2.2. Коментарі політиків та посадовців з цього питання
Отруєння В. Ющенка мало широкий резонанс в українському суспільстві. На думку деяких фахівців, отруєння стало одним із факторів перемоги В. Ющенка а також змінило психологію й світогляд самого Віктора Андрійовича. Проте коментарі українських політиків були неоднозначними. Прихильники В. Ющенка розцінюють отруєння, як замах на життя кандидата у Президенти:
Керівник виборчої кампанії кандидата в Президенти Олександр Зінченко — «Ідеться не про звичайне отруєння і навіть не про сильне отруєння. Мова йде про процеси, які загрожували життю Віктора Ющенка».
Начальник прес-служби Генеральної прокуратури Сергій Руденко — «Йде мова про замах на життя кандидата в Президенти і чи є для того підстави. Якщо такі підстави нами буде встановлено, то, звісно, нами буде порушено кримінальну справу, бо замах на вбивство це є кримінальний злочин. Але для того щоб прийняти рішення, одних тільки заяв для нас замало. Ми повинні бачити всі документи, які свідчать про те, як мінімум, що це не є типове харчове отруєння».
Сам Віктор Ющенко21 вересня в своєму зверненні з парламентської трибуни до народних депутатів зокрема сказав: «Те, що зі мною сталося — не проблеми їжі. Це проблеми політичного режиму в цій країні»
В той же час представники офіційної влади, яку прихильники Ющенка підозрювали в організації отруєння, а також ряду політичних сил обмежилися лише цинічними зауваженнями:
Василь Базів (заступник глави адміністрації президента, Медведчука) «Хай Зінченко першим пробує їжу, а потім Ющенко… Так робили правителі у середні віки»
Сергій Тигіпко: «Я не вірю у те, що хтось чинив замах на життя В. Ющенка».
Олександр Мороз «Раджу Ющенку й іншим вживати надійні, перевірені продукти, щоб не згадувати потім про отруєння через два тижні… Я їм картоплю і сало, і ніяк воно життю не загрожує».
За інформацією із оточення Ющенка, єдиною людиною з боку влади, яка подзвонила і підтримала лідера «Нашої України», був Володимир Литвин.
2.3 Розслідування
На сьогоднішній день справа отруєння Ющенка є нерозлідуваною.
20 вересня 2004 у Верховній Раді створено слідчу комісію зі з`ясування обставин отруєння кандидата в Президенти Віктора Ющенка. Головою комісії став Володимир Сивкович.
21 вересня Генеральна прокуратура України, по заяві Олександра Зінченко, порушила кримінальну справу за статтею 112 Кримінального кодексу (замах на життя державного або громадського діяча) для «повного й об'єктивного розслідування» обставин отруєння кандидата в президенти. Потім кримінальна справа була передана для розслідування в СБУ, після чого знов була повернута в Генпрокуратуру.
25 жовтня прокуратура обнародувала висновки комісії українських експертів, які констатували, що погіршення стану здоров'я Ющенка було обумовлене «активізацією латентної вірусної герпетичної інфекції», і кримінальна справа була припинена.
11 грудня 2004 ГПУ скасувала свою постанову про закриття справи у зв'язку з отруєнням Віктора Ющенка.
Подальші розслідування можна прослідкувати з наступних цитат:
«Немає ніяких підтверджень факту умисного отруєння Ющенко В. А. і застосування проти нього біологічної зброї» Голова слідчої комісії Верховної Ради по розслідуванню обставин отруєння Ющенком Володимир Сівкович, 19 листопада 2004 року
«Коло осіб, яких ми підозрюємо, вже визначено, і ми працюємо щодо цих осіб дуже серйозно» Генпрокурор Святослав Піскун, 5 травня 2005 року
«Зараз відпрацьовується і нова версія в справі про отруєння Віктора Ющенка — про причетність до нього банди Марьянчука» Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, 6 січня 2006 року
«Залишилося лише одне — треба довести, хто виконав цей злочин. Над цим ми зараз працюємо разом з СБУ» Генпрокурор Олександр Медведько, 8 вересня 2006 року
«Формулювання доказу вже не є таким складним, як виглядало ще рік тому. Вже є достатньо знання, що б прийти з наручниками і забрати людей, частина яких відсутня в Україні… Установлені останні факти відносно того, хто ставив на стіл, і яке блюдо. Де могла виникнути загроза передачі отрути в їжу.»Президент України Віктор Ющенко, 14 грудня 2006 р.
