установи);
при здійсненні своїх повноважень обстежувати (з додержанням
відповідних правил) будь-які виробничі, складські, торгові та інші
приміщення підприємств, установ, організацій і громадян, що
використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів
оподаткування незалежно від місця їхнього знаходження. У разі відмови
керівників підприємств, установ, організацій, а також громадян допустити
службових осіб державних податкових інспекцій до обстеження зазначених
приміщень державні податкові інспекції мають право визначати
оподатковуваний доход таких підприємств, установ, організацій і громадян на
підставі документів, що свідчать про одержання ними доходів, а стосовно
громадян — з урахуванням осіб, які'займаються аналогічною діяльністю;
вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств, установ,
організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення
виявлених порушень законодавства про податки та інші обов'язкові платежі до
бюджету і законодавства про індивідуальну трудову діяльність та
контролювати виконання їх;
припиняти операції підприємств, установ і організацій по
розрахункових, інших рахунках у банках та інших фінансово-кредитних
установах у разі відмови в проведенні документальної перевірки чи допуску
працівників інспекцій для обстеження приміщень, які використовуються для
одержання доходів, неподання (або відмови подати) державним податковим
інспекціям та їхнім службовим особам бухгалтерських звітів, балансів,
розрахунків, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і
сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету;
вилучати у підприємств, установ та організацій документи, що свідчать
про приховування (заниження) прибутку (доходу) або інших об'єктів від
оподаткування, а у громадян, які порушують порядок заняття індивідуальною
трудовою діяльністю, — патенти або реєстраційні посвідчення з наступною
передачею матеріалів про порушення виконавчим комітетам Рад народних
депутатів, що видали дозвіл на заняття зазначеною діяльністю;
застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян
фінансові санкції у вигляді стягнення;
всієї суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) або суми податку
за інший прихований (необчислений) об'єкт оподаткування і штрафу у
двократному розмірі тієї самої суми, а при повторному порушенні протягом
року — штрафу в п'ятикратному розмірі;
50 % належних сум податків або інших обов'язкових платежів за
відсутність обліку прибутку (доходу) або ведення цього обліку з порушенням
установленого порядку, а також за неподання або несвоєчасне подання
податкових декларацій, звітів, розрахунків та інших документів, потрібних
для обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету;
стягувати до бюджету недоїмки по податках та інших обов'язкових
платежах до бюджету, а також суми штрафів та інших санкцій з підприємств,
установ і організацій у безспірному, а з громадян — у судовому порядку або
через нотаріальні контори за виконавчими надписами;
подавати до арбітражів та судів позови до підприємств, установ, організацій
і. громадян про стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за
незаконними угодами, та в інших випадках одержання коштів без установлених
законом підстав;
накладати адміністративні штрафи: ...
Головній державній податковій адміністрації України надано право
скасовувати рішення державних податкових адміністрацій по областях та
містах Києву і Севастополю в разі невідповідності їх чинному законодавству,
а державним податковим адміністраціям по областях, містах — рішення нижчих
державних податкових адміністрацій за тих самих умов.
Рішення Головної державної податкової адміністрації України може бути
скасовано судом. [ 1 ]
Таким чином, при виконанні покладених на Держказначейство, КРУ,
ДПА завдань, контроль за мобілізацією і використанням коштів бюджету буде
виконано, але в теперішній час весь цей механізм не спрацьовує
належним чином, до 50 % коштів обертаються в “тіньовому” секторі
економіки, а кошти не завжди використовюються за призначенням.
2.1. Навести офіційне визначення - оперативний, фінансовий та зворотний
лізінг.
Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»
(Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 4, ст. 28 ), ( вводиться в дію
Постановою ВР N 335/94-ВР від 28.12.94, ВВР 1995, N 4, ст. 29 ) ( Із
змінами, внесеними згідно із Законами ... визначається як :
1.18. Лізингова (орендна) операція - господарська операція
фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання
основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи
юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.
Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних
підприємств регулюються відповідним законодавством. ( Абзац перший
пункту 1.18 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 977-XIV (
977-14 ) від 15.07.99 )
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді
оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди),
зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих
приміщень.
