ü психологічні (консультації з психологічних проблем; психотерапевтичні послуги; послуги з психодіагностики та психокорекції; соціально-психологічні тренінги; послуги з профорієнтації тощо);
ü соціально-медичні послуги (інформування учнів щодо дотримання гігієнічних правил, організації раціонального харчування, попередження хвороб, які передаються статевим шляхом, шляхів передачі ВІЛ, наслідків вживання наркотичних речовин, алкоголю; сприяння в необхідному лікуванні дітей, які цього потребують тощо);
ü юридичні послуги (допомога в оформленні відповідних документів для визначення соціального статусу дітей, позбавлених батьківського піклування; послуги щодо отримання відповідних пільг для різних категорій дітей; представлення інтересів дітей у правоохоронних органах, послуги з правової просвіти неповнолітніх тощо). [ 24,с.13]
Державна молодіжна політика передбачає залучення соціального педагога до таких видів професійної діяльності: [ 9]
1) створення відповідної системи освіти, професійної орієнтації і підготовки молоді до праці;
2) запобігання безробіттю, забезпечення зайнятості молоді;
3) встановлення для випускників шкіл, профтехучилищ, технікумів, ВНЗ, а також військовослужбовців, звільнених у запас, певних гарантій та можливостей для працевлаштування;
4) стимулювання підприємств і організацій, що спрямовують матеріальні та грошові ресурси на спеціальні молодіжні програми і проекти, на забезпечення зайнятості молоді, випуск товарів і надання послуг для молоді; створення та організацію діяльності госпрозрахункових та інших молодіжних підприємств і формувань, які дбають про надання допомоги молодим людям;
5) розвиток нових форм трудової участі молоді у виробництві;
6) стимулювання молоді, її організацій на самостійне вирішення власних соціальних проблем (розвиток молодіжних житлових кооперативів, центрів науки, творчості, дозвілля і відпочинку тощо);
7) вирішення житлових проблем молоді (зокрема створення системи пільгового кредитування для молодих сімей);
8) вивчення та формування розумних потреб молоді, розширення асортименту послуг і збільшення випуску товарів для молоді;
9) державне стимулювання і фінансування молодіжного обміну з представниками інших держав з метою підвищення професійної кваліфікації молоді, набуття нових спеціальностей, розширення світогляду.
Державна молодіжна політика здійснюється також через Центри соціальних служб для молоді в яких передбачена посада соціального педагога. [ 25,с.104]
Здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю покладається на: Державний центр соціальних служб для молоді; республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, районні у містах, сільські та селищні центри соціальних служб для молоді; спеціалізовані формування центрів соціальних служб для молоді, зокрема бюро праці, агентства зайнятості, служби психологічної допомоги, кризові центри, центри реабілітації, ресоціалізації, адаптації, школи батьківської підтримки для молодих батьків, телефон довіри тощо.
Державний центр соціальних служб для молоді створюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань молодіжної політики та підпорядковується йому.
Центри соціальних служб для молоді створюються відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, належать до сфери їх управління і підпорядковуються відповідно органу виконавчої влади чи виконавчому органу сільської, селищної, міської ради.
Державний центр соціальних служб для молоді контролює і координує діяльність республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських центрів соціальних служб для молоді.
Республіканський центр соціальних служб для молоді Автономної Республіки Крим, центри соціальних служб для молоді обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, міські, районні, районні у містах, сільські та селищні ради контролюють і координують діяльність центрів соціальних служб для молоді відповідно районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах, сільських та селищних рад, а також надають їм практичну і методичну допомогу.
Штатна чисельність працівників Державного, республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних центрів соціальних служб для молоді встановлюється згідно з мінімальними стандартами здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю.
Типове положення про центри соціальних служб для молоді затверджується Кабінетом Міністрів України.
Діяльність центрів соціальних служб для молоді фінансується за рахунок державного та місцевих бюджетів, відповідні витрати в яких визначаються окремим рядком, інших джерел, передбачених законодавством.
Послуги, що надаються центрами соціальних служб для молоді, є державними послугами і здійснюються на безоплатній основі.
Завданнями суб'єктів соціальної роботи з дітьми та молоддю є: надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді; розроблення та здійснення системи заходів по створенню умов, достатніх для життєдіяльності різних категорій дітей та молоді; здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та молоді, проведення системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання; розроблення та здійснення реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді, пристосування їх до безпечних соціальних та інших умов життєдіяльності, а також надання допомоги дітям, молоді, які зазнали жорстокості та насильства, потрапили в екстремальні ситуації; здійснення міжнародного співробітництва, вивчення і поширення передового міжнародного досвіду з питань соціальної роботи з дітьми та молоддю; сприяння молодіжним організаціям і окремим громадянам у їх культурному і фізичному розвитку, участі в трудовій та суспільно корисній діяльності; здійснення інших повноважень у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю.
