Отже, роблячи висновок з вищесказаного, ми можемо стверджувати, що батьки мають рівні права та обов’язки щодо дитини, і тут шлюб не відіграє ніякої ролі. Перебувають вони в шлюбі чи проживають окремо, цей факт не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє їх від обов’язків щодо дитини. У свою чергу діти теж мають рівні права та обов’язки щодо батьків.
У процесі дослідження ми виконали основне завдання нашої роботи – ознайомилися з поняттям “сім'я”, охарактеризували майнові права та обов'язки членів сім'ї, а саме детальніше розібралися з легальним та договірним статусом майна подружжя і аліментними зоов'язаннями подружжя та батьків і дітей, а також з особистими немайновими правами та обов'язками членів сім'ї.
Правове регулювання у цілому — цілеспрямований вплив на поведінку людей і суспільні відносини за допомогою правових (юридичних) засобів. Основними цілями правового регулювання майнових відносин у сім'ї, окрім їх впорядкування, є: всебічне задоволення майнових інтересів членів сім'ї; встановлення юридичної рівності членів сім'ї у майнових відносинах, незалежно від походження, соціального чи майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти тощо; поєднання майнових інтересів кожного члена сім'ї із загальносімейними інтересами; підвищений захист майнових інтересів неповнолітніх і недієздатних членів сім'ї; надання членам сім'ї широких можливостей самостійно встановлювати для себе майнові права та обов'язки.
Майнові правовідносини подружжя являють собою складний комплекс взаємопов'язаних дій стосовно володіння, користування та розпорядження майном. Право визначає основні параметри поведінки подружжя в майновій сфері: закріплює, яке майно перебуває у власності обох чоловіка та дружини або когось з них, встановлює обсяг прав і обов'язків подружжя щодо цього майна, умови їх реалізації, порядок набуття й відчуження майна, відповідальність подружжя за спільними та особистими зобов'язаннями тощо.
Правовий режим майна подружжя визначається в залежності від того, ким він встановлений - законодавцем чи самими учасниками майнових відносин - подружжям. У зв'язку з цим можна казати про законний та договірний правовий режим подружнього майна. Законний режим вказує, що комплекс подружніх прав та обов'язків щодо майна, порядок набуття майна та його відчуження, право володіти і його використовувати, а також розмір відповідальності подружжя за спільними та особистими боргами визначаються чинним законодавством. У випадку виникнення спору між сторонами законний режим розглядається у відповідності до чинного цивільного та сімейного законодавств. Подружжя може визначити договірний режим майна шляхом укладання спільної угоди - шлюбного контракту, мова про який піде нижче. Якщо виникає спір між сторонами, він має вирішуватися як на основі діючого законодавства, так і з урахуванням положень шлюбного контракту, укладеного сторонами.
Насамперед використання договірної форми регулювання дозволяє врахувати численні потреби людей і різноманітні обставини, які впливають на життя конкретної сім'ї. Тільки у разі укладення, зміни, розірвання договорів можна найкращим чином врахувати інтереси кожної подружньої пари. Намагатися сконструювати законний режим майна подружжя, який задовольнив би інтереси всіх без винятку подружніх пар, неможливо, оскільки законодавче регулювання об'єктивно не завжди може врахувати різноманіття людських інтересів та життєвих обставин. Тому вихід є найбільш оптимальним — поряд із законним режимом майна та аліментним обов'язком, що відповідають інтересам більшості людей, одночасно надається можливість по-іншому врегулювати майнові відносини за допомогою договорів. При цьому договори дозволяють зберегти сили суспільства у сфері законотворчості та пошуках оптимальної для всіх моделі регулювання майнових відносин подружжя.
Отже, мета шлюбного контракту -встановити певні права та обов'язки, які відрізняються від тих, що їх передбачено чинним законодавством. Законний режим виникає автоматично, в силу самого припису закону, а договірний являє собою результат вольових дій подружжя, які зафіксовані нотаріусом.
Досліджуючи проблему немайнових правовідносин, ми дійшли до такого висновку:
По-перше, особисті немайнові права подружжя виникають не від народження, а у зв'язку зі вступом у шлюб, зареєстрований в установленому порядку. Вони діють лише в сімейних відносинах.
По-друге, особисті немайнові права подружжя є не абсолютними, як у цивільному праві, а відносними. Вони можуть бути порушені не будь-ким, а лише іншим із подружжя.
По-третє, особисті немайнові права подружжя є визначальними в сімейних правовідносинах. Саме з цих прав виникають усі інші права подружжя. В їх основі лежать одвічні духовні цінності, без яких неможливо створити міцну, щасливу сім'ю.
По-четверте, здійснення особистих немайнових прав одним із подружжя можливе не тільки за умови погодження своїх дій з іншим із подружжя, а й з урахуванням інтересів сім'ї в цілому (дітей, батьків, інших її членів).
