Завдання політичного аналітика полягає у тому, щоб ретельно аналізувати властивості політичної сфери, умови і причини, у яких відбуваються політичні події та зв'язати закономірними зв'язками один з одним, відповідно, середовище, причини, умови і події природними відносинами послідовно та логічно.
Політична аналітика досліджує політичні процеси, у яких проявляються певні закономірності, які можуть допомогти пов'язувати явища між собою. Аналітикові важливо знати, чому, як і якими шляхами відбувалася подія, що в цьому випадку вплинуло на певний результат, як проявляються незмінні інваріантні властивості даного універсуму. Відповіді на такі питання вимагають аналізу основних властивостей соціальних і політичних процесів. Аналітик ставить за мету виділення, розуміння, узагальнення і як наслідок – концептуалізацію незмінних і основних рис політичного універсуму, розглядаючи політику саме як ціле, утримуюче безліч елементів у досліджуваній області.
Разом з тим, якщо аналітик працює із природним емпіричним матеріалом, наприклад, аналізує політичний процес, то прогноз завжди буде ускладнений, оскільки неможливо контролювати вплив всіх перемінних (прихованих інтересів, мотивів акторів, можливістю або неможливістю досягнення компромісу в даній політичній ситуації тощо). Ці сторонні сили можуть бути невідомими або такими, що не піддаються виміру за допомогою існуючих методик, і навіть якщо вони відомі або вимірні, можуть виникнути моральні або політичні невідомі перемінні, які впливають на розвиток подій. У цій ситуації досить складно зробити точний політичний прогноз, але політична аналітика саме й прагне наблизитися до найбільш точного прогнозування подій, наслідуючи таким чином природничі науки.
У цілому можна запропонувати наступне бачення політичної аналітики як процесу: аналітик, досліджуючи політику, повинен наблизитися до розкриття абстрактних законів, які лежать в основі незмінних властивостей політичної сфери, використовуючи при цьому додатковий інструментарій (аналітичні схеми, моделі, опис, аналогії процесів, які лежать в основі цих властивостей).
У політичній аналітиці, як і в будь-якій іншій гуманітарній дисципліні, досить складно дати точне пояснення подіям, що відбуваються. Часто не вдається навіть включити точні передбачення та дедукції в прогноз і в пояснення головним чином тому, що висновки проблематично перевірити на практиці. Аналітик змушений доповнювати пояснення абстрактними судженнями і моделями, використовувати додаткову доказову аргументацію, що може мати дискурсивний характер, проте саме такий алгоритм дозволяє зрозуміти конкретні події.
Виникає ряд питань наступного характеру: наскільки взагалі прогноз у політиці неперекручений, чи можливо об'єктивне знання про процеси, які відбуваються у політиці? Як правило, політологи, політичні експерти, консультанти будують свої висновки не скільки на теорії, скільки на інтуїції або на особистісних інтересах. Відповідно факти будуть інтерпретовані або, навпаки, проігноровані у світлі цих інтересів. Виходячи з цього передбачуваний прогноз здійснюється не на основі наукової перевірки теорії та гіпотез, а є досить умовним узагальненням і виходить із особистісних упереджень. Тому першочерговим завданням для політичного аналітика є необхідність уникнення таких помилок, використовуючи інструменти та методи аналітичної теорії.
Основним напрямом політичної аналітики є інформаційно-аналітична діяльність.
Інформаційно-аналітична діяльність – це особливий напрям інформаційної діяльності, пов'язаний з виявленням, опрацюванням, збереженням та поширенням інформації переважно у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності.
Проте, для управлінської сфери, політики та економіки, важливим є не стільки своєчасне ознайомлення з первинною інформацією, скільки випереджувальне виявлення проблемних ситуацій і прогноз розвитку подій. Необхідність в отриманні такої інформації зумовлена переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не просто констатації фактів для доведення тієї чи іншої тези, а системного підходу до розв'язання проблеми в цілому на основі поєднання інтелектуальних здібностей людини з функціональними. Близьким за змістом до інформаційно-аналітичної діяльності є поняття інформаційно-аналітичного забезпечення.
