Розрахунок строкiв одержання, погашення банківського кредиту
План контрольноп роботи
Вступ …………………………………………..……………………………….………2
1. Необхiдність участі банківських кредитів у складі фінансовіх ресурсів
підприємства…………………………………….…………………………….………..3
2. Кредитування підприємства в оборотнi засоби i в основнi
засоби…...……….6
3. Проценти за кредит…………………..…………… ………………………….….9
4. Задача………………………………………………….………………….………10
Заключеня……………………………………………………………………………..12
Список використаноп лiтератури…..……………………………………..………….13
ВСТУП
В останні роки в Україні відбулися і відбуваються глибокі економічні
зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За роки, що минули
від початку радикального реформування адміністративно-командної економіки,
значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових ланок
економіки, в тому числі і в першу чергу — сфера фінансових відносин у
суспільстві. Це пов'язано з появою значної кількості підприємств,
заснованих на недержавних формах власності, докорінною зміною системи
ціноутворення, бюджетної системи, а також систем оподаткування,
кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у
сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових
бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів, інших фінансових
інституцій), запровадженням на підприємствах усіх форм власності
податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком). Попри всі
труднощі і суперечності перехідного періоду, міцніє і набуває цілісності й
адекватності стосовно нових економічних реалій правова база фінансово-
кредитних відносин у суспільстві.
1. НЕОБХІДНІСТЬ УЧАСТІ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ
У СКЛАДІ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
Ринкові умови господарювання породжують об'єктивну необхідність
використання суб'єктами підприємницької діяльності позичених фінансових
ресурсів поряд із власними коштами, які є у їх розпорядженні, тобто поряд
зі статутними, резервними, амортизаційними та іншими фондами цільового
призначення. За питомою вагою перше місце серед позичених ресурсів у
більшості підприємств займає банківський кредит.
Крім банківського кредиту, у складі позичених фінансових ресурсів
підприємств усіх галузей народного господарства значне місце посідає
кредиторська заборгованість усіх видів, яка виникає у розрахунках з іншими
юридичними і фізичними особами, постачальниками, покупцями, бюджетом,
органами соціального страхування, позабюджетними фондами, а також у
розрахунках з робітниками і службовцями підприємства. Закон України «Про
оподаткування прибутку підприємств» кваліфікує частину кредиторської
заборгованості, залученої до складу позичених фінансових ресурсів, як
товарний кредит і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.
Вони являють собою дві форми позабанківського кредиту.
Товарний кредит — виникає у розрахунках за матеріальні цінності, виконані
роботи, надані послуги. Вони передаються у власність підприємства-боржника
на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на
визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права
на товари (результати робіт, послуг) покупцю у момент підписання договору
або в момент фактичного отримання товарів (робіт, послуг), незалежно від
часу погашення заборгованості. У відношеннях товарного кредиту кожний
суб'єкт підприємницької діяльності має право виступати або як кредитор, або
як одержувач кредитів. Поширеною формою одержання товарного кредиту є
видача підприємством векселів своїм постачальникам.
Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики, — це кошти,
які залучаються підприємством-боржником від інших юридичних або фізичних
осіб шляхом випуску (емісії) і продажу облігацій згідно з діючим
законодавством.
Вищезгаданим законом України в господарський лексикон введене також
поняття «фінансовий кредит». Під фінансовим кредитом розуміється надання
коштів банком-резидентом, іноземним банком (банківською установою),
небанківською фінансовою установою у позику на визначений термін для
цільового використання та під відсотки. Правила надання фінансових кредитів
встановлюються Національним банком України (стосовно кредитів, що надаються
комерційними банками, тобто банківських кредитів), а також Кабінетом
Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій)
відповідно до законодавства.
Якщо кредиторська заборгованість усіх видів, особливо її перманентне
зростання, є найчастіше показником негараздів у фінансовому господарстві
підприємства, то банківський кредит — це закономірне явище ринкової
економіки, притаманне нормальному і ефективному функціонуванню
господарюючих суб'єктів. Це, природно, аж ніяк не свідчить про те, що
господарська практика не знає випадків використання банківських кредитів як
джерела покриття збитків та інших прорахунків у діяльності підприємств.
Проте для нормально функціонуючої ринкової економіки такі явища не
характерні, вони мають місце, як правило, у разі порушення підприємствами і
банками чинного банківського законодавства.
Необхідність кредиту як джерела фінансових ресурсів підприємств
визначається характером кругообігу і обігу основних і оборотних коштів.
