комерційними банками для отримання готівки від НБУ для
власного фінансування і у кінцевому рахунку становить одну із
форм інтервенцій, які впливають на загальний обсяг грошових
коштів у обігу. Провідними умовами переобліку векселів є те,
що ставка переобліку складає величину загальної облікової
ставки НБУ, а прийнятими до переобліку є комерційні векселі
строком на 90 днів.
Операції обліку і переобліку векселів у ринковій
економіці набули такого масового характеру, що дозволяють
центральним банкам використовувати відповідне маніпулювання
офіційною обліковою ставкою для впливу на ліквідність усієї
банківської системи і загальних обсягів кредиту. Тобто тут
реалізується масштабна “облікова політика”. І навпаки, в
Україні немає масового вексельного обігу, а отже , бракує й
обліку векселів як типової банківської операції. Це суттєво
обмежує простір для діяльності НБУ у сфері кредитування
розрахунків комерційних банків. Водночас дисконтні операції
надають широкі можливості для творчої діяльності комерційних
банків та їхніх філій, тому нерозвиненість їх засвідчує
недостатній рівень розвитку комерційного кредиту, а отже, і
ринкових перетворень.
Здійснюваний банком облік векселів за векселедержателями
і за векселедавачами дозволяє встановити на кожну дату: чиї,
на яку суму і з яким строком погашення є обліковані в портфелі
банку векселі.
Операції з обліку векселів можуть супроводжуватись
наданням банком вексельного кредиту. Заявки на цей вид кредиту
векселедержатель подає до банку за місцем відкриття його
розрахункового або поточного рахунку. При визначенні
доцільності надання кредиту під облік векселів банк
орієнтується на рівень платоспроможності клієнта і його
можливості вчасно повернути позику.
Для підприємств, що інтенсивно використовують векселі,
більш прийнятою формою вексельного кредиту є позичка, що
наддається під заставу у вигляді відкритого рахунку в певному
процентному співвідношенні заборгованості відносно надданого
забезпечення.
Застава в умовах кредиту є способом забезпечення
зобов’язань. Вона може включати речі, цінні папери, інше майно
і майнові права.
Комерційний банк як заставу під наданий кредит може
приймати від позичальника і векселі. При цьому вартість
застави оцінюється за ринковим курсом цінних паперів, а не за
номіналом.
Загальноекономічною основою кредиту під заставу векселів
є їх оборот, рух. У процесі даного руху, завжди пов’язаного з
нерівномірністю надходжень і видатків, в учасників
господарського обороту виникають проблеми вчасності повернення
кредитів. Тому, щоб мати гарантії платоспроможності платника,
банк може приймати від позичальників векселя під заставу. Цим
самим комерційний банк перебирає переважне (першочергове)
право задовольнити свої вимоги на випадок несплати
кредитованої суми без порушення судового позову.
При відкритті кредиту під заставу векселів комерційний
банк може виставити позичальнику ряд інших обов’язкових вимог.
Зокрема він може в кредитному договорі передбачити своїм
правом вимагати:
а) одностороннього підвищення розміру процента і комісії
з попередженням клієнта;
б) закриття рахунку або вимоги у будь-який час повного чи
часткового погашення заборгованості або подання додаткового
забезпечення;
в) погашення заборгованості клієнта з сум, які належать
клієнту і знаходяться у банку в інших операціях клієнта;
г) переведення в погашення боргу сум, що надходять в
оплату векселів;
д) дозволу заміни клієнтом одних векселів до їхнього
строку оплати іншими.
Ломбардна операція, здійснювана у банках з векселями,
складається у прийомі векселів, що мають як мінімум два
підписи, в забезпечення виданих сум до їх урегулювання, а
отже:
по позикам строковим по позичковим та кореспондентським
рахункам;
по позичкам до востребування по спеціальним поточним та
кореспондентським рахункам.
Усі аналогічні векселя забезпечуються передаточним
надписом, так як хоча на базі особливого обов’язку векселя і
отримуються з погашенням їхнього боргу чи з заміною іншими
векселями, але банк обов’язково повинен гарантувати себе на
випадок, коли пред’явник цього не зробить і банку самому
прийдеться інкасувати вексель і отриманим розрахунком погасити
видану позичку і нараховані проценти, а на це він може мати
право тільки по передаточному надпису.
