( конкуренція, як наслідок достатньої кількості виробників і споживачів товарів.
Формування підприємницького середовища і ефективного ринкового механізму потребує прийняття комплексу заходів, зв’язаних з:
1) роздержавленням і приватизацією;
2) реформуванням фінансової, кредитно - грошової системи та ціноутворення;
3) демонополізацією економіки;
4) створенням ефективної системи захисту населення.
Формування ринкового середовища передбачає також заохочення такої діяльності податковими пільгами, прямими державними дотаціями, фінансуванням важливих інноваційних проектів.
Перелічимо найважливіші умови і фактори, що у том чи іншому ступені впливають на розвиток та функціонування бізнесу:
> політична обстановка в суспільстві;
> стан економіки країни;
> політика держави в області економіки;
> заходи підтримки бізнесу;
> правове забезпечення бізнесу;
> податкова політика;
> фінансово-кредитна політика;
> рівень життя населення;
> цивілізованість підприємництва.
3. Розкрийте зміст корпоративного управління. Розкрийте модель корпоративної культури.
Одним із головних чинників, який впливає на успішну
діяльність товариства, є можливість його доступу до інвестиційних ресурсів.
Водночас товариство не може розраховувати на довіру інвесторів та
надходження зовнішнього фінансування, якщо воно не вживає заходів щодо запровадження ефективного корпоративного управління, а саме, належного
захисту прав інвесторів, надійних механізмів управління та контролю,
відкритості та прозорості у своїй діяльності.
У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність товариства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності товариства. Належна система корпоративного управління дозволяє інвесторам бути впевненими у тому, що керівництво товариства розумно використовує їх інвестиції для фінансово-господарської діяльності і, таким чином, збільшується вартість частки участі інвесторів в акціонерному капіталі товариства.
Корпоративне управління - це система відносин між акціонерами, органами управління акціонерного товариства, його менеджерами, а також іншими зацікавленими особами (працівниками, постачальниками, споживачами, кредиторами, державними та місцевими органами влади, громадськістю тощо) задля забезпечення ефективної діяльності товариства, інтересів власників та інших зацікавлених осіб.
Рівень корпоративного управління є одним з ключових факторів, що обумовлює інвестиційний клімат в країні, впливає на ефективність діяльності товариств, визначає ступінь захищеності прав інвесторів та врахування інтересів інших зацікавлених осіб.
Розвиток корпоративних відносин в Україні повинен відбуватися на основі загальноприйнятих принципів ефективного корпоративного управління.
Загальноприйнятими принципами корпоративного управління є:
> захист прав та законних інтересів акціонерів - визначення корпоративних прав акціонерів та забезпечення їх належного захисту;
> рівноправність акціонерів - рівне ставлення до акціонерів. Усі акціонери повинні мати можливість використовувати ефективні засоби захисту у разі порушення їхніх прав;
> урахування законних інтересів зацікавлених осіб - визнання передбачених законом прав зацікавлених осіб та заохочування активного співробітництва між товариством та зацікавленими особами в створенні добробуту, робочих місць та поліпшенні фінансового стану товариства;
> розкриття інформації та прозорість - забезпечення своєчасного і повного розкриття інформації з усіх суттєвих питань, що стосуються товариства, які включають його фінансовий стан, результати діяльності, власників та управління товариством;
> розмежування повноважень органів управління - чіткий розподіл функцій та обов’язків між загальними зборами, спостережною
(наглядовою) радою та правлінням;
> дієвість, незалежність та відповідальність спостережної ради - забезпечення стратегічного управління товариством, ефективного контролю за діяльністю правління (виконавчого органу), а також відповідальність спостережної ради перед товариством та акціонерами. Спостережна рада повинна мати можливість ухвалювати рішення з питань діяльності товариства незалежно від правління.
Таким чином, завданнями розвитку корпоративного управління в Україні є:
* підвищення ефективності діяльності акціонерних товариств;
* забезпечення захисту прав та законних інтересів акціонерів;
* забезпечення рівного ставлення до акціонерів;
* сприяння розвитку фондового ринку;
* формування привабливого інвестиційного клімату в країні та пожвавлення інвестиційних процесів;
* сприяння соціально-економічному розвитку України.
Належне корпоративне управління не обмежується виключно відносинами між інвесторами та менеджерами, а передбачає також урахування законних інтересів та активну співпрацю із заінтересованими особами, які мають легітимний інтерес у діяльності товариства (працівниками, споживачами, кредиторами, державою, громадськістю тощо). Це пов'язано з тим, що товариство не може існувати незалежно від суспільства, в якому воно функціонує, і кінцевий успіх його діяльності залежить від внеску всіх заінтересованих осіб.
Таким чином, сутністю корпоративного управління є система відносин між інвесторами-власниками товариства, його менеджерами, а також заінтересованими особами для забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.
Важливість корпоративного управління.
Важливість корпоративного управління для товариств полягає у його внеску до підвищення їх конкурентоспроможності та економічної ефективності завдяки забезпеченню:
V належної уваги до інтересів акціонерів;
V рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин;
V фінансової прозорості;
V запровадження правил ефективного менеджменту та належного контролю.
