Утопізм антиглобалізму
Міністерство Освіти і науки України
Київський Національний Економічний Університет
імені Вадима Гетьмана
РЕФЕРАТ
На тему: «Утопізм антиглобалізму»
виконала
студентка 3 курсу
заочної форми навчання
спеціальність – 6507
група № 3
Коваль А. В.
Київ 2011р.
Зміст
1. Антиглобалізм: визначення та основні тезиси
2. Історія виникнення та розвитку
3. Антиглобалізм в країнах світу: представники, ідеологія, основні напрями діяльності.
4. Антиглобалізм та глобалізм як напрямки розвитку – схоже та різне.
5. Список використаної літератури та інтернет-ресурсів.
1. Антиглобалізм: визначення та основні тезиси
З глобалізацією борються по-різному. Хтось кидається піцами у Буша, хтось загрозливо махає кастаньєтами у бік імперіалізму, а хтось намагається обмотати Статую Свободи туалетним папером. І це далеко не все, на що здатні світові антиглобалісти.
Антиглобалізм - це багатовекторний політичний рух, спрямований проти негативних аспектів процесу глобалізації в його сучасних формах, зокрема, проти концентрації багатства в руках транснаціональних корпорацій та окремих держав, проти домінування глобальних торгово-урядових організацій (Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Організації економічного співробітництва та розвитку, Світової організації торгівлі і т.п.). Прихильники антиглобалізму виступають за пошук альтернативних моделей глобального розвитку. Боротьба йде в основному під гаслами протистояння глобальній нерівності та формування однополярного світу, забруднення навколишнього середовища і т.п. Антиглобалісти регулярно проводять у різних країнах світу акції, найчастіше карнавального і шокуючого характеру, з використанням ліворадикальної атрибутики, проти інтернаціонального капіталу і підтримуваної ним моделі глобалізації економіки.
Щоб зрозуміти, що таке антиглобалізм, треба уявляти собі, що стоїть за розпливчастим поняттям «глобалізація». Глобалізацією стали називати процес економічного об'єднання світу, яка стала очевидною після розпаду Радянського Союзу. Антиглобалісти засуджують західні компанії та уряду за їх неоімперіалістичних політику, мета якої - будь-яким шляхом збільшити власну владу над світом. Протест антиглобалістів у першу чергу викликає те, що великі західні компанії перенесли значну частину виробництва до країн, де людей легше експлуатувати, і тим самим викликали хвилю безробіття в розвинених країнах, де праця оплачується вище. Крім того, антиглобалістів обурює ситуація, при якій нерегульовані грошові потоки розповсюджуються по всьому світу, що вже нераз призводило до значних фінансових криз, у свою чергу створював соціальну нестабільність. І нарешті, антиглобалісти висловлюють свою крайню заклопотаність з приводу невизначеного майбутнього західної демократії, оскільки окремі демократичні держави Європи і Америки з'єднуються в Європейський союз і NAFTA, які не вважаються демократичними організаціями. Антиглобалісти також критикують умови життя в західних країнах, де сувора економічна дисципліна і інтереси бізнесу пригнічують турботу про соціальні потреби та культурні потреби населення.
Характерною особливістю антиглобалізму є протидія капіталістичним структурам та об'єднанням, чиї центри розташовані, як правило, у західних країнах - в Північній Америці і в країнах Західної Європи. Особливо це стосується так званих транснаціональних корпорацій, до яких антиглобалісти ставляться як до головних ворогів демократії. Обурення викликають і численні випадки немислимою експлуатації робітників у бідних країнах Азії, і нелюдське вбивство жителів країн Африки, які населяють землі, багаті корисними копалинами, і зростаюча кількість нав'язливих маркетингових технологій у розвинених країнах. З останнім добре знайомі і жителі Росії, де показ будь-якого фільму по телебаченню десять разів переривається рекламою, а того, хто телефонує у довідкову службу змушують вислуховувати купу непотрібних оголошень.