По-п'яте, припинення особистих немайнових прав відбувається разом із припиненням шлюбу. Припинення шлюбу може відбутись не тільки з настанням смерті одного з подружжя, а й з інших підстав. Тому особисті немайнові права подружжя на відміну від особистих немайнових прав інших громадян припиняються як природним шляхом, так і з волі учасників шлюбних відносин - шляхом розірвання шлюбу.
Підсумовуючи викладене, можна дати наступне визначення поняття особистих немайнових правовідносин з участю подружжя: це - врегульовані нормами сімейного права відносини з приводу особистих немайнових благ та інтересів осіб, що перебувають у шлюбі. В основі особистих немайнових правовідносин подружжя лежить правовий статус кожного з подружжя.
Особисті немайнові права становлять лише частину правового статусу подружжя, але ця частина має суттєве значення, бо є фундаментом для створення міцної сім'ї.
Список використаної літератури
1. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р.
2. Закон України “Про страхування“ від 4 жовтня 2001 р.
3. Закон України “Про охорону дитинства“ від 26 квітня 2001 р.
4. Закон України “Про громадянство України“ від 18 січня 2001 р.
5. Закон України “Про виконавче провадження“ від 21 квітня 1999 р.
6. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб і сім’ю України“ від 23 червня 1992 р.
7. Закон України “Про власність“ від 7 лютого 1991 р.
8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок укладення шлюбного контракту” від 16 червня 1993 р. № 457.
9. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. – Ч.І. – К., 1995. – 453с.
10. Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №24. – с.207.
11. Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №34. – с.160.
12. Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №20. – с.249.
13. Ариванюк Т.О. Правове регулювання відносин між подружжям: Автореф. канд. юрид. наук. – К., 2002. – 20с.
14. Дзера О.В. Особисті і майнові правовідносини подружжя. – К., 1997. – 323с.
15. Заїка Ю. О., Гопанчук В. С. Юридичний довідник. – Київ, 1996. – 290с.
16. Індиченко С. П., Гопанчук В. С. Сімейне право України. – Київ, 1997. – 327с.
17. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. – К., 2003. – 532с.
18. Сімейне право України / За ред. В.С. Гопанчука. – Київ: Істина, 2002. – 273с.
19. Сімейне право України / За ред. О.В. Дзери. – Київ: Вентурі. – 1997. – 354с.
20. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях). Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 336с.
21. Антошкіна В. Договірне регулювання майнових відносин подружжя // право України. – 2005. - №3. – С.95-97.
22. Антошкіна В. Договір про поділ майна подружжя, що є об’єктом права спільної сумісної власності // Право України. – 2005. - №8. – С.75-78.
23. Бартошко О.А. Майнові правовідносини між подружжям // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2002. - № 147. – С.65-67.
24. Безсмертна Н., Демченко Л. Особливості здійснення права власності подружжя в нотаріальному процесі // Право України. – 2006. - №8. – С.31-32.
25. Дзера О.В. Деякі проблеми врегулювання відносин власності подружжя в новому СК України // Юридична Україна. – 2003. - №1. – С.56-58.
26. Жилінкова І.В. Правовий режим нерухомої роздільності майна подружжя // Нотаріат. – 2004. - № 12. – С.2.
27. Жилінкова І.В. Регулювання майнових відносин подружжя // Право України. – 1994. - № 11-12. – С.45-49.
28. Маломуж О. Шлюбний договір // Право України. – 2005. - №1. – С.73-75.
29. Семейный кодекс Российской Федерации от 8 декабря 1995 г.
30. Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 25 октября 1996 г. №9.
31. Антокольская М.В. Семейное право: Учебник. – М.: Юристь, 2001. – 366с.
32. Бошко В.И. Очерки советского семейного права. Перераб. и доп. д.ю.н., проф. В.А. Рясенцевым. – К., 1952. – 251с.
33. Граве К.А. Имущественные отношения супругов. – М., 1960. – 115с.
34. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник, ч.2 / Под ред. проф. Р.Л. Нарышкиной. – М.: Международные отношения, 1984. – 304с.
35. Гражданское право: Учебник: В 3 томах. – Т.3. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М., 2003. – 784с.
36. Жилинкова И.В. Право собственности супругов. – Харьков, 1997. – 256с.
37. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи. – Харьков, 2000. – 398с.
38. Жилинкова И.В. Брачный контракт. – Харьков, 1995. – 128с.
39. Кузьмичева Л.А., Жилинкова И.В. Личные права и обязаности родителей и детей. – К., 1991. – 201с.
40. Муратова С.А. Семейное право: Учебное пособие. Нормативные акты. – М., 2001. – 362с.
41. Оридорога М.Т. Брачные правоотношения. – К., 1971. – 279с.
42. Рабинович Н.В. Личные и имущественные отношения в советской семье. – М., 1952. – 241с.
43. Рыбченко А., Яценко И. Брачный контракт. – М., 1996. – 112с.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
