мінімуму. Аналогічні різкі коливання потреби в оборотних коштах мають місце
і в інших підприємств із сезонним характером виробництва.
Для підприємств машинобудування, металообробки, хімічної, металургійної,
швейної, взуттєвої промисловості, інших галузей промисловості з несезонним
характером виробництва такі різкі коливання потреби в оборотних коштах не
характерні Але й у них в силу ряду обставин спостерігаються певні коливання
розмірів запасів товарно-матеріальних цінностей і, отже, — коливання
потреби в оборотних коштах. І ось чому.
З точки зору ефективності використання фінансових ресурсів підприємству
невигідно формувати власні оборотні кошти у розмірах, які перекривали б
будь-яку потребу в оборотних коштах, у тому числі ту, яка виникає тимчасово
у збільшеному розмірі. В такому випадку у підприємства у періоди зменшення
потреби в оборотних коштах неминуче виникав би надлишок коштів, що призвело
б до нераціонального їх використання. Тому підприємства мають вкладати в
оборотні кошти мінімум власних фінансових ресурсів у розмірах, достатніх
для створення лише мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і
витрат виробництва. Всю іншу потребу в оборотних коштах доцільно
задовольняти за рахунок позичених ресурсів, головним чином за рахунок
банківських кредитів на умовах строковості і поворотності.
2. КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА В ОБОРОТНІ
ЗАСОБИ І В ОСНОВНІ ЗАСОБИ
Кредити, які надаються комерційними банками підприємствам, в залежності
від термінів кредитування поділяються на короткотермінові,
середньотермінові і довготермінові.
Короткотермінові кредити видаються банками строком до 12 місяців в
основному на збільшення фонду оборотних коштів. В окремих випадках
короткотермінові кредити можуть спрямовуватися в основні засоби.
Середньотермінові кредити видаються банками строком на 1—3 роки,
довготермінові кредити — на строк від 3-х років і більше. Середньотермінові
і довготермінові кредити вдаються виключно на збільшення фонду основних
засобів підприємства, тобто в основні кошти на капітальні вкладення.
Цільовий характер кредитування знаходить відображення в об'єктах
кредитування. Під об'єктом кредитування треба розуміти конкретні елементи
оборотних засобів, засобів обігу, основних засобів, частина вартості яких
формується за рахунок банківського кредиту. При визначенні об'єктів
кредитування підприємство має враховувати, що діючі правила кредитування
містять пряму заборону банкам покривати кредитом збитки від господарської
діяльності, не можуть бути об'єктами кредитування також формування і
збільшення статутного фонду, придбання цінних паперів інших юридичних осіб.
Основними об'єктами короткотермінового кредитування в оборотні кошти є:
— виробничі запаси (промислова сировина, основні і допоміжні матеріали,
запасні частини, паливо, інструмент, пристосування та ін.);
— сільськогосподарська сировина;
— незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;
— витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння
випуску нових виробів тощо);
— готова продукція;
— товари невласного виробництва для реалізації;
— потреба підприємств у коштах для розрахунків з робітниками і
службовцями по заробітній платі;
— платіжні і розрахункові операції з постачальниками і покупцями.
У підприємств виникає потреба в кредитах під виробничі запаси якщо їх
розміри перевищують власні кошти, які є у їх розпорядженні, тобто якщо
створюються понаднормативні запаси. Вони можуть мати місце за таких причин,
як сезонність завозу, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних
ресурсів з боку постачальників, поставки транзитними нормами і т. ін.
Понаднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об'єктом
банківського кредиту у підприємств, які переробляють цю сировину і працюють
сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової і
легкої промисловості) або створюють великі сезоннi запаси сировини на рік,
тобто до нового врожаю.
Понаднормативні запаси незавершеного виробництва i готової продукції
можуть створюватись на підприємствах у зв'язку з прискоренням темпів
зростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортними
ускладненнями при відправці продукції споживачам, припиненням відвантажень
продукції споживачам у зв'язку і їх неплатоспроможністю тощо.
При кредитуванні витрат майбутніх періодів банки і видають підприємствам
позички на покриття сезонних витрат у зв'язку з тим, що у періоди сезонного
зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на
виробництво продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації.
Так, цукровий завод у період міжсезонного простою (лютий— серпень щорічно)
повинен мати кошти на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу,
проведення всіх підготовчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витрати йому
вигідно покривати за рахунок банківських позичок, а розраховуватись по них
у вересні-грудні за рахунок виручки від реалізації цукру.
Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов'язані з освоєнням
випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо ці
витрати кредитує банк, то в кредитних угодах передбачаються строки
повернення позичок у періоди, коли випускається продукція і ці витрати
списуються на її собівартість.
