1) незалежності республіки (в тому числі і економічної);
2) суспільного та державного ладу;
3) політичних та економічних систем;
4) прав національних груп та територіальних утворень;
5) соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод людини і
громадянина;
6) основ демократичного устрою держави;
7) правового статусу місцевих рад народних депутатів;
8) правового статусу органів територіального громадського самоврядування.
Межі прокурорського нагляду - прокурор в процесі своєї діяльності не
підміняє органів контролю, відомчого управління та не втручається в
господарську діяльність підприємств, установ, організацій, якщо така
діяльність не суперечить чинному законодавству.
Аспекти:
а) - прокурор здійснюючи нагляд сам не здійснює контролюючих функцій,
належних контрольним органам, але через них отримує необхідну для
прокурорського нагляду інформацію;
- залучає до перевірки працівників контролюючих органів і органів
управління;
- зобов'язує контролюючі органи і органи управління проводити
ревізії, перевірки (як відомчі так і міжвідомчі);
- зобов'язує органи контролю, управління проводити експертизи,
спеціальні дослідження, давати висновки по питаннях прокурорського нагляду
де необхідні спеціальні знання.
б) - прокурор здійснює нагляд за діяльністю контролюючих органів,
органів управління як в реалізації своїх прямих функцій, так і щодо
використання бюджетних коштів чи господарської діяльності якщо такий орган
нею займається.
в) - прокурор здійснюючи нагляд не втручається в господарську діяльність
піднаглядних органів.
При здійсненні загального нагляду прокурор має право:
1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду,
входити у приміщення державних органів, органів місцевого та регіонального
самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій
незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності,
до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі
запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для
проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою й тих, що містять
комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію.
Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених
документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо
операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення
питань, пов'язаних з перевіркою;
2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції,
накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан
законності і заходи щодо її забезпечення;
3) вимагати від керівників та колегіальних органів
проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і
підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур
незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для
проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;
4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних
або письмових пояснень щодо порушень закону[5].
При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах
своєї компетенції мають право:
1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету
Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, міністерств,
державних комітетів і відомств, виконавчих і розпорядчих органів місцевих
Рад народних депутатів, підприємств, установ, організацій,
громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;
2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад
народних депутатів залежно від характеру порушень;
3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну
справу, дисциплінарне провадження або провадження про
адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд
громадських організацій;
4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;
5) вносити подання до державних органів, громадських
організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що
їм сприяли;
6) звертатись до суду або арбітражного суду з заявами про
захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також
підприємств та інших юридичних осіб.
Правові акти загального нагляду: протест, припис, подання, постанова.
Протест - це акт прокурорського реагування на виявлення порушення
закону, який вноситься прокурором або його заступником до органу або
посадової особи, що допустили порушення або до вищестоячого органу чи
посадової особи, які вправі усунути правопорушення.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення
його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії
посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає
обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у
десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту
в цей же строк повідомляється прокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор
може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву
до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання
повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом
строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Припис - це акт прокурорського реагування на виявлене очевидне
правопорушення закону, який прокурором, його заступником органу чи
посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку
підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути
порушення.
Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має
очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави,
підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде
негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється
прокурору.
Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому
прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів.
Рішення вищестоящого прокурора є остаточним.
Подання - це акт реагування прокурора або його заступника на виявлення
порушень закону з вимогами про усунення вказаних порушень, причин цих
порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його
заступником у державний орган, громадську організацію або
посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону,
і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк
має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин
та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.
Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день
засідання прокурору, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.
Постанова - це акт прокурорського реагування на виявлене порушення
закону посадовою особою або громадянином. Прокурор, його заступник,
залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану постанову
про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне
правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.
Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження
про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною
посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк
після її надходження, якщо інше не встановлено законом.
Позовна заява :
1) заява прокурора по протесту (коли він не виконується або
відхиляється);
2) про поновлення порушеного права та відшкодування шкоди спричиненої
правопорушенням.
У протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково
зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає
порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до
його усунення.
Генеральний прокурор України відповідно до міждержавних угод про
надання правової допомоги вирішує питання про порушення і
розслідування кримінальних справ, проведення дізнання, видачу
злочинців або осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів,
направлення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, а також
інші передбачені такими угодами питання.
Прокурор за наявності передбачених законом підстав дає санкцію
на затримання і видворення у примусовому порядку іноземного
громадянина або особи без громадянства за межі України.
Право на дачу санкції у таких випадках належить Генеральному прокурору
України, заступникам Генерального прокурора України, прокурорам
Автономної Республіки Крим, областей і міст Києва і Севастополя.
Підстави для видворення:
1) якщо дії вказаних осіб суперечать інтересам безпеки України або
охорони громадського порядку;
2) якщо перебування його в Україні суперечить інтересам охорони
здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
3) грубо порушують законодавство про їх статус.
Це питання порушується і розглядається органами СБУ та МВСУ.
Видворення може бути застосоване щодо таких осіб:
1) осіб, які прибули на запрошення юридичних осіб, якщо по спливу
терміну запрошення вони відмовляються виїхати і підстав для
продовження терміну перебування немає;
2) особи, які нелегально прибули на територію України за клопотанням
органів прикордонних військ;
3) іноземці, які тимчасово або постійно перебувають на території
України в зв'язку з порушенням клопотання про їх статус
підрозділами паспортних органів;
4) особи, які втратили статус біженця або відмовлено в наданні статусу
біженця. Такі клопотання порушуються органами міграційної служби.
Іноземець чи особа без громадянства зобов'язані покинути територію
України в строки, вказані в рішенні про видворення.
Таким особам роз'яснюється обов'язок покинути територію, право
звернутися до суду на оскарження такого рішення.
