288 ЦК України). Право на особисту недоторканність розкривається у ст. 290
ЦК України як право, згідно з яким фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню (ч. 2 ст. 289).
10 грудня 1984 р. Генеральна Асамблея 00Н прийняла Конвенцію проти
катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів
поводження і покарання". Цей документ був підписаний Україною 27 лютого
1986 р.
Частина 3 ст. 289 ЦК України містить положення, згідно з яким фізичне покарання батьками (усиновителями), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх дітей та підопічних не допускається.
З 27 вересня 1991 р. набула чинності в Україні Конвенція про права
дитини,'' яка була прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н 20 листопада 1989р.
Цьому міжнародно-правовому акту відповідають положення нового Сімейного
кодексу України від 10 січня 2002 р, а саме статті 7, 150, 164, 170 та ін.
Стаття 290 ЦК України закріплює право повнолітньої дієздатної фізичної
особи бути донором крові та її компонентів. З точки зору суспільства
перевагу слід надавати здоров'ю живої людини, хоч слід також поважати
пам'ять померлого. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про донорство крові
та її компонентів" від 23 червня 1995 р., донорство крові та її компонентів
є добровільним актом волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або
її компонентів для подальшого безпосереднього використання у наукових
дослідженнях.
Право на сім'ю закріплено у ст. 291 ЦК України: фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю. Частина 3 ст. 16 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політич ні права визначають сім'ю природним і основним осередком суспільства та держави.
Конституція України у ст. 51 проголошує: "Сім'я, дитинство, материнство батьківство охороняються законом."
Нині ст. З Сімейного кодексу України ви значає сім'ю первинним та
основним осередком суспільства і вказує на те, щі сім'ю складають особи,
які спільно проживають, пов'язані спільним побутом мають взаємні права та
обов'язки. Право особи на сім'ю визначено у ст. 4 Сімейного кодексу України
і включає: право на створен ня сім'ї; право кожної особи на проживання в
сім'ї; право кожної особи на пова гу до свого сімейного життя. Ніхто не має
права втручатися у сімейне життя фі зичної особи, крім випадків,
передбачених Конституцією України (ч. 4 ст. 291 ЦК України). Це положення
збігається зі ст. 32 Конституції, згідно з якою ніхто не може зазнавати
втручання в його особисте і сімейне життя, ст. 12 Загально декларації прав
людини та ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 ЦК України фізична особа не може бути проти ї
волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом, а згідно з ч.
і ст. 4 Сімейного кодексу України особа може бути примусово ізольована від
сім' лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 292 ЦК України закріплює право малолітньої, неповнолітньої особи а також фізичної особи, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність яко обмежена, на опіку або піклування. Детальніше норми щодо опіки та піклу вання розкриваються відповідними статтями ЦК України та гл.
19 Сімейного кодексу України. Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на проживання у сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; ні забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; на збереження права користування житлом, у якому вонг - проживала до встановлення опіки або піклування; на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.
Частина 1 ст. 293 ЦК України закріплює право фізичної особи на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Назване право належить до абсолютних особистих немайнових прав. Це суб'єктивне право відображає перш за все міру можливої поведінки самої управомоченої особи. Право на одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення закріплене у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р.
2.2 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, згідно з главою 22 ЦК України слід відносити:
V Право на ім`я;
V Право на честь, гідність та ділову репутацію;
V Право на індивідуальність;
V Право на зображення та голос;
V Право на особисте життя;
V Право на особисті папери та таємницю кореспондеції;
V Право на інформацію;
V Право на свободу творчості;
V Право на вибір роду занять;
V Право на місце проживання;
V Право на недоторканість житла;
V Право на пересування;
V Право на свободу об`єднань;
V Право на мирні зібрання.
Глава 22 ЦК України містить ряд статей, пов'язаних із правом фізичної особи на ім'я. Право громадянина на ім'я забезпечує особі правову індивідуалізацію. Традиційно це право надає його носієві юридичне забезпечену можливість мати ім'я і вимагати від оточуючих, щоб його називали власним іменем.
В широкому розумінні під ім'ям особи розуміють власне ім'я грмадянина, його по батькові та прізвище. У Декларації прав дитини 1959 р. проголошено, що "дитині від народження має належати право на ім'я". Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини.