Інформаційно-аналітичне забезпечення – це сукупність технологій, методів збору та обробки інформації, що характеризує об'єкт управлінського впливу (соціальні, політичні, економічні й інші процеси), специфічних прийомів їхньої діагностики, аналізу й синтезу, а також оцінки наслідків прийняття різних варіантів політичних рішень.
Інформаційно-аналітичні діяльність в прикладному плані спрямована на забезпечення діяльності осіб, що приймають політичні рішення в умовах дефіциту часу, при неповноті та браку інформації про досліджувані процеси, нечіткість, суперечливості або часткову невірогідність інформації. Така діяльність повинна дозволити зібрати дані у цілісну картину про те, що відбувається й спрогнозувати на перспективу дії різних факторів, структур, груп інтересів та політичних акторів.
Для інформаційно-аналітичної діяльності особливої ваги набуває систематичність визначення кола питань, що виникають у процесі базової діяльності споживача інформації, їх аналіз та прогнозування тенденцій розвитку. Саме орієнтація на передбачення, виявлення тенденцій розвитку ситуації обумовлює переважне застосування різних аналітичних методів опрацювання інформації: інформаційний аналіз, ситуаційний, контент-аналіз тощо. Передбачення шляхів розвитку ситуації потребує узагальнення відомостей та їх оцінки, тобто використання методів узагальнення, абстрагування, моделювання. Для створення інформаційних документів такого напряму інколи необхідно провести самостійне соціологічне, статистичне, маркетингове дослідження.
Аналіз політичної ситуації через аналіз загальнодоступної політичної інформації є ключовим і необхідним елементом забезпечення ефективності діяльності будь-якого державного органу (включаючи органи місцевого самоврядування). У процесі детальної діагностики поточної ситуації аналітик повинен дотримуватися ряду принципів, а саме:
§ керуватися виключно інтересами, що відповідають поставленим завданням (професіоналізм);
§ ні в якому разі не пристосовуватися під власні бажання та бажання замовника (об’єктивність);
§ не намагатися одержати заздалегідь запрограмовані результати (істинність);
§ впливати на клієнта виключно за рахунок своїх особистих якостей – шляхом демонстрації професійних знань, прояву професійної етики та принциповості, через довірче спілкування тощо (принциповість).
Етапи аналізу політичної ситуації:
1. Важливим на початковому етапі дослідження є відповідь на наступні завдання та питання, які характеризують ситуацію:
§ які реальні ресурси мають і можуть задіяти ключові гравці (це дозволить встановити реальний ступень можливих загроз);
§ з’ясуйте наміри політичних акторів, поділив їх на задекларовані в тексті та приховані (вірогідні);
§ встановіть лінії можливих конфліктів між політичними гравцями;
§ встановіть загрози, що потенційно становлять небезпеку політичній системі (їх масштабність);
§ встановіть, які акції, дії, заходи та інші типи політичної активності найбільш вірогідні, в який термін їх планують провести актори;
§ мета заходів (на поглиблення конфлікту, спонукання до діалогу сторін конфлікту, звернення увагу на проблему, пошук компромісів, здобуття електоральної підтримки популізм, реклама, самореклама тощо);
§ інформаційна активність та інтенсивність (кількісні характеристики, скільки від певної політичної сили було заяв або інших витоків інформації в цілому в інформаційному просторі за день).
2. Техніка дослідження політичної активності в політичній аналітиці (івент–аналіз)
§ В процесі аналітичної діяльності аналітика може зацікавити інформація про окремі визначні події та ситуації, які за своїм змістом можуть визначати хід розвитку подальших політичних подій в державі, але суть яких не повністю відбивається через послідовний опис подій. У випадках, коли застосовуються узагальнені фактологічні дані про політичну ситуації, дуже багато аспектів політичного процесу можуть залишитись закритими для дослідника, отже, ступінь невизначеності при прийнятті рішень у динамічно мінливих умовах політичного середовища залишається досить високою.
