промисловості, необхідних державі, житла, об'єктів соцкультпобуту тощо. 2
Навіть в умовах економічної кризи не можна економити кошти, спрямовані
на утримання соціально-культурної сфери. Це видатки на освіту, охорону
здоров’я, фізичну культуру і соціальне забезпечення. Вони, як правило, не
мають власної прибуткової бази і утримуються за рахунок бюджету по щорічно
складених кошторисах видатків конкретної установи, де відображаються:
напрям використання коштів по статтях витрат і поквартальний їх розподіл.
Розмір видатків по кошторисах визначають, виходячи з планових показників,
які характеризують обсяг діяльності — мережу, штати, контингенти,
наприклад, кількість лікарень, ліжок у них та ліжкоднів, кількість шкіл,
класів у них і учнів, кількість дітей і дітоднів у дитячих дошкільних
закладах.
В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим
економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв'язку з цим фінансування
провалиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання
показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на
заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків на
суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання
обладнання і інвентарю та інших видатків.
Нормування витрат бюджету проводиться як по натуральних — матеріальних,
так і по грошових нормах.
Натуральні, або матеріальні, норми відображають розміри витрат
матеріалів, палива, електроенергії, продуктів харчування, води і т.д. на
плановану одиницю у натуральному виразі. Наприклад, витрати умовного палива
(вугілля, газ, торф, дрова) на і кубометр будівлі або денна кількість
продуктів харчування на одну дитину в дитячих садках чи хворого у
лікувальному закладі.
Грошові норми визначають також розміри коштів, необхідних на харчування
дітей, хворих з розрахунку на день та на паливо, електроенергію, воду і т.
п. Нині грошові норми є суто розрахунковими, бо постійне підвищення цін
веде до неможливості їх прямого застосування, а тому вони виступають
узагальненим показником для складання кошторису витрат.
Ринок не терпить застою, у зв’язку з цим не тільки у медицині, а й у
народній освіті знаходять шляхи виживання в умовах недостатності бюджетних
коштів. Так, майстерні МПТУ і СПТУ, учбові комбінати шкіл стали
виробничими цехами по виробництву меблів, станків і т.п. За рахунок
бюджетних коштів розпочалося будівництво невеликих ферм, освоюються
земельні ділянки із розрахунку повного забезпечення як професійно-технічних
училищ, так і шкіл крупами, овочами, і це веде до здешевлення вартості
харчування.
Інший приклад: їдальні при школах раніше обслуговувалися підприємствами
асоціації торгівлі та споживчої кооперації, тепер вони взяті школами на
свій баланс і обслуговуються найманими робітниками, а це значно здешевлює
харчування.
Такі заходи сприяють розвиткові економіки, її стабілізації.
Стабілізація економіки і її поступальний розвиток є гарантією
дохідності бюджету. Розвиток економіки дасть змогу забезпечити виконання
доходів бюджету, звідси заявляться необхідні кошти й для видатків бюджетів
усіх рівнів.
Отже, розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на
основі Закону “Про бюджетну систему України” та інших законів. До
Державного бюджету не можуть бути включені видатки, не передбачені законами
України. 13
Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні й видатки розвитку. В
умовах спаду виробництва, коли необхідна жорстка економія коштів, поточні
видатки є головними.
1.4. Особливості фінансування соціально – культурних заходів у сучасних
умовах
Як уже відомо, в нинішніх умовах ситуація з ринковими перетвореннями
розвивається в Україні у несприятливих умовах. Перш за все це стосується
соціальної сфери. Український феномен полягає у руйнування механізму
соціальної захищеності населення: перестали діяти механізми медичного
забезпечення, пенсійних гарантій, оплати праці, розвитку фізкультури і
спорту, врізання трансфертних та інших витрат після того як Україна вийшла
із звичного простору СРСР.
Різке припинення економічних стосунків з країнами колишнього Радянського
союзу та іншими країнами світу, а відповідно скорочення виробництва,
зростання армії безробітних, інфляція, відсутність належного законодавства
поставили Україну в дуже скрутне становище. Ніхто і ніщо так болісно не
відчуває кардинальних змін в економіці, як фінансово-кредитна система
держави. А головна базова ланка економічної системи – державний бюджет
сьогодні став заручником баталій політичних партій і фракцій у Верховній
Раді України. 8
Бюджетне фінансування соціально-культурних заходів відбувається за
допомогою кошторисно-бюджетного фінансування, що означає забезпечення
державними грошовими засобами установ і організацій невиробничої сфери –
соціально-культурної, оборонної, органів державного управління тощо. У
видатковій частині кошторису зазначається загальна сума витрат, наприклад,
соціально-культурної установи з розподілом їх за категоріями видатків
економічної класифікації, а також з встановленням витрат, які планується
профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань та витрат, які планується
здійснити за рахунок інших (позабюджетних) надходжень. Передбачені у
видатковій частині асигнування повинні забезпечувати повне фінансування
витрат певної установи.