1.18.1. Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція
фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права
користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної
амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх
власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди.
Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі
основних фондів орендодавця.
1.18.2. Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція
фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за
замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у
користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної
амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою
передачею права власності на такі основні фонди орендарю.
Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу не
включаються до складу валових витрат або до складу основних фондів
такого орендодавця. ( Абзац другий підпункту 1.18.2 пункту 1.18 статті 1
із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )
Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу
основних фондів орендаря.
1.18.3. Зворотний лізинг (оренда) - господарська операція
фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів
фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких
основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або
фінансовий лізинг.
2.2. Навести офіційне визначення - теріторіальна громада.
Стаття 6. (Територіальні громади ) Закону України «Про місцеве
органи самоврядування» визначає як:
1. Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм
його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища,
міста.
2. Теріторіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватися в одну
теріторіальну громаду, створювати єдині органи місцевого
самоврядування та обирати єдиного сільського голову.
3. Добровільне об’єднання територіальних громад відбуваєтьсч за
рішенням місцевих референдумів відповіддних територіальних громад
сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів
місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об’єднання
комунального майна.
4. Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням
референдуму відповідної територіальної громади.
5. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах
діють як суб’єкти права власності.
3. Визначити окремо питому вагу витрат державного бюджету на поточний
рік до загальної суми витрат на соціальній захист та соціальне
забезпечення, культуру та мистецтво.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік»
(“Урядовий кур’єр” від 28 грудня 2000 р. № 243)
Стаття 1. Державний бюджет України на 2001 рік складається із
загального та спеціального фондів.
Загальний фонд Державного бюджету України включає:
надходження до Державного бюджету України, визначені для забезпечення
фінансовими ресурсами загальних виплат і не призначені на конкретну мету;
виплати з Державного бюджету України, здійснення яких передбачається за
рахунок надходжень до загального фонду Державного бюджету України.
Спеціальний фонд Державного бюджету України включає надходження до
Державного бюджету України на конкретну мету та виплати з Державного
бюджету України, які провадяться за рахунок цих надходжень.
Стаття 2. Установити доходи Державного бюджету України на 2001 рік у
сумі 41.990.788,5 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду
Державного бюджету України —у сумі 33.302.241,2 тис. гривень та доходи
спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 8.688.547,3 тис.
гривень, згідно з додатком № 1 до цього Закону.
Затвердити видатки Державного бюджету України на 2001 рік у сумі
41.990.788,5 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного
бюджету України — у сумі 32.627.545,8 тис. гривень та видатки спеціального
фонду Державного бюджету України — у сумі 9.363.242,7 тис. гривень.
Установити, що Державний бюджет України на 2001 рік є бездефіцитним,
враховуючи профіцит загального фонду Державного бюджету України у сумі
674.695,4 тис. гривень та дефіцит спеціального фонду Державного бюджету
України — у сумі 674.695,4 тис. гривень, згідно з додатком № 2 до цього
Закону.
Суми витрат на Міністерство освіти України – 1 655 246,1 тис. грн.,
Міністерство охорони здоров’я – 949 316,9 тис. грн., Міністерство праці та
соціальної політики – 470 659,2 тис. грн., Міністерство культури і
мистецтва – 214 061,6 тис. грн., тому питома вага по ціх видатках
складає – 3.94%, 2.26 %, 1.12 %, 0.5 % відповідно.
Література:
1. Василик. “Державні фінанси України”, Київ 1998р.
2. ЗУ “Про державний бюджет” – 22 січня 1998 р. Урядовий курьер;
3. ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” – 12 червня 1997 р. Урядовий
курьер;
4. ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” УК – 14 червня 1997р. Урядовий
курьер;
5. ЗУ “Про систему оподаткування” - березень 1998 р., Діло ;
6. Єпіфанов, Сало “Бюджет і фінансова політика України” 1997 р.
7. Фінансове право – Харьков 1998 р., під редакцією Л.К. Воронова.