Крім того, антиглобалісти засуджують (хоча і в меншій мірі) такі міжнародні організації, як МВФ (Міжнародний валютний фонд) і Світовий банк, головним чином за те, що ці організації нав'язують бідним країнам - своїм боржникам власну волю, визначаючи їх економічну політику, що вже не раз призводило до плачевних для цих країн результатами. Заворушення в Аргентині в 2001 році - живий тому приклад. ІМВФ, і Світовий банк - не благодійні організації, за які вони деколи намагаються себе видавати, це, навпаки, організації, які прагнуть виключно до досягнення своєї вигоди і отриманню все більшої влади, що відповідає інтересам їхніх господарів - країн Заходу.
Антиглобалісти прославилися перш за все своїми кампаніями проти Всесвітньої торгової організації (СОТ), до якої належать майже всі західні та індустріально розвинені країни. Призначення СОТ - налагодження міжнародних торгових зв'язків, але цим її діяльність аж ніяк не обмежується. Антиглобалісти особливо обурені тим, як СОТ намагалася нав'язати особливі міжнародні правила, що гарантують збереження іноземних вкладень, що неминуче призвело б до порушень іноземними компаніями соціальних та екологічних законів окремих країн. На засіданні СОТ у Сіетлі в 1999 році ці честолюбні плани не вдалося втілити в життя через внутрішні розбіжності, в той же час за стінами залу засідань проходила масова антиглобалістська демонстрація протесту.
Антиглобалісти безсумнівно праві, стверджуючи, що сучасна економічна система капіталізму завдає шкоди екології в будь-якій точці планети і руйнує традиційні соціальні зв'язки майже в усіх спільнотах. Антиглобалісти відзначають обмеженість сучасної економічної системи капіталізму. Багато в чому цей аналіз не новий - частина постулатів була сформульована десятки років тому. Рух антиглобалістів відрізняється від колишньої критики капіталізму в основному ставленням до сучасного суспільства. Їх політика - перш за все і головним чином протистояння. Антиглобалісти зуміли домогтися того, що їхні погляди отримали популярність як у засобах масової інформації, так і в керівних структурах компаній та міжнародних організацій.
Успіх антиглобалістів залучив до їх справі нове покоління активістів по всьому світу, що зміцнило рух як коаліцію різних політичних груп і напрямків. Серед антиглобалістів триває дискусія про стратегію боротьби в майбутньому, проте одночасно стає ясно, що недостатньо лише дотримуватися початкового імпульсу об'єднання з єдиною метою протистояння можновладцям західного світу. Всередині руху існує безліч напрямків і груп за інтересами, не об'єднаних ні загальними ідеями, ні діями. Люди старшого покоління, чий активізм вкорінений у лівацькому русі XX століття, вважають, що антиглобалізм дає їм можливість побудувати новий лівий фронт проти капіталізму. Однак багато інших знаходять такий підхід догматичним і застарілим.
Сильна сторона антиглобалістського руху - у відкритості дискусій, у свободі розвитку ідей про напрямки діяльності, як сьогоднішній, так і майбутньої. Це справжня політизованість. І те, як інформаційна мережа «Індімедіа» надає будь-якому охочому можливість безпосередньо публікувати і обговорювати новини в Інтернеті, і те, як марксистська і постмодерністська філософія знаходять шляхи зближення, долаючи протистояння минулих років, дозволяє відчути новизну та свіжість явища.
2. Історія виникнення та розвитку
Прийнято вважати, що антиглобалізм зародився у Франції в червні 1998 р. У червні 1998 р. представники кількох французьких видань, громадських асоціацій і профспілок об'єдналися в Асоціацію громадян за оподаткування фінансових операцій, «АТТАК-Франція» (ATTAC - Association for the Taxation of Financial Transactions for the Aid of Citizens). Головною вимогою АТТАК є встановлення «Податку Тобіна» (податку, запропонованого в 1972 році нобелівським лауреатом Джеймсом Тобіна). Його суть полягає в тому, що 0.1% від всіх фінансових операцій направляється на боротьбу з бідністю та підняття економіки країн третього світу. Крім того, організація виступає за списання боргів країнам, що розвиваються. У грудні 1998 р. активісти «АТТАК-Франція» провели в Парижі міжнародну зустріч, на яку запросили делегації «Руху безземельних» (Бразилія), «Політичного та інформаційного центру міжнародної солідарності» (Південна Корея), «Жіночого руху» (Канада), «Фермерів селянської організації Karnathaka» (Індія), «Міжнародного форуму альтернатив» (Бельгія).
