Взагалі, ми маємо розуміти, що антиглобалізм пов’язаний з проблемами, що виникають в ході глобалізації. Тобто головною перевагою антиглобалізму є те, що його представники намагаються вирішити ті проблеми, які викликає глобалізм.
Таким чином, переваги антиглобалізму знаходимо як у внутрішній структурі антиглобалістського руху так і в самій діяльності та спрямуванні.
Для антиглобалістського руху можна виділити наступні варіанти перспектив у майбутньому:
знаходитиметься в опозиції, являючи собою альтернативу, але не висуваючи ніяких конкретних альтернатив;
стане підсистемою громадянського суспільства, і «наглядатиме» за всіма наслідками глобалізації, і просуватиме суспільство до «іншого світу»;
відбудеться розпад антиглобалістського руху на окремі течії за основними напрямками їх діяльності.
2.2 Недоліки антиглобалізму
Як вже було зазначено вище, антиглобалізм має як переваги так і недоліки. Спочатку звернемося до того, що і сама глобалізація має свої переваги. Як відомо, теорія глобальної економіки – це ринкова модель. Відкидаючи її, антиглобалісти не пропонують ніякої альтернативи. Не можна забувати, що глобалізація несе такі позитиви, як інвестиції в економіку країн, що розвиваються. Цим займаються, приміром, міжнародні нафтові компанії.
Крім того, потрібно чітко відрізняти антиглобалізм й ізоляціонізм, до якого вдадуться деякі розвинені країни. «Приміром, Японія, Норвегія, Швейцарія проводять політику ізоляціонізму. Вони захищають свої ринки від товарів з інших країн, економіка успішно працює. Але там немає таких диких, екстремістських проявів, як на зборах антиглобалістів у Європі».
У антиглобалізму поки що немає двох найважливіших складових, котрі могли б зробити його самостійною світовою політичною силою – спільної ідеології і єдиного керівного органу [10, С. 147].
Сам рух організовано на козачий лад, із своїм тимчасовим отаманом-лідером. Як вважають експерти, екстремізм такого роду запросто може прижитися вже найближчими роками не тільки в Росії, а й в Україні. «Рух антиглобалістів цілком міг би прижитися на українському грунті, оскільки він активно використовує протекціоністську риторику, яка, зазвичай, близька пересічному вітчизняному виробникові. Світову діяльність антиглобалістів переважно спрямовано проти СОТ, ЄС, G-7. З іншого боку, Україні потрібно розв’язати внутрішні проблеми щодо інтеграції з розвиненими країнами, а вже потім, можливо, країна зіштовхнеться з проблемою антиглобалістського руху [3, С. 36].
Згалом, усі зусилля антиглобалістів зводяться до обмеження транскордонного переміщення капіталу і його перетікання в країни, що розвиваються, такі як Україна, зокрема.
Також антиглобалістський рух характеризується крайньою непримиренністю, агресивністю і революційністю. Деякі вчені вважають, що це «спонтанна, хаотична, непродумана реакція». Їх виступи і демонстрації супроводжують кожну зустріч «Великої вісімки», різноманітні економічні форуми, присвячені проблемам і перспективам глобалізації. Найчастіше ці виступи бувають далеко не мирними, навіть з людськими жертвами. Саме тому, для пересічного громадянина антиглобалісти виступають як група анархічно налаштованих молодих людей, які категорично заперечують глобалізацію.
Антиглобалістський рух – це рух виключно різнорідний, в нього входять різноманітні організації, від «чисто» антиглобалістських до радикально-екологічних і маоістських. Досить часто буває так, що новий рух намагаються використовувати в цілях власної реклами маргінали – саме тому, виступи антиглобалістів часто набувають характеру, що не підлягає управлінню і походить на революцію.
Антиглобалістський рух є популістським рухом, а якщо ми звернемося до історії, то помітимо, що популістський рух – використовував незадоволення мас для знищення демократії та встановлення власної диктатури, яка вже не дозволяла населенню виявляти нічого, крім радості. Достатньо згадати фашизм, націонал-соціалізм, які, загалом, починали як соціал-демократи чи зелені, а закінчували тоталітарними режимами. Але все ж таки антиглобалістському руху не вдасться пройти таким шляхом. По-перше тому, що, як вже зазначалось, це рух, який виникає з різнорідних груп, якими складно управляти: навряд чи хтось з його активістів може розраховувати на здійснення принципу «демократичного централізму» і перетворення руху в бойову кримінальну організацію, якими були на момент здійснення своїх революцій Мусоліні, Гітлер, Ленін. По-друге, для перемоги і функціонування подібних режимів потрібен всеохоплююча політична і економічна криза хоча б в країнах, де вони встановлюються – а це навряд чи можливо за умов відсутності такої кризи в західній економіці. По-третє, історія навряд чи допустить повторення одних і тих же соціальних дослідів у тих же формах [1, С. 130].