«Але я відповідально про це заявляю…, я про це говорю, що цей злочин є нерозкритим» Генпрокурор Олександр Медведько, 15 грудня 2006 року.
2.4 Версії отруєння
Відсутність результатів розслідування, безпорадність Генпрокуратури та ціла низка питань, пов'язаних з обставинами отруєння викликали до життя цілу низку версій інциденту, серед яких можна виділити наступні.
1) Основною вважається версія отруєння під час нічної вечері на дачі заступника голови СБУ Володимира Сацюка. Обслуговували «вечерю» дев'ять чоловік, серед яких були два узбецьких кухарі, спеціально запрошених для готування фірмового плову. Крім плову, вся інша їжа перебувала в загальних тарілках. Зустріч була організована з ініціативи Давида Жванії й кілька разів переносилася. На вечерю Ющенко приїхав із запізненням на 4-5 годин. Проте версія не відповідає на питання стосовно організаторів та виконавців злочину.
2) Хвороба Ющенка є наслідком вираженої алергійної реакції на лікування так званими «стовбурними клітинами» (як уточнююча версія: причина ексцесу з обличчям Ющенка у використанні відомого агента, що омолоджує — botox). Найбільш активним прихильником цієї версії у свій час виступав народний депутат Володимир Сивкович, пізніше активно підтримувалася комуністами. Дана версія протирічить клінічній картині.
3) Отруєння диоксинами взагалі не було. Версія аргументується відсутністю результатів експертиз в ГПУ, однак протирічить результатам експертиз лабораторій «Біо Дитекшн Системс», нідерландського інституту «Рикилт» и німецької дослідницької групи «Єврофінс». Натхненниками цієї версії вважають С. Піскуна та О. Турчинова, які наголошували на тому, що «експертиза до цього часу не проведена у зв'язку з небажанням Президента здавати необхідні аналізи»4) Отруєння кандидата Ющенко було організовано Юлією Тимошенко, ймовірно за підтримки Б. Березовського. Автором версії виступив Давид Жванія, який 15 жовтня 2005 року сказав таке: «Но поскольку сегодня существует версия об отравлении, и если говорить, кому оно было выгодно, то все указывает на Тимошенко».
Автором концепції отруєння виступив Борис Березовський, тоді як одним з безпосередніх виконавців - Давид Жванія.
5) Отруєння було організовано членами ближнього оточення як навмисна PR-технологічна акція, без повідомлення кандидата в президенти.
6) Отруєння Ющенка було сплановано й здійснене російськими спецслужбами за проханням або при взаємодії з В. Медведчуком та Л. Кучмою.
7) Автором отруєння й координатором всієї програми виступив скандальний російський політтехнолог Гліб Павловський. Ця версія одержала широке поширення після опублікування 23 грудня 2004 року в програмі Володимира Ар'єва «Закрита зона» на «5 каналі» записів телефонних переговорів за участю Павловського, у яких сам Гліб Олегович радісно й задерикувато розповідає про свою «отравительскую миссию». Сам Гліб Павловський відкидає свою причетність до отруєння.
8) Отруєння Ющенка організовано кримінальним лідером Максом Курочкіним. Про роль і місце Курочкіна в історії отруєння говорив Жванія 16 березня 2005 р.: «Есть такой Курочкин. Он говорил, что готов на все, и такие услуги предлагал Медведчуку и остальным представителям власти. А, кроме того, он дружил с Клюевым, Ахметовым, другими людьми с той стороны».
РОЗДІЛ 3. ІСТОРИЧНІ ОБСТАВИНИ ОБРАННЯ В. ЮЩЕНКАНА ПОСАДУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Коли почався шлях Ющенка на посаду Президента України, нині однозначно сказати важко. Принаймні деякий час він таких амбіцій на здобуття влади не демонстрував. Коли ж у листопаді 1999 року Л.Кучма був вдруге обраний на посаду Президента України, Ющенка було призначено Прем’єр-Міністром. Вже тоді він мав репутацію реформатора, досвідченого фінансиста.