Першим проявом антиглобалізму в США стала так звана «битва у Сіетлі» у грудні 1999 р. Масова акція протесту була пов'язана з проходженням конференції СОТ у м. Сіетл і спрямована проти політики економічної глобалізації. Ця антиглобалістська акція викликала по справжньому великий резонанс у суспільстві і спровокувала демонстрації в таких країнах як Франція, Німеччина, Канада та ін.
З цього моменту по всьому світу починають формуватися антиглобалістські рухи та організації. З часом ряди прихильників антиглобалізму поповнили представники різних радикальних та альтернативних рухів: марксисти, пацифісти, захисники тварин, анархісти, «зелені», «ізоляціоністи», представники молодіжних, студентських і антивоєнних рухів, захисники прав споживачів, безробітні, супротивники абортів і т.д . У русі бере участь ряд відомих діячів - наприклад, Р. Кларк, у минулому міністр юстиції і верховний суддя США.
Важливо також зазначити наступні дати:
· Червень 1999 - в Кельні відбулася перша маніфестація антиглобалістів.
· 2000 рік - організована інформаційна мережа антиглобалістів IndyMedia.
· 2001 рік - Генуя - зірвати зустріч лідерів «Великої вісімки»приїхало 200 000 антиглобалістів. У результаті зіткнень між силами правопорядку і антиглобалістами загинув анархіст Карло Джуліані та один поліцейський, більше 300 чоловік з обох сторін отримали поранення.
· Січень 2001 - Всесвітній соціальний форум у бразильському місті Порту-Алегрі. Світовий соціальний форум зібрав у Порту-Алегрі більше 11 тисяч делегатів з 122 країн світу.
· Кінець січня 2006 р. - Всесвітній Соціальний Форум у Каракасі.
антиглобалізм глобалізм країна світ
3. Антиглобалізм в країнах світу: представники, ідеологія, основні напрями діяльності.
У 2007 р. в світі налічувалося бл. 3000 антиглобалістських організацій, що об'єднують до 35 млн. членів з більш ніж 50 країн. Надалі в таблиці наведені актуальні данні про ці організації в різних країнах світу.
|
Країна |
Організації - представники |
Лідери |
Ідеологічні напрямки боротьби |
Методи бородьби |
|
Іспанія |
«ATTAК-Іспанія», «EТА». |
Карлос Мартін Мартінес і Фернандо Перес (ATTAК); Хуандра Родрігес (ЕТА) |
За незалежність Іраку від США, за припинення поширення нової зарази - мови Есперанто, за легалізацію арабів, за кеди з шортами для офісних працівників, за вільний куріння марихуани в громадських місцях і за окремі доріжки для ролерів та велосипедистів. |
Улюблене проведення часу: Голодні страйку на паперті собору в Барселоні, катання на велосипедах в голому вигляді. |
|
Італія |
«Блек Блок», «Меридіональна мережа повстанців півдня». |
Лука Казаріна, Франческо Карузо |
За збільшення зарплати водіям автобусів в Римі, трамваїв в Мілані і гондольєрів у Венеції, за відставку прем'єр-міністра Сільвіо Берлусконі, за вихід Італії з ЄС і свободу ЗМІ. |
Страйки, масові грабежі книжкових магазинів, обстріл яйцями і тухлими помідорами театрів і музеїв. |
|
Франція |
«Селянська конфедерація» |
Жозе Бове |
За повернення Ізраїльської землі Палестині, за мир без Джоржа Буша і за свій круасан з кавою замість гамбургера з колою. |
Гуляння по Монмарта у футболці з палестинським прапором, виспівування на Ейфелевій вежі партизанських гімнів, захоплення французького телеканалу TV-2, нагородження канськими пальмовими гілками Майкла Мура, відомого своїми хуліганськими витівками стосовно до Білого Дому. |