§ Західні аналітики в ХХ столітті звернули увагу на частоту та рівні інтенсивності подій, що формують взаємодію сторін у рамках конкретної ситуації. У цьому зв'язку джерела інформації стали оброблятися з метою чіткої класифікації акцій і їхньої тривалості у часі. Ця методика отримала назву «івент-аналіз» або «аналіз подій»
3. Методика івент-аналізу або метод аналізу даних про події
· Мета аналізу подвійного ряду обробки інформації визначається за такими ознаками:
– хто головний суб’єкт в даній події (хто говорить і діє);
– мета, зміст, наміри, завдання суб’єкта (що саме говорить і як діє),
– об’єкт, стосовного якого суб’єкт діє (по відношенню до кого);
– термін, час, місце (коли говорить і робить).
· Аналіз відповідних даних здійснюється за наступними ознаками:
– суб'єкт-ініціатор (хто);
– сюжет (що);
– об'єкт (стосовно кого);
– дата події (коли).
Цей простий алгоритм опису події дозволяє аналітику систематизувати та обробляти інформацію про події, закладаючи основи для бази даних, яка в перспективі дозволить спрогнозувати ймовірний вплив подій подібного роду на політичну систему в цілому.
· Методика івент-аналізу заснована на спостереженні за ходом і інтенсивністю подій з метою визначення основних тенденцій до змін в політичному процесі. Методику івент-аналізу можна застосовувати і для аналізу політичної активності учасників політичного процесу: кількість акцій проведених сторонами, кількість інформаційних викидів сторонами, частоти проголошення промов сторонами, динаміки проведених акцій.
– Практика івент-аналізу передбачає розчленовування інформаційного масиву на окремі одиниці спостереження, кодування цих одиниць за принципом «що-де – коли», співвідношення у такий спосіб певних фактів з завданням дослідження.
– Наступним кроком застосування івент-аналізу є класифікація тих фактів і явищ, які характеризують досліджувану ситуацію та відповідають цілям дослідження, прикладом попередньої класифікації може служити сортування даних за принципом бінарної композиції – виділяються дві антагоністичні сторони (хороші-погані, ворог-друг і т.д.). До речі, сторін може бути більше.
– Важливим питанням є визначення того, що саме ми виділяємо як одиницю виміру. Залежно від цілей дослідження виділяють два види одиниць: суб'єкти політичних відносин (актори) і їхні дії (акції). Залежно від цілей дослідження можна зосередити увагу на вербальній або фізичній категорії дій, що становлять структуру та динаміку розвитку події. Фіксація та класифікація результатів дослідження відбувається за алгоритмом «хто, що, чому, коли» і проявляється в події в фізичних або вербальних діях.
4. Види дій (акції)
· Вербальні:
– Інформаційні акції (публічні виступи, заяви, конференції).
– Заяви, спрямованні на загострення протистояння (звинувачення, погрози, критика).
– Позитивні направлення на припинення протистояння (пошук компромісів, переговори, конструктивні пропозиції).
· Фізичні:
– Стратегічні – ескалація конфлікту (організація та проведення масштабних акцій з залученням значних ресурсів, демонстрації, мітинги, страйки).
– Тактичні (дії спрямовані на вербовку союзників, зустрічі, виступи). – Ініціація переговорного процесу між сторонами конфлікту (переговори, поступки).
5. Останнім етапом, застосування методики івент-аналізу є верифікація отриманих результатів, при підтвердженні результатів аналітичної роботи вони фіксуються в підсумковому документі.Відповіді на зазначені запитання та завдання дозволять аналітику сформувати цілісну інформаційно-політичну модель дня, яка є передумовою будь-якої аналітичної діяльності.