Важливість корпоративного управління для держави обумовлена його впливом на соціальний та економічний розвиток країни через:
> сприяння розвитку інвестиційних процесів, забезпечення впевненості та підвищення довіри інвесторів;
> підвищення ефективності використання капіталу та діяльності товариств;
> урахування інтересів широкого кола заінтересованих осіб, що забезпечує здійснення товариствами діяльності на благо суспільства та зростання національного багатства.
Напрямами розвитку корпоративного управління в Україні є:
. удосконалення системи захисту прав та законних інтересів акціонерів та забезпечення рівноправності акціонерів;
. удосконалення системи розкриття інформації та забезпечення прозорості діяльності товариств;
. розмежування повноважень між органами управління товариства;
. урахування законних інтересів зацікавлених осіб;
. формування та розвиток культури корпоративного управління.
Формування та розвиток культури корпоративного управління потребує: o розробки та запровадження Кодексу (національних принципів) корпоративного управління; o створення комплексної, постійно діючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з питань корпоративного управління; o проведення наукових, науково-практичних конференцій і семінарів з актуальних проблем корпоративного управління; o поширення серед населення інформації про питання та проблеми корпоративного управління, популяризації загальноприйнятих принципів корпоративного управління; o проведення досліджень з актуальних проблем корпоративного управління в Україні; o запровадження системи оцінювання рівня корпоративного управління.
Відомо, що визначальним фактором успіху провідних корпорацій є використання методів стратегічного управління, серед яких чільне місце займають методи формування корпоративної культури підприємства. Вважаємо, що створення відповідної концепції та методів формування корпоративної культури є основою їх сталого розвитку в майбутньому.
Щодо теоретичних основ формування корпоративної культури, то в різних наукових джерелах знаходимо такі її визначення:
1. корпоративна культура включає в себе наступні поняття o mind identity - наявність у персоналу підприємства компанії загального розуміння корпоративної ідеології; o visual identity - візуальна символіка корпоративної ідеології
(логотип); o behavior identity - поведінка компанії i персоналу у вiдповiдностi з корпоративною ідеологією.
2. корпоративну культуру можна визначити як сферу менеджменту, пов'язану з розвитком інтеграційних процесів управлення, яка включає в якості основних компонентів цінності членів трудового колективу організації, переконання, норми поведінки i комунікаційної взаємодії працівників в процесі трудової діяльності, елементи матеріального середовища i тим самим відображають iндивiдуальнiсть даної організації;
3. корпоративна культура - це сукупність прийнятих на даному підприємстві норм i правил поведінки по відношенню до клієнтів i партнерів, а також культура мiжособових стосунків на підприємстві. Це - втілення "духу компанії", коли всі співробітники - від керівників до виконавців чітко усвідомлюють задачі компанії i прикладають максимум зусиль для їх реалізації.
З поняттям "корпоративної культури" тісно пов'язана система управління.
Взаємозалежність та взаємовплив між ключовими елементами менеджменту
організації ілюструє модель американської консалтингової фірми МакКiнсi
"7S". Вона включає 7 елементів - системи, стратегії, зв'язки, стиль,
співробітники, навички, цінності.
За великим рахунком, організація - це складна соцiотехнiчна система, котра працює тим ефективніше, чим більше у неї ознак колективного організму. Що це за ознаки? Наведемо найбільш важливі.
1. Цілеспрямованість: організація існує для виконання певної місії, необхідної для життєдіяльності надсистеми (міста, регіону, нації, людства).
2. Функціональність: в організації якісно виконуються основні групи системних функцій (наприклад, вистежування розвитку зовнішнього середовища, синхронізація внутрішніх ділових процесів, стратегічне управління, виробництво i надання послуг).
3. Спецiалiзацiя: елементи організації (підрозділи i окремі співробітники) виконують лише одну системну функцію, оскільки системні функції є важко сумісними.
4. Компетентність: здатність кожного елемента якісно виконувати свою функцію визначається здібностями i відповідною квалiфiкацiєю.
5. Цiлiснiсть: стан кожного елемента організації впливає на всю організацію, отже - i на всі iншi елементи системи ("все впливає на все").
Перераховані ознаки фактично є системними принципами. Тож порушення
будь-якого з них погіршує стан організації аж до її повного розвалу. Зате
правильне застосування системних принципів до конкретних умов організації
дозволяє створити її ідеальну модель - зразок, до якого треба прямувати.
Справжня ідеальна модель стає критерієм правильного розвитку організації.
Більш того, вона починає ніби притягувати до себе i перетворюється на
реальний чинник організаційного вдосконалення. Як створити таку модель,
показати шляхи її досягнення, донести її до кожного члена організації? Це
завдання корпоративної філософії i корпоративної культури.
Література
Закон України “Про підприємництво”// Відомості Верховної Ради
України. – 1991.-№14. – Ст. 84.
Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса. – С-П.: ГМП
«Формика», 1992. – 385 с.
Основи ринкової економіки / За ред. В.М. Петюха. – К.: Урожай,
1995. – 398 с.
Петюх В.М. Ринкова економіка: Настільна книга ділової людини. –
К.: Урожай, 1995. – 430 с.
Рузавин Г.И. Основы рыночной экономики: Учебное пособие для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 423 с.
Соболь С.Н. Предпринимательство: Начало бизнеса. – К., 1994. –
176с.
Страницы: 1, 2