Відомо, що в процесі кругообігу і обігу основні і оборотні кошти
підприємств постійно переходять з однієї функціональної форми в іншу:
спочатку з грошової форми вони переходять у продуктивну, потім набувають
товарної форми і знову грошової. Інакше не може відбуватися процес
виробництва та реалізації продукції, процес відтворення.
Перехід коштів підприємств з однієї функціональної форми в іншу не може
мати ідеального характеру. Об'єктивні та суб'єктивні чинники ринкової
економіки викликають у реальному господарському житті порушення ритму зміни
функціональних форм кругообігу коштів, вкладених у виробничі засоби і
засоби обігу. Наприклад, підприємство виробило свою готову продукцію, тобто
певна частина його виробничих засобів перейшла у товарну форму, але ще до
реалізації цієї продукції, тобто до набуття грошової форми у підприємства є
необхідність вкласти кошти у купівлю сировини, матеріалів, що означає їх
авансування у новий кругообіг. З'являється потреба в позичених ресурсах,
які залучаються на якийсь час і на поворотній основі. Те ж саме
спостерігається, якщо підприємству необхідні додаткові кошти для збільшення
обсягу виробництва, а також для подолання тимчасових збоїв у ході
виробництва та реалізації продукції.
З іншого боку, особливості і умови кругообігу фінансових ресурсів у
народному господарстві породжують появу тимчасово вільних коштів, які
чекають свого використання і формують так званий позичковий фонд. Основні
джерела цього позичкового фонду (кредитних ресурсів, як їх називають на
практиці) формуються за рахунок таких економічних явищ:
— незбіг у багатьох підприємств моменту реалізації продукції, тобто
вивільнення фінансових ресурсів у грошовій формі з їх черговим
авансуванням, вкладенням у діло, в результаті чого тимчасово вільні кошти
осідають на розрахункових, поточних, депозитних та інших банківських
рахунках;
— встановлений законодавством порядок виплати заробітної плати
робітникам та службовцям (як правило, два рази на місяць), в результаті
якого в обігу підприємст установ, організацій постійно є кошти у вигляді
заборгованості по оплаті праці, які можуть тимчасово не бути нікуди
вкладеними і осідати на банківських рахунках;
— кошти амортизаційних фондів, які накопичуютьс постійно, по мірі
нарахування зносу основних засобів реалізації продукції, і які
нагромаджуються на рахунках підприємств для фінансування реновації основних
засобів або їх поліпшення;
— вільні кошти у вигляді тимчасово невикористаного прибутку, що
створюється в галузях матеріального виробництва і в сфері послуг, і
призначений як для фінансування загальнодержавних потреб, так і для цілей
виробничо-технічного і соціального розвитку суб'єктів підприємництва;
— постійна наявність коштів підприємств, організацій, установ у
розрахунках як результат розриву у часі між моментом списання грошової суми
з банківського рахунку платника і моментом її зарахування на рахунок
одержувача;
— наявність тимчасово вільних коштів державного бюджету, що осідають на
банківських рахунках у ході його касового виконання;
— вільна грошова маса у населення у вигляді грошових заощаджень на
банківських рахунках або залишків готівки.
Таким чином, з одного боку, у підприємств періодично з'являється
об'єктивна необхідність залучення кредитних ресурсів, з іншого боку, — у
господарстві в силу ряду обставин є у наявності тимчасово вільні кошти, які
можуть бути одержані підприємствами у вигляді кредитів. Найчастіше потреба
в кредитах має відносно короткотерміновий характер (до одного року) і
виникає для поповнення оборотних коштів.
Справа в тому, що за рахунок власних оборотних коштів підприємства
створюють мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей. Але потреба в
коштах для створення запасів протягом року коливається. Особливо наочно це
можна спостерігати на прикладі підприємств із сезонним характером
виробництва, у багатьох підприємств, які переробляють сільськогосподарську
сировину, у підприємств лісової, торфодобувної промисловості, у підприємств
будівельних матеріалів. Наприклад, підприємства, що переробляють
сільгоспсировину, в період збирання врожаю повинні створити такі запаси
сировини, яких би вистачило на весь термін переробки. Природно, що в цей
період у них виникає підвищена потреба в оборотних коштах для оплати і
накопичення сировини, що надходить від її виробників — колективних
сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств; після ж
закінчення сезону переробки запаси цієї сировини зменшуються до мінімуму
(або повністю зникають), а з ними зменшується або зовсім зникає потреба в
оборотних коштах на формування запасів цієї сировини.
У підприємств по заготівлі лісу виникає підвищена потреба в оборотних
коштах у зимовий період, коли вони накопичують значні запаси деревини; в
літній же період, коли завершується сплав лісу, ця потреба скорочується до
Страницы: 1, 2
