з розвитком фондового ринку. На кожному історичному етапі цього розвитку
виникають нові моделі, що найбільш повно відповідіть вимогам сучасної
ситуації. Тому вичерпний перелік всіх назв різних видів облігацій був би
дуже довгим. Часто різні назви використовуються для позначення одного і
того ж інструмента, а іноді буває, що одна й таж назва дана зовсім різним
видам. Проте найбільш розповсюдженими є лише декілька основних видів
облігацій з відносно стандартними назвами:
- іпотечні облігації;
- облігації під заставу фондових паперів;
- облігації під заставу обладнання;
- незабезпечені облігації;
- інші види облігацій.
Іпотечні облігації являють собою боргові забов’язання, що забезпечені
майном корпорації[26] (емітента). У випадку її банкрутства або
неплатіжоспроможності утримувачі облігацій мають право на отримання цього
майна, яке вони можуть продати для задоволення своїх претензій. Крім цього
вони мають право подати позов на емітента.
Утримувачі іпотечних облігацій під заставу майна, як правило, захищені
умовами облігаційного договору. Емітенту може бути заборонено випускати
нові облігації під заставу майна, яке вже є забезпеченням для інщих
облігацій (якщо ж такий випуск відбувся , то вони мають бути “більш
низького порядку” або “вторинними” в тому розумінні, що їх утримувачі
можуть претендувати на підзаставне майно лише після того, як будуть
задоволені потреби утримувачів раніше випушених під заставу цього майна
облігацій). Майно, що було придбано корпорацією після випуску облігацій,
також може використовуватися в якості забезпечення.
Облігації під заставу фондових паперів забезпечені іншими цінними
паперами, що зберігаються на умовах трасту. Найбільш розповсюдженою є
ситуація, коли в якості забезпечення облігацій компаннії-емітента
виступають цінні папери її філії.
В якості забезпеченя облігацій під заставу обладнання, які відомі також
під назвою сертифікатів, що забезпечені рухомим майном, право на яке має
довірча особа, використовуються транспортні засоби (літаки, локомотиви). У
випадку необхідності це обладнання може бути продано і кошти передані
новому власнику. Юридичні процедури, що вимагаться для емісій таких
облігації мажуть бути дуже складними. В більшості випадків використовується
так звана “філадельфійська схема”, суть якої полягає в тому, що довірча
особа, яка володіє обладнанням, випускає облігації, а потім здає це
обладнання корпорації в аренду. Арендна плата використовується для виплат
утримувачам облігацій процентів і суми боргу. В підсумку, коли всі виплати
зроблені в зазначені строки, коропорація отримує право на обладнання.
Незабезпечені облігації являють собою облігації під загальне
забов’язання емітента, що їх випускає і за суттю є незабезпеченим кредитом.
В цілях захисту власників таких облігацій облігаційна домовленість[27] як
правило містить обмеження на подальшу емісію як забезпечених, так і
додаткових незабезпечених боргових паперів.
Підвидом незабезпечених облігацій є субординовані облігації.
Субординація (підпорядкування) вводиться тоді, коли в обігу знаходяться
більше ніж один випуск незабезпечених облігацій для визначення пріорітетів.
Так у субординованих незабезпечених облігацій пріорітет нижче, ніж у
несубординованих. У випадку банкрутства компанії забов’язання з більш
низьким пріорітетом будуть задовольнятися після того, як бідуть виконані
забов’язання по облігаціях більш високого порядку.
Також існують і інші види облігацій. Наприклад доходні облігації за
своєю суттю більше нагадують привелейовану акцію аніж облігацію. Виплати
процентів по них своєчасно та в повному обсязі не гарантовані, а їх
невиплата не несе за собою банкрутства емітента. Для корпорації-емітента
відсотки по облігаціях даного виду можуть відноситися до тих, що зменшують
оподатковану базу. Такі види облігацій не мають широкого розповсюдження
(приклад: при реорганізації неплатоспроможних залізниць[28]).
Гарантовані облігації випускаються одніэю корпорацією, а гарантуються
іншою (наприклад, випускаються дочірньою компанією, а гарантуються
головною). По облігаціях участі окрім гарантованого проценту може
виплачуватися надбавка, якщо доходи корпорації перевищують певний рівень.
Облігації з правом голосу, на відміну від звичайних, надають їх утримувачам
право голосу в керівництві корпорацією-емітентом. Для фінансування
обладнання іноді практикують випуск облігацій серіями з різними термінами
погашення.
Конвертовані облігації можуть бути, за бажанням їх власника, обмінені
на інші цінні папери, як правило звичайні акції (того ж емітента).