Кредити на виплату заробітної плати банки видають підприємствам у зв'язку
з тимчасовими фінансовими ускладненнями останніх. Строк цих кредитів, як
правило, не перевищує 30 днів.
До групи розрахункових кредитів належать кредити:
— на виставлення акредитиву;
— на придбання (купівлю) лімітованої чекової книжки. За допомогою цих
кредитів підприємство за тимчасової нестачі власних коштів одержує змогу
здійснювати розрахунки зі своїми постачальниками.
До цієї ж групи кредитів можна віднести також факторинг. Факторингова
операція полягає в тому, що банк інкасує (викупляє) у підприємства
неоплачені зобов'язання його дебіторів з негайною виплатою йому сум
дебіторських боргів, тобто бере на себе клопоти щодо стягнення боргу з
платника. Цей кредит сприяє прискоренню обіговості оборотних коштів
підприємства у сфері розрахунків.
Якщо на розрахунковому рахунку підприємства тимчасово відсутні гроші на
оплату платіжних документів постачальників сировини, матеріалів, інших
товарів, робіт і послуг, банк може видати короткотерміновий кредит на
оплату цих документів. Такий кредит має назву платіжний кредит.
Терміни і всі інші умови кредитування вищеперерахованих позичок
визначаються у кредитних договорах. Документом, який використовується для
обліку строків погашення кредиту, є строкове зобов'язання, яке підприємство
подає в банк при одержанні кредиту.
Довготермінові і середньотермінові кредити можуть надаватися комерційними
банками підприємствам на капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією
підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки,
вдосконаленням технології виробництва і на інші витрати, що призводять до
збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства
вдаються, якщо вони відчувають брак власних коштів, які призначені на ці
цілі, а саме — прибутку і амортизаційних відрахувань на повне відновлення
(реновацію) основних засобів.
Кредити в основні засоби комерційні банки видають за умови економічної
доцільності і окупності витрат на капітальні вкладення за рахунок
збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості продукції тощо. Для
одержання такого кредиту до кредитного договору додаються кошторисно-
технічна документація і, при необхідності, бізнес-план, який містить
розрахунок окупності, а також договір підряду, якщо роботи планується
виконувати підрядним способом, календарний графік проведення робіт.
Банки видають кредити на капітальні вкладення, якщо, перш за все,
розрахунки економічної ефективності свідчать, що за той чи інший термін
після введення в дію об'єкта підприємство матиме додаткові фінансові
джерела у вигляді прибутку, який може бути спрямований на погашення кредиту
і процентів за користування ним.
Разом з тим, окупність конкретного об'єкта кредитування не може бути
єдиним критерієм для вирішення питання про банківське кредитування в
основні засоби. Банк лише тоді може прийняти позитивне рішення щодо такого
кредитування, якщо прогнозний аналіз фінансового стану підприємства в
цілому свідчить про його платоспроможність на період, що охоплює термін
кредитування. З цієї точки зору при вирішенні питання про видачу кредиту в
основні засоби банки аналізують розрахунки формування і використання
майбутніх дисконтованих грошових потоків підприємств (грошовий потік — це
сума чистого прибутку підприємства, тобто балансового прибутку мінус всі
податки з нього і обов'язкові платежі, эбільшена на суму амортизаційних
відрахувань на повне відновлення основних засобів). Якщо грошовий потік
забезпечує повернення кредиту і процентів за нього, то це вказує на
можливість видачі кредиту за умови, якщо втримуються і інші вимоги щодо
кредитування (застава, гарантії, окупність конкретного об'єкта та ін.).
На жаль, темпи інфляції, що склалися в Україні в останні роки, практично
звели нанівець довгострокове кредитування підприємств банками на капітальні
вкладення, бо за тим рівнем банківського відсотка, який вимагають банки,
окупність витрат на капіталовкладення досягти найчастіше неможливо.
Підприємства в Україні мають право одержувати кредити в іноземних банках
(у іноземній валюті). Таке право підприємства отримують шляхом одержання
від Національного банку України спеціальних реєстраційних свідоцтв на
одержання кредиту від іноземного банку. Українське підприємство-позичальник
повинно одержати таке реєстраційне свідоцтво після підписання кредитного
договору з іноземним банком, але до фактичного одержання кредитних коштів.