Період прем’єрства Ющенка був відзначений зростанням економіки, скороченням боргів перед іноземними країнами. Разом з тим не без його зусиль було зменшено кількість категорій громадян, що мають право на пільги. Зокрема, їх втратило чимало осіб, що ними користувалися. Пільги залишилися практично у невеликої кількості людей: учасників бойових дій, пенсіонерів за віком, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС тощо. Проте список осіб, що мали право на пільги, скоротився значно.
Уряд, очолюваний Ющенком, відчував на собі тиск з боку різних фінансово-промислових груп. Деякі з них не приховували бажання позбавитись його на посаді прем’єра.
Не складалися й відношення Ющенка з Президентом Л.Кучмою. І це при тому, що сам Ющенко проти Кучми різких заяв не робив. Мало того, він постійно у пресі нагадував, що він шанує Кучму так, як шанує син свого власного батька. Проте стосунки дійсно не складалися.
Треба відзначити, що другий строк президентства Кучми супроводжувався доволі великою кількістю скандалів. Цей період найчастіше називають «кучмізмом». Сам Президент ігнорував демократичні норми про свободу слова, право людини на плюралізм думок тощо. У редакції газет та журналів почали приходити так звані «темники», які змушували журналістів писати лише дозволену й фільтровану інформацію. Проти лідерів опозиційних політичних партій запроваджувався так званий адмінресурс. Репутацію Кучмі дуже пошкодили плівки майора його охорони М. Мельниченка, який оприлюднив їх. Вони були записані у кабінеті Президента. На цих плівках Кучма виглядав як грубий і невихований чоловік, що чинив всякі неподобства, зокрема, тиснув на підлеглих, організовував «дах» від правоохоронних органів своїм знайомим. І, головне, Кучму почали підозрювати у причетності до вбивства відомого опозиційного журналіста Г.Гонгадзе. Опозиційно налаштовані до Кучми політики, зокрема Ю.Луценко, О.Мороз, Т.Чорновіл, Ю.Тимошенко, яка тоді вже побувала під слідством, організували акцію «Україна без Кучми!» Проте акція не вдалася. 9 березня 2001 року у день 140-ї річниці від дня смерті Т.Г.Шевченка, учасники акції навіть вступили у сутички з міліцією. Проте владі вдалося подолати кризу. І хоч її авторитет був підірваним, вона зберегла свої позиції.
26 квітня 2001 року уряд Ющенка Верховна Рада відправила у відставку. Це був перший (і єдиний) випадок, коли уряд був відправлений у відставку парламентом. У парламенті на той час вже склалася доволі стала прокучмівська більшість, контрольована з його адміністрації. Ющенко, промовляючи свою останню прощальну промову, сказав, що йде, щоб повернутися. Уряд очолив А.Кінах. Через деякий час на посаді Прем’єра став В.Янукович. Власне саме цей представник донецької команди став основним опонентом Ющенка у боротьбі за посаду Президента.
Ющенко зосередив свою політичну діяльність на створенні широкого опозиційного блоку. Він став називатись «Наша Україна». До нього увійшли доволі різноманітні політичні сили правого і правоцентристського спрямування, зокрема УНР Костенка і НРУ Удовенка, КУН та ін. Примкнули до Ющенка і лідер профспілок О. Стоян та сумський губернатор, виходець з Донбасу, В. Щербань. Блок отримав на виборах за партійними списками 23,55% голосів виборців. Блок Юлії Тимошенко – 7,25%. Про низький авторитет влади серед населення свідчило те, що провладний блок «За єдину Україну»(у народі його називали «За єду…») мав лише 11,79%. Це був третій результат. Якщо враховувати, що на цей блок був спрямований увесь адмінресурс, то результат був не вельми втішний.
Проте зусилля адміністрації Президента не могли не дати своїх результатів. Шляхом певних маніпуляцій «Нашу Україну» було дещо послаблено. Щодо фракції «Єдина Україна», то її було підсилено за рахунок депутатів-мажоритарників. Представники «Нашої України» все ж продемонстрували спроможність активної роботи в опозиції. Зокрема, успішно працював і бюджетний комітет на чолі з П. Порошенком.