Емітентами забезпечених облігацій, як правило, є корпорації і
муніципальні органи влади. Муніципалії випускають, окрім зазначених видів
облігацій, облігації під доход від проекту і облігації промислового
розвитку. В першому випадку джерелом виплат процентів і погашення
облігації служить доход від об’єкта інвестування мобілізовних коштів або
певний доход емітента (наприклад податок). В другому випадку (облігації
промислового розвитку) зібрані кошти йдуть на покупку або будівництво
обладнання, яке передбачається здати в аренду на привабливих умовах. Такі
облігації дозволяють знизити коштовнисть фінансування для тих компаній, які
вирішили розмістити свої підприємства на тій же теріторії, де знаходиться
емітент.
Випускаються також і різні види короткострокових облігацій для
задоволення поточних потреб в наявних коштах. Традиційно до таких видів
відносяться векселі[29] (зі строками до надходження податків, до отримання
доходу, тощо).
Державні облігації випускаються під загальне забов’язання і
гарантуються всім майном, що є в державній власності. Це можуть бути
облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик, ощадні облігації
(облігації серіїї EE I HH в США, ОВДОП 1997 року випуску), векселі, білети
і облігації Казначейства (Казначейскь забов’язання, білети Казначейства
США, ДКЗ (ГКО) в Росії), безкупонні розписки Казначейства[30].
Таким чином ми визначили суть облігації як боргового цінного паперу
(цінного паперу з фіксованою ставкою доходу) і описали основні її
характеристики і розглянули основні види. Ми намагалися співставити базові
теоретичними положення з законодавчою базою нашої країні для того, щоб
показати як ця теорія практикується в України.
Висновок
Обсягу курсової виявилося замало, щоб розглянути більшість особливостей
облігації як цінного паперу. Проте ми розкрили головну її суть як боргового
ціного паперу, пояснили те місце на ринку цінних паперів, яке вона займає в
Україні і в світі, розглянули основні її види.
За рахунок таких властивостей облігацій як дешевість, порівняно з
банківським кредитом, надійність, відносна простота випуску і обігу робить
цей папір дуже емісійно і інвестиційно привабливим. А можливість
неемісійного фінансування бюджетного дефіциту, регулювати певні
макроекономічні показники робить його необхідною складовою державної
грошово-кредитної політики.
Незважаючи на все вищесказане ринок корпоративних і муніципальних облігацій
в Україні не розвнинений, а державні облігації переситили ринок. В
останньому розділі ми вияснили, що причиною нерозвинутості перших двох
ринків є непідгодовленість кадрів, методична і законодавча
незабезпеченість, і фіскальна політика держави, яка за останні два роки
просто блокувала фондовий ринок і діяльність його професійних учасників.
Державний же ринок останнім часом просто з’їдав кошти які б могли бути
спрямовані на виробництво і носив спекулятивний характер, внаслідок чого і
“рухнув”.
Основними напрямками розвитку ринку облігацій ми визначили: зміну
податкового законодавства, систематизацію ринку облігацій, і підвищення
професійного рівня керівників підприємств і службовців, що займаються
розробкою і випуском цінних паперів.
Список використаної літератури.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.91.
Закон України “Про державний внутрішній борг України” від …
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, від 28.12.94 в
редакції від 29.12.98.
Указ Президента України №912/95, №1923/98 “Про облігації зовнішньої
державної позики в Україні (1995 року)”, від 5.10.95, і від 10.07.98
Указ Президента України №447 “Про випуск державних облігацій національних
ресурсів”, від 12.10.93 (втратив чинність”.
Постанова КМУ №586-94“Про випуск облігацій внутрішньої державної позики
1995 року” (а також №78-96 - 1996, №2-97 - 97, №1500-97 - 98, №1-99 - 99
років).
Постанова КМУ №550/551 - 99 “Про випуск конверсійних ОВДП 1999 року”, від
5.04.99.
Постанова КМУ № 1343-98 “Про випуск конверсійних ОВДП 1998 року”, від
25.08.98.
Постанова КМУ №138-97 “Про випуск облігацій внутрішньої державної ощадної
позики 1997 року”, від 5.02.97.
Мендрул О.Г. Шевчук И.А. “Ринок цінних паперів”, К.: КНЕУ, 1998.
Миркин Я.М.”Рынок ценных бумаг”, М. “Перспектива”, 1995.
Мельник В.А. “Ринок цінних паперів: довідник керівника підприємства.”,
К.,1998.
УФБ:”Фондовий ринок України”, (под ред. Осокльского), К., 1994.
Колесников “Ценные бумаги”, М, 1998.
Мозговой М.О. “Фондовый рынок украины”, К., 1997.
Мозговий М.О., Чирков В.П. “Облігації: надія та надійність”// Фінанси
Украини, 11.96, с. 80-90.
Корнєєв В.В.”Фінансові зигзаги на рику запозичень”, Фінанси України 3.99.
Пиванек Я. “Украинские еврооблигации разошлись очень хорошо”// Украина-
Бизнес, 25.02.98.
Майборода Т. “Про перспективи розвитку системи оподаткування операцій на
ринку цінних паперів”//Цінні папери України, 6.05.99.
Леонов Д.А., Федоренко А.В. “Податкове стимулювання інвестицій, або як це
робиться в Україні”//Українська інвестиційна газета, 6.04.99.