В умовах кризи неплатежів багато підприємств опиняються на грані
банкрутства не зі своєї вини, а з вини своїх неплатоспроможних покупців. Ця
обставина викликала до життя в Україні законодавчо затверджений порядок
надання державної кредитної підтримки підприємствам, які здатні ефективно
використовувати кредитні ресурси. Ця кредитна підтримка має цільовий
характер, здійснюється через комерційні банки, на конкурсній основі за
рахунок, переважно, спеціальних кредитних ресурсів Національного банку
України, причому на пільгових умовах по сплаті процентів.
Кредити у вигляді державної підтримки мають право одержувати:
— підприємства всіх форм власності для нарощування обсягів випуску та
реалізації продукції;
— державні підприємства — для проведення заходів, пов'язаних із
здійсненням програми санації та структурної перебудови;
— торговельні підприємства споживчої кооперації для закупівлі товарів у
вітчизняних виробників з наступною їх реалізацією споживачам.
Для одержання права на такі кредити підприємства подають необхідні
документи Міжвідомчій комісії з питань санації державних підприємств.
Комерційні банки одержують в централізованому порядку узгоджений з урядом
перелік підприємств, яким доцільно надавати державну кредитну підтримку.
Остаточне рішення про можливісв надання тому чи іншому підприємству
державної кредитної підтримки приймає комерційний банк (на основі одержаних
від підприємства матеріалів про об'єкт кредитування і аналізу
кредитоспроможності позичальника), оскільки він бере на себе повну
відповідальність за цільове використання і своєчасне повернення кредиту.
Лише при позитивній оцінці комерційного банку заявка підприємства
приймається для участі у цільовому кредитному аукціоні, що проводить
Національний банк України. Якщо заявка підприємства на аукціоні одержує
підтримку, комерційний банк отримує відповідну суму кредитних ресурсів і
укладає з підприємством кредитну угоду. Термін видачі таких кредитів — до
12 місяців, обов'язкова умова — застава майном підприємства-позичальника
або векселями, отриманими ним від споживачів.
3. ПРОЦЕНТИ ЗА КРЕДИТ
Проценти, які сплачують підприємства за користування короткотерміновими
банківськими кредитами під оборотні виробничі засоби і засоби обігу (крім
процентів за прострочені кредити), відносяться на собівартість продукції.
Також на собівартість продукції відносяться витрати на сплату відсотків з
кредитів для придбання основних виробничих засобів i нематеріальних активів
для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування.
Відсотки за прострочені кредити, а також відсотки за кредити в основні
засоби на капітальне будівництво, реконструкцію підприємства сплачують за
рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати податків
і обов'язкових платежів.
До складу валових витрат у системі податкового обліку включаються будь-
які відсотки за кредит, сплаченi підприємствами банкам, при умові, якщо
кредит був використаний у зв'язку з веденням господарської діяльності
позичальника.
Відсоткові ставки за кредитами встановлюються комерційними банками на
договірних засадах із підприємствами-позичальниками. Їх рівень залежить від
загальної економічної кон'юнктури і факторів, які формують попит та
пропозицію на ринку позичкових коштів, а також регулюючих дій держави на
цьому ринку. В Україні на рiвень відсотків за кредити комерційних банків
значно впливають відсоткові ставки за кредитні ресурси, що встановлює
Національний банк при їх наданні комерційним банкам (ставки рефінансування
НБУ).
Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки в залежності від
виду і об'єкта кредиту, терміну кредитування, фінансового стану
позичальника, міри кредитного ризику, наявності або відсутності гарантій
щодо своєчасного повернення боргу. Світовий досвід свідчить, що за умов
стабільної економіки процентні ставки встановлюються по різних кредитах на
рівні 3—7 відсотків річних і мають тенденцію до підвищення у періоди
інфляції. У 1993—1994 рр. в Україні рівень відсоткових ставок комерційних
банків був у межах 200—400 відсотків річних, у 1995 р.—100—200 відсотків, у
1996—1997 рр. він поступово зменшувався, що яскраво віддзеркалює зміну
інфляційної ситуації в країні.
При вирішенні питання про залучення банківського кредиту на умовах
запропонованої банком відсоткової ставки підприємство має перш за все
оцінити ймовірний рівень інфляції у період користування позичкою. Якщо
запропонований відсоток за кредит не перевищує відсотка інфляції або
перевищує його у межах, які відповідають нормальному рівню банківського
відсотка, то таку позичку слiд вважати вигідною для підприємства. В
економічній літературі рекомендується така формула визначення прийнятного
відсотка за кредит в умовах інфляції:
p = r + q + rq : 100,
де r — нормальна відсоткова ставка за кредит;
q — відсоток інфляції.
Якщо, наприклад, річний рівень інфляції становить 20 відсотків, то
підприємство може з вигодою для себе користуватися кредитом, який в
нормальних умовах коштує 5 відсотків за рік, за 26 відсотків річних
(5+20+5х20:100).