Висновки
Аналіз державної політики в сукупності з політичною аналітикою є однією із складових форм професійної діяльності державних діячів і службовців, яка потребує інформації, соціальних знань, професійного досвіду, інтуїції та вміння бачити явища в їх реальній динаміці, в причино-наслідкових та інших зв’язках. Це шлях до системного державного передбачення і прогнозування, до наукового синтезу, тобто створення достатньо повного, цілісного, конкретного уявлення про об’єкт, який реалізує державно-політичний істеблішмент. Кінцева мета такого аналізу – підготовка і прийняття фахових виважених державних рішень по реалізації тактики і стратегії державної політики.
Метою аналітика, якщо він таким себе вважає, незалежно від місця його діяльності, є визначення ефективно існуючого устрою та технологій його реалізації в контексті швидкості та якості прийнятих рішень на всіх ланках і усіх гілках державної влади.
Лiтература
1. Теорія і практика політичного аналізу: Навч. посіб. / Авт. кол.: О.Л. Валевський, Ю.Г. Кальниш, В.А. Ребкало та ін; За заг. ред. О.Л. Валевського, В.А. Ребкала. – К.: Міленіум, 2003. – 226 с.
2. Черныш А. Методология и технология современного политологического исследования: Учебное пособие. – Одесса – «Астропринт», 2003. – 198 с.
3. Кальниш Ю.Г. Політична аналітика в державному управлінні: теоретико-методологічні засади: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2006. – 272 с.
4. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учеб. для студ. вузов. – М.: Аспект-Пресс, 2001. – 559 c.; Симонов К.В. Политический анализ: Учебное пособие. – М.: Логос, 2002. – 152 с.; Політична аналітика та прогнозування: Навч. посіб. / В.А. Ребкало, О.Л. Валевський, Ю.Г. Кальниш. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 60 с.; Телешун С.О., Баронін А.С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. – К.: Видавець Паливода А.В., 2001. – 111 с.; Дегтярев А.А. Политический анализ как прикладная дисциплина. – М.: Москов. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД РФ, 2004. – 320 с.; Антанович Н.А. Методология и методы политического анализа. – Минск: БГУ, 2007. – 179 с.
5. Туронок С.Г. Политический анализ // Политология: Лексикон / Под редакцией А.И. Соловьева. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 523 – 537.
6. Антанович Н.А. Методология и методы политического анализа. – Минск: БГУ, 2007. – 179 с.
7. Гаджиев К.С. Политология (основной курс): учебник. – М.: Высшее образование, 2007. – 460 с.
8. Никоненко С.В. Аналитическая философия: основные концепции. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. – 546 с.
9. Рубанов В.В. Проблеми інституціоналізації політичного аналізу в пострадянському суспільстві // Політичний менеджмент. – 2007. – Спеціальний випуск. – С. 241 – 254.
10. Дегтярев А.А. Политический анализ как прикладная дисциплина: предметное поле и направления развития // Полис – 2004. – №1. – С. 154 – 168.
11. Симонов К.В. Политический анализ: Учебное пособие. – М.: Логос, 2002. – 152 с.
12. Баронін А.С. Аналіз і прогноз у політиці та бізнесі: Курс лекцій. – К.: Вид. Паливода А.В., 2005. – 128 с.
13. Ребкало В.А., Кальниш Ю.Г. Практикум з політичної аналітики в державному управлінні: Навч.-метод. посіб. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 56 с.
14. Михальченко Н.И. Политическая наука в Украине: фактор становления государственности и оптимизации внутренней и внешней политики страны // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: Збірник наукових праць. – К., 2007. – Вип. 35. – С. 9 – 18.
15. Туронок С.Г. Политический анализ. – Курс лекций. – М.: Изд-во Дело, 2005. – 360 с.
16. Ахременко А.С. Политический анализ и прогнозирование: Учеб. пособие. – М.: Гардарика, 2006. – 333 с.
17. Дегтярев А.А. Принятие политических решений: Учебное пособие. – М.: КДУ, 2004. – 416 с.
Страницы: 1, 2