Комісійні операції, які банки здійснюють з векселями,
складаються:
. у прийомі простих та переказних векселів та
супроводжуючих їх документів для інкасо до настання по
них строку сплати, а у випадку несплати ( у протесті
їх;
. у прийомі переказних векселів для пред’явлення їх
акцепту, а у випадку неакцепта ( у протесті їх;
. у прийомі протестованих векселів для інкасо, але не
судовим порядком, а шляхом пред’явлення їх до сплати
тим особам, які вказані особою що їх довірила;
. у сплаті векселів за платника ( міціліанта, але не
інакше, як по отриманню від попереднього покриття.
Депозитні операції чи операції депо, які здійснюють банки
з векселями складаються у прийомі векселів:
. на зберігання (чисте депо);
. на зберігання та в управління (кваліфіковане депо);
. на зберігання, в управління та розпорядження.
Акцептна операція, яку здійснюють банки з векселями,
складається у тому, що банк акцептує виставлений на нього
клієнтом переказний вексель при умовах, що клієнт пред’явить
банку покриття до наступу строку платежу по векселю. У цій
операції банк сам стає платником.
Акцептовані векселі є більш авторитетними, приймаються до
оплати у першу чергу, мають вищу цінність та ліквідність. За
своїм характером і наслідками акцепт, підтверджуючи
зобов’язання боржника, є одним із найважливішим технічних
засобів надання кредиту.
Гарантійна операція, яку здійснюють банки з векселями,
складається з того, що банк приймає на себе відповідальність
по зобов’язанням довірника чи у формі письмової гарантії, чи у
формі авальованого векселя і таким чином видає авальний
кредит.
Аваль, це вексельна запорука, в силу якої особа (авалій),
яка її здійснила, приймає на себе відповідальність за
виконання зобов’язань будь-якої із зобов’язаних за векселем
осіб: акцептанту, векселедавця, індосанта. Поручительство може
означати гарантію повного або часткового платежу. Авалій,
приймаючи на себе відповідальність за виконання зобов’язання
іншої особи, стає відповідачем, який відповідає за
неспроможність боржника усім своїм майном.
ВИСНОВКИ
Узагальнюючи дану роботу, слід наголосити, що вексельний
обіг становить собою складний економічно-правовий комплекс
проблем, якій належить виважено вирішувати не тільки
представникам державних органів але й банківській системі та
суб’єктам підприємницької діяльності в цілому.
Отже, регулювання вексельного обігу за допомогою операцій
комерційних банків набуває суворо визначеного і впорядкованого
характеру. При цьому:
по-перше, комплексне здійснення операцій інкасо, обліку й
застави векселів створює умови для передбачення строків
надходження платежів. Якщо взяти до уваги, що без вексельного
обігу підприємства України нині чекають їх місяцями, то це
велике благо;
по-друге, вексельна форма безготівкових розрахунків
компенсує постачальнику тимчасове відволікання коштів з його
господарського обороту, відшкодовує затрати виробництва та
обігу і значною мірою гарантує отримання чистого доходу у
вигляді прибутку;
по-третє, включення у випуск векселів комерційних банків
здатне пожвавити вексельний ринок і створити нову ситуацію як
у самому випуску векселів, так і в покрашені оперативності
управляння їхнім обігом;
по-четверте, впровадження вексельного обігу в Україні та
його регулювання банківською системою повинно відбуватися
одночасно з створенням спеціалізованих вексельних центрів, які
будуть продавати, погашати векселі, надавати консультативні
послуги щодо їх бухгалтерського обліку, дисконту, дослідження
ланцюгів неплатежів, контролю безпеки вексельного обігу тощо.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" 19.06.91 р.
2. Лист НБУ ї 22001/85 від 25.02.93 р. "Про порядок проведення
банками операцій з векселями".
3. Постанова КМУ і НБУ ї528 від 10.091992 р. "Про застосування
век селів у господарському обороті України"
4. Лист НБУ ї15010/48 від 22.02.95 р.
5. Едронова В.Н. Регулирование и учет операций с векселями –М.,
1996 г., 125 с.
6. Калина А.В. Рынок ценных бумаг –К., 1997 г., 214 с.
7. Лысенков Ю.М. Операции банков с векселями –К., 1995 г., 149 с.
8. Лысенков Ю.М. Переводной и простой вексель: практика примене
ния –К., 1998 г., 355 с.
9. Макеев А.В. Вексельное право –М., 1997 г., 143 с.
10. Мороз Ю.Н. Вексельное дело –К., 1996 г., 471 с.
11. Онищенко В.О. Основи банківської справи –К., 199, 164 с.
12. Семенова Е.В. Операции с ценными бумагами –М., 1997, 325 с.
13. Хабарова П.П. Операции с векселями –М., 1995, 220 с.
14. Фельдман А.А. Вексельное обращение –М., 1995, 351 с.
