попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: "Надто багато
грошей полює за надто малою кількістю товарів".
11.2.2.Інфляція пропозиції
Інфляція пропозиції - зростання цін внаслідок збільшення витрат
виробництва чи зменшення сукупної пропозиції. Причинами збільшення витрат
можуть бути огополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова
політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають
підвищення заробітної плати і т. і. Вона може також з'явитися в результаті
зміни структури пропозиції на ринку.
Теорія інфляції, зумовленої зростанням витрат, пояснює зростання цін
такими чинниками, що приводять до збільшення витрат на одиницю продукції.
Витрати на одиницю продукції - це середні витрати при наданому обсязі
виробництва. Такі витрати можна одержати, поділивши загальні витрати на
ресурси на кількість виготовленої продукції:
Загальні витрати
Загальні витрати на одиницю продукції = —————————————
Кількість одиниць продукції
Підвищення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибуток і
обсяг продукції, яку фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін.
Внаслідок зменшується пропозиція товарів і послуг в масштабі всієї
економіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, підвищує рівень цін.
Отже, по цій схемі витрати, а не попит роздувають ціни, як це відбувається
при інфляції попиту.
Необхідно також визначити, що в жодній з економічно розвинутих країн
не спостерігалася в другій половині XX сторіччя повна зайнятість, вільний
ринок чи ж стабільність цін. Ціни по ряду причин в цей час зростали
постійно і навіть в період застою виробництва. Таке явище називається
стагфляцією - інфляційним зростанням цін в умовах стагнації - застою
виробництва, економічної кризи.
П.З.Види інфляції
Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні види
інфляції:
1. Помірна. Ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей
зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номінальних цінах.
Багато сучасних економістів, в тому числі сучасні послідовники економічного
вчення Кейнса вважають таку інфляцію необхідною для
ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно
корегувати ціни стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно
змінюються.
2. Галопуюча. Ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено
матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.
3. Гіперінфляція. Ціни зростають астрономічне, розходження цін і
зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств населення.
Гіперінфляція
Деякі економісти побоюються, що помірно повзуча інфляція, що може
спочатку сприяти пожвавленню економіки, потім, наростаючи як сніговий ком,
перетвориться в більш жорстоку гіперінфляцію. Цей темп зростання інфляції
виявляє руйнівний вплив на обсяг національного виробництва і зайнятість.
Справа в тому, що коли ціни поволі, але постійно зростають, населення і
підприємства прилаштовуються до їх подальшого підвищення. Тому, щоб їх
невикористані заощадження і поточні прибутки не знецінились, тобто щоб
випередити передбачені підвищення цін, люди повинні витрачати гроші зараз.
Підприємства поводяться так само, купуючи інвестиційні товари. Дії,
диктовані інфляційним психозом, підсилюють тиск на ціни, і інфляція починає
годувати сама себе. Більше того, оскільки вартість життя збільшується,
робочі вимагають і одержують більш високу номінальну заробітну плату. А
профспілки прагнуть до такого підвищення заробітної плати, якої вистачило б
не тільки на те, щоб покрити торішні підвищення цін, але і компенсувати
інфляцію, яка очікується у той період, коли новий колективний договір буде
ще в силі. Зарплата і підвищення цін підгодовують одне одного, і це
допомагає повзучій інфляції перейти до галопуючої.
Крім руйнівних наслідків для перерозподілу, гіперінфляція може
прискорити економічний крах. Жорстока інфляція сприяє тому, що зусилля
направляються не на виробничу, а на спекулятивну діяльність. Підприємствам
стає якнайбільш вигідно накопичувати сировину і готову продукцію в
передбаченні прийдешнього підвищення цін. Але несумісність кількості
сировини і готової продукції попиту на них веде до підсилення інфляційного
тиску. Натомість, щоб укладати капітал в інвестиційні товари, виробники і
окремі особи захищаючись від інфляції, набувають невиробничих матеріальних
цінностей. Ювелірні вироби, золото й інші дорогоцінні метали, нерухомість і
таке інше.
В надзвичайній ситуації, коли ціни підстрибують різко і нерівномірно,
нормальні економічні відносини руйнуються. Власники підприємств не знають,
яку ціну на товари слід призначити, і промислові підприємства здебільшого
переходять на інші, значно менш ефективні форми розрахунку, наприклад -
бартер. Споживачі не знають, яку ціну сплачувати.
Постачальники сировини бажають одержати реальні товари, а не гроші, які
швидко знецінюються. Кредитори намагаються уникати своїх боржників, щоб не
одержувати повернутий борг в дешевих грошах. Гроші фактично гублять ціну і
перестають виконувати свої функції в якості міри вартості і засобу обміну.