Таким чином, антиглобалізм не загрожує нам, навіть своїми радикальними діями.
Висновок
Таким чином, у ході даного дослідження було досягнуто поставленої мети, було досліджено явище антиглобалізму, його переваги та недоліки. Було визначено, що антиглобалізм – це загальний термін, який описує політичну позицію людей, що протистоять політиці глобалізації. Прихильники антиглобалізму загалом об'єднані ідеєю протистояння політичній владі транснаціональних корпорацій за рахунок суверенітету держав, що проявляється у вигляді торгових договорів та впливу міжнародних економічних організацій. Цей процес, на їхню думку, шкодить демократії, правам людини, навколишньому середовищу і особливо суспільствам країн, що розвиваються.
Антиглобалізм має досить цікаву структуру, так як до його складу входить багато окремих рухів, від «чисто» антиглобалістських до радикально-екологічних і маоістських. Саме тому він є виключно різнорідним.
Багато людей, яких називають антиглобалістами, не сприймають цього терміну, й використовують інші назви, такі як «Рух всесвітньої справедливості», «Рух рухів» (популярний термін в Італії), «альтерглобалізм» (переважно у Франції) та багато інших.
Досить незвичним аспектом антиглобалістського руху є його межовий характер та відсутність централізації влади. На відміну від глобалізаційної системи світу, де існує один чи кілька лідерів, контрольовані ними менеджери та рядові виконавці, антиглобалізм ґрунтується на рівноправності і партнерстві. Усі рухи та ідеології рівноправні, немає тут і домінуючої організації. Зв’язок та спілкування між активістами антиглобалістського руху в різних країнах підтримується через Інтернет. Саме тому, сьогодні у всесвітній мережі Інтернет ми можемо знайти досить значну кількість антиглобалістських сайтів (наприклад, http://globalanti.risa.ru/links), на яких висвітлюються ідеї, переконання, проекти антиглобалістів та наслідки їх діяльності.
Розглянувши явище антиглобалізму, можна стверджувати, що наше припущення є правильним. Адже дійсно, антиглобалістський рух ми розглядаємо як результат існування глобалізації, як явище, яке виникло внаслідок незадоволення значної частини населення певними аспектами глобалізації, або глобалізацією в цілому.
Загалом, було виконано поставлені завдання, а саме: розглянуто витоки антиглобалізму; досліджено аспекти з історії становлення антиглобалістського руху; розглянуто поняття «антиглобалізм» як ідейно-політичний феномен; визначено переваги та перспективи антиглобалізму і його недоліки.
Таким чином, антиглобалізм у його нинішньому вигляді – явище конкретно-історичне і перехідне. Антиглобалістський рух витримав випробування часом, що свідчить про його силу, закорінення у світових соціально-політичних процесах, незалежності від міжнародної кон’юнктури, позицій і політики урядів. Усе це дозволяє говорити, що маємо справу з громадським, політичним та історичним феноменом, що вже відбувся, з відродженням тенденції альтернативності у світовому розвитку.
Вже сьогодні видно, наскільки потужно просунув антиглобалізм використання в інтересах усієї світової спільноти засобів сучасної інформаційної революції.
Список використаної літератури
1) Алексеєнко І. Антиглобалістський рух – початок формування світової контркультури? / І. Алексеєнко // Політичний менеджмент. – 2005. – № 6. – С. 129 – 138.
2) Бронніков В., Чупрін Р. Проблеми глобалізму та міжнародних зв’язків на сучасному етапі / В. Бронніков, Р. Чупрін / Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. Випуск 5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bibl.kma.mk.ua/index.php?m=1&b=21.
3) Гавриш О. Антиглобалізм – ознака об’єднання світової економіки / О. Гавриш // Дзеркало тижня. – 2002. – № 28. С 34 – 37.
4) Згуровський О. Війни глобалізації / О. Згуровський // Дзеркало тижня. – 2006. – № 37. С. 5 – 11.
5) Лебедева М.М., Мельвиль А.Ю. Сравнительная политология, мировая политика, международные отношения: развитие предметных областей // Полис. – 1999. – № 4. С. 130 – 140.
6) Левашов В.К. «Глобализация и социальная безопасность»//Социс, 2002, №3, с. 19 – 27.
7) Межжерін В. Мислити глобально, діяти локально / В. Межжерін // Дзеркало тижня. – 2001. – № 44. С. 25 – 31.
8) Политический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mirslovarei.com/pol.
9) Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенко. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
10) Сакович В. Антиглобалізм: стан і перспективи / В. Сакович // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1. С. 137 – 142.
11) Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України /С.І.Соколенко. – К.: Логос, 1999. – 566 с.
12) Супруненко О. Альтернативний світ антиглобалістів / О. Супруненко // Дзеркало тижня. – 2004. – № 13. С. 15 – 21.