|
Німеччина |
антиглобалістський-грінпісовская організація «АТТАК-Німеччина». |
Міхаель Кіт |
За ганебне вигнання канцлера Герхарда Шредера з Німеччини, за знищення нацистських пережитків, за введення кримінальної відповідальності за дискримінацію за статевою та віковою ознакою. |
Демонстрації, бійки з неонацистами, яєчний обстріл канцлера Герхарда Шредера, спроба зриву берлінської прем'єри "Володаря Кілець". |
|
США |
«антикапіталістичний блок анархістів», Ya Basta, «Борці за свободу», «Інтернешнл екшен центр». |
Рамзей Кларк, ряд рок-зірок |
За зникнення династії Бушів з планети Земля, за права мексиканських жінок у США, за легалізацію абортів, за боротьбу з расизмом та тероризмом. |
Антибушівські рок-концерти, страйки, мітинги, антивоєнні зборів, нецензурна лайка з мегафону у бік Білого Дому. |
|
Куба |
Комуністична партія республіки Куби. |
чинний президент Куби Фідель Кастро |
За світове панування соціалізму і перемогу у холодній війні з Америкою. |
погрози Вашингтона, святкування дня народження Че Гевари (14 червня), мітинги, підпалювання американських прапорів, куріння сигар. |
|
Росія |
«АТТАК-Росія», «FFF», «Ентерра». |
Борис Кагарлицький (Москва), Михайло Дружининский (Пітер), Катерина Дробишева (Новосибірськ), Олександр Бузгалін (Алтай). |
За Росію без Путіна, за мир без Буша і Блера, за припинення процесу дібілізаціі російської нації. |
мітинги проти самітів "Росія-ЄС", прогулянки з Червоним прапором біля Мавзолею, цькування неполіткоректних анекдотів про Путіна, грюкотіння шахтарськими касками і голодування. |
Однією з потужних антиглобалістичних організацій є АТТАК, яка має представництва практично у кожній країні. АТТАК, по-французьки ATTAC розшифровується як "Асоціація за оподаткування трансакцій". Антиглобалісти хочуть, щоб господарі мультинаціональних компаній виділяли одну двохсоту частину свого обороту на згладжування тієї шкоди, яку вони приносять планеті. Рух включає в себе більше тисячі угруповань лівацького штибу, в тому числі грінпісевцев, хіпі, анархістів, профсоюзовцев, сектантів. Батько партії - Жозе Бове - французький фермер, який прославився тим, що зруйнував на особистому тракторі «Макдональдс» недалеко від Парижа на знак протесту проти витіснення традиційної французької кухні американськими закусочними. Мати її - Сюзен Джордж - журналістка, яка написала роман-антиутопію «Рапорт Лугано», в якому описала і, в деякому роді, передбачила захоплення капіталістичними монополіями планети і геноцид цілих країн і народів.
4. Антиглобалізм та глобалізм як напрямки розвитку – схоже та різне
Слід відзначити, що антиглобалізм є глобальним рухом - хоча б просто за географічним представництву протестувальників під час зустрічей великої вісімки» або міністерських конференцій Світової організації торгівлі. І претензії в антиглобалістів найглобальнейшіе: якщо звести не надто виразний сенс їхнього невдоволення Америкою, «Великою вісімкою», СОТ, транснаціональними корпораціями до якоїсь єдиної вимогу, цією вимогою є загальна справедливість. Щоб багаті люди краще ділилися з бідними, щоб багаті країни не розоряли природу і надра бідних країн, щоб «золотий мільярд» розширився на інші чотири з гаком мільярда жителів Землі.
