння чи особи, яка його вчинила [ 13; c.50 ]. На думку Келіної С. Г, звільнення винної особи від кримінальної відповідальності за вчинений злочин полягає в звільненні її від винесення негативної оцінки її поведінки у формі обвинувального вироку[ 11; c.31]. Баулін Ю.В під звільненням від кримінальної відповідальності розуміє передбачену законом відмову держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, обмежень її певних прав і свобод, визначених Кримінальним кодексом України[ 12; с.79 ]. Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23.12.2005 року № 12 - зазначає, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України. Таким чином, Верховний Суд України, в цілому визнаючи правильність точки зору Бауліна Ю., акцентує увагу на кримінально-процесуальному аспекті даної проблеми: зазначена відмова держави від застосування щодо особи обмежень прав і свобод здійснюється шляхом закриття кримінальної справи судом. І це є правильним, оскільки відповідно до вимог міжнародних договорів України в сфері регулювання основних прав і свобод людини лише суд, забезпечуючи право на доступ до правосуддя, має право поставити вирішальну крапку в припиненні кримінального переслідування особи.
Застосування судом цього інституту визначає припинення існування кримінально-правових правовідносин, які виникли між особою, яка вчинила передбачене Особливою частиною КК України злочинне діяння, та компетентними органами держави, вповноваженими вирішувати питання кримінальної відповідальності.
Однак застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності не є визнанням факту невинності особи у вчиненні злочину. Всі види звільнення від кримінальної відповідальності є проявом гуманності держави до особи, а не реабілітуючими обставинами, які свідчать про невинність особи.
Звільнення від кримінальної відповідальності характеризується трьома основними ознаками:
1. Не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин, обвинувачувальний вирок суду, яким особа офіційно визнається винною у конкретному злочині і який виражає негативну оцінку з боку держави- не постановляється.
2. До обвинуваченого не застосовується покарання, тобто особа звільняється від покладання на неї втрат і обмежень особистого і майнового характеру.
3. Через відсутність обвинувачувального вироку суду, звільнена від кримінальної відповідальності особа, вважається такою, що не має судимості.
1.2 Класифікація звільнення від кримінальної відповідальності
Звільнення від кримінальної відповідальності можна класифікувати за такими критеріями:
Залежно від обсягу поширення:
• загальні — передбачені Загальною частиною КК України, дія яких поширюється, за наявності відповідних правових підстав, на всі випадки вчинення злочинів;
• спеціальні — передбачені в окремих нормах Особливої частини КК, дія яких обумовлена наявністю відповідних підстав, пов'язаних з поведінкою винного після вчинення конкретного злочину (спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності).
Залежно від ступеня обов'язковості застосування:
• обов'язкові види — за наявності обставин, вказаних у нормі КК, звільнення від кримінальної відповідальності повинно бути застосовано в обов'язковому порядку
• необов'язкові види — їх застосування є прерогативою суду, однак ні в якому разі його обов'язком.
Залежно від наявності умов звільнення від відповідальності:
• умовні (ст.47 КК — умовою є виправдання протягом року з дня передачі на поруки довіри колективу, прийняття заходів виховного характеру та правомірна поведінка, ст. 49 КК — умовою є незупинення і непереривання давності);
• безумовні (всі інші види).
Кримінальним Кодексом України передбачені такі види звільнення від кримінальної відповідальності:
а) у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 ККУ);
б) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 ККУ);
в) у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 ККУ);
г) у зв’язку із зміною обстановки (ст. 48 ККУ);
д) у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 ККУ);
е) за актом амністії (ч. 1 ст. 44 ККУ; ч. 2 ст. 86 ККУ).
Кожен з цих видів має певні специфічні відмінності та ознаки. Кожен з них може застосовуватись за наявності певних умов, наприклад, за ст. 46 ККУ – необхідними умовами для застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності є:
1) примирення винного з потерпілим;
2) відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення злочину вперше;
4) вчинення злочину невеликої тяжкості.