4. Задача
Розрахунок строкiв одержання, погашення банківського кредиту
та сплата вiдсоткiв за нього.
Роздiл №1.
Вихiднi данi:
1.Цiль кредита: Будівництво морської платформи по видобутку нафти i газу.
2. Сума кредиту: 938562 грн.
3. Дата надання: 16.04.2001р.
Строк погашення: 30.06.2001р.
Термiн користування: 76 дiб.
4. Вiдсоткова рiчна ставка: 33%.
Добова вiдсоткова ставка: 33 / 365 = 0,09%.
Розділ № 2.
Розрахунок уплати відсотків за кредит при наданні його у
разовому порядку і погашенні водночас
Вр = ( С ? Т ? Вд ) / 100,
де Вр - відсотки за кредит при наданні його у разовому порядку і погашенні
водночас;
С - сума кредита;
Т - термін користування, діб;
Вд - добова відсоткова ставка.
Вр = (938562 ? 76 ? 0,09) / 100 = 64197,6 грн.
Розділ № 3.
Розрахунок строків отримання, погашення кредиту та уплата
відсотків за нього при кредитуванні по плану
|Дата |Потрібніст|Потрібність|Погашенн|Погашення з|Кредитни|Відсотки за |
| |ь |з |я |наростаючим|й потік |кредит (в |
| | |наростаючим|кредиту |висновком | |пл.) |
| | |висновком | | | | |
|01.04.0|125000 |125000 | | |125000 | |
|1 | | | | | | |
|17.04.0|130000 |255000 | | |255000 |1,8 |
|1 | | | | | | |
|30.04.0|146000 |401000 | | |401000 |2,6325 |
|1 | | | | | | |
|10.05.0|202000 |603000 | | |603000 |3,609 |
|1 | | | | | | |
|31.05.0|210000 |813000 | | |813000 |11,3967 |
|1 | | | | | | |
|13.06.0|125562 |938562 | | |938562 |9,5121 |
|1 | | | | | | |
|20.06.0| |938562 |500000 |500000 |438562 |5,9129 |
|1 | | | | | | |
|30.06.0| |938562 |438562 |938562 |- |9,2918 |
|1 | | | | | | |
|Всього |938562 |938562 |938562 |938562 |- |44,155 |
В 01.04 - 16.02 = 125000 х 16 х 0,09 / 100 = 1800 грн.
В 17.04 - 29.04 = 225000 х 13 х 0,09 / 100 = 2632,5 грн.
В 30.04 - 09.05 = 401000 х 10 х 0,09 / 100 = 3609 грн.
В 10.05 - 30.05 = 603000 х 21 х 0,09 / 100 = 11396,7 грн.
В 31.05 - 12.06 = 813000 х 13 х 0,09 / 100 = 9512,1 грн.
В 13.06 - 19.06 = 938562 х 7 х 0,09 / 100 = 5912,9 грн.
В 20.06 - 30.06 = 938562 х 11 х 0,09 /100 = 9291,8 грн.
Розділ № 4.
Економічна ефективність кредитування по плану в порівнянні з наданням
його у разовому порядку і погашенні водночас
Економічна ефективність кредитування по плану дорівнює:
Эк х Эф = Вр - Впл.,
де Вр - відсотки за кредит при наданні його у разовому порядку і
погашенні водночас;
Впл. - відсотки при кредитуванні по плану.
Эк х Эф = 64197,6 - 44155 = 20042,6 грн.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Як видно з проведених розрахункiв економічна ефективність кредитування по
плану в порівнянні з наданням його у разовому порядку і погашенні водночас
складає 20042,6 грн.
Відповідно можна зробити висновок, що кредитування по плану для
підприємства доцільніше, ніж отримання кредиту у разовому порядку і
погашенні його водночас, враховуючи те, кредитні кошти будуть
використовуватись не одночасно.
Список використаноп лiтератури
1. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова
діяльність підприємства: Підручник. — К.:Либідь, 1998. —312с.
2. Деньги и кредит: Учебник для вузов / Под ред. М. Й. Савлука.-
К.:Лібидь, 1992.-450с.
3. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник для вузів.-
К.: Либідь, 1995.- 160 с.
4. Финансьі предприятий: Учеб. пособие / Под ред. Е. Й. Бородиной.- М.:
Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995- 208 с.
5. Финансі. Денежное обращение. Кредит: Учебник для вузов / Под ред.
Дробозиной.- М.: Финансі. ЮНИТИ, 1997.- 479 с.
Страницы: 1, 2