Висновки
Проведене дослідження дає змогу зробити наступні висновки що стратегічною метою молодіжної політики України є створення умов для самореалізації та творчого розвитку кожної молодої людини – громадян України, реалізації інноваційного потенціалу молоді у всіх сферах суспільного життя, вихованні покоління людей здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, зберігати й примножувати цінності народу України та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, демократичну, правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти.
У курсовій роботі теоретичний аналіз державної молодіжної політики полягає у розгляді різних підходів до розкриття сутності та визначення поняття державної молодіжної політики, виокремлення елементів структури державної молодіжної політики, аналізі різних зарубіжних моделей реалізації державної молодіжної політики.
Таким чином, сутність державної молодіжної політики полягає в складних, багатограних явищах. що мають чітко визначену мету, завдання, напрями, механізм реалізації тощо. Державна молодіжна політика визначається як системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Державна молодіжна політика має досить складну структуру, в якій можна в узагальненому вигляді виокремити три основних елементи. Перший – політичної організації, що включає сукупність "молодіжних" органів державної влади, громадсько-політичні інститути, молодіжні громадські організації й рухи, саму молодь тощо. Другий елемент – політична діяльність владних інститутів та відносини між ними. І нарешті, третій елемент – політична свідомість, що вказує на залежність політичних відносин і політичної діяльності, всього суспільно-політичного життя молоді від свідомого її ставлення до своїх інтересів.
Соціально-педагогічні засади здійснення державної молодіжної політики в Україні визначаються впливом взаємообумовленістю здійснення державної молодіжної політики та соціального становленння та соціалізації підростаючого покоління. Таким чином процеси соціалізації молоді і трансформації суспільства повинні розглядатися у взаємодії. Соціалізація – це процес взаємодії індивіда і соціального середовища, основним змістом якого є передача й освоєння соціального досвіду, становлення суспільної людини, і, як результат, відтворення самого суспільства. Для ефективного впливу на соціальне становлення державної молодіжної політики необхідне впровадження такої регіональної молодіжної політики, яка б сприяла створенню та розвитку молодіжних громадських об'єднань,з боку органів місцевого самоврядування необхідне підтримка у вигляді надання приміщення для молодіжних громадських обєднань. Також необхідно забезпечити доступ молоді до формування та реалізації державної молодіжної політики.
Соціальний педагог виступає субєктом здійснення державної молодіжної політики, надаючи педагогічні, психологічні, соціально-медичні, юридичні послуги. Таким чином соціальний педагог відіграє важливу роль в процесі реалізації державної молодіжної політики, виступаючи певним посередником між державними структурами та молоддю. Державна молодіжна політика також реалізується через Центри соціальних служб для молоді, в яких передбачена посада соціального педагога.
Список використаної літератури
1. Атрощенко Б., Коваленко В. Історія молодіжної політики незалежної України пишеться вже зараз // Сіверянський літопис. – 2006. – №6. С.112-114.
2. Андрущенко В.Л. Запорізька Січ як український феномен. // В.Л. Андрущенко, В.М. Федоров - К. : Заповіт, 1995. - 75 с
3. Балакірєва О. М., Головенько В.А. Державна молодіжна політика як важливий напрям діяльності владних інститутів щодо розв’язання проблем молоді в сучасній Україні // Укр. соціум. – 2006. – № 6. – С. 149-150.
4. Бакаєв, О. Деякі концептуальні проблеми молодіжної політики в Україні // Розбудова держави. – 1996. - № 1. – С. 13-20.
5. Богомаз, К.Ю. Формування політичної культури української молоді в умовах незалежної держави //Етнополітологія в Україні: здобутки, проблеми, перспективи. – К., 2004. – С. 221-225.
6. Бородін, Є. І. Державна молодіжна політика в Україні у 1991-2003 рр.: урядові програми // Вісник Дніпропетровського університету. – Д., 2004. – № 5. – С. 98-108. – (Історія та археологія ; Вип.12)
7. Бородін Є.І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991-2004 рр.): Монографія /Є.І. Бородін. – Д.: Герда, 2006. – 472 с.
8. Гикава, Г. Особливості соціального становлення молоді // Соціальний педагог. – 2008. - № 12(грудень). – С. 58-60.
