52. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В. М. Коссака. — К.: Істина, 2004. – 1204 с.
53. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. — У 2 т. / За відповід. рсд. О. В. Дзери (кер. авт. кол), Н. С. Кузнецової, В. В. Луця— К.: Юрінком Інтер, 2005. — Т. II. — 951 с.
54. Нестеренко О., Солощук М. Деякі аспекти передачі прав на об'єкти права інтелектуальної власності в умовах дії нового Цивільного кодексу // Право України. — 2004. — № 3. — С. 68—70.
55. Остапчук В. Г. Природа права інтелектуальної власності // Часопис Київського університету права. - 2003. - № 4. - С. 50-53.
56. Охорона промислової власності в Україні: Монографія / За ред. О. Д. Святоцького, В. П. Петрова. — К.: Ін Юре, 1999. – 204 с.
57. Піхурець О. В. Охорона права на торговельну марку (цивільно-правовий аспект): Дис.какд.юрид.наук; Національний ун-т внутрішніх справ. — X., 2005. — 203 с.
58. Потоцький М. Передання виключних майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності: теоретико-правовий аналіз. // Підприємництво, господарство і право. – С. 28-31
59. Право інтелектуальної власності: Підруч. для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 652 с.
60. Право інтелектуальної власності: Підручник / За ред. О. О. Підопригори, О. Д. Святоцького. — К.: Ін Юре, 2002. – 351 с.
61. Романец Ю. В. Система договоров в гражданском праве России. - М„ 2004. - Т. 2, полутом 1. – 357 с.
62. Россинская Е.З. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, административном и уголовном процессе. — М.: Норма, 2005. - 637 с.
63. Садиков О.Н. Общие и специальные нормы в гражданском законодательстве. // Советское государство и право. – 1971. - № 1. – С. 40-41.
64. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ПБОЮЛ Гриженко Е. М., 2001. — 498 с.
65. Цивільне право України : Підручник / Є. О. Харитонов. Н. О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.
66. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч. / За ред. Я. М. Шевченко. -К , 2ООЗ.-Т. 1.-574 с.
67. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецевої. – К.: Юрінком інтер, 2002р. К.2. – 651 с.
68. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 2. – 761 с.
69. Цивільний кодекс України. Постатейний коментар у двох частинах. Частина 1. / Керівники авторського колективу та відповідальні редактори проф. А.С. Довгерт, проф. Н.С. Кузнєцова. – К.: Юстиніан, 2005. – 965 с.
70. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання третє перероблене та доповнене – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2007. – 879 с.
71. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – ч. 1. – 1074 с.
72. Чурпіта Г.В. Авторське право та право власності на твір образотворчого мистецтва // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 4. – С. 61– 64.
73. Чурпіта Г.В. Відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної порушенням авторського права на твори образотворчого мистецтва // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми правового захисту інтелектуальної власності в Україні”. – Харків: Національний університет внутрішніх справ. – 2003. – С. 63 – 65.
74. Чурпіта Г.В. Майнові права автора твору образотворчого мистецтва // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 1. – С. 124 – 126.
75. Шершеневич Г.Ф. Авторское право на литературные произведения. – М., 1891. – С. 70-71.
76. Яковлев А.С. Имущественные права как объекты гражданских правоотношений. Теория и практика. – М., 2005. – С. 125.
77. Якубовський І. Договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності за законодавством України. // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 8. – С. 15-18.
78. «Юридическая практика». Еженед. газета. №51(365) 21.12.2004 р. - С.1, 22-23.
Судові рішення
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2008 року №2-23-1/08
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Карабань В.М.,
при секретарях Беспалій Ю.В., Журавель І.Д., Ілляш С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сідкон» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної шкоди на суму 381 988 грн. 60 коп., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Спеціальна Інформаційна Служба - Україна», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Сідкон» звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної шкоди на суму 381 988 грн. 60 коп.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачі, які працювали на його підприємстві, неправомірно вилучили програмні модулі та використали їх при здійсненні господарської діяльності підприємства ТОВ «Страбіс», в результаті чого було заподіяно матеріальну шкоду.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд його задовольнити.
Відповідачі та їх представник ОСОБА_3 позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що актом приймання - передачі службового твору від 07.07.2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було передано ТОВ «Спеціальна Інформаційна Служба - Україна» службовий твір комп'ютерну програму «ЕДІ - Україна».
08.09.2003 року Державним департаментом інтелектуальної власності було видано Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір №8263 комп'ютерна програма «Автоматизована система комп'ютерного аналізу ситуацій «Енциклопедія ділової інформації України».
31.03.2004 року між Товариством та ОСОБА_2 були припинені трудові відносини.
Наказом Товариства від 30.08.2004 року звільнено з посади ОСОБА_1
Позивачем не надано доказів того, що з відповідачами укладалися договори про матеріальну відповідальність, а також що до службових обов'язків відповідачів входило зберігання вихідних кодів програми «ЕДІ-Україна».
По заявах генерального директора ТОВ «Сідкон», правонаступника ТОВ «СІС -Україна» Когута Ю.І., органи МВС неодноразово проводилися перевірки щодо наявності незаконного вилучення програмних модулів з боку відповідачів. 01 березня 2007 року генеральний директор ТОВ «Спеціальна інформаційна служба -Україна» Когут Ю.І. звернувся із заявою в Шевченківський РУ ЕУ МВС України в м. Києві, щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_1, а саме привласненні модулів програми «ЕДІ-Україна». Постановою від 01 березня 2007 року заявнику було відмовлено в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1
Згідно вказівок прокурора Шевченківського району міста Києва по справі додатково було опитано ОСОБА_4, який під час створення програми «ЕДІ-Україна» працював генеральним директором ТОВ «Спеціальна інформаційна служба -Україна» та ОСОБА_5 яка працювала головним бухгалтером цієї компанії та членом інвентаризаційної комісії. За результатами цих слідчих дій в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_1 постановою від 11 червня 2007 року було відмовлено повторно. Згідно п. 3. Постанови Пленуму ВСУ від 29.12.92 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» суд повинен з'ясувати якими неправомірними діями заподіяно шкоду і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала вина працівника; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не доведено жодних фактів, які б доводили наявність перелічених вище обставин. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2007 року, яке вступило в закону силу, сторонами якого були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що програми «ЄДІ-Україна» та «Стратегічна бізнес інформація» є різними програмними продуктами.
Таким чином в судовому засіданні достовірно встановлено, що твір «Комп'ютерна програма «Стратегічна бізнес-інформаційна система» («Програма«СТРАБІС») є самостійним, оригінальним твором, відмінним від твору «Комп'ютерна програма «Автоматизована система комп'ютерного аналізу ситуацій «Енциклопедія ділової інформації України» «ЕДІ-Україна».
Встановлений в судовому рішенні факт, спростовує твердження позивача про неправомірне використання вилучених відповідачами програмних модулів у господарській діяльності ТОВ «Страбіс».
29 листопада 2007 року Апеляційним судом м. Києва, вищезазначене рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2007 року залишено без змін.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а самі доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не довів неправомірності дій відповідачів, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21