Особливості фінансування соціально-культурних установ полягають в тому,
що повинна бути приведена у відповідність кількість працівників, яка
затверджена штатним розписом, відповідний фонд заробітної плати; видатки
установи за рахунок бюджетних коштів передбачається відповідно до
нормативно-правових актів, що визначають формування обсягів витрат за їх
категоріями, кожна з яких обов’язково обгрунтовується відповідними
розрахунками.
У бюджетному плануванні крім індивідуального кошторису доходів і
видатків розрізняють загальні та зведені кошториси.
Загальні кошториси складаються: по однотипних малих установах – клубах,
бібліотеках тощо з невеликим об’ємом фінансування; по однотипних великих
установах, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано.
Зведені кошториси – це злиті воєдино індивідуальні кошториси однотипних
установ і кошториси на централізовані підприємства та установи. У таких
кошторисах передбачаються видатки по всіх установах даного відомства.
Кошториси являють собою сукупність доходів і видатків, але на підставі
фінансових та бухгалтерських документів на своє утримання. Таким шляхом
фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, яка – на противагу
підприємництву та виробництву – зветься бюджетною сферою, а установи і
організації, які діють в цій сфері є бюджетними установами.
В бюджетну сферу згідно з функціональною структурою видатків бюджетів
України входять:
- державне управління;
- судова влада;
- міжнародна діяльність;
- фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;
- національна оборона;
- правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;
- освіта;
- охорона здоров’я;
- соціальний захист та соціальне забезпечення;
- культура та мистецтво;
- засоби масової інформації;
- фізична культура і спорт.
Існування і функціонування цих установ та організацій - необхідна
умова для подальшого розвитку суспільства, особливо в умовах ринкових
відносин, коли науково-технічний прогрес охоплює всі форми матеріального
виробництва і створює необхідні передумови для всебічного розвитку
особистості. Сьогодні держава виділяє на ці цілі дуже мало коштів,
фінансування відбувається по залишковому принципу, що призводить до
скорочення або припинення існування певного сектору цієї сфери. Дуже багато
організацій покинуті державою на призволяще.
За роки незалежності в перехідному періоді до умов ринкового
господарювання фінансування соціально-культурних заходів потерпіло значних
змін та зазнало деформації. Тепер, поряд з бюджетними коштами, активним
джерелом фінансування є позабюджетні кошти. Головним чином це доходи від
підприємницької діяльності.
Якщо розглянути фінансову ситуацію в сфері соціально-культурної
діяльності держави на прикладі фінансування освіти і охорони здоров’я.
Право на отримання освіти є одним з головних і невід’ємних
конституційних прав громадян України. Одночасно введено поєднання
безкоштовної і платної освіти в освітніх закладах України. Це спричинено
недостатнім фінансуванням освітньої сфери, наприклад, фінансування
навчальних закладів таке мізерне, що не вистачає коштів навіть на виплату
заробітної плати викладачам, яка значно відстає від працівників виробничої
сфери. 8
А для навчання потрібно меблі, парти, дошки, комп’ютери, канцелярські
товари, бібліотеки, які потребують фінансування для їх утримання та
поновлення підручниками та науковою літературою. Без належної бібліотеки
навчальний заклад не зможе дати повноцінних знань студентам, спричинить
масу труднощів викладачам тощо.
За роки незалежності Україна стрімко втрачає об’єми та якість розвитку
інтелекту в молоді. Обдаровані юнаки та дівчата з бідних сімей не можуть
стати студентами безкоштовної освіти, а про платну освіту можна лише
помріяти. Тому вихід знаходять такий: стають дешевою робочою силою в інших
державах, підписуючи собі статус раба, працюють за мізерну платню в
грошовитих підприємців, або ж поповнюють ряди на стихійних ринках, що для
багатьох являється чи не єдиним засобом для виживання.
За відсутністю належної зарплати і обтяжені проблемами безгрошів’я дуже
велика кількість професорів, доцентів, викладачів покинули улюблену роботу,
забравши могутній багаж знань. Одні стали робітниками, інші взагалі
покинули країну, треті просто крутяться, як тільки можуть, в інших сферах,
поєднуючи свою діяльність навіть в кримінальних середовищах діяльності
підприємців. Таке становище вчителів у школах та викладачів в вищих
навчальних закладах поставило в становище жебраків, або ж у ненавмисне
хабарництво. Ситуація створює соціальну напругу в суспільстві, яка
виливається у вигляді страйків.
Незрозуміло нікому чим завинили освітяни, чому таке ставлення до освіти
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