9. Гадяцький Л. Державна молодіжна політика: поганяй до ями ?: Виступ [народного депутата України], що не прозвучав у парламенті // Новий час. – 1999. – 28 черв.– 4 лип. – С.3.
10. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. – К.: Наук. думка, 1993
11. Димитров, М. Ф. Пріоритетні напрями молодіжної політики у діяльності державних місцевих структур та громадських організацій // Проблеми освіти : наук.-метод. зб. / гол. ред. В.Г. Кремень. – К., 2006. – Вип. 44. – С. 63-66.
12. Донченко Т.О. Формування державної молодіжної політки в Україні:історико- правовий аспект. //Наукові праці.Том 125.Випуск 112.-К.2009.-С.141-143.
13. Жигайло, Н. І. Діяльність центрів соціальних служб для молоді // Соціальна педагогіка: навч. посіб. / Н. І. Жигайло. – Л., 2007. – С. 133-143.
14. Зінченко А. Державна молодіжна політика: історія формування, проблеми, перспективи // Політичний менеджмент – 2007. – № 1. С.185-186.
15. Ільченко Н.М. Деякі аспекти формування механізму реалізації державної політики України в галузі засобів масової інформації // Державне будівництво: електрон. наук. фахове видання ХарРІ НАДУ. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2007. – № 2.
16. Карнаух, А.А. Молодіжна політика: проблеми та перспективи // Віче. – 2007. – № 18. – С. 47-48
17. Кривчик Г.Г. Молодіжна політика в Україні у дзеркалі історизму і об’єктивності // Грані. – 2006. – № 6. – С. 153-155.
18. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). — Київ, Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. — 242 с.
19. Перепелиця, М. Механізм реалізації регіональної, місцевої державної молодіжної політики // Нова політика. – 2000. - № 6. – С. 40-43.
20. Перепелиця, М. Державна молодіжна політика: молодь про її формування та реалізацію // Віче. – 2000. - № 10. – С. 47-60.
21. Пилипчук І., Федусь С. Державна житлова молодіжна політика // Розробка державної політики: Аналіт. зап. / Уклад. О. І. Кілієвич. – К., 2002. – С. 137-141.
22. Плахотнюк Н.Г. Проблеми і шляхи залучення молоді на державну службу в Україні // Укр. соціум. – 2005. – № 4. – С. 84-92.
23. Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. — К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. — 34 с.
24. Метьолкіна Н.Б. Механізми формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні [Електронний ресурс] / Н.Б. Метьолкіна // Державне будівництво – Х. : ХарРІ НАДУ "Магістр", 2008. – № 1.
25. Смолій, В.А. Молодіжна державна політика Історія України XX – початку XXI століття: навч. посіб. // за ред. В.А. Смолія. – К., 2004. – С.342.
26. Старожук Р. Державна молодіжна політика в контексті європейського вибору України: механізи реалізації . //Дис..канд.наук з держ.упр.25.00.02- Р. Старожук //О.;ОРІДУ НАДУ .2007,С.13-25.
27. Ченцов В., Колесніков К. Українська молодіжна політика від Кравчука до Кучми // Бористен. – 2006. – № 12. – С. 12-13.
28. Шульга, В.В. Соціально-педагогічні аспекти державної молодіжної політики в Україні // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. / гол. ред. В.Г. Кремень. – К., 2004. – Вип. 40. – С. 32-39.
29. . Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 13 травня 1999р.,№655-ХІV.
30. Гажієнко Ю. Проблеми політичної соціалізації молоді в сучасних умовах. //Вісн. НАДУ -2005-С.417-418.
31. Пилипенко В. Молодь України:сподівання, орієнтації, поведінка //В. Пилипенко, О. Вишняк, О. Дончеко- К:Наук.думка,1993- С.40-50.
32. Родина Л. Развитие социальной активности подростков // Л. Родина, О. Мичина // Партнерство через образование. Совместный российско-американский журнал.
33. Соціальні послуги в Україні: сьогодення та перспективи // Т.В. Семигіна, К.С.Міщенко та ін.-К.:ВК "Зірка",2007-52с.
34. Соціальна педагогіка.Навч. посібник. //За ред.А.Й. Капської-К.,2000-264с.
35. Study on the State of Young People and Youth Policy in Europe 9(Final report). – UN, 2001. – 147 p.
Додаток 1
Малюнок 1. "Структура державної молодіжної політики"
Додаток 2
Малюнок 2
Додаток 3
Малюнок 3