В окремих випадках з'являються паралельні валюти, сильно зростає роль
іноземних валют. Виробництво і обмін зі скрипом посуваються до зупинки і в
кінцевому підсумку намагається наступити економічний, соціальний і, дуже
можливо, політичний хаос. Гіперінфляція прискорить фінансовий крах,
депресію і суспільно-політичні безладдя. Вона звичайно пов'язана з
нерозумною політикою уряду.
Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її стані - тобто
при відносно вільному ринку. При подавленій ж інфляції зростання цін на
товари і послуги може й не спостерігатися, а знецінення грошей може
виражатися в дефіциті пропозиції.
Існує також і певне співвідношення зростання цін по різноманітних
товарних групах:
1. Збалансована інфляція. Ціни різноманітних товарних груп відносно
один одного не змінені. Ціни підіймаються досить повільно і водночас на
більшість товарів й послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного
зростання цін підіймається процентна ставка державного банку і таким чином
ситуація стає рівносильною ситуації зі стабільними цінами.
2. Незбалансована інфляція. Співвідношення цін товарних груп
змінюються в різних відсотках і по-різному на кожний тип товару.
Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, очікувана і
неочікувана:
1.Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і
вона досить часто є прямим результатом дій уряду. Як приклад, можна
привести лібералізацію цін в Росії 1992 року і відповідний прогноз
зростання цін, підготовлений урядом РФ напередодні - в грудні 1991 року.
2. Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, який
негативно впливає на систему оподаткування і грошового обігу. В разі
наявності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке
збільшення попиту, яке саме по собі створює труднощі в економіці і
викривляє реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в
прогнозуванні тенденцій в економіці і при деякій нерішучості уряду ще
сильніше збільшує інфляційні очікування, які будуть підбурювати зростання
цін. Проте в разі, коли раптовий скачок цін відбувається в економіці, не
зараженої інфляційними очікуваннями, то виникає так званий "ефект Пігу" -
різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок
зниження попиту виробник стає вимушений знижувати ціну і все вертається в
стан рівноваги.
П.4.Економічні і соціальні наслідки інфляції
Два найважливіших джерела інфляції, зумовленої зростанням витрат - це
збільшення номінальної зарплати і цін на сировину і енергію.
Інфляція, викликана підвищенням зарплати, є різновидом інфляції,
зумовленої зростанням витрат. За певних обставин джерелом інфляції можуть
стати профспілки. Це пояснюється тим, що вони якоюсь мірою здійснюють
контроль над номінальною зарплатою шляхом колективних договорів.
Припустимо, що великі профспілки вимагають і домагаються великого
підвищення зарплати, тоді цим підвищенням вони встановлять новий стандарт
зарплати робітників, які не є членами профспілки. Якщо підвищення зарплати
в масштабі всієї країни не урівноважується якимись протидіючими чинниками,
такими, як збільшення обсягу продукції, що випускається за одну годину, то
збільшаться витрати на одиницю продукції. Виробники дадуть відповідь на це
скорочуванням виробництва товарів і послуг, що викидаються на ринок. При
незмінному попиті це зменшення пропозиції приведе до підвищення рівня цін.
Цей тип інфляції називається інфляцією, викликаною підвищенням заробітної
плати.
Інфляція, викликана порушенням механізму пропозиції. Вона є наслідком
збільшення витрат виробництва, а отже і цін, що пов'язане з раптовим,
непередбаченим збільшенням вартості сировини чи витрат на енергію.
В реальному світі ситуація значно складніша, ніж просте розділення
інфляції на два типи - інфляцію, викликану збільшенням попиту та інфляцію,
зумовлену зростанням витрат. На практиці важко розрізнити ці два типи.
Більшість економістів вважають, що інфляція, зумовлена зростанням
витрат, та інфляція попиту відрізняються одне від одного ще в одному
важливому відношенні. Інфляція попиту триває до тих пір, поки існують
надмірні загальні видатки. Інфляція, зумовлена зростанням витрат,
автоматично сама себе обмежує, тобто або поступово зникає, або ж
самовиліковується. Інфляція, зумовлена зростанням витрат, породжує спад,
тоді спад у свою чергу стримує додаткове збільшення витрат.
Самий факт інфляції - це зниження покупної спроможності грошової
одиниці, тобто зменшення кількості товарів і послуг, які можна придбати за
цю грошову одиницю, - не обов'язково призводить до зниження особового
реального прибутку чи рівня життя. Інфляція знижує покупну спроможність
грошової одиниці, проте реальний прибуток чи рівень життя знизиться тільки
в тому випадку, якщо номінальний прибуток буде відставати від інфляції.
Інфляція карає людей, що одержують відносно фіксований номінальний
прибуток. Інакше кажучи, вона перерозподіляє прибуток, зменшуючи його у