Відповідно до ст. 146 Сімейного кодексу України ім'я дитини
визначається за згодою батьків, а в разі народження дитини жінкою, яка не
перебуває у шлюбі і за умови відсутності добровільного визнання батьківства
— матір'ю дитини. За ч. 2 ст. 295 ЦК України фізична особа має право на
транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної
традиції. Стаття 295 ЦК України надає право фізичній особі, яка досягла
шістнадцяти років, змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому
законом, а фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років наділяється правом
змінити своє прізвище за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона
проживає, чи піклувальника. По батькові фізичної особи може бути змінено у
разі зміни її батьком свого імені (ч. З ст. 295 ЦК України). Що стосується
прізвища фізичної особи, то воно може бути змінене відповідно до закону у
разі реєстрації шлюбу або визнання його недійсним.
Використання імені може бути обмежене в таких випадках, наприклад,
використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як
персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті
— за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає — батьків, братів чи
сестер.
Важливими особистими немайновими благами є честь, гідність та ділова репутація фізичної особи.
Згідно зі ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його
гідності. Ніхто не повинен зазнавати такого, що принижує його гідність,
поводження і покарання, а також посягання на його честь та репутацію
(статті 5, 12 Загальної декларації прав людини; статті 7 і 17 Міжнародного
пакту про громадянські і політичні права).
На думку ряду авторів, зі словом "честь" пов'язується оцінка
суспільством моральних та інтелектуальних якостей людини, а зі словом
"гідність" — усвідомлення самою людиною факту, що вона володіє
незганьбленими моральними та інтелектуальними якостями. Враховуючи те, що
честь і гідність є особистими немайновими благами, невіддільними від
особистості, можна вважати, що це право виникає з моменту народження
людини.
В юридичній літературі досить часто право на честь і гідність та право
на ділову репутацію об'єднуються в одне суб'єктивне право громадян.
Відповідно до ЦК України право на недоторканність ділової репутації є
самостійним особистим немайноьим правом фізичної особи (ст. 299), а право
на повагу до гідності та честі міститься у ст. 297, в якій вказано, що
кожен має право на повагу до його гідності та честі, а гідність та честь
фізичної особи є недоторканними
Автори вказують на те, що якщо право на честь і гідність належить кожній особі, то носіями ділової репутації можуть бути далеко не всі суб'єкти цивільного права, наприклад, не можуть мати ділову репутацію непрацюючі пенсіонери, інваліди, які не мають фізичної можливості займатися певною справою та ін. Із цього робиться висновок, що ділову репутацію можуть мати громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність та юридичні особи.
Серед особистих немайнових прав ЦК України визнає і право фізичної особи на індивідуальність, тобто право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів вияву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Фізична особа має право на особисте життя, самостійно визначаючи своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб, зберігаючи у таємниці обставини свого особистого життя. У повному обсязі це право у чинному цивільному законодавстві ще не закріплено. Визначено лише правовий режим певних відомостей про особисте життя окремих осіб. Немає в цивільному законодавстві також ефективних специфічних заходів захисту права громадянина на таємницю особистого життя.
Право на особисті папери дає можливість громадянину перешкодити третім особам доступ до особистої документації В ПК України йдеться про правову охорону особистих паперів — документів, фотографій, щоденників та інших записів, особистих архівних матеріалів тощо.
Що стосується авторського права на листи, нотатки, щоденники, помітки та інше, то необхідно відрізняти його від права громадянина на особисту документацію. Слід пам'ятати, що авторське право лише визнає громадянина автором твору, забороняючи третім особам публікацію, відтворення або розповсюдження творів, що містяться у документах, але не встановлює заборони для третіх осіб знайомитися зі змістом самого твору (листа, щоденника тощо).
Важливим особистим немайновим правом завжди визнавалося право на таємницю кореспонденції (ст. 306 ЦК України). Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції.
У кодексі розроблено положення, згідно з якими кореспонденція, що стосується особи, може бути долучена до судової справи (але не публічно розголошена) лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для розв'язання справи (ч. 4 ст. 306 ЦК України).
Конституція України закріплює право кожного громадянина вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно. письмово або в інший спосіб — на свій вибір (ст. 34).Право на інформацію проголошується і ЦК України (ст. 302).
Інформація — це те найважливіше, що передувало появі матеріального.
Будучи нематеріальною за своєю сутністю, інформація є першоджерелом і
поясненням усього існуючого у світі. Через таке глибинне розуміння
інформації можливе вирішення цілого комплексу як загальнотеоретичних,
філософських, так і право вих проблем.