Хоча вимога з розряду тих, які можна виконувати, але не можна виконати, в будь-якому випадку мова йде про глобальні процеси, в яких свідомо чи проти своєї волі задіяні всі країни, релігії, культури, бізнес. Справжнім антиглобалістом в сучасному світі може вважати себе який-небудь добровільний монах-відлюдник або жителі занедбаного селища за тридев'ять земель від найближчого населеного пункту. А, припустимо, поняття «антиглобалістський сайт» - взагалі нонсенс, оскільки будь-який сайт є частиною глобальної інформаційної мережі.
Збільшення ступеня глобалізму, взаємозалежності людей один від одного, поява нових проблем, які можна вирішувати виключно в глобальному, загальносвітовому масштабі - це природний і єдиний вектор розвитку людства. Ми просто змушені говорити про загальну енергетичної та екологічної безпеки, думати, як прогодувати зростаючий числом рід людський. У нас тепер є глобальне зброя, здатна знищити весь світ разом, і доводиться вишукувати способи контролю за цією зброєю, щоб до нього не отримали доступ терористи і божевільні. Інформаційні потоки, музика, кіно, театр як засобу комунікації та самовираження людей стають все більш глобальними. Можна скільки завгодно кричати про нівелювання або усереднення людини, нарікати на втрату самобутності, але глобалізм - спосіб існування людства в його сьогоднішньому біологічний стан. Скасувати цей спосіб неможливо, його реально лише вдосконалювати, щоб глобальні руйнівні сили (чи треба доводити, що вони в нас є) не привели нас до самознищення.
Тому антиглобалісти - голос нашої наївності, змушує більш мудрих і більш сильних задуматися про тих, хто слабший.
Вони не пропонують відповідей, вони ставлять питання. Звичайно, всі ці перекриття доріг і метання каменів у поліцію - звичайні прояви інстинкту агресивної натовпу. Але навіть ці акції демонструють безсилля, а не силу. Камені антиглобалістів безсилі пробити куленепробивний жилет і поліцейську броню. Але лідери восьми країн світу, як і самі цих вісім країн, теж безсилі нагодувати все людство або позбавити всіх без винятку людей від взаємної ненависті. От якщо намагатися це робити солідарними зусиллями тих, хто кидає каміння, і тих, у кого кидають, шанси на успіх можуть зрости.
Кожній окремій «простій» людині, яка про це замислюється, здаються дуже наївними всі ці СОТ, ООН, «велика вісімка», саміти, переговори. З боку це виглядає як якийсь ритуал для політиків, які живуть своїм життям, що не має нічого спільного з нашою. Але й у них, і в нас є діти. І ми, і вони хворіємо, засмучуємося через дрібниці, вмираємо в кінці кінців. Значить, вони - не інші. Значить, антиглобалісти відповідають за світ не менше, ніж ненависний ними Джордж Буш, якого вони люблять малювати на плакатах з написами «терорист номер один». Значить, антиглобалісти, так само як і ми з вами, до політики жодного відношення не мають, - такі ж учасники саміту «великої вісімки», як і ті самі політичні лідери восьми країн, які вважають, що вони в стані якщо не вирішувати, то хоча б обговорювати глобальні проблеми людства.
Антиглобалізм кінчається, як кінчається і глобальна конкуренція. Якщо нам не вистачить їжі, води і палива, якщо ми пустимо в хід свої ракети і ядерні бомби, нас просто не залишиться. Це така проста і така складна правда, на якій тільки й може спочивати відповідальна політика в ХХI столітті.
5. Список використаної літератури та інтернет-ресурсів
· Згурский Г.В. Словарь исторических терминов. М.: ЭКСМО, 2008. С. 33 34. ISBN 978-5-699-27092-7
· antiglobalism.ru — «Антиглобалистский манифест» (проф. А.С. Герман)
· #"#">http://www.xyligans.ru – журнал про неформальні рухи та течії
· Бузгалин А. В. (Ред.) Альтерглобализм: теория и практика.