Цхведиани В. “Рынок ОВГЗ на прошлой неделе”//Бизнес, 31.08.98.
-----------------------
[1] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст10.
[2] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст10.
[3] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст1.
[4] Мозговий О.Н. “Фндовий ринок України”. С.57. Проте в Законі України
“Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91 досі мінімальною
намінальною вартістю є 50 карбованців і відповідна кратність.
[5] Випускати облігації під заставу можуть як правило лише корпорації та
муніципалії. Державні облігації забезпечуються всім її майном, що
знаходиться в державній власності. Див. Закон України “Про державний
внутрішній борг України”, від 16.09.92, ст 1. (Авт. )
[6] В україні не існує, на відміну від США, законодавчо закріпленого
обов’зку складати облігаційну домовленість (угоду). (Авт.)
[7] У. Ф. Шарп, Г. Дж. Александер, Д. В. Бэйли. Инвестиции. М., Инфра,
1998. С. 404.
[8] Як вже зазначалося, що деякі однакові за суттю цінні папери мають різні
назви. Наприклад, векселі Казначейства США і короткострокові дисконтні
ОВДП.
[9] Облігація з купоном представляє собою набір безкупоних облігацій, які
мають певний термін погашеняя. Тому виникла ідея обігу купонів облігацій
окремо від самих облігацій. В україні згадно з “Концепцією розвитку
фондового ринку України 1999-2000” передбачено відкрити торгівлю купонами
до конверсійних ОВДП восені цього року.
[10] Різниця між ними полягає в тому, що депозитний сертифікат покупається
юридичними особами і, відповідно, має свої особливості, а ощадний
призначений для вкладів населення.(авт.)
[11] Краще сказати право на виконання умов позики – повернення вкладу і
процентів по ньому.
[12] В Великобританії на початку 90-х оберталися облігації 1750 року
випуску під 2,5%.
[13] Деякі фахіфці (Савлук М.І. Мороз А.М.) називають ринок на якому
відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів грошовим ринком (mоney
market), але інші фахіфці (Мозговий О.М., Леонов Д.А.) називають цей ринок
фінансовим. (авт.)
[14] Мозговой О.М. “Фондовый рынок Украины”, К., 1997, с. 59.
[15] Закон України “Про державний внутрішній борг України”. 16.09.92. Ст.
2,3,4.
[16] Румянце С. Емісійна діяльність на ринку цінних паперів, //Цінні папери
України, 06.05.99. с.4.
[17] Корнєєв В.В. Фінансові зигзаги наринку запозичень//Фінанси України.,
3’99. С.116-122.
[18] Дані по Україні взяті згідно класифікації державних позик, що наведена
в Законі України “Про державний внутрішній борг України”. 16.09.92. Ст. 5.
[19] Облігації можуть випускатися і з іншими деривативами, наприклад,
варантами.
[20] Іноді такі облігації називають ринковими і неринковими. До неринкових
належать, наприклад, пенсійні і ощадні облігації.
[21] Тут див.: продвець – емітент. Мається на увазі первинне розміщення
[22] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст10.
[23] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст10.
[24] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст1.
[25] Мозговий О.Н. “Фндовий ринок України”. С.57. Проте в Законі України
“Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91 досі мінімальною
намінальною вартістю є 50 карбованців і відповідна кратність.
[26] Випускати облігації під заставу можуть як правило лише корпорації та
муніципалії. Державні облігації забезпечуються всім її майном, що
знаходиться в державній власності. Див. Закон України “Про державний
внутрішній борг України”, від 16.09.92, ст 1. (Авт. )
[27] В україні не існує, на відміну від США, законодавчо закріпленого
обов’зку складати облігаційну домовленість (угоду). (Авт.)
[28] У. Ф. Шарп, Г. Дж. Александер, Д. В. Бэйли. Инвестиции. М., Инфра,
1998. С. 404.
[29] Як вже зазначалося, що деякі однакові за суттю цінні папери мають
різні назви. Наприклад, векселі Казначейства США і короткострокові
дисконтні ОВДП: імнують в електроній формі, розміщуються на аукціоних
засадах (за конкурентними і неконкурентними заявками, з попереднім
оголошенням обсягу розміщення і без оголошення), строк обертання – 13, 26,
52 тижні/91,182 дні та 12 місяців, доход – різниця між ціною покупки і
номінальною вартістю (дисконтні). Як правило всі державні забов’язання до 1
(2-3) року в США і інших країнах називаються векселями (Японія – фінансуючі
векселі, Великобританія – векселі Нацбанку Великобританії).
[30] Облігація з купоном представляє собою набір безкупоних облігацій, які
мають певний термін погашеняя. Тому виникла ідея обігу купонів облігацій
окремо від самих облігацій. В україні згадно з “Концепцією розвитку
фондового ринку України 1999-2000” передбачено відкрити торгівлю купонами
до конверсійних ОВДП восені цього року.
